Складовими елементами економічної теорії є політична економія, мікроекономіка і макроекономіка.

Предметом політичної економії є сукупність економічних відносин, які виникають в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання благ.

Макроекономіка вивчає функціонування економіки в цілому. В центрі її аналізу є національний продукт, рівень цін, безробіття, інфляція. Вона з’ясовує скільки грошей повинно знаходитись в обігу, чому окремі країни знаходяться в стані кризи і як з неї вийти.

Мікроекономіка досліджує поведінку окремих господарюючих суб’єктів. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на їх виготовлення, оптимальне співвідношення ресурсів, рівень виробництва.

Розрізняють позитивну і нормативну економічну теорію. Позитивна економічна теорія вивчає те, що є, тоді як нормативна вивчає те, що має бути. Наприклад, позитивне твердження: “Плата за навчання зросте, число абітурієнтів скоротиться. ” Нормативне твердження: “Плату за навчання необхідно зменшити, щоб більше студентів одержало освіту. ”

 

2. Економічній теорії властиві такі функції: теоретико-пізнавальна, практична, прогностична, методологічна.

Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів, категорій та форми їх впливу.

При допомозі логічного мислення проходить розкриття суті економічних явищ, в процесі чого формуються певні логічні поняття – економічні категорії (заробітна плата, прибуток, дивіденд). Вони відображають економічне життя суспільства. Економічні категорії історичні, тобто для кожного етапу розвитку суспільства характерні свої економічні категорії.

Економіка розвивається за певними економічними законами. Їх дія не залежить від волі і свідомості людини. Розрізняють загальні і специфічні економічні закони. Загальні економічні закони діють у декількох або усіх соціально-економічних формаціях. Наприклад, закон економії робочого часу, закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил та ін. Специфічні економічні закони діють в межах даного устрою.

Практична функція полягає в тому, щоб всебічно обґрунтувати конкретні шляхи використання економічних законів.

Прогностична функція має забезпечувати суспільству можливість здійснювати необхідні передбачення щодо розвитку економічних процесів.

Методологічна функція дає можливість використовувати економічні знання для здійснення ряду досліджень в економіці, соціології.

Економічна теорія становить базу для формування економічної політики, основними цілями якої є:

- економічне зростання;

- економічна ефективність;

- соціальна ефективність..

Основними засобами досягнення цілей економічної політики є: ефективне розміщення ресурсів, забезпечення стабільних умов розвитку (стабільний рівень цін, висока зайнятість і т.д.).

 

Немає простих відповідей на

прості питання

Іван Павло ІІ

 

3. Методи економічного аналізу представляють собою сукупність способів і засобів вивчення та прогнозування як економіки в цілому, так і окремих її складових елементів.

Основними методами пізнання економічної теорії є такі:

1. Метод наукової абстракції передбачає вилучення із аналізу другорядних фактів, які не мають істотного значення.

2. Метод системного аналізу. Ринкова економіка – це певна цілісність, у якій реалізується взаємозв’язок елементів, що входять до її складу. Системний підхід економічної теорії означає вивчення внутрішніх причинно-наслідкових прямих і зворотних зв’язків.

3. Метод аналізу і синтезу. Аналіз – це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини, а синтез - поєднання різних елементів, сторін предметів у єдине ціле.

4. Метод порівнянь використовують для визначення схожості та відмінності господарських явищ.

5. Поєднання кількісного та якісного аналізу. Економічні процеси мають кількісну і якісну сторони. Тому вони мають вивчатися з обох боків. Якісна сторона виражає суть явища, а кількісна – величину даної якості. Наприклад, для економіста важливо розкрити не лише суть заробітної плати, але й визначити її величину та частку у формуванні життєвих засобів.

6. Індукція та дедукція. Індукція - це рух думки від одиничного до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого її ступеня. Дедукція – це рух думки від загального до одиничного.

 

4. Найдавніші відомі джерела економічної думки відносяться до літератури Стародавнього Єгипту. У творах “Повчання гераклеопольського царя своєму синові ” (ХХІІ ст. до н.е.), “Проречення Іпусера” (ХVІІІ ст. до н.е.) відображено уявлення стародавніх єгиптян про власність, рабство, товарно-грошові відносини, питання регулювання державного господарства.

Економічні проблеми знаходяться в центрі досліджень давньогрецьких мислителів Ксенофонта, Платона, Аристотеля. У праці Ксенофонта “Домострой” (“Оісопоmіа”) у формі діалогу викладені правила ведення приватного господарства.

Економічна думка України періоду раннього середньовіччя найбільш повно відображена у кодексі права Київської Русі “Руська правда ” (ХІ ст.) Становлення капіталізму в Західній Європі створили сприятливі умови для дослідження процесів економічного розвитку. Меркантилізм (ХV-XVIII ст.) виник на основі узагальнення досвіду первісного нагромадження капіталу. Багатство меркантилісти визначали у золоті та сріблі, його джерелом вважали торгівлю. Об’єктом вивчення меркантилістів була виключно сфера обігу. Виробництво вона розглядала як засіб для забезпечення припливу грошей в країну. Меркантилізм сформулював економічну програму торгового пограбування аграрних країн та колоній. Прихильниками цього напрямку були У.Стаффорд, А.Даванцаті, Т.Мен, А.Монкретьєн та інші. У 1615р. А.Монкретьєн у творі “Трактат політичної економії ” досліджує розвиток господарства, національної спільності.

Розвиток капіталізму призводить до зміни об'єкту вивчення економічної теорії. Ідея про те, що джерелом багатства є виробництво, а не торгівля становить головний зміст економічних досліджень, що приходять на зміну меркантилізму.

Представників нової течії в економічній науці, початок в якій поклали У.Петті та Т.Буагільбер і найвидатнішими діячами якого були Ф.Кене, А.Сміт, Д.Рікардо по праву називають класиками політичної економії. На відміну від своїх попередників вони перейшли до аналізу виробництва, внутрішніх закономірностей його розвитку. Це було визначним моментом перетворення політичної економії у справжню науку. Основним недоліком класичної школи було те, що існуючий на той час суспільний устрій вони вважали єдино вірним і таким, що існуватиме вічно.

Аналіз основних протиріч капіталістичного способу виробництва його класових антагонізмів середини ХІХ ст. знаходить відображення у працях К.Маркса і Ф.Енгельса (“Капітал”, “Діалектика природи”, “Антидюрінг”).

В останній третині ХІХ ст. в політичній економіці формується новий напрям – маржиналізм (marginal - граничний), який при аналізі економічних процесів використовує граничні величини (“теорія граничної корисності”).

Продовженням “маржиналістської революції” є відродження кембриджською школою класичної політекономії. Розвивається неокласичний напрямок (основоположник А.Маршалл). А Маршалл досліджує ринок як стабільну саморегульовану систему, де існує вільна конкуренція і автоматичний рух цін.

У складі сучасної західної економічної думки виділяють три основні напрямки: кейнсіанство, неолібералізм, інситуціоналізм. Публікація роботи Д.М.Кейнса “Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей”(1936р.) була найбільш важливою подією в історії економічної думки Заходу в період між першою і другою світовими війнами. Кейнс розробив стратегію державного втручання в економіку з метою стимулювання ефективного попиту.

Одночасно з кейнсіанством формується неолібералізм (США – М.Фрідмен, Німеччина – В.Ойкен, В.Репке). як і неокласики, неоліберали вважали, що вільний ринок є основою вільної конкуренції. Вони обґрунтовували активну соціальну політику, державну допомогу “соціально слабким групам.”

Інституціоналізм (від лат. іnstitutio – спосіб дій, настанова) виник на початку ХХ ст. в США на противагу неокласичному напрямку. Інституціоналісти пов’язували події на створення стабільної та ефективної системи з державним регулюванням економіки, де б поєднувались приватні та суспільні інтереси.

В останній третинні ХХ ст. розвиваються такі теорії, як: “дифузії власності” (демократизації капіталу) П.Друкера, “колективного капіталізму” А.Берлі, Г.Мінза, “управлінської революції” П.Друкера, Д.Бернхема, технократична теорія Д.Гелбрейта.

 

 

Підсумки

 

1.Економічна наука є мисленим відображенням закономірностей господарської діяльності. Вона досліджує проблеми ефективного використання обмежених ресурсів.

2.Економічна наука озброює демократичне суспільство здатністю розумно ухвалювати важливі рішення, забезпечує корисні знання для споживачів та менеджерів підприємств.

3.Економічне дослідження розпочинається збиранням фактів. У процесі економічного аналізу створюються теорії, відкриваються закони і завершується він обґрунтуванням певної економічної політики.

4.Сформульовані економістами узагальнення називають законами, принципами або теоріями виведення цих закономірностей становить завдання економічної науки.

5.Економічна наука використовує метод наукової абстракції з його двома прийомами – індукцією і дедукцією. Індукція виводить узагальнення із фактичних даних, а дедукція використовує логіку для створення гіпотез, які перевіряє за допомогою фактів.

6.Вивчаючи економічні проблеми,стережіться логічних помилок (post hoc) у процесі економічного мислення.

7.Позитивна економіка має справу з фактами, тоді як нормативна економіка охоплює оцінкові судження («що має бути «).

8.Величезний внесок в розвиток економічної науки зробив Адам Сміт. З другої половини 19 ст. розвиток економічної науки пішов трьома принципово відмінними напрямками- неокласичним, історичним, марксиським. Українські економісти зробили значний внесок у розвиток економічної науки.

9.Макроекономіка вивчає економіку в цілому. Мікроекономіка зосереджується на конкретних економічних одиницях, з яких складається економіка

 

Основні поняття і терміни

 

Політична економіка мікроекономіка

Макроекономіка індукція і дедукція

Метод наукової абстракції метод аналізу і синтезу

Економічний аналіз класична політекономія

 

Меркантилізм кейнсіанство

Неокласичний напрямок інституціоналізм

Маржиналізм економічна політика

 

 

Дайте відповіді на запитання:

 

 

1. Чому на вашу думку необхідно вивчати курс економічної теорії?

2. Охарактеризуйте цілі та функції економічної теорії.

3. Доведіть, ому сьогодні широка економічна освіта-одна з найважливіших загальнолюдських цінностей, без яких неможливий подальший прогрес цивілізації.

4. Які економічні умови визначили виникнення і подальший розвиток економічної теорії як науки?

5. Визначте основні етапи розвитку економічної думки.

6. Спробуйте сформувати основні завдання, що ставить суспільство перед економічною наукою.

7. Дайте визначення основних методів економічного аналізу.

8. Розкрийте основні риси позитивної і нормативної економічної теорії.

9. Чим була обумовлена еволюція економічних теорій та напрямів?

10..Із яких розділів складається курс економічної теорії?

11. Що вивчає політична економія як наука і чим її предмет відрізняється від інших економічних дисциплін?