Нд можна також прямо одержати додаванням усіх факторних доходів резидентів – з/пл. , ренти, процента, прибутку.

НД можна розглядати як показник того, скільки коштує суспільству отримання обсягу національного виробництва.

 

Підсумки

 

1. Національні рахунки - це макроекономічні показники, що характеризують загальний стан економіки.

2. Номінальний ВВП- це обсяг продукції країни, виражений у поточних цінах; реальний ВВП - обсяг продукції країни, виражений у постійних цінах.

3. ВВП - це ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг, виготовлених в межах країни за рахунок як національного так і іноземного капіталів як правило за рік.

4. ВНП - це ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг. виготовлених за рахунок національного капіталу як всередині країни так і поза її межами як правило за рік.

5. ВВП обчислюють за трьома методами: 1) як сума видатків на кінцеві товари і послуги; 2) як сума доходів, отриманих від виробництва продукції; 3) як сума добавлених вартостей, створених в національній економіці.

6. Національний дохід (НД) є сукупним доходом, заробленим національними постачальниками ресурсів.

7. Особистий дохід (ОД) є сукупним доходом, отриманим домогосподарствами до сплати ними особистих податків.

8. Використовуваний дохід являє собою особистий дохід за вирахуваням особистих податків, тобто це особистий дохід після сплати податків.

 

Основні поняття і терміни

 

Національні рахунки валовий внутрішній продукт

Валовий національний продукт національний дохід

Чистий національний продукт особистий дохід

Використовуваний дохід номінальний ВВП

Реальний ВВП ВВП-розрив

Додана вартість інфлятор ВВП

Дефлятор ВВП

Дайте відповіді на питання:

1. Дайте визначення валового національного продукту.

2. Що розуміється під валовим внутрішнім продуктом? Які методи його розрахунку ви знаєте?

3. Яка різниця між номінальним і реальним ВВП?

4. Який ВВП називається природним?

5. Який економічний зміст показника ЧВП? Як він розраховується?

6. Приведіть методику розрахунку національного доходу країни.

 

Тема10. Економічне зростання і його чинники.

 

Не менш важливою є проблема економічного зростання, до якої ми тепер повертаємося.

Проблема економічного зростання буде розглядатися в наступній послідовності. В першу чергу необхідно зрозуміти суть суспільного відтворення, в чому полягає його суть, які є види відтворення. Нашим другим завданням є побудова аналітичної перспективи економічного зростання. Третє завдання - вияснити суть і дати якісну оцінку різним факторам економічного зростання.

 

План.

4. Суть і багатогранність процесу відтворення.

5. Суть і фактори економічного зростання.

6. Інтенсивний тип відтворення.

7. Нова якість економічного зростання.

 

1. Якщо споживання є безперервне, то й виробництво в його постійному зв’язку повинно безперервно повторюватися, тобто відтворюватися. Іншими словами, відтворення є не що інше, як безперервність, повторюваність виробництва.

Відтворення можна розглядати на рівні мікроекономіки, коли безперервність розглядається в межах окремого господарства, підприємства. Відтворення здійснюється і на макрорівні. Тут безперервний процес виробництва відображає взаємозв’язки між важливими структурними пропорціями, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання.

Процес відтворення включає відтворення:

а) ВВП;

б) робочої сили;

в) виробничих відносин;

г) природних ресурсів.

Суть відтворення ВВП полягає у заміщенні всіх його частин за вартістю і за натуральною формою.

Суть відтворення робочої сили полягає безперервному оновленні й підтриманні фізичних сил і розумових здібностей людини. При цьому відбувається постійне відновлення і підвищення кваліфікації людей, зростання їх професійного рівня.

Відтворення виробничих відносин охоплює відносини власності на засоби виробництва, становище класів, соціальних груп, трудових колективів.

Відтворення природних ресурсів передбачає відтворення природних умов економічного зростання (родючості землі, лісових ресурсів, рибних запасів та ін.), збереження й облагороджування середовища проживання людини.

Розрізняють просте, розширене і звужене відтворення. Під простим відтворенням розуміється таке повторення процесу виробництва при якому в кожному наступному процесі виробництва застосовується таж сама кількість економічних ресурсів і кількість виготовленої продукції залишається незмінною. При простому відтворенні національний дохід складається лише із предметів споживання і використовується на поточне споживання населення.

 

НД = ФС

 

Під розширеним відтворенням розуміється таке повторення процесу виробництва, при якому в кожному наступному виробничому процесі використовується більша кількість економічних ресурсів, спостерігається їх якісні зміни і випуск продукції зростає. При розширеному відтворенні національний продукт складається із предметів споживання і засобів виробництва. За рахунок НД формується фонд споживання і фонд нагромадження, який використовується на розширення виробництва.

 

НД = ФС + ФН

 

Під звуженим відтворенням розуміється таке повторення процесу виробництва, коли в кожному наступному процесі виробництва кількість вхідних факторів і випуск продукції скорочується. При цьому національний дохід є не достатній для поточного споживання населення. Часто на цілі споживання використовується частина фонду заміщення. Це означає, що суспільство “проїдає” своє майбутнє.

 

НД < ФС

 

2. Під економічним зростанням розумують збільшення реального ВВП, підвищення життєвого рівня народу й економічної могутності країни. Графічно економічне зростання зображають переміщенням кривої виробничих можливостей вправо, із положення АВ у положення СД.

Економічне зростання будь-якої країни визначають три групи факторів:

1) фактори пропозиції;

2) фактори попиту;

3) фактори ефективності.

Фактори пропозиції зумовлюють потенційну можливість економіки до зростання. Їх є чотири:

1) кількість і якість природних ресурсів;

2) кількість і якість трудових ресурсів;

3) обсяг основного капіталу;

4) рівень технології і організації виробництва.

Природні ресурси – це землі, корисні копалини, енергоносії, водні ресурси, клімат. На планеті є лише кілька країн, що володіють багатими природними ресурсами (Саудівська Аравія, Кувейт та ін.). проте навіть бідні на природні ресурси країни – Швейцарія, Японія, Ізраїль – демонструють високі темпи економічного зростання. Найціннішим природнім ресурсом України є орні землі.

Трудові ресурси: реальне економічне зростання залежить від рівня зайнятості населення, професійної підготовки робочої сили, загального стану здоров’я, тривалості життя людей.

Обсяг капіталу визначається можливостями нагромадження. Збільшення обсягу капіталу вимагає скорочення поточного споживання. У розвинутій економіці від 10 до 20 процентів національного доходу використовується на нагромадження капіталу.

Впровадження нової техніки, технології дає можливість якісно підвищити продуктивність праці. Удосконалення, впровадження передових методів організації праці також сприяє зростанню результативності виробництва.

Економічне зростання залежить також і від факторів попиту. Економіка країни повинна забезпечити попит на зростаючий обсяг ресурсів, інвестицій, товарів і послуг. Для цього потрібно підвищувати сукупний попит у суспільстві.

Стабільне економічне зростання передбачає досягнення оптимальної структури суспільного виробництва. Важливо, щоб паралельно із змінами у структурі потреб суспільства відбувалися зміни у структурі виробництва – фактор ефективності. Тобто ресурси мають використовуватися найефективніше і виробляти з них потрібно найцінніші для суспільства товари і послуги.

3. Залучення більшої кількості ресурсів забезпечує збільшення випуску продукції й доходу і характеризує екстенсивний тип економічного зростання. А збільшення випуску продукції, доходу за рахунок більш продуктивного використання ресурсів називається інтенсивним типом економічного зростання.

Підвищення продуктивності виробництва досягається через прискорення науково-технічного процесу, глибоку технічну реконструкцію н/г.

Існують чотири форми інтенсивного типу відтворення: фондоємна, фондозберігаюча, нейтральна, всебічна.

За фондоємкої форми підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових затрат виробничих фондів на одиницю продукції. Відбувається зміна співвідношення між масою виробничих фондів на одиницю продукції, і робочою силою.

За фондозберігаючої форми підвищення продуктивності праці супроводжується економією виробничих фондів на одиницю продукції. Спостерігається економія живої праці.

Нейтральна форма характеризується тим, що підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових затрат уречевленої праці при одночасній економії засобів виробництва. Тому виробничі фонди зростають тими ж темпами що і національний дохід.

Всебічна форма передбачає підвищення продуктивності праці шляхом підвищення ефективності всіх економічних ресурсів (ресурсозберігаюче виробництво).

4. Нова якість економічного зростання характеризується переходом до всебічної інтенсифікації виробництва. Сьогодні стоїть завдання забезпечити поліпшення використання сировини, матеріалів та основного капіталу для зниження матеріало- та фондоємкості виробництва.

Нова якість економічного зростання передбачає постійне оновлення виробничого апарату і продукції, що випускається. На основі досягнень НТП відбувається оновлення основного капіталу.

В Україні забезпеченню зростання виробництва будуть сприяти нарощування інноваційного оновлення виробництва, проведення широкомасштабної приватизації із залученням іноземних інвесторів, здійснення ефективної амортизаційної політики, розвиток малого і середнього підприємництва, легалізація тіньової економіки, зростання конкурентноздатності вітчизняного виробника.

Підсумки

1. Під суспільним відтворенням розуміється процес виробництва як процес що безперервно повторюється. Розрізняють просте, розширене і звужене відтворення. Суспільне відтворення передбачає відтворення ВВП, робочої сили, виробничих відносин і природних ресурсів.

2. Розширене відтворення сприяє економічному зростанню країни. Економічне зростання можна визначити як: а) збільшення реального ВВП або б) збільшення реального ВВП на душу населення. Економічне зростання зображають графічно як переміщення кривої виробничих можливостей вправо або як поєднання переміщення вправо кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції.

3. Економічне зростання визначають такі фактори, як: фактори попиту, фактори пропозиції та ефективного розподілу. До факторів пропозиції відносять: кількість і якість природних ресурсів, трудових ресурсів, обсяг основного капіталу та рівень технології і організації виробництва.

4. Причини глибокої кризи економіки України можна поділити на дві групи:

а) успадковані від колишнього СРСР;

б) ті, що виникли в роки незалежності.

Для забезпечення економічного зростання в Україні необхідні: прискорення проведення економічних реформ, створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних та зарубіжних інвесторів, розвиток малого й середнього бізнесу. інтеграція у світову економіку.

 

Основні поняття і терміни

Суспільне відтворення просте відтворення

Розширене відтворення звужене відтворення

Економічне зростання способи визначення еконо-

мічного зростання

фактори економічного

зростання типи економічного

зростання

 

Дайте відповіді на питання:

1. У чому суть відтворення на макрорівні?

2. У чому полягають особливості розширеного відтворення в умовах ринкової економіки?

3. Що означає відтворення сукупного суспільного продукту?

4. Які типи суспільного відтворення ви знаєте? Як у кожному окремому випадку використовується національний дохід?

5. Які існують форми інтенсивного відтворення?

6. У чому полягає суть нагромадження?

7. Припустимо, що реальний ВВП становить 10 млрд. грн.. першому році і 164.8 млрд. грн.. у другому році. Обчисліть темп приросту ВВП.

8. Якщо населення країни зросло з 52 млн. осіб у першому році до 53 млн. осіб у другому році - які темпи зростання ВВП на душу населення?

 

 

Тема 11. Розподіл національного доходу. Споживання, заощадження і добробут людини.

 

Кожен чинник виробництва дає змогу його власникові одержати певний різновид доходу. Грошові доходи населення включають усі надходження грошей у вигляді:

- плати праці робітників;

- доходи від підприємницької діяльності;

- пенсій, стипендій, різних пільг та грошових допомог;

- доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти;

- доходів від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, різноманітних виробів тощо.

В Україні на сучасному етапі головними складовими грошових доходів населення є оплата праці, прибутки від підприємницької діяльності, а також соціальні трансферти (пенсії, стипендії).

 

 

Країна, де існують закони проти розкоші, зазвичай бідна, адже коли люди мусять обмежуватися меншими доходами, ніж вони могли б і хотіли мати, тим самим вони позбавляються бажання бути працелюбними та винахідливими…

Дадлі Норс

 

План.

1. Розподіл доходів між підприємством і державою.

2. Заробітна плата.

3. Соціальні фонди держави.

4. Форми розподілу доходів за трудові результати і економічну діяльність.

5. Доходи від власності.

6. Сімейні доходи та їх структура.

 

 

1. В умовах переходу до ринкової економіки проблеми розподілу чистого доходу і продукту набувають все більшого значення. Чистий доход – це різниця між ціною всієї реалізованої продукції і витратами на її виробництво, тобто її собівартістю. В процесі розподілу чистий доход набирає форми прибутку, відсотка, ренти, заробітної плати.

В реальному економічному житті в нашій країні ці первинні доходи виступають як:

- заробітна плата робітників сфери матеріального виробництва,

- доходи селян,

- прибуток підприємств,

- доходи селян, робітників і службовців від підсобного господарства.

Чистий продукт розподіляється між його безпосередніми виробниками і власниками засобів виробництва. Первинний розподіл доповнюється перерозподілом чистого продукту, необхідність якого зумовлена:

- завданням концентрації ресурсів для вирішення важливих соціальних проблем,

- існуванням нематеріального виробництва, на утримання якого кошти надходять шляхом перерозподілу доходів,

- важливістю залучення коштів підприємств і населення на громадські потреби,

- потребами НТР, прогресивних змін у структурі суспільного виробництва, розвитку окремих економічних регіонів країни.

Головним знаряддям перерозподілу чистого продукту є державний бюджет, через який в розвинених країнах проходить від 30% до 50% національного доходу. Важливу роль у цьому перерозподілі відіграє податкова система, оплата населенням послуг, механізм цін тощо.

У результаті розподілу і перерозподілу національного доходу формуються кінцеві доходи різних груп населення, держави, підприємств матеріального і не матеріального виробництва.

2. Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинна і відрядна заробітна плата. Погодинна заробітна плата передбачає врахування строку функціонування найманої робочої сили. При погодинній формі величина заробітку обчислюється як добуток погодинної ставки на кількість відпрацьованих годин. Своєрідною одиницею виміру при погодинній формі стає погодинна ставка. Її величину фірма визначає виходячи із власного досвіду із врахуванням конкуренції і чинного законодавства про працю.

Відрядна заробітна плата – це така її форма, за якої величина заробітку залежить від кількості створеного за цей час продукту. Відрядна зарплата залежить від норми заробітку. При визначенні заробітної плати до уваги береться те, чи відповідає кількість виробленого продукту встановленій нормі виробітку. Це дає фірмі змогу змушувати найманого робітника до надмірної інтенсивності праці.

Погодинна заробітна плата переважала на початкових етапах ринкової економіки. Згодом домінувала відрядна оплата праці. В сучасних умовах пануючою формою знову стає погодинна заробітна плата, оскільки виробіток залежить від ритмічної і безперебійної роботи агрегатів.

Форми заробітної плати застосовують в певних комбінаціях, що проявляють себе у відповідних системах. В основі організації заробітної плати лежить тарифна система. В країнах з ринковою економікою це система аналітичної оцінки робочих місць, згідно з якою тарифна ставка/сплата за годину/ встановлюється в залежності від складності робіт.

Для реального вивчення якості робочої сили застосовується оцінка заслуг, враховується якість праці, продуктивність, професійні знання, надійність, ставлення до роботи, відданість фірмі. На основі цього встановлюється оцінка робітника в балах. Отже, за системою аналітичної оцінки робочих місць розмір заробітку визначається як добуток суми балів на ставку одного балу.

Для характеристики рівнів заробітної плати застосовують показники номінальної і реальної заробітної плати. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку найманий робітник одержує за виконання роботи в одиницю часу. Реальна заробітна плата визначається сумою корисних благ/товарів і послуг/, які найманий робітник може придбати за номінальну заробітну плату, при існуючому рівні цін. Основними факторами, які впливають на реальну заробітну плату є:

- рівень номінальної заробітної плати;

- рівень податків у державний бюджет і фонди соціального страхування;

- рівень цінна товари і послуги.

Загальний рівень заробітної плати формується під впливом співвідношення між попитом і пропозицією на робочу силу кожної категорії працівників. Ставка заробітної плати зростає із врахуванням знань, досвіду, вміння творчо мислити, залежить від надійності працівників. В оплаті праці існують моменти дискримінації, пов’язані з національністю, статтю, політичними поглядами. На рівень пропозиції робочої сили впливають престижність роботи, ступінь самостійності при вирішенні завдань, наявність привілеїв, психологічної атмосфери на робочому місці і умови виробництва.

3. Держава бере на себе фінансування частини видатків на задоволення ряду життєвих потреб. В Україні існують соціальні фонди держави: фонди спільного задоволення потреб (освіта, охорона здоров’я тощо) і фонди для непрацездатних.

До фондів спільного задоволення потреб належать послуги освіти, охорони здоров’я, житлово-комунального господарства, дитячих ясел і садків. Головна функція цього виду СФД є розвиток і підтримка здібностей населення, створення сприятливих економічних умов для розширеного відтворення народонаселення і робочої сили.

Фонди для непрацездатних призначені для надання різних видів допомоги тим, хто досяг похилого віку або втратив працездатність внаслідок хвороби чи каліцтва, а також особам, що втратили працездатність частково, не досягли працездатного віку, студентам стаціонарної форми навчання, учням середніх спеціальних та інших закладів. З цих фондів виплачують пенсії, допомоги з тимчасової непрацездатності, оплачують відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, пільгові години працюючим підліткам, надають стипендії студентам, допомоги дітям.

За способом розподілу серед членів суспільства СФД класифікуються на:

а) ті, що розподіляються незалежно від кількості та якості праці (безоплатна медична допомога, навчання дітей і дорослих);

б) ті, що розподіляються з урахуванням минулого заробітку і стажу роботи (пенсії, допомоги з тимчасової непрацездатності);

в) ті, що розподіляються з урахуванням забезпеченості сімей (наприклад при оплаті за утримання дітей у дитячих дошкільних закладах пільги надаються малозабезпеченим сім’ям).

За джерелами формування розрізняють СФД:

а) загальнодержавні, які формуються з коштів державного бюджету і соціального забезпечення,

б) кошти, виділяються підприємствами (державними і кооперативними),

в) кошти громадських організацій, переважно профспілок (одноразова допомога, безоплатні або пільгові путівки до будинків відпочинку, санаторіїв тощо).

За формами надання споживачам СФД можна поділити на грошові виплати, безоплатні послуги і натуральні виплати (видачі).

4. Коло суб’єктів індивідуальної трудової діяльності досить широке. Це працівники, які виготовляють різноманітні товари, власники невеликих підприємств без найманих робітників (перукарень, майстерень з ремонту побутової техніки), юристи, лікарі, стоматологи, викладачі, які надають громадянам платні послуги.

Не вся грошова виручка від індивідуальної трудової діяльності є грошовим доходом, а тільки залишок після вилучення з грошової виручки виробничих витрат (амортизація, витрати на сировину, матеріали, електроенергію, транспорт).

Учасники індивідуальної трудової діяльності після сплати податку самостійно розпоряджаються своїми доходами.

До доходів підприємств споживчого призначення слід віднести нормальний прибуток. Він є доходом підприємця, своєрідною винагородою за підприємницьку діяльність.

5. Розрізняють доходи, які породжує власність на землю, капітал, майно. Наприклад, ренту на землю, позичковий відсоток на капітал можуть одержувати земельні власники, капіталісти-рантьє, які особисто не виконують ніяких підприємницьких функцій.

У новому механізмі розподілу життєвих засобів в Україні одержали визнання доходи від власності. До них слід віднести дивіденди від акцій, відсотки на вклади працівників у майно державного або орендного підприємства, а також відсотки на вклад працівника у приріст майна цього підприємства після його створення. Крім того існують відсотки від грошових вкладів до Ощадного банку України і доходи від облігацій.

6. Величина реальних доходів населення залежить не тільки від розмірів грошових доходів, обсягу безоплатних і пільгових послуг, а й від рівня цін на предмети споживання і тарифів на послуги, величини квартирної плати, ставок податків.

Показник реальних доходів населення найповніше характеризує рівень добробуту населення через сімейні доходи. Джерела сімейних доходів досить різноманітні. Це оплата праці, надходження із суспільних фондів споживання, доходи від індивідуальної та кооперативної діяльності, доходи від особистого підсобного господарства. Всі ці джерела сімейних доходів мають трудове походження.

Частину доходів сім’я одержує із суспільних фондів споживання у вигляді безоплатних послуг, грошових виплат і натуральних видач. Це в основному пенсії, стипендії, допомоги, дотації на путівки до санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів відпочинку, на утримання дітей у дошкільних закладах.

У сімейному бюджеті зростає роль доходів від власності, від особистого підсобного господарства, а також від індивідуальної трудової діяльності.

 

 

Підсумки

1. Заробітна плата - це ціна трудових послуг, наданих найманими робітниками різних професій при реалізації їхньої ділової активності.

2. Номінальна заробітна плата - це сума грошей, отримана робітником за певний проміжок часу.

3. Реальна заробітна плата визначається кількістю товарів та послуг, які робітник може придбати за номінальну заробітну плату при існуючому рівні цін.

4. Погодинна заробітна плата встановлює розмір винагороди у відповідності із відпрацьованим часом.

5. При поштучній оплаті праці заробіток зростає у прямій залежності від кількості виготовлених виробів.

6. Індекація - це збільшеня номінальних доходів залежно від зростання цін.

7. Фінансування ряду життєвих потреб фінансується за рахунок

суспільних фондів споживання.

Вони поділяються на фонди для спільного задоволення потреб та фонди для непрацездатних.

8. До фондів спільного задоволення потреб відносять послуги

освіти, охорони здоровя, житлово-комунального

господарства, дитсадків та ясел.

9. Фондів для непрацездатних призначені для надання допомоги тим, хто досяг похилого віку або втратив працездатність внаслідок хвороби каліцтва, а також особам,

що втратили працездатність частково, не досягли

працездатного віку, студентам.

 

Основні поняття та терміни

 

Заробітна плата почасова зарплата

Відрядна зарплата номінальна зарплата

Реальна зарплата індексація

Прожитковий мінімум дискримінація в зарплаті

Суспільні фонди споживання трансферти

Доходи від власності сімейні доходи

 

Дайте відповіді на питання:

1. Дайте визначення заробітної плати в умовах ринкової економіки.

2. Коли робоча сила стає товаром, коли вона не перетворюється у товар?

3. В чому сутність зарплати як ціни товару робоча сила?

4. Як враховується співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці?

5. В чому сутність номінальної і реальної заробітної плати?

6. Як можна визначити рух реальної заробітної плати?

7. Характеризувати форми і системи заробітної плати.

8. Покажіть необхідність і суть доходів від індивідуальної трудової діяльності.

9. Розкрийте сутність і види державних соціальних фондів в Україні.

10. Чому доходи від власності в Україні слід вважати допоміжною формою розподілу доходів?

11. Як забезпечити соціальну справедливість під час розподілу доходів від власності?

12. Покажіть джерела і структуру сімейних доходів. Як здійснюється сьогодні використання сімейних доходів?

 

Тема 12. Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу.

 

Світова економіка має для кожного з нас безпосереднє відношення. Ми користуємося речами, виготовленими в різних країнах світу - США й Німеччини, Польщі й Туреччині, Китаї й Росії. Багато українських товарів містить складові, вироблені за кордоном. У цій темі ми познайомимося з головними принципами, що лежать в основі організації світової економіки, проаналізуємо суть валюти та валютних курсів, зясуємо роль головних міжнародних економічних організацій.

 

Глобалізація не є від природи ані злою, ані доброю,

вона є такою,якою роблять її люди.

Іван Павло ІІ

Часто йдуть далеко шукати те,

що мають у себе дома.

Вольтер

План.

1. Суть світового господарства та основні етапи його розвитку.

2. Інтернаціоналізація та міжнародний поділ праці.

3. Сутність світової торгівлі.

4. Сутність, причини та форми вивозу капіталу.

5. Світова валютна система.

6. Проблеми інтеграції України у світове господарство.

 

1. Світове або всесвітнє господарство представляє собою сукупність національних економік у сфері продуктивних сил і виробничих відносин, які виходять за територіальні межі окремих країн.

З поняттям світового господарства тісно пов’язане поняття світового ринку. Світовий ринок – це товаропотоки, які перетинають національні кордони.

Міжнародні економічні відносини представляють собою систему господарських зв’язків між країнами. До основних форм міжнародних економічних відносин відносять:

1) зовнішня торгівля;

2) вивіз капіталу та виробниче співробітництво,

3) обмін науково-технічною інформацією;

4) валютно-фінансові відносини,

5) міграція робочої сили.

У світове господарство входять країни з різним рівнем розвитку. Критерієм розподілу країн на групи виділяють рівень розвитку ринкових відносин. Відносно цього критерію виділяють країни з розвиненою ринковою економікою (розвинені країни), країни з ринковою економікою, що розвивається (нові індустріальні країни, середньорозвинені країни, малорозвинені країни), країни з перехідною до ринку економікою (постсоціалістичні країни).

Історично першими формами економічних відносин була світова торгівля, міграція робочої сили, валютно-фінансові відносини, які зародилися ще за рабовласництва.

У другій половині ХХ ст. процес розвитку світового господарства отримав новий імпульс під впливом НТП та зростання ролі держави.

2. Розвиток світового господарства і міжнародних економічних відносин формується на основі міжнародного поділу праці. Процес посилення взаємозв’язку і взаємозалежності між суб’єктами МЕВ та національними господарствами отримав назву інтернаціоналізації господарського життя.

Процес інтернаціоналізації обумовлений розвитком та поглибленням міжнародного поділу праці. Міжнародний поділ праці – це вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що спирається на стійку економічно вигідну спеціалізацію окремих держав і веде до взаємного обміну результатами між державами у певних кількісних і якісних співвідношеннях.

Розвиток МПП обумовлений прагненням економічних вигод. Основні з них – це отримання різниці між світовою та внутрішньою ціною експортних товарів, економія внутрішніх витрат за рахунок відмови від національного виробництва і використання більш дешевого імпорту, доступ до ресурсів, яких в країні недостатньо.

Основними формами МПП є міжнародна спеціалізація та міжнародна кооперація. Міжнародна спеціалізація виробництва – це така форма, за якої відбувається концентрація певного виробництва в окремих країнах і регулярне забезпечення нею світового ринку.

В залежності від глибини МПП розрізняють подетальну, технологічну, предметну форми міжнародної спеціалізації.

Розвиток міжнародної спеціалізації формує умови для міжнародного кооперування. Міжнародна кооперація – це процес формування стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн, у результаті якого здійснюється спільна діяльність щодо створення елементів готової продукції. Основними ознаками міжнародної кооперації є попереднє узгодження сторонами у договірному порядку умов спільної діяльності, розподіл між партнерами завдань у межах погодженої програми, координація господарської діяльності підприємств – партнерів, тривалість, стабільність, регулярність відносин.

Постійно зростаючу роль у розвитку процесів інтернаціоналізації господарського життя у світовому господарстві відіграють транснаціональні корпорації (ТНК). ТНК – це корпорації національні за капіталом та інтернаціональні за місцем його використання.

Діяльність ТНК створює умови для виникнення інтернаціональних об’єднань, які сприяють зближенню окремих національних господарств, концентрацію і переплетення капіталів, проведення узгодженої економічної політики.

Виділяють три основані типи інтеграційних об’єднань: зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз, повна інтеграція.

3. Міжнародна торгівля виникла ще в глибоку давнину як одна з перших форм міжнародних економічних відносин. Проте світовий ринок сформувався як складова світового господарства на основі міжнародного поділу праці у період становлення капіталістичних відносин. Світовий товарний ринок – це система обміну товарами і послугами між країнами. Він виступає між країнами у вигляді світового експорту і світового імпорту.

Торговельна політика держав характеризується протидією двох тенденцій: лібералізації і протекціонізму. Лібералізація – це полегшення умов зовнішньої торгівлі, що має форму зменшення величини мита, скорочення використання валютних і кількісних обмежень. Протекціонізм – це захист внутрішнього ринку від зовнішньої конкуренції, що має форму підвищення мита, введення кількісних та інших (технічних, екологічних) обмежень.

На початковому етапі розвитку світової торгівлі в ній переважав вивіз із аграрних країн сировини і продовольства і зворотні поставки в ці країни з індустріальних країн готової продукції.

На сучасному етапі характерними стали випереджаючі темпи зростання міжнародної торгівлі готовими промисловими виробами, а в них – машинами та обладнанням, продукцією засобів зв’язку, електро- та електронної техніки, комп’ютерами. Різко зріс обмін науково-технічними, виробничими, фінансово-кредитними послугами, а також з’явились їх нові види: інжиніринг, лізинг, консалтинг, інформаційно-обчислювальні послуги.

Характерною особливістю розвитку світової торгівлі є підвищення значення міждержавного регулювання такими міжнародними організаціями, як: Генеральна угода по тарифах і торгівлі (ГАТТ), - 1948р. У1995р. ГАТТ перетворилася у Світову організацію торгівлі – СОТ. Регулювання світової торгівлі здійснюється також Міжнародною торговельною палатою, ЮНКТАД (Конференція ООН по торгівлі і розвитку).

Вивіз капіталу почав інтенсивно розвиватися із становленням монополістичного капіталізму. Вивіз капіталу – це вилучення капіталу із обороту однієї країни і введення в обіг в іншій країні в товарній або в грошовій формі. Причина вивозу капіталу полягає в тому, що додаткові вкладення капіталу внутрі країни стають все менш прибутковими. Тому підприємці шукають можливості вкладення капіталу з більшою віддачею. До інших причин вивозу капіталу можна віднести прагнення ТНК зменшити виробничі витрати, вільний доступ до джерел сировини, можливість монополізації країн ввозу.

Вивіз капіталу здійснюється в двох формах: підприємницькій і позичковій. Вивіз позичкового капіталу здійснюється у вигляді надання міжнародних позик або економічної допомоги (безоплатний кредит) державами або великими банками. Вивіз підприємницького капіталу здійснюється у формі прямих або портфельних інвестицій. Прямі інвестиції – це вкладення капіталу у виробничий процес із участю в управлінні підприємством. Портфельні інвестиції – це вкладення капіталу у цінні папери (акції, облігації).

5. Міжнародні валютні відносини представляють сукупність відносин, пов’язаних із функціонуванням грошей як світових грошей. Гроші як світові гроші, обслуговують світову торгівлю товарами та послугами, міграцію капіталів, перевід прибутків у інвестиції, надання позик, науково-технічний обмін, державні та приватні грошові перекази.

Сукупність міжнародних валютних відносин формує міжнародну валютну систему (МВС).

Головне завдання МВС – регулювання міжнародних розрахунків та валютних ринків для підтримання рівноваги зовнішньо – економічного обміну, стримування інфляції.

Світова валютна система в своєму розвитку пройшла чотири етапи:

а) система золотого стандарту (за неї валюти певних країн вільно обмінювалися на золото, валюти мали золотий вміст);

б) золотодевізний стандарт (Генуезька конференція 1922р.) за яким банкнотир розмінювалися не на золото, а на девізи – банкноти країн, які обмінювалися на золото-фунт стерлінгів, американський долар, векселі, чеки;

в) система золотовалютного стандарту (1944р. Бреттон-Вудс) – за золотом зберігалась функція кінцевих розрахунків між країнами. Цінність національної грошової одиниці виражалась в доларах, а через долар – у золоті;

г) Ямайська валютна система – (1967р.) – функція золота скасовувалась, вводився стандарт СДР – “спеціальні права запозичення” – міжнародні плат