Категорії і закони – стрижень економічної теорії.

Економічна теорія використовує поняття в яких відображаються економічні ознаки предметів, процесів, явищ. Кожна економічна категорія є поняттям, але поняття не є економічною категорію.

Категорії – це логічне поняття, яке відображає економічне явище або частину виробничих відносин (товар, гроші, податки, кредит).

Економічні категорії мають відображати суспільні виробничі відносини як валовий предмет економічної теорії.

Значна частина економічних категорій має історичний характер, економічна категорія повинна мати певну структуру наукового опису…

Види економічних категорій:

- загальні;

- специфічні (в межах певного типу господарства…);

- особливі.

За аналогією із економічних законів слід розрізняти і особливі категорії, що існують у системі товарно-грошових відносин – товар, гроші, вартість тощо.

Стосовно просторового розгляду виробничих відносин виходимо на новий склад класифікації економічних категорій:

- власне виробництво;

- розподіл;

- обмін;

- споживання.

Закон і сутність поняття однорідні. Сутність – це комплекс необхідних, глибинних зв’язків і відносин, які визначають основні риси, особливості і тенденції розвитку певної матеріальної системи.

Явище багатше ніж закон, бо воно відображає також випадкові, нестійкі зв’язки, форми вияву закону. Сутність і закон можуть бути досліджені через всі інші категорії матеріальної діалектики.

Економічний закон – це внутрішньо необхідні, сталі зв’язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, елементів матеріальної системи. Або інакше економічний закон – це внутрішньо необхідні сталі причинно-наслідкові зв’язки між явищами та економічними процксами.

Економічні закони – це закони розвитку виробничих відносин (або відносин власності) у їх взаємозв’язку з розвитком продуктивних сил. Економічні закони виникають, розвиваються і функціонують лише у процесі економічної діяльності людей – у виробництві, розподілі, обміні і споживанні.

Держава не може змінювати економічні закони, але лише може створювати передумови для розвитку об’єктивних законів шляхом зміни умов. Це досягається вдосконаленням права власності (вдосконаленням господарського механізму. Економічні закони незалежні від свідомості людей).

Економічні закони:

- закон вартості;

- закон зростання продуктивності праці;

- закон економії часу;

- закон відповідності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил;

- закон попиту та пропозиції;

- закон всезростання потреб;

- закон спадної віддачі та ін.

 

Приклад: Закон вартості, який регулює еквівалентний обмін товарів відповідно до кількості втіленого в них суспільнонеобхідного часу, називають законом вартості.

Використання економічних законів. Визначають три рівні викорастання:

- політико-економічне – дати наукове пояснення явищ;

- безпосередньо управлінський4

- практичний, використання безпосередньо в процесі господарювання фірм, підприємств.

Доцільно пізнавати закони і їх використовувати не чекаючи негативних наслідків.

Принципи, закони і теорія - кінцевий результат економічного аналізу вносить порядок і розуміння в набір фактів.

 

Методологія курсу.

Сукупність методів дослідження складає методологію.

Методологія – це наука про мотиви, мету та методи дослідження.

Щоб одержати нові знання, треба свідомо застосовувати науково-обгрунтовані методи.

Сучасна методологія економічної теорії вимагає враховувати такі особливості як:

1. Цільова спрямованість (ЦС) методології.

2. Цільова спрямованість зо допомогою відповідних засобів її забезпечення через визначення провідного орієнтира.

Наприклад, в господарстві зростання виробництва при мінімальних затратах живої і уречевленої праці на одиницю продукції, досягнення високих кінцевих господарських результатів.

3. Перетворення методології на спосіб докорінних перетворень і дій заснована на свідомому використанні економічних законів у сфері господарської діяльності.

4. У структурі методології розширюється застосування економічних експериментів і наукового прогнозування.

5. Методологія передбачає творчий підхід до дослідження, допущення плюралізму…

6. Методологія має враховувати поєднання державного управління з саморозвитком підприємств, з наданням перевивчення економічним методом управління.

7. Методологія спирається на єдність політичного ігосподарського підходів до розв’язання економічних завдань.

 

Для дослідження економічних процесів застосовують загально-наукові методи.

Індукція – від одиничного до всезагального, від знання меншої ступені спільності до більшого її ступеня.

Дедукція – від всезагального до одиничного.

Гіпотеза – це науково обгрунтоване припущення про можливі зв’язки, відносини, причини явищ. Гіпотеза будується на достовірних фактах.

Методи пізнання:

- Структурно-функціональний аналіз;

- метод аналізу і синтезу;

- метод систематичного підходу;

- математичні і статистичні методи;

- метод кількісного і якісного аналізу;

- метод логічного історичного підходу;

- експерементальний метод;

- метод порівняння.

Системний підхід неможливий без поєднання кількісного і якісного аналізу.

Поєднання кількісного аналізу здійснюється за допомогою математичних і статистичних методів.

Метод аналогії – різновид порівняння.

У багатьох випадках висновки за аналогією не можуть бути доказом, але вони мають силу припущення і дають підстави для висунення гіпотез.

Висновки.

1. Економічна теорія – це наука яка вивчає вибір людей при використанні обмежених ресурсів для виробництва благ.

2. Економічна теорія – це модель, спрощена картина або схема будь-якого сектора економіки. Економісти будують теорії з метою виявлення змісту в хаотичному наборі фактів.

3. Функції економічної теорії:

- обгрунтування необхідності реформування форм власності;

- розробка наукових основ управління;

- пізнавальна роль;

- виховна, виховання нових підходів до вирішення проблем.

4. Для пізнання економічних процесів, явищ застосовуються як загальнонаукові так і специфічні методи дослідження:

а) методи індукції та дедукції;

б) метод абстрагування;

в) метод системного аналізу;

г) метод порівняння;

д) математич