Підприємництво. Суть та особливості діяльності підприємства.

В законі України про підприємництво дається визначення: підприємництво – це самостійна ініціатива на власний ризик, організаційна діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та занятість торгівлею з метою одержання прибутку.

Підприємництво передбачає наявність двох факторів:

· підприємця;

· підприємства.

Центральною фігурою підприємництва є підприємиць, який виконує ряд соціально економічні функції (тема 2). Підприємство – це первинна ланка суспільного виробництва, призначення якої є виробництво товарів і послуг на основі самоокупності та прибутковості. За законом України „Про Підприємство”, підприємство – це самостійний господарюючий суб’єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу, комерційну і науково-дослідну діяльності з метою одержання прибутку.

Особливості діяльності підприємства:

· Підприємство являє собою технологічне поєднання матеріальних і людських ресурсів, залежно від його спеціалізації. На ньому зосереджені відповідні засоби виробництва і робоча сила, які взаємодіють між собою.

· Кожне підприємство крім технологічної відособленості має економічну. Воно самостійно розпорядження своїми коштами, ресурсами, випускає і реалізує продукцію, організовує виробництво, самостійно розподіляє доход і прибуток.

· Економічна відособлененість підприємства закріплюється юридично. Воно зареєстроване як юридична особа, має свою печатку, документацію, укладає договори, несе юридичну відповідальність за свою діяльність.

· Підприємство виконує певні соціальні функції і є відособленою соціальною одиницею. Це певний колектив людей із певними економічними і соціальними відносинами, які включають:

 

1. поділ праці;

2. трудову дисципліну;

3. певний соціальний мікроклімат;

4. соціальні гарантії (забезпечення житлом, умовами відпочинку, лікування, харчування).

Характер відносин на підприємстві значною мірою впливає на виробництво і його результат. Тому соціальні методи управління широко використовуються у сучасному виробництві і є складовою частиною системи менеджменту.

 

2. Класифікація підприємств:

1.Галузева, яка передбачає поділ підприємств за їх виробничою спеціалізацією: промислові підприємства; сільскогосподарські, транспортні, торгові; наукові, медичні, громадське харчування і т.д.

2.За формами власності: державні; приватні; колективні або товариства.

3.За розмірами: великі; середні; малі.

За формами власності:

Державне підприємство в якому засоби підприємства належать державі, виробнича діяльність виробничо спланована державою, вона контролює його діяльність, заробітну плату, розподіл доходів і прибутку. Держава бере на себе реалізацію продукції підприємства, підтримує рентабельність підприємства і недопускає їх банкрутство. Така особливість державних підприємств АКС зумовлює необхідність їх роздержавлення і приватизації при переході до ринку.

Форми приватизації:

1. Оренда і оренда з правом викупу. Це перший крок до реальної приватизації підприємств, вона дозволяє легітимним (законним) шляхом нагромадити кошти для викупу підприємства. Оренда, має ряд переваг порівняно з державним підприємством. Продукція виробництва на орендному підприємстві належить виробникові належить виробникові. Він самостійно розпоряджається і реалізує цю продукцію, самостійно розподіляє доходи і використовує прибуток. Тут створюються реальні стимули для якісної праці і випуску продукції.

2. Акціонування – передача державного підприємства трудовому колективові з випуском і реалізацією акцій.

3. Комерційний конкурс або тендер. Право викупу надається тому, хто подасть найкращу програму використання даного підприємства і більше за нього заплатить. Ця форма зв’язана з наступною - аукціоном.

4. Аукціон – це торги, в результаті яких підприємство одержує той, хто більше за нього заплатить. Може бути що і менше заплатить, якщо не хочуть купувати.

5. Сертифікатна приватизація – в Україні, з метою забезпечення соціальної справедливості і участі всіх громадян у приватизації, була здійсненасертифікатна приватизація. Кожен одержав сертифікат, який становив вартість частини загального майна держави. Їх можна було вкладати в любе підприємство, яке зобов’язане було виплачувати дивіденди на вкладений сертифікат. Проте частина підприємств збанкрутувала, змінила власника і фактично дивіденди ніхто не отримав. Така приватизація показала свою недієздатність і завдала тільки збитків державі за рахунок вартості друкування, утримання штату працівників, злочинності.

Приватне підприємство включає:

1) одноосібне приватне підприємство;

2) індивідуальне з найманими виробниками.

Одноосібне приватне підприємство – це таке в якому майно належить одній особі, яка одночасно і є працівником. Це фермерське господарство, ремісники, сімейне підприємство. Переваги одноосібного приватного підприємства:

· приватна власність зацікавлює підприємця в результатах виробництва;

· прибуток належить власникові;

· економія на витратах (не треба платити зарплати);

· простота організації і приватизації такого підприємства.

 

Недоліки:

1. обмежені можливості вкладення капіталу;

2. труднощі в одержані кредитів;

3. труднощі в управлінні через брак компетенції;

4. повна відповідальність за результатом діяльності підприємства часто поряд із банкрутством підприємства тягне за собою особисте банкрутство.

Приватне підприємство з найманими працівниками являє собою стійкішу форму бізнесу і може бути великою фірмою.

Їі переваги:

· одразу вкладається більший капітал;

· більші можливості кридитування.

Недоліки:

повна відповідальність за справи фірми.

Колективне підприємство, партнерство або товариство – це така форма організації бізнесу коли кілька осіб ведуть справу на основі об’єднання капіталу і юридичної угоди.

Товариства:

а) звичайне або повне (коли всі партнери несуть однакову відповідальність за справи)

б) командитне – повну відповідальність бере на себе один або кілька із членів товариства

в) товариство з обмеженою відповідальністю, в якому партнери несуть відповідальність за справи фірми тільки своїм внеском, а не особистим майном.

Це найпривабливіша форма бізнесу і тому найпоширеніша.

Переваги:

1) більші фінансові можливості за рахунок колективного капіталу;

2) більші можливості одержання кредиту;

3) краще управління за рахунок колективного розуму.

Недоліки:

1) прорахунок одного з партнерів тягне за собою наслідки для всіх;

2) за рахунок необхідності узгоджувати всі питання, управління є неповоротким;

3) при виході товар одного із членів інші повинні або викупити його частину, або товариство розпадається.

Акціонерне товариство або корпорація. В сучасних умовах найпоширеніша форма бізнесу. Акціонерне товариство або корпорація – це об’єднання кількох капіталів із випуском акцій на вкладений капітал і їх розподілом між членами товариства відповідно до їх вкладу.

Шляхи винекнення акціонерного товариства:

1. Класичний або стихійний, який бере свій початок зі середини ХІХ ст., передбачає об’єднання капіталів.

2. Постсоціалістичний - перетворення державного підприємства у власність трудового колективу і створення акціонерного товариства. Головною ознакою акціонерного товариства є випуск акцій.

Акція – це цінний папір, який свідчить про вкладений капітал і дає право на на одержання прибутку у вигляді дивіденда.

Дивіденд – це прибуток на акцію.

Акції розрізняють:

1) Прості, які дають право на одерження частини прибутку підприємства після його розподілу. Виплата дивідендів відбувається після сплати всіх боргів (податків, банківського кредиту, здійснення всіх розрахунків і виконання зобов’язань).

2) Привілейована дає право на одержання прибутку у вигляді твердого процента від вартості акції незалежно від прибутків фірми із першочерговою виплатою. Проте вона не дає право голосу, на відмінно від простої, яка може мати один або кілька голосів.

3) Іменна -з позначенням прізвища власника.

4) Акція на пред’явника -без вказання прізвища власника (вона є не видима для фірми, і тому становить певну загрозу, якщо конкурент скупить контрольний пакет акцій).

Контрольний пакет акцій – це така кількість акцій, яка дає право бути господарем фірми. Теоретично вважається, що це понад 50 % акцій, проте на практиці все залежить від ситуації, це може бути проста, більшість акцій.

Акціонерне товариство – випускає також облігації для додаткового залучення коштів. Облігація подібна до привілейованої акції. На неї оплачується певний %. Різновид полягає в тому, що акція раз випущена і продана, вже не повертається до фірми. Вона існує стільки, скільки існує фірма. Облігація по мірі виплати процента повертаться до фірми за рахунок та кзваної „ стрижків куполів ”, тобто відрізання частини облігації і відсилання її на фірму з метою одержання на неї процента. Таким чином облігація самоліквідується і повертається до фірми.

Переваги акціонерного товариства:

1) Акціонерне товариство – це найефективніша форма залучення капіталу.

· при утворені акціонерного товариства об’єднуються великі капітали;

· додаткові кошти акціонерне товариство отримує при заснуванні за рахунок випуску і продажу частини акцій. Як правило фірма на суму вкладеного капіталу випускає відповідну кількість акцій частину з них вона продає і одержує засновницький прибуток;

· від повторного випуску акцій;

· банки найохочіше дають кредити великим фірмам.

2) Акціонерне товариство дозволяє здійснювати великі проекти, які потребують значних капіталовкладеннь.

3) Акційонерне товариство – це товариство з обмеженою відповідальністю, що є вигідним для членів.

4) Це найстійкіша форма бізнесу за рахунок великих капіталовкладень і відокремлення фірми від акціонерів. Фірма живе своїм життям і може існувати століттями, притому, що змінюються цілі покоління акціонерів.

Найбільш світові фірми були засновані, ще в ХІХ ст. або на прикінці ХІХ століття.

5) Акціонерне товариство – є найпривабливіша форма вкладання грошей для дрібних власників, які не мають можливості або не ризикують почати власний бізнес.