Пізнання та професійна орієнтація обраного фаху

Блок 1

Пізнання та професійна орієнтація обраного фаху

Модуль 1

Характеристика спеціальності

Лекція 1. Вступ. Характеристика спеціальності.

План

1. Фахівець в системі автомобільного транспорту.

2. Розподіл функцій і ділова кар'єра фахівця.

3. Варіанти ділової кар’єри випускника.

 

Об'єктами професійної діяльності випускника спеціальності «Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті» є: автомобілі, підприємства і організації автотранспортного комплексу різних форм власності, конструкторсько-технологічні і наукові організації, автотранспортні, авторемонтні і сервісні підприємства, фірмові і дилерські центри автомобільних і ремонтних заводів, маркетингові і транспортно-експедиційні служби, система матеріально-технічного забезпечення, оптової і роздрібної торгівлі транспортною технікою, запасними частинами, комплектуючими виробами і матеріалами, необхідними в експлуатації.

 

1.1.Фахівець в системі автомобільного транспорту

 

Інженер за фахом «Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті» повинен знати:

· організаційну структуру автомобільного транспорту, підприємств по їх обслуговуванню різних форм власності;

· основи порівняння і вибору автотранспортної техніки і технологічного устаткування;

· методи управління і регулювання на транспорті;

· критерії ефективності організації роботи підприємств автомобільного транспорту;

· програмно-цільові методи і методику використання їх при аналізі і вдосконаленні виробництва;

· системи технічного обслуговування і ремонту автомобілів і технологічного устаткування;

· основи транспортного законодавства і нормативну базу галузі;

· конструкцію, елементну базу автомобілів і вживаного при технічній експлуатації устаткування;

· робочі процеси, принципи і особливості роботи автотранспортних засобів і вживаного в експлуатації устаткування;

· матеріали, використовувані в конструкції і при експлуатації автотранспортних засобів, і їх властивостей;

· основи ринкової економіки;

· методи аналізу стану і потреби ринку послуг;

· методи інженерних розрахунків і ухвалення інженерних і управлінських рішень;

· основи сертифікації і ліцензування підприємств, обслуговуючого персоналу;

· властивості і особливості застосування альтернативних видів палив і енергій;

· конструкцію і технічну експлуатацію автотранспортних засобів, на яких використовуються альтернативні види палив і енергій;

· методи забезпечення конструктивної, екологічної і дорожньої безпеки;

· стан і напрями використання досягнень науки в професійній діяльності;

· методи роботи і спілкування з персоналом, підбору і розстановки кадрів;

знати і вміти використовувати:

· програмно-цільові методи аналізу технічних, технологічних, організаційних,

· економічних і соціальних питань;

· передовий галузевий, міжгалузевий і зарубіжний досвід;

· методи оцінки надійності;

· інформацію про системи технічного обслуговування і ремонту автомобілів виходячи з обліку умов експлуатації, стану рухомого складу і інших чинників;

· дані аналізу механізмів зношування, корозії і втрати міцності конструкцій;

· інформацію про ефективність використання паливно-змащувальних матеріалів і робочих рідин;

· законодавчі акти і технічні нормативи, що діють на даному виді транспорту, включаючи безпеку руху, умови праці, питання екології;

· соціально-психологічні основи управління колективом;

мати досвід:

· самостійного освоєння нової техніки, систем і обладнання, використовуваних при організації їх експлуатації;

· складання кошторису витрат на виробництво, визначення собівартості продукції, прибутку;

· проведення декомпозиції цілей системи (підприємства, організації, цеху, дільниці) і вибору ефективних методів і технологій досягнення цілей;

· визначення і корегування нормативів технічної експлуатації з урахуванням випадковості процесів, що відбуваються при роботі і умов експлуатації;

· аналізу стану, технології і рівня організації виробництва;

· проведення технологічних розрахунків підприємства з метою визначення потреб в персоналі, виробничотехнічній базі, засобах механізації, матеріалах, запасних частинах;

· використання технологічного і діагностичного обладнання, вживаного на підприємствах галузі;

· користування комп'ютерною, інформаційною технікою і технологіями.

 

Лекція№2

Основні нормативні та правові документи в автомобільному транспорті країни.

План

1. Законодавство про автотранспорт.

2. Автотранспортне право.

3. Нормативні документи.

4. Статут автомобільного траспорту.

 

Законодавство про транспорт

Законодавство про транспорт (транспортне законодавство) - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності на транспорті.

Оскільки єдина транспортна система України налічує кілька видів транспорту, кожен з яких має певні особливості, то і законодавство про транспорт є досить значним за обсягом і різноманітним за змістом.

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються, в першу чергу, загальним Законом України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р., законами України "Про трубопровідний транспорт" від 15 травня 1996 р., "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 р., "Про автомобільний траспорт" від 5 квітня 2001 p., "Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період" від 20 жовтня 1998 р.

Значне коло транспортних відносин регулюється транспортними кодексами і статутами окремих видів транспорту: Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 р., Кодексом торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р., Статутом внутрішнього водного транспорту СРСР, Статутом автомобільного транспорту УРСР, Статутом залізниць України. Серед інших актів транспортного законодавства України варто виділити правила перевезення вантажів, що приймаються стосовно різних видів транспорту і різного роду вантажів.

Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про трубопровідний транспорт", дія якого поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (від промислів, виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшего транспортування, а також іншими нормативно-правовими актами України.

Особливості застосування Закону України "Про трубопровідний транспорт" щодо функціонування промислового трубопровідного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Важливу роль у регулюваннi транспортних вiдносин вiдведено правовим нормам, які містяться в нормативних актах.

Правова норма - це правило поведiнки, що встановлюється державою в особi його компетентних opгaнів влади i управлiння. Таким чином, правовi норми мають державно-владний характер, оскiльки вони як приписи держави обов'язковi до виконання громадянами та юридичними особами, а також органами управлiння.

Правова норма мiстить приписи загального характеру, тобто розрахована не на якусь конкретну особу, а на вcix громадян органiзацiї i в ycix випадках, що пiдпадають пiд її дiю. Наприклад, якщо у правовiй ноpмi вказано, що вантажовiдправники зобов'язанi здiйснювати навантаження рухомого складу в установлею строки, це означає, що це зобов'язання поширюється на вcix вантажовiд-правникiв, якi користуються автотранспортом.

У практичному життi правовi норми виступають в певнiй формi, найбiльш доступнiй для сприймання людьми. Основним джерелом викладання правових норм у правовiй системi України є нормативний акт.

Сукупнiсть, правових aктів певної галузi становить законодавство. Таким чином, нормативнi акти, що регулюють автотранспортні відносини, утворюють автотранспортне законодавство.

Основу нормативних aктів автотранспортного права станов­лять закони. Вони є актами вищого органу влади - Верховної Ради України.

1. Конституцiя України закрiплює головнi принциповi поло­ження економiчної системи, форми власностi, планування, соцi­альнi та трудовi правовiдносини.

2. Закон України «Про транспорт» встановлює головнi правовi норми, що дiють у всiй транспортнiй галузi.

3. Господарський кодекс України встановлює законодавчу базу для здiйснення пiдприємницької дiяльностi в кpaїнi, в тому числi i в автотранспортнiй галузi, а також встановлює правовi норми дiяльностi пiдприємств в Укpaїні, у тому числi i в автотранспортнiй галузi.

4. Закон України «Про дорожнiй рух в Укpaїніi» регулює су­спільнi вiдносини в галузi дорожнього руху та безпеки, визначає права та обов'язки суб'єктiв таких правовiдносин. Встановлюе но­рми забезпечення екологiчної безпеки при використаннi автотран­спорту.

5. Закон України «Про автомобiльний транспорт» та iншi закони, нормативнi акти Президента України, Кабiнету Miнicтpiв України, центральних i мiсцевих opraнів виконавчої влади, opraнів мiсцевого самоврядування.

Важливу регулятивну функцiю виконує Статут автомобiльного транспорту УРСР - найважливiший нормативний документ, що регулює дiяльнiсть пiдприємств i органiзацiй автомобiльного транспорту, а також органiзацiй, пiдприємств i громадян, якi користуються послугами даного виду транспорту. Biн урегульовує найбiльш важливi й основнi питання автомобiльних перевезень i обов' язковий до виконання вciмa транспортними органiзацiями та пiдприємствами незалежно вiд відомчої пiдпорядкованостi i фор­ми власності.

Особливе мiсце серед джерел автотранспортного права посiдають Державнi стандарти України (ДСТУ).

Умови, якi стосуються транспортної дiяльностi, вносяться до державних стандартiв шляхом встановлення вимог до якостi продукції, її стану при переданнi вантажу до перевезення, до тари i упаковки, маркування продукцiї та тари, способiв навантаження та розвантаження, розмiщення та закрiплення вантажу у транспортному засобi, способах транспортування вантажiв тощо.

Важливим джерелом автотранспортного права є Правила перевезень вантажiв автомобiльним транспортом, затвердженi наказом Miнicтepcтвa транспорту України вiд 14 жовтня 1997 р. № 363 (ОВУ.- 1998.- № 8.- Ст. 312).

Дiя норм та нормативних aктів з автотранспортного права у часі, просторi та за колом осiб вiдбувається згiдно iз загальними положеннями теорiї права.

Автотранспортне право посiдає чiльне мiсце у системi транспортного права України. На нього покладено завдання регулювання суспiльних вiдносин, що виникають в галузi автомобiльного транспорту.

Автотранспортне право тісно взаємодіє з нормами екологічного права у повсякденнiй експлуатацiї рухомого складу автопiдприємств.

Така тicнa взаємодiя автотранспортного права з багатьма основними галузями націлнального права свідчить про важливість цiєї пiдгалузi транспортного права у регулюваннi суспiльних вiдносин.

Питання для самоперевiрки

1. Укажiть джерела автотранспортного права?

2. Укажiть систему opraнів управлiння автомобiльним транспортом та визначте їх правовий статус?

 

Модуль2

Історія розвитку транспорту

План

1. Етапи розвитку транспортної системи.

2. Загальні відомості про транспорт.

Етапи розвитку транспортної системи

Історія розвитку транспорту невіддільна від історії людського суспільства. Причиною цього є те, що без переміщення знарядь та предметів праці й самої людини неможливі ні виробництво споживання, ні яка-небудь інша цілеспрямована діяльність.

Транспорт виник у глибоку давнину. При первіснообщинному устрої потреби в транспорті були мінімальними. Для цього періоду характерні найпростіші транспортні засоби: в'ючні тварини, плоти, човни та ін.

Розселення людей на обширних територіях, зокрема, по берегах рік і морів, будівництво міст, збір податків і данини, поширення обміну та торгівлі, завойовницькі й оборонні війни - усе це сприяло порівняно швидкого розвитку кораблебудування і водного транспорту.

Одним із найважливіших винаходів людини є колесо. По-перше, тому, що воно не має аналога в природі, і, по-друге, тому, що колісний екіпаж служить людству багато тисячоліть і залишається основою всіх видів сучасного наземного транспорту. У Месопотамії ще в 3 тисячолітті до н.е. були відомі колісниці.

Наступним логічним кроком у розвитку сухопутного транспорту стало створення штучних наземних доріг. Це була видатна подія в історії людства, так як ці дороги можна було прокладати в будь-яку точку суші.

Феодалізм (5-14 ст.) склав нові умови для розвитку матеріального виробництва, а значить і транспортної системи. Посилюється суспільний розподіл праці і замість міст-фортець влади почали розвиватись міста-центри ремесел і торгівлі.

Поширення видобутку металів і мінералів, удосконалення техніки, розвиток сільського господарства й поява товарного виробництва значно підвищили потребу в транспорті. Зростав об'єм перевезень у транспортній сітці, широко проводились роботи по розвитку морських, річкових комунікацій, будівництво каналів. В морському транспорті з'явились парусні судна, що могли пересікти океан.

Технічний переворот, що охопив країни Європи і названий “промисловою революцією ”, суттєво вплинув на темпи розвитку виробництва й торгівлі. Але транспорт у вигляді різноманітних парусних суден, деяких в'юнких тварин і візків виявився не в змозі забезпечувати потреби машинного виробництва. Тому одночасно із промисловістю в цей період почав розвиватися й транспорт, новою основою якого стала парова машина. Вона дозволяла створити транспортну одиницю, що могла самостійно рухатися і не залежати від погодних умов. Протягом короткого періоду часу (кінець 18 - поч. 19 ст.) з'явились й почали широко розповсюджуватися пароплави, паровози і парові сухопутні екіпажі. Новий поштовх до розвитку транспортної системи дало створення двигунів внутрішнього згоряння (кінець 19 - початок 20 ст.).

При капіталістичному способі виробництва, по мірі розвитку і становлення підприємств, ускладнювалась техніка й технологія виробництва, а тому зріс обсяг продукції. Місцеві ринки переростали в національні й міждержавні. В цих умовах власникам підприємств було нелегко утримати своє складне власне транспортне господарство, раціонально використовувати транспортні засоби. Тому саме з цього часу, поступово почалось виділення транспорту в самостійну галузь, що виконувала перевезення вантажів і пасажирів для будь-якого клієнта за платню. Тобто виробнича спеціалізація почала поширюватись і на транспорт, що дозволило, з одного боку, прискорити прогрес і розвиток самого транспорту, а із другого, - звільнити велике машинне виробництво від функцій, що не властиві йому.

Таким чином, в умовах капіталістичного виробництва транспорт переніс кардинальні зміни: перш за все, почалось широке застосування механічного двигуна, відбулося значне розширення сітки транспортних комунікацій, транспорт виділився в особливу галузь економіки, і що досить важливо, засоби транспорту диференціювались, з'явились такі види транспорту: морський, річковий, залізничний, автомобільний та повітряний.

Контрольні питання

1. Передування виникнення транспорту?

2. Дайте визначення поняттю транспортна система?

3. В якому році виникла транспортна система?

Доповнення

1. Україна стабільно входить до п’ятірки держав з найпотужнішим залізничним транспортом. Більше вантажів залізницями перевозять лише Росія, США, Канада, Китай. Українські залізниці перевозять більше продукції, ніж залізничний транспорт переважної більшості країн Євросоюзу разом узятих.

2. Морським транспортом щорічно експортується у країни Європи 9 млн. т. вантажів, в Азію та Океанію – 14 млн. т., в Америку – 2 млн. т., в Африку – 1,5 млн. т.

3. Найдовшою тролейбусною лінією в нашій країні є Сімферополь – Ялта.

4. Швидкісні трамвайні лінії функціонують в Україні у двох містах: Києві ти Кривому Розі. Іхня загальна довжина перевищує 42 км.

5. У Києві діє один з особливих видів транспорту – фунікулер. Він забезпечує перевезення пасажирів з низько розташованого району, Подолу, в центральну частину міста.

6. Україна має 18 морських портів і чотири паромних переправи, які з’єднують її з Болгарією, Росією, Грузією та Ізраєлем.

7. Кількість легкових автомобілів в Україні постійно збільшується і вже перевищила 5 мільйонів. Найбільше їх у міських агломераціях Донецької, Дніпропетровської, Харківської областей і, безперечно, у столиці України – Києві.

8. Важливе значення для автомобільного транспорту мають мости. Окремі з них є своєрідним інженерним дивом. Це стосується більшості київських мостів: міст Патона, міст Метро, Московський міст, Південний міст. Досить своєрідними є й мости інших міст: Черкас, Дніпропетровська, Запоріжжя, Херсона.

9. Найдавніший міст на території України – у м. Феодосія. Цей Грецький міст, що функціонує ще й сьогодні, збудований генуезцями у XIII столітті. Довжина його – 10 м.

90 % таксистів Нью - Йорка - іммігранти

• На Гаїті тільки у 1 з 200 чоловік є автомобіль

• У Лос- Анджелесі автомобілів більше, ніж людей

• Книгу стандартного формату в 500 сторінок не можна роздавити, навіть якщо поставити на неї 15 вагонів, завантажених вугіллям

• Volkswagen є власником Bentley, Bugatti, Lamborghini, Audi, Ducati і Porsche

• У Фінляндії штраф за перевищення швидкості визначається річним доходом водія. Одного разу, чоловік отримав $ 200 000 штрафу

• Якщо для того, щоб повністю зібрати Toyota на конвеєрі знадобиться 13 годин, то для Rolls Royce потрібно 6 місяців

• При зіткненні на швидкістю 50 км / год тіло викидається з сидіння з силою в 1 тонн.

• Перший автомобіль, що перевищив швидкість 100 км / год, як не дивно, був електромобілем. Його створив в 1899 році бельгійський автогонщик Камілл Женатці

• Як відомо, деякі поїзди мають свою назву. Наприклад, «Червона стріла», «Росія», «Байкал» і т.д. Часто назви поїздам дають самі пасажири: наприклад, поїзд «Ростов - Одеса» пасажири ласкаво кличуть «Папа - Мама»

• Найдорожче в світі таксі знаходиться в Англії (знамениті лондонські кеби), на другому місці Італія (з її імпульсивними водіями), на третьому Німеччина

• Після відкриття першої залізниці в Росії (між Москвою і Петербургом) перші три доби проїзд був безкоштовним. Тому що ніхто не хотів їхати на цій «страшній штуці»

• Експортна назва автомобіля Лада Калина для Фінляндії Lada- 119, так як в перекладі з фінської Kalina значить тріск, стукіт, гуркіт і деренчання

• Вартість статуетки на бампері "Роллс - Ройса " складає 5000 доларів

• Як відомо, ВАЗ -2101 створений на базі автомобіля Fiat- 124. На базі того ж автомобіля створений і ВАЗ -2103, який є люксовою версією «копійки»

• Середній легковий автомобіль містить близько 1000 проводів загальною довжиною 2 кілометри і вагою 40 кілограмів

• При розробці автомобіля «Победа», планувалося, що назва буде " Батьківщина " дізнавшись про це Сталін іронічно запитав: «Ну і почому у нас зараз батьківщина " - після чого назву вирішено було змінити на " Победа "

• У Криму найстаріші у світі тролейбуси їздять по найдовшому в світі маршруту. Найдовший - 86км - тролейбусний маршрут пов'язує Сімферополь з Ялтою. Кримський тролейбус ось вже 50 років возить відпочиваючих, долаючи Ангарський перевал (752м) і досягає мети за 2,5 години.

• Найдовшим і найважчим товарним поїздом вважається склад проведений 21 червня 2001 в Австралії. Поїзд був завантажений залізною рудою. Склад складався з 682 вагонів, його вели 8 тепловозів, розподілених по довжині складу. Маса вантажу склала 82262 т, а загальна довжина поїзда - 7353 м

• Найдовша автомобільна пробка в історії була зафіксована в 1980 році на французькій автостраді, між Парижем і Леоном. Її протяжність становила близько 200 кілометрів. Друге місце займає пробка, зафіксована неподалік Гамбурга в 1993 році, її протяжність - 180 кілометрів

• Довгий час лімузин ЗІЛ- 41047 (габаритна довжина - 6340 мм) вважався найдовшою серійною моделлю легкового автомобіля у світі.

 

Лекція4

План

1. Склад Єдиної транспортної системи.

2. Характеристика окремих видів транспорту.

3. Взаємодія видів транспорту.

Єдину транспортну систему України становлять:

транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен);

· промисловий залізничний транспорт;

· відомчий транспорт;

· трубопровідний транспорт;

· шляхи сполучення загального користування.

Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

Залізничний транспорт - одна з важливих базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному й економічному розвиткові та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Залізниці у взаємодії з іншими видами транспорту своєчасно і якісно здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, забезпечують безпеку руху, розвивають сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення.

До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.

До складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

До складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

До складу міського електротранспорту входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку, промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

Складовою частиною єдиної транспортної системи України є відомчий транспорт. До його складу входять транспортні засоби підприємств, установ та організацій.

Підприємства та організації, які мають відомчий транспорт, повинні забезпечувати його розвиток і утримання на рівні, що відповідає вимогам безпеки при наданні транспортних послуг.

Відносини підприємств, які мають відомчий транспорт, з підприємствами, установами, організаціями та громадянами, яким вони надають транспортні послуги, та підприємствами транспорту загального користування регулюються кодексами (статутами) окремих видів транспорту.

Окреме місце в єдиній транспортній системі України посідає трубопровідний транспорт. Особливостями його організації і діяльності (систему трубопровідного транспорту в України становлять: магістральний трубопровідний транспорт і промисловий трубопровідний транспорт; специфічний спосіб транспортування, відсутність договорів перевезення) зумовлено і спеціальне правове регулювання діяльності цього виду транспорту.

Контрольні питання.

1. Які види транспорту входять до Єдиної транспортної системи?

2. Охарактеризуйте Авіаційний транспорт?

3. Дайте характеристику автомобільному транспорту?

Лекція5

Лекція

План

1. Обов’язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

2. Обов’язки і права пасажирів.

3. Обов’язки і права пішоходів

Обов’язки і права водіїв механічних транспортних засобів

2.1.Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил — технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, — свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом;

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами, — погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС;

г)у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документацію на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах — схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, — документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ) поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

2.2.Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

2.3.Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі;

Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;

в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, без номерного знака або з номерним знаком, що:

— не належить цьому засобу;

— не відповідає вимогам стандартів;

— закріплений не в установленому для цього місці;

— закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

— неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;

г) передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;

ґ) передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил;

д) під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв’язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Обов’язки і права пасажирів

.Посадку (висадку) дозволяється здійснювати пасажирам після зупинки транспортного засобу лише з посадкового майданчика, а в разі відсутності такого майданчика — з тротуару чи узбіччя, а якщо це неможливо, то з крайньої смуги проїзної частини (але не з боку суміжної смуги для руху), за умови, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху.

Пасажири, користуючись транспортним засобом, повинні:

а) сидіти або стояти (якщо це передбачено конструкцією транспортного засобу) в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування;

б) під час пересування на транспортному засобі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутими, а на мотоциклі і мопеді — в застебнутому мотошоломі;

в) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг;

г) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Пасажирам забороняється:

а) під час руху відвертати увагу водія від керування транспортним засобом та заважати йому в цьому;

б) відчиняти двері транспортного засобу, не переконавшись, що він зупинився біля тротуару, посадкового майданчика, краю проїзної частини чи на узбіччі;

в) перешкоджати зачиненню дверей та використовувати для їзди підніжки і виступи транспортних засобів;

г) під час руху стояти в кузові вантажного автомобіля, сидіти на бортах або в не обладнаному для сидіння місці.

У разі дорожньо-транспортної пригоди пасажир причетного до пригоди транспортного засобу повинен подати можливу допомогу потерпілим, повідомити про пригоду орган чи підрозділ міліції і перебувати на місці до прибуття працівників міліції.

.Пасажир під час користування транспортним засобом має право на:

а) безпечне перевезення себе і багажу;

б) відшкодування завданих збитків;

в) отримання своєчасної і точної інформації про умови і порядок руху.

Обов’язки і права пішоходів

.Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.

Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах і мопедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому — по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.

.За межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.

Особи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, мопед або велосипед, повинні пересуватися в напрямку руху транспортних засобів.

У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.