Розподіл функцій і ділова кар'єра фахівця

 

Розподіл службових функцій фахівця за робочим часом залежно від посади представлено в табл. 1.1.

Як видно, в цілому у фахівців ІТС переважають технологічні функції (36 %), далі слідують організаційно-управлінські (32 %), суспільні і учбово-виховні (17 %), матеріально-технічні та інші (15 %).

На первинних посадах інженера переважають технологічні функції (80 %), тому молодий фахівець повинен добре володіти технологією ТО і ремонту автомобільного транспорту. Це є основою професійної підготовки. По мірі просування по службі співвідношення функцій змінюється, скорочується питома вага технологічних функцій і підвищується частка організаційно-управлінських і учбово-виховних, тому для інженера-керівника дуже важливо уміти працювати з підлеглим персоналом; мати педагогічні навики, знати психологію людей і їх особисті якості; володіти знаннями в економіці, організації і управлінні виробництвом; володіти нормативною, правовою і законодавчою документацією; вміти оперативно і грамотно приймати різні рішення.

Студент може займати первинні посади: технік-технолог, диспетчер, таксувальник документів, технік з обліку, ревізор, черговий по транспортно-експедиційному агентству (філіалу), технік відділу експлуатації, декларант експорту і імпорту товарів, технік-організатор міжнародних перевезень; інспектор з міжнародних перевезень, диспетчер автовокзалу (автостанцій), технік відділу безпеки руху та охорони праці, оператор диспетчерського руху та навантажувально-розвантажувальних робіт на автотранспорті

 

Таблиця 1.1 – Розподіл часу фахівців інженерно-технічної служби (ІТС)

 

 

Досвід показує, що фахівець в системі автомобільного транспорту має хороші перспективи професійного зростання і діловий кар'єри. З кожним роком спостерігається стійка тенденція зростання потреби в кваліфікованих кадрах у сфері експлуатації, обслуговування і ремонту машин. Раціональне поєднання отриманих знань і придбаного досвіду дає надійний результат в просуванні по кар’єрним сходам. Найбільша текучість кадрів спостерігається в перші два-три роки після закінчення вузу, в основному, унаслідок недостатньої професійної підготовки випускників і невміння працювати в команді.

Проте абсолютна більшість дипломованих фахівців (до 80 %) через 8–10 років роботи просуваються по службі, а близько 50 % з них достатньо швидко досягають посад головних інженерів і навіть керівників підприємств (табл. 1. 2).

 

Таблиця 1.2 – Варіанти ділової кар’єри випускника

 

При виробничій схемі інженер просувається по службі починаючи з майстра дільниці, потім начальника цеху, потім начальника відділу; при управлінській схемі він проходить всі посади в апараті адміністрації підприємства; при змішаній схемі поєднує роботу на виробництві і по управлінню робочим колективом. Життя показує, що найбільш ефективною і короткою схемою для ділової кар'єри випускника є виробнича.

 

Контрольні питання

 

1. Інженер за фахом «Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті» повинен знати….?

2. Який досвід повинен мати інженер з транспорту?

3. Розподіл функцій і ділова кар'єра фахівця?

Лекція№2

Основні нормативні та правові документи в автомобільному транспорті країни.

План

1. Законодавство про автотранспорт.

2. Автотранспортне право.

3. Нормативні документи.

4. Статут автомобільного траспорту.

 

Законодавство про транспорт

Законодавство про транспорт (транспортне законодавство) - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності на транспорті.

Оскільки єдина транспортна система України налічує кілька видів транспорту, кожен з яких має певні особливості, то і законодавство про транспорт є досить значним за обсягом і різноманітним за змістом.

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються, в першу чергу, загальним Законом України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р., законами України "Про трубопровідний транспорт" від 15 травня 1996 р., "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 р., "Про автомобільний траспорт" від 5 квітня 2001 p., "Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період" від 20 жовтня 1998 р.

Значне коло транспортних відносин регулюється транспортними кодексами і статутами окремих видів транспорту: Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 р., Кодексом торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р., Статутом внутрішнього водного транспорту СРСР, Статутом автомобільного транспорту УРСР, Статутом залізниць України. Серед інших актів транспортного законодавства України варто виділити правила перевезення вантажів, що приймаються стосовно різних видів транспорту і різного роду вантажів.

Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про трубопровідний транспорт", дія якого поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (від промислів, виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшего транспортування, а також іншими нормативно-правовими актами України.

Особливості застосування Закону України "Про трубопровідний транспорт" щодо функціонування промислового трубопровідного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Важливу роль у регулюваннi транспортних вiдносин вiдведено правовим нормам, які містяться в нормативних актах.

Правова норма - це правило поведiнки, що встановлюється державою в особi його компетентних opгaнів влади i управлiння. Таким чином, правовi норми мають державно-владний характер, оскiльки вони як приписи держави обов'язковi до виконання громадянами та юридичними особами, а також органами управлiння.

Правова норма мiстить приписи загального характеру, тобто розрахована не на якусь конкретну особу, а на вcix громадян органiзацiї i в ycix випадках, що пiдпадають пiд її дiю. Наприклад, якщо у правовiй ноpмi вказано, що вантажовiдправники зобов'язанi здiйснювати навантаження рухомого складу в установлею строки, це означає, що це зобов'язання поширюється на вcix вантажовiд-правникiв, якi користуються автотранспортом.

У практичному життi правовi норми виступають в певнiй формi, найбiльш доступнiй для сприймання людьми. Основним джерелом викладання правових норм у правовiй системi України є нормативний акт.

Сукупнiсть, правових aктів певної галузi становить законодавство. Таким чином, нормативнi акти, що регулюють автотранспортні відносини, утворюють автотранспортне законодавство.

Основу нормативних aктів автотранспортного права станов­лять закони. Вони є актами вищого органу влади - Верховної Ради України.

1. Конституцiя України закрiплює головнi принциповi поло­ження економiчної системи, форми власностi, планування, соцi­альнi та трудовi правовiдносини.

2. Закон України «Про транспорт» встановлює головнi правовi норми, що дiють у всiй транспортнiй галузi.

3. Господарський кодекс України встановлює законодавчу базу для здiйснення пiдприємницької дiяльностi в кpaїнi, в тому числi i в автотранспортнiй галузi, а також встановлює правовi норми дiяльностi пiдприємств в Укpaїні, у тому числi i в автотранспортнiй галузi.

4. Закон України «Про дорожнiй рух в Укpaїніi» регулює су­спільнi вiдносини в галузi дорожнього руху та безпеки, визначає права та обов'язки суб'єктiв таких правовiдносин. Встановлюе но­рми забезпечення екологiчної безпеки при використаннi автотран­спорту.

5. Закон України «Про автомобiльний транспорт» та iншi закони, нормативнi акти Президента України, Кабiнету Miнicтpiв України, центральних i мiсцевих opraнів виконавчої влади, opraнів мiсцевого самоврядування.

Важливу регулятивну функцiю виконує Статут автомобiльного транспорту УРСР - найважливiший нормативний документ, що регулює дiяльнiсть пiдприємств i органiзацiй автомобiльного транспорту, а також органiзацiй, пiдприємств i громадян, якi користуються послугами даного виду транспорту. Biн урегульовує найбiльш важливi й основнi питання автомобiльних перевезень i обов' язковий до виконання вciмa транспортними органiзацiями та пiдприємствами незалежно вiд відомчої пiдпорядкованостi i фор­ми власності.

Особливе мiсце серед джерел автотранспортного права посiдають Державнi стандарти України (ДСТУ).

Умови, якi стосуються транспортної дiяльностi, вносяться до державних стандартiв шляхом встановлення вимог до якостi продукції, її стану при переданнi вантажу до перевезення, до тари i упаковки, маркування продукцiї та тари, способiв навантаження та розвантаження, розмiщення та закрiплення вантажу у транспортному засобi, способах транспортування вантажiв тощо.

Важливим джерелом автотранспортного права є Правила перевезень вантажiв автомобiльним транспортом, затвердженi наказом Miнicтepcтвa транспорту України вiд 14 жовтня 1997 р. № 363 (ОВУ.- 1998.- № 8.- Ст. 312).

Дiя норм та нормативних aктів з автотранспортного права у часі, просторi та за колом осiб вiдбувається згiдно iз загальними положеннями теорiї права.

Автотранспортне право посiдає чiльне мiсце у системi транспортного права України. На нього покладено завдання регулювання суспiльних вiдносин, що виникають в галузi автомобiльного транспорту.

Автотранспортне право тісно взаємодіє з нормами екологічного права у повсякденнiй експлуатацiї рухомого складу автопiдприємств.

Така тicнa взаємодiя автотранспортного права з багатьма основними галузями націлнального права свідчить про важливість цiєї пiдгалузi транспортного права у регулюваннi суспiльних вiдносин.

Питання для самоперевiрки

1. Укажiть джерела автотранспортного права?

2. Укажiть систему opraнів управлiння автомобiльним транспортом та визначте їх правовий статус?

 

Модуль2

Історія розвитку транспорту