Користування кредитними картками.

Одним із функціональних призначень банківських пластико­вих карток є здійснення за їх допомогою платежів, завдяки чому всі їх можна назвати платіжними. Проте деякі з них мають ще й інше призначення — забезпечувати кредитування власника карт­ки. Тому цю групу карток прийнято називати кредитними, а всі інші — дебетовими.

Кредитними називаються картки, видача яких супроводжу­ється відкриттям їх власником кредитних ліній, за рахунок і в межах яких здійснюються платежі чи видача готівки за допомо­гою цих карток. Тому власникам їх відкриваються окремі позич­кові рахунки, які функціонують незалежно від інших їхніх ра­хунків (поточних чи ощадних). При видачі кредитних карток банки-емітенти уважно вивчають кредитоспроможність своїх клі­єнтів і тільки після цього визначають, чи можливо реалізувати кредитну картку конкретному клієнту і якого розміру ліміт кре­дитної лінії йому встановити. Тому такі картки реалізуються зви­чайно найбільш надійним клієнтам, які мають високу кредитоспроможність. Через такі обставини та високі кредитні ризики цей вид карток у банківській практиці України використовуєть­ся вкрай обмежено.

За кредитними картками їх власники можуть здійснювати пла­тежі за товари та послуги (будь-які чи тільки певного виду), одер­жувати готівку в банківських установах чи в банкоматах, одержу­вати певні пільги від банків-емітентів (страхування життя, скидки при бронюванні авіаквитків, оплаті місць у готелях, телефонних розмов тощо), використовувати як засіб само ідентифікації та ін.

Дебетними називаються пластикові картки, за допомогою яких платежі здійснюються списанням коштів безпосередньо з поточного рахунку власника картки, а не за рахунок наданого кредиту.

Тому за своїм призначенням це суто платіжні картки. Проте й вони не виключають користування їхнім власником у деяких випадках кредитом, а саме: якщо він має поточний рахунок з овердрафтом, то в межах ліміту овердрафту клієнт користується для платежів за карткою банківською позичкою. У цьому разі дебетна картка мало чим відрізняється від кредитної.

Платіжна дебетна картка досить зручна і проста у користуванні: її можна швидко оформити, за нею майже немає обмежень При одержанні готівки з поточного рахунку, нею можна вносити готівку на рахунок, сума платежів за цією карткою не обмежується лімітом кредитної лінії.

Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з:

1) Комісії, яка стягується з торговельної операції при сплаті рахунків за відпущені власнику кредитної картки товари;

2) Щорічної плати клієнтів за кредитні картки;

3) Процентів за кредит, що надається власникам карток у межах ліміту кредитування.

 

 

3. Іпотечний та інвестиційний кредити, як елементи розвитку економіки.

Закон України “Про іпотеку” від 5 червня 2003 року № 898-IV

Закон України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” від 19 червня 2003 року № 979-IV

Закон України “Про іпотечні облігації” 22 грудня 2005 року № 3273-IV

Від­повідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», «іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і ко­ристуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодер­жатель має право в разі невиконання боржником за­безпеченого іпотекою зобов’язання одержати задово­лення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки пере­важно перед іншими кредиторами цього боржника».

Для іпотеки характерно: майно залишається в руках боржника; обов’язкова реєстрація застави в земельній книзі. Угода про іпотеку підлягає державній реєстрації. Вона здійс­нюється на підставі заяви заставодержателя з додатком до неї за­ставної. Відомості про державну реєстрацію іпотеки вносяться в заставну.

Іпотечне кредитування - правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами.

Іпотечний кредит – довгострокова позика, яка надається банком під заставу нерухомості або землі, з обов’язковою державною реєстрацією застави у Земельній книзі. Такий кредит діє у промисловості (під заставу будівель та споруд), сільського господарства (під заставу землі і споруд); у житловому будівництві (під заставу збудованого житла).

Іпотечний кредит має, як правило, чітке цільове призначення. Іпотечні позики в сучасних умовах найчастіше використовуються для фінансування придбання, побудови і перепланування житлових і виробничих приміщень, а також освоєння земельних ділянок. Особливістю іпотечного кредиту є те, що заставою для його надання може виступати та нерухомість, на купівлю якої він береться.

Суб'єктами іпотечного кредиту є:

· кредитори з іпотеки — іпотечні банки або спеціалізовані іпотечні компанії, а також універсальні комерційні банки;

· позичальники — юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки.

Суб’єкти іпотеки:

· іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

· майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника;

· іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням;

· боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання;

Предметом іпотеки (заставою) є:

· нерухоме майно, зареєстроване у встановленому порядку, як окремий виділений у натурі об’єкт права власності;

· нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне чи комунальне підприємство;

· об’єкти незавершеного будівництва;

· нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець (позичальник) може документально підтвердити право на набуття у власність майна у майбутньому;

· частина нерухомого майна після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на об’єкт нерухомості;

· частина майна, яка не може бути виділена в натурі, але була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору.

У разі неповернення позики кредитор застосовує звернення – стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється шляхом продажу заставленого майна з публічних торгів спеціалізованими організаціями.

Переваги іпотеки:

· об’єкт нерухомості зберігає свої основні якості протягом тривалого періоду часу, що надає можливість отримання довгострокового кредиту;

· ціни на нерухомість у довгостроковій перспективі, як правило, зростають;

· при іпотеці забезпечується додатковий захист прав кредитора, шляхом державної реєстрації застави;

· відносна простота і доступність організації такого процесу та контролю за збереженням предмета застави.