Державне казначейство на грошовому ринку

Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України.

Діяльність Державного казначейства фінансується за рахунок державного бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків.

Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. Воно виступає з'єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності після проведення процедур попереднього контролю перед здійсненням платежу.

Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків державного бюджету через оплату рахунків об'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

Сутність казначейства як і будь якого іншого поняття чи категорії проявляється у виконуваних функціях, які характеризують прояв його суті в дії, а також завдання, права та обов'язки, пов'язані з його діяльністю.

Головним управлінням Державного казначейства України може здійснюватись випуск казначейських зобов’язань (бон, нот, векселів). Це державні цінні папери, що випускаються на пред’явника і розповсюджуються на добровільних засадах серед населення та юридичних осіб, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання грошового доходу та погашаються відповідно до умов їх розміщення.

Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з емісією ОВДП не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених Законом України Про Державний бюджет України” на відповідний рік. Емісія казначейських зобов'язань України є частиною
бюджетного процесу і не підлягає регулюванню НКЦПФР. Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

Казначейські бони – довгострокові державні зобов’язання, випущені на термін від 5 до 10 і більше років, як правило, на пред’явника, реалізуються в основному серед населення за номінальною вартістю, відсотки виплачуються за купонами.

Казначейські ноти – середньострокові державні зобов’язання, які випускаються на пред’явника.

Особливості казначейського векселя:

1. Векселедавцем і платником за казначейськими векселями виступає Державне казначейство України.

2. Казначейські векселі випускаються на пред’явника.

3. Термін платежу за казначейським векселем не повинен перевищувати одного року.

4. Відсотки на вексельну суму не нараховуються.

5. Казначейські векселі видаються в рахунок фінансування витрат державного бюджету, за винятком видатків на сплату праці та інших грошових виплат населенню, за згодою відповідного одержувача коштів з державного бюджету.

6. Казначейські векселі можуть пред’являються до погашення на зарахування сплати податків.

Казначейські векселі випускаються у вигляді простих векселів на бланках спеціального зразка, який затверджується Державним казначейством.

Випуск казначейських векселів у рахунок фінансування витрат державного бюджету оформляється угодою, що укладається між Державним казначейством та відповідним одержувачем коштів з державного бюджету.

Казначейські векселі можуть використовуватись їх держателями для:

1) погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів.

2) продажу юридичним особам - резидентам;

3) застави з метою забезпечення зобов'язань перед резидентами;

4) зарахування у сплату податків до державного бюджету за бажанням векселедержателя. Таке зарахування може бути здійснене у будь-який момент до настання терміну платежу за казначейським векселем. Казначейський вексель прийнятий до зарахування у сплату податків, погашається.

Погашення казначейських векселів здійснюється Державним казначейством шляхом:

- перерахування на рахунок пред'явників казначейських векселів грошових коштів у розмірі відповідних грошових сум;

- зарахування казначейських векселів у сплату держателями казначейських векселів податків до державного бюджету.

Держатель казначейських векселів, який бажає отримати належні йому за казначейськими векселями кошти або зарахувати їх у сплату податків, за 7 робочих днів до терміну платежу за векселем чи терміну, в який він хотів би зарахувати вексель у сплату податків, подає заяву разом з векселем до органу Державного казначейства за своїм місцезнаходженням. Відповідний орган Державного казначейства протягом 2 робочих днів з моменту отримання заяви передає інформацію про держателів казначейських векселів, які бажають погасити належні їм векселі, про терміни і форми погашення до Державного казначейства України.

Після отримання заяви про погашення Державне казначейство протягом 7 робочих днів здійснює переказ грошових коштів чи повідомляє відповідні податкові органи про зарахування казначейських векселів у сплату податків до державного бюджету України.

Казначейські векселі, не пред’явлені до погашення у термін, втрачають силу і оплаті не підлягають.

Державне казначейство зобов'язане щомісячно публікувати інформацію про обсяг випуску казначейських векселів, термін їх погашення, обсяги погашення казначейських векселів грошовими коштами та шляхом зарахування їх у сплату податків до державного бюджету.

 

 

Позики фізичним особам.

Видача кредиту є економічно вигідною для банку, якщо вона має переваги перед відповідними альтернативними угодами. Кредити більшості банків становлять не менш як половину їх сукупних ак­тивів і приносять до двох третин доходу. За останні роки надання кредитних послуг стало більш ризиковим. Про це свідчать середні розміри списань за кредитами, які досягли в деяких розвинених краї­нах 2% від загальної суми наданих кредитів.

Банківський кредит — це кошти, які надаються банком згідно із законодавством у позику юридичній або фізичній особі на визначе­ний термін, для цільового використання та під процент. Надання кредитів є однією з основних економічних функцій банку, що здій­снюється ним з метою отримання прибутку та задоволення тимча­сових потреб у додаткових грошових коштах підприємницьких струк­тур, населення та державних організацій.

Основними принципами банківського кредитування є принципи строковості, цільового характеру, забезпеченості та платності.

Позики фізичним особам: споживчий кредит, позики громадянам на отримання освіти, користування платіжними картками.

Споживчі кредити є одним із видів банківських кредитів. Вони надаються виключно в національній валюті фізичним особам – громадянам України.

Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист прав споживачів (ст.1) м.Київ, 12 травня 1991 року N 1023-XІІ (Введено згідно із Законом N 3161-ІV від 01.12.2005) (Стаття 11)

Споживчий кредит -це кредит, що надається споживачеві на придбання продукції для особистих потреб, які безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ Департамент нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду Л И С Т Про розміщення Пам'ятки позичальника банку за споживчим кредитом (Пам'ятка, розд.1) 10.11.2008 N 40-511/4640-15577

Споживчий кредит надається безпосередньо домашнім господарствам. Його о б'єктами є товари тривалого користування (квартири, меблі, автомобілі і т.п.). Він виступає або у формі продажу товарів з відтермінуванням платежу, або у формі надання банківської позики на споживчі цілі. При цьому забирається досить високий процент.

Споживчий кредит супроводжують додаткові комісії і збори, які збільшують вартість кредиту і формують так звану приховану процентну ставку.

Часто конкретні умови кредитної угоди залежать не тільки від самого банка, але і від пари банк-продавець. Довгострокові відносини з банками-партнерами дозволяють реселерам впливати на формування кредитних пропозицій і короткострокових акцій в торгових мережах.

До споживчих кредитів належать також розстрочки. В цьому випадку частина процентного боргу погашається за рахунок скидки, яка надається торговою компанією.

При видачі кредиту на придбання товарів тривалого користування жодних звітів про цільове використання коштів позичальник банку не надає. Споживчий кредит надається тим громадянам, які мають постійне джерело доходів. Максимальний розмір позички на придбання товарів тривалого користування встановлюється в залежності від середньомісячної заробітної плати позичальника, але сума кредиту не повинна перевищувати розмір, встановлений правлінням банку. Строк користування кредитом визначається залежно від об'єкта кредитування, розміру позички, платоспроможності клієнта. Як правило, строк користування кредитом не перевищує двох років, а в окремих випадках - трьох. Щодо споживчого кредиту на витрати капітального характеру, то він потребує від населення надання банкам звітів про цільове використання одержаних коштів.

Короткострокові кредити надаються громадянам на строк до одного року на такі споживчі цілі: придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування і транспортних засобів; нагальні потреби (лікування, навчання, весілля тощо).

Об’єктами довгострокового кредитування є: будівництво індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями, будинків в сільській місцевості, що не є основним житлом; купівлю індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями, квартир у житлових будинках, будинків в сільській місцевості, що не є основним житлом, гаражів; реконструкцію та капітальний ремонт купівлю індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями, квартир у житлових будинках, будинків в сільській місцевості, що не є основним житлом.

Термін користування довгостроковим кредитом одержаним на будівництво та купівлю житла, не повинен перевищувати 10 років, а за іншими видами кредитів - 5 років.

Кредити під заставу нових товарів не повинні перевищувати 60% їх оціночної вартості, старих товарів – 30%, цінних паперів, емітованих банком – 90%, житлових будинків та квартир – 60%, виробничих приміщень – 40%, товарів в обороті або переробленні та легкових автомобілів – 50%.

Погашення кредиту здійснюється у строки, передбачені кредитним договором щомісячно, рівними частками, починаючи з наступного місяця після його одержання, але не пізніше 30 днів з дня підписання кредитної угоди.

Довгостроковий кредит починають погашати після закінчення встановленого терміну його освоєння.

Позитивні аспекти:

· купівля в кредит рятує від можливості здорожчання товару в майбутньому;

· купівля в кредит рятує від можливості зникнення товару з полиць магазинів;

· купівля в кредит дозволяє купити на місці товар потрібної модифікації, за умови, що він є у наявності;

· купівля в кредит дозволяє купити товар в момент його найбільшої актуальності для покупців;

· купівля в кредит дозволяє сплатити товар меншими платежами протягом декількох місяців.

Негативні аспекти:

· процент по кредиту збільшує вартість товару.

· найбільш суттєвим недоліком у психологічному плані є те, що первинне задоволення від товару проходить досить швидко, а за нього ще довгий час належить виплачувати платежі по кредиту.

 

Кредити на здобуття освіти

Згідно Постанови КМУ від 16 червня 2003 р. N 916 затверджено «ПОРЯДОК надання пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти».

Цільовий пільговий державний кредит для здобуття вищої освіти за денною, вечірньою та заочною формою навчання у вищих навчальних закладах незалежно від форми власності (далі - кредит) можуть одержати молоді громадяни України віком до 28 років, які успішно склали вступні іспити або навчаються на будь-якому курсі вищого навчального закладу.

Кредит надається тільки один раз на навчання за однією і тією ж спеціальністю для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра у вищому навчальному закладі, що функціонує на території України.

Кошти на надання кредитів передбачаються:

у Державному бюджеті України - МОН (Міністерство освіти та науки) для оплати навчання у вищих навчальних закладах усіх форм власності, крім комунальної, а також крім тих, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим;

у бюджеті Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетах - відповідно Міністерству освіти Автономної Республіки Крим, управлінням освіти обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій для оплати навчання у вищих навчальних закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, а також у комунальній, державній та приватній власності.

Розмір кредиту визначається щороку до 1 квітня вищим навчальним закладом державної форми власності виходячи з вартості навчання (за винятком стипендії) відповідно до форми навчання і затверджується центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад.

Приймальна комісія вищого навчального закладу за результатами складання вступних іспитів приймає щодо кожного одержувача кредиту рішення про зарахування абітурієнта до вищого навчального закладу з оплатою його навчання за рахунок кредиту. Зазначене рішення затверджується керівником вищого навчального закладу.

Вищі навчальні заклади у 10-денний строк після підписання наказу про зарахування подають інформацію про зарахування абітурієнтів з оплатою навчання за рахунок кредиту центральним органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є вищі навчальні заклади.

Абітурієнти, які мають направлення, і які успішно склали вступні іспити, зараховуються до вищих навчальних закладів додатково до кількості одержувачів кредиту за рахунок коштів Державного бюджету України.

Приймальна комісія вищого навчального закладу повідомляє орган, який видав направлення на навчання за рахунок кредиту, про результати зарахування абітурієнтів цієї категорії та повертає направлення на навчання за рахунок кредиту абітурієнтів, які не склали вступних іспитів або яких не зараховано до вищих навчальних закладів, не пізніше 10 днів з моменту підписання наказу про зарахування.

Орган, який видав направлення на навчання за рахунок кредиту,має право надавати невикористані кредити студентам вищих навчальних закладів незалежно від курсу навчання.

Абітурієнти з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів 1 та 2 групи, малозабезпечених і багатодітних сімей мають переваги за однакових результатів вступних іспитів серед абітурієнтів, які претендують на здобуття вищої освіти за рахунок кредиту.

При наданні направлення, враховуються такі критерії, як успішність, здібність до засвоєння знань, участь в олімпіадах, конкурсах тощо.

Кредит надається на підставі угоди між його одержувачем та керівником вищого навчального закладу.

У разі коли одержувач кредиту є неповнолітнім, зазначена угода укладається батьками або особами, які їх замінюють. По досягненні повноліття одержувач кредиту переукладає угоду з вищим навчальним закладом.

Відраховані з вищого навчального закладу студенти, які навчалися за рахунок кредиту, втрачають на нього право.

Вищий навчальний заклад повідомляє Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління освіти обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій про відрахування студента і повертає невикористані кошти, перераховані на оплату його навчання.

У разі відрахування студента, який навчався за рахунок кредиту, вищий навчальний заклад у десятиденний строк оголошує конкурс на одержання кредиту серед студентів, які навчаються на платній основі. Рішення про надання такого кредиту приймається вченою радою вищого навчального закладу.

Студенти, які перебувають в академічній відпустці, мають право продовжити строк дії угоди про надання кредиту після повернення з академічної відпустки.

Сума кредиту повертається із сплатою 3 відсотків річних протягом 15 років починаючи з дванадцятого місяця після закінчення навчання у вищому навчальному закладі до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів з виплатою щороку однієї п'ятнадцятої частини загальної суми одержаного кредиту та відсотків за користування ним.

Відраховані з вищого навчального закладу одержувачі кредиту повертають кошти починаючи з третього місяця після відрахування.

Одержувач кредиту, який має одну дитину, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом.

Одержувачу кредиту, який має двох дітей, за рахунок бюджетних коштів погашається 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом, а тому, який має трьох і більше дітей, - 50 відсотків зазначеної суми.

У разі народження дитини під час повернення кредиту одержувач кредиту звільняється від сплати відсотків за користування кредитом з дати народження першої дитини; з дати народження другої дитини - за рахунок бюджетних коштів погашається 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом, а з дати народження третьої дитини - 50 відсотків зазначеної суми.

Одержувач кредиту може повернути кредит раніше встановленого в угоді строку.

Кредит та відсотки за користування ним не повертаються у разі настання на момент виплати смерті одержувача кредиту або встановлення йому інвалідності 1 групи.

Одержувач кредиту, який після закінчення вищого навчального закладу пропрацював за фахом не менше ніж 5 років у державному або комунальному закладі чи установі у сільській місцевості, кредит та відсотки за користування ним не повертає, що підтверджується щороку на момент оплати довідкою з місця роботи.

Кредит надається на підставі угоди між його одержувачем та керівником вищого навчального закладу. Форма угоди затверджується МОНмолодьспортом.

Одержувач кредиту на навчання за рахунок Державного бюджету України повертає кредит та відсотки за користування ним через вищий навчальний заклад на рахунки МОНмолодьспорту, інших центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебуває вищий навчальний заклад, з подальшим зарахуванням коштів до Державного бюджету України.

 

Одержувач кредиту на навчання з бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів повертає кредит та відсотки за користування ним через вищий навчальний заклад, що перебуває у власності Автономної Республіки Крим та у комунальній власності, на рахунки Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, управлінь освіти обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з подальшим зарахуванням коштів до бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Охочих отримати такий кредит дуже багато, а задовольняють такі заявки в кількості не більше 2-3 осіб на кожен вуз.

Для початку слід з'ясувати, чи бере участь обраний вами вуз в такому виді кредитування. Необхідну інформацію можна отримати або в самому вузі, або звернувшись до обласного (або Київської, Севастопольської міських адміністрацій) управління освіти. Там же можна отримати направлення для здобуття вищої освіти у вузі державної або комунальної форми власності за рахунок кредиту за спеціально затвердженою формою. Бланки таких напрямків відносяться до документів суворої звітності. При видачі напрямки повинні враховуватися успішність майбутнього абітурієнта, здатність до засвоєння знань, участь в олімпіадах, конкурсах (п. 12 Постанови). Зрозуміло, що для отримання пільгового кредиту на навчання необхідно і на вступних іспитах показати себе з кращого боку, адже, згідно з п. 10 Постанови, приймальна комісія вузу приймає рішення про зарахування абітурієнта з оплатою його навчання за рахунок кредиту за результатами складання вступних іспитів. Таке рішення затверджується керівником вузу.

Строк повернення кредиту продовжується на період:

строкової військової служби одержувача кредиту;

перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.