Особливості обліку розрахунків зі стипендіатами

Стипендія - це грошове забезпечення, що регулярно надається особам, які навчаються на денних відділеннях вищих навчальних закладів, а також особам, які проходять підготовку в аспірантурі та докторантурі, незалежно від інших виплат, передбачених законодавством України.

Підставою для призначення стипендії є успішність студента (учня), зарахованого (переведеного) до навчального закладу на загальних підставах (у межах обсягів підготовки кадрів, що здійснюється з державного бюджету), залежно від типу навчального закладу, спеціальності, результатів навчання, державних пільг і гарантій, установлених для громадян такої категорії.

Державна стипендія виплачується в межах доведених лімітів стипендіального фонду.

З метою підвищення життєвого рівня і заохочення за успіхи в навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів, студентів, курсантів, клінічних ординаторів та аспірантів, які навчаються за державним замовленням, навчальний заклад використовує не менш як 10 відсотків коштів, передбачених на виплату стипендій, для надання їм матеріальної допомоги та преміювання. Навчальний заклад самостійно розробляє та затверджує положення про порядок використання коштів на вищезазначені цілі, та створює стипендіальну комісію, яка у своїй роботі керується статутом установи, нормативно-правовими документами, що регулюють права та обов'язки учнів, студентів та курсантів. До складу комісії входять керівники навчального закладу, декан, представники профспілкових організацій, бухгалтерії.

Стипендія призначається за результатами сесії з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому закінчилася сесія згідно із навчальним планом.

Списки учнів, студентів, курсантів, яким призначена стипендія, затверджуються наказом ректора (директора, начальника) навчального закладу за поданням спеціальної комісії.

Крім загальноприйнятого стипендіального забезпечення, для студентів, які виявили надзвичайні успіхи у навчанні, можуть надаватись іменні стипендії Верховної ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих адміністрацій, міжнародних організацій, благодійних фондів тощо.

Розрахунки зі стипендій характеризуються великими масивами облікової інформації, типовими операціями із щомісячного нарахування стипендій та вирахувань з них і мають ряд особливостей, пов'язаних ч сутністю стипендій як грошового забезпечення. Відповідно до Інструкції по статистиці заробітної плати стипендія не входить до фонду оплати праці, а призначається за результатами підсумкового контролю, який проводиться, як правила двічі на рік.

На стипендії не нараховуються внески на соціальні заходи – Єдиний соціальний внесок, стипендіатам не надається допомога з тимчасової непрацездатності (виплачується стипендія).

Стипендія включається до сукупного доходу громадян, з якого стягується податок з доходів фізичних осіб, а стипендіатам присвоюється ідентифікаційний код платника податків.

Нарахування стипендій відбувається на підставі рішення приймальної комісії про зарахування на І курс, екзаменаційних відомостей, довідок про соціальний статус, медичних довідок, посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС, заяви студентів з висновками деканату, наказу ректора про призначення стипендії, зміни її розмірів, розрахунково-платіжних відомостей.

-5-

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок загального захворювання, не пов'язаного з нещасним випадком на виробництві, призначається відповідно до Закону України від 18.01. 2001 р. № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням" (зі змінами і доповненнями). Сума допомоги залежить від розміру середньої заробітної плати працівника, тривалості хвороби та страхового стажу.

 

Середня заробітна плата визначається відповідно до "Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням", затвердженого постановою КМУ від 26.09. 2001 р. № 1266, виходячи з виплат за останні шість календарних місяців роботи перед захворюванням. При цьому загальну суму заробітку ділять на кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

 

Якщо працівник відпрацював в установі до хвороби менше шести місяців, середня зарплата визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

 

Тривалість хвороби для розрахунку допомоги визначається кількістю робочих днів, що припадають на час хвороби. При цьому сума допомоги визначається множенням середньоденного заробітку на кількість робочих днів хвороби та на розмір допомоги залежно від страхового стажу: 60% — при страховому стажі до 5 років; 80% — при стажі від 5 до 8 років; 100% середньої зарплати — при страховому стажі понад 8 років, а також ветеранам війни та громадянам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, незалежно від страхового стажу.

 

При визначенні суми допомоги з тимчасової непрацездатності треба мати на увазі, що оплата перших п'яти календарних днів непрацездатності здійснюється за рахунок коштів установи за основним місцем роботи, а починаючи з шостого дня — за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності. Тому розрахунок допомоги треба виконувати окремо за перші п'ять і за решту календарних днів хвороби (хоч для конкретного працівника це і не має великого значення, тому що не впливає на загальну суму допомоги).

 

Доплати за період виконання державних та громадських обов'язків, коли вони здійснюються в робочий час, провадяться виходячи з середнього заробітку за останні два місяці. У розрахунок середнього заробітку включаються всі виплати за фактично відпрацьований час, які мають постійний характер. Для визначення суми доплати бухгалтеру необхідно скласти спеціальний розрахунок довільної форми, використовуючи для цього дані особового рахунка працівника про склад нарахованих виплат та фактично відпрацьований час.

Порядок нарахування допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

Підставою для призначення допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю є виданий у встановленому порядку лікарняний лист (лист непрацездатності). Інші документи не можуть бути підставою для призначення допомоги цього виду. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю призначається у наступних випадках:

- при захворюванні (травмі), пов'язаному з втратою працездатності;

- при санаторно-курортному лікуванні;

- при хворобі члена сім'ї у випадку необхідності догляду за ним;

- при карантині;

- при тимчасовому переведенні на іншу роботу у зв'язку із захворюванням туберкульозом або професійним захворюванням;

- при протезуванні із перебуванням у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю обчислюється, виходячи із загального стажу роботи працівника в розмірах, які визначаються залежно від загального трудового стажу працівника (рис. 3).

Рис. 3. Розміри допомоги із тимчасової непрацездатності залежно від загального стажу працівника

Сума допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати за попередні шість місяців (або фактично відпрацьований час) на кількість робочих днів, а у випадках, передбачених законодавством, - на число календарних днів, пропущених у період непрацездатності, та на відсоток, визначений на підставі загального трудового стажу працівника.

 

-6-

Працівники бюджетних установ, як і всі громадяни України, мають право на щорічну відпустку, а також на додаткові, творчі та соціальні відпустки згідно із законодавством. Основними законодавчими актами, що регулюють питання надання та оплати відпусток є "Кодекс законів про працю України" та Закон України "Про відпустки" від 15.11. 1996 р. № 504/96-ВР, зі змінами і доповненнями. У всіх випадках надання відпустки оформляється наказом (розпорядженням) керівника установи, що і є підставою для нарахування оплати за час відпустки.

 

Для оплати щорічної відпустки обчислюється середня заробітна плата за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Якщо працівник працював у даній установі менше року, то середня зарплата обчислюється за фактично відпрацьований час, тобто з 1 числа місяця після зарахування на роботу і до 1 числа місяця, у якому надається відпустка. Якщо згідно із законодавством або з інших причин працівник не працював якийсь час і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, то цей проміжок часу виключається з розрахункового періоду.

 

При визначенні середньої зарплати для розрахунку оплати за час відпустки враховують такі виплати: основна зарплата, доплати і надбавки (за понаднормову роботу і роботу в нічний час, за суміщення посад, розширення зон обслуговування, умови праці, інтенсивність праці, вислугу років), виробничі премії, винагороди за підсумками року, допомога з тимчасової непрацездатності, виплата за середнім заробітком (за час виконання державних і громадських обов'язків, службових відряджень тощо).

 

Не враховуються при визначенні середньої зарплати виплати разового характеру (за окреме доручення, за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога та ін.), компенсаційні виплати на відрядження, премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, пенсії, державна допомога, призи за результатами конкурсів, вартість виданого спецодягу, засобів індивідуального захисту, знезаражувальних засобів, спеціального харчування, дотації на обіди та проїзд, зарплата за роботу за сумісництвом, доходи від акцій трудового колективу та ін.

 

Для визначення оплати за час відпустки суму зарплати за 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) ділять на кількість календарних днів у взятому для розрахунку періоді (за вирахуванням святкових і неробочих днів згідно із законодавством) і одержаний середній денний заробіток множать на кількість календарних днів відпустки. При цьому святкові і неробочі дні, що припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

 

Якщо відпустка починається в одному, а закінчується у наступному місяці, то суму оплати визначають окремо за кожен місяць. Це необхідно для правильного розрахунку сукупного оподатковуваного доходу для відрахування прибуткового податку.