Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Розрахунок необхідного виробничого оснащення ⇐ ПредыдущаяСтр 17 из 21Следующая ⇒ Вихідними відомостями для проектування і розра­хунків технології, техніки, виробничого процесу слугує розгор­нуте промислове завдання (виробнича програма) на палітурно-брошурувальні та оздоблювальні процеси (продовження табл. 6.1, гр. 51-59, див. початок табл. 6.1 у розд. 6.3). Результати розрахунків річного (місячного, змінного) завдан­ня необхідні для визначення потрібного устаткування та робіт­ників цеху, що проектується. Спочатку слід визначити річний ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування (ТЄф). Для цього можна скористатися методикою його розрахунку, наведе­ної у розд. 6.5, або спрощеним порядком при відсутності на підприємстві системи ППР: ■еф. = ' реж. ~~ (' рем. + 'тех.)> ("• 1) де Треж — режимний фонд часу, год. При однозмінній роботі це 2000-2100 год. на рік залежно від наявності вихідних і святкових днів у визначений календарний рік; Трем. — час на ремонт устаткування, год.; Ттех — час на технологічні зупинки, год. Вказані періоди часу розраховуються за формулами: -її і рем. — „,» (8-2) -Н.Ч. X = (ТР«с Т°гл.) 0/ ІТЄХ 10Q /0' (О-О) де U — сумарний час простою устаткування на ремонт, год.; Тн ч — нормативний термін служби устаткування, год.; Тогл — час на огляд устаткування впродовж року, год. 'огл. ~ О^огл.' (о-4) Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва х \о ш н           со 5       x 2 g- от     >S ф >,c s а C- ю   -0 О а а     "2 ■* c c     хідна бочих       я Ш о     Ю О X X C. я ^     о о. ф X со ю     а       co       О       а     if ct J _ 1? al .5 2 § ~     м о «     s s; n i=     Норма виробітк за годин одиниц продукц CD Ю   Група склад­ності Ю   ю   ,     Кількість иниць про укції (Мн) натураль-му виразі     ц[ Ч. > О     с? — х     ск -5-     =Г >?     ^ ь> *     Один облі проду со ю               і- 5     о х     > X CM   2 2 о. ^ я ю               > s о :=.     х ш т 3     ш сс s « 5 5 х О- ю   і s a§     £ gl U CO ,-   де о — кількість оглядів упро­довж року; tom — час на один технічний огляд, год. Приклади розрахунку річного ефективного фонду часу (ТЄф) наведено у табл. 8.1. На діючих підприємствах розрахунки Трем виконує служба головного інже-нера-механіка чи сервісна фір­ма з узгодженням їх у виробни­чому відділі. Приймається за основу після затвердження тех­нічною дирекцією. Розрахунки необхідної кількості одиниць ус­таткування можна здійснити за потужністю машин чи за тру­домісткістю технологічних опе­рацій. При розрахунках за потужні­стю (продуктивністю) устаткуван­ня користуються формулами: 1 ' м. У= (8.5) (8.6) "••■н еФ- ' ^вир.' " де У — кількість одиниць ус­таткування; Мн — річне завантаження операції у натуральних одини­цях продукції; М1П — річна продуктивність машини у натуральних одини­цях продукції; Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва Приклад розрахунку ефективного річного фонду часу   № п.п. Повна назва устаткування Марка машини Режимний фонд часу роботи ус­таткування (Треж.). Г°Д- Номінальний термін служби машини (Тн г) при 2-х змінах (при одній зміні), рік             Фальцювальна ма­шина Heidelberg Stahlfolder Ті 52 Proline   12 (15,6)   Аркушепідбірний півавтомат Kolbus ZU   12 (15,6)   Ниткозшивний ав­томат БНШ 6A   12 (15,6) Примітка. При однозмінній роботі нормативний термін служби устат- а при 3-х змінній роботі Тн г. Нвир — норма виробітки за годину (береться з довідника чи використовуються тимчасові норми конкретного підприємства); з — змінність роботи. При розрахунках за трудомісткістю слід дотримуватися такої формули: У= м т„ год. (8.7) де Мгод — трудомісткість виконання виробничої програми на конкретній технологічній операції (див. продовження табл. 6.1, графа 57) у нормо-годинах; Теф — річний ефективний фонд часу в одну зміну, год.; з — змінність роботи. Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва Таблиця 8.1 однозмінної роботи устаткування (ТЄф)     Час простою устаткування за умов ремонтних робіт Техно­логічні зу­пинки, % Річний час нормова­них техно­логічних зу­пинок (Ттех.). ГОД. Ефектив­ний річний фонд часу роботи ус­таткування (Теф.), год. при виконанні ремонту при технічному обслуговуванні
простої при ремон­тах на тер­мін служби, год.	серед­ньорічний час ремон­ту (Трем.)- год.	огляди од­норазові (t0). год.	річний час на огляди, Т 1 огл.
	120,66 (92,82)			1.1	21,03
	250 (192,3)			3,0	54,72
	144,67 (111,27)			1,1	21,03

кування (Т_{н г}) збільшується на ЗО % (множиться на коефіцієнт 1,3), зменшується на ЗО % (ділиться на 1,3).

Кількість машин (У) розраховують до сотих часток і округлю­ють до наступного цілого числа необхідної кількості робочих місць (див. продовження табл. 6.1, графи 58 та 59). Приклад розрахунку потрібної кількості касетно-ножових фальцювальних машин з пристроєм скріплення зошитів термонитками марки Stahl-Brehmer FS 100 при виробничій програмі 25,0 тис. зошитів наведено у табл. 8.2.

Кількість потокових ліній (У), необхідних для виконання одно­го чи декількох груп замовлень, розраховують за формулою:

^вир.' ^^еФ з (8 8)

де М_н — кількість примірників видань, що підлягають обробці на потоковій лінії;

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

Таблиця 8.2 Приклад розрахунку кількості устаткування для фальцювання віддрукованих аркушів на машині Stahl-Brehmer FS 100

За виробничою

потужністю машини

у натуральному виразі

За трудомісткістю у нормо-годинах

Прийнята кількість машин (Упр)

 

М_н = 25,0 тис, зошитів; Н_вир = 3,97 тис. зоши­тів/ год.; ^теф. = 1864 год.;

Мі =1864x3,97x2 =

= 14800,16 зошитів;

_у=_25000_ 14800,16

М_н = 25,0 тис. зошитів; Н_час = 15,1 хв на одини­цю (1000 зошитів); Т_еф = 1864 год.;

_ЛГ 25000x15,1, _ҐО

У=-------- = 1,68

60x1864x2

для однозмінної роботи

у = 2-

при двозмінній У_пр = 1

Т_еф — річний ефективний фонд часу роботи потокової лінії в одну зміну, год.;

з — змінність роботи.

Кількість кожного виду устаткування (робочих місць) на окремих операціях потокової лінії розраховують за формулою:

У=

t

(8.9)

Д^е *одн. ~ ^{час на 0П}Р^аИ^ювання одиниці видання (елементу, деталі) на обраному в потокову лінію устаткуванні, хв;

t_T — такт потокової лінії, хв, який визначено умовно для об­робки одного видання на основному (провідному) устаткуванні потокової лінії.

При проектуванні палітурних (реставраційних палітурно-бро­шурувальних) майстерень, офісів, макетних відділень, усіх підприємств дрібносерійного типу виробництва кількість устат­кування на палітурно-брошурувальні процеси можна не розра­ховувати, а приймати для встановлення необхідний комплект машин (робочих місць) для проведення визначеного проектом технологічного процесу.

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

8.4. Методи розрахунку витратних матеріалів

Виробничі процеси ВПК для забезпечення проду­кування інформаційного потоку, крім енергетичного складника, використовують великий спектр різноманітних витратних ма­теріалів необхідної якості. Проектування післядрукарського ви­робництва базується на технологічних процесах і матеріальних потоках.

До основних видавничо-поліграфічних матеріалів відносять такі, з яких складається готова поліграфічна продукція, — це папір, усі інші матеріали основ для друку; фарба, лак, клей, дріт, нитки, каптал, картон, покривний палітурний матеріал, паку­вальний матеріал, диски і дискети ЕВ. До допоміжних — ма­теріали технологічного процесу, необхідні для здійснення ви­робництва продукції і функціонування обладнання, наприклад, фотоплівка, формні пластини, офсетні гумовотканинні полотни­ща, фарбові валики, трикотажні чохли зволожувальних валиків, сітчасті основи, змивні та мастильні засоби, зволожувальні та проявлювальні розчини тощо.

Нині всі матеріали прийнято називати витратними, оскільки всі вони витрачаються у процесі виробництва і мають певні нор­ми технологічних втрат, пов'язаних з виробничим циклом (акліматизацією, підрізкою, підчисткою, розрізкою на заданий формат, обслуговуванням процесів тощо).

Норми витрат матеріалів на одну облікову одиницю продукції слід обирати за довідниками [1-8], або користуватися тимчасо­вими нормами підприємств. Розрахунок матеріалів здійснюють виходячи з характеристик продукції, визначених у промзав-данні, і його результати краще звести у таблицю (табл. 8.3).

Розрахунок кількості витратних матеріалів рекомендується проводити за наступними формулами.

На формний процес:

В_м = а-б-О_в-Ф_в-К_т._в., (8.10)

де В_м — обсяг витрат матеріалу (фототехнічної плівки для фотоформ, формних пластин для друкарських форм), (см²);

Розділ 3. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

Таблиця 8.3 Розрахунок необхідної кількості витратних матеріалів

 

 

 

 

						Витрати матеріалу
№ п.п.	Повна назва матеріалу	ДСТУ або ТУ на ма­теріал	Призна­чення матеріалу (техно­логічна	Одиниця обліку матеріалу	Кількість облікових одиниць продукції (М„)	(В„)
норма на облікову одиницю продукції	річна (місячна, тижнева, денна) витрата
			операція)		в одини-	матеріалу,
						цях обліку	у одиницях
						матеріалу	обліку матеріалу

а х б — площа (ширина на довжину) фізичного друкованого аркушу, см²;

О_в — обсяг видання у фізичних друкованих аркушах;

Ф_в — кількість фарб у визначених аркушах;

К_тв — коефіцієнт технічних втрат, що враховує неминучі втра­ти матеріалу на виробництві.

Прийнята облікова одиниця фототехнічних плівок — 1000 см², формних матеріалів — 1 м². При розрахунку кількості формних матеріалів для флексографічного і трафаретного друку слід вра­ховувати кількість сюжетів на одній формі.

Розрахунок кількості паперу (основи) для друку роблять за

формулою:

Пп =

а-бд-H_nK_TR O^

2-1000

де П_п — кількість паперу (основи для друку), кг; а х б — площа (ширина на довжину) фізичного друкова­ного аркушу, м²;

д — маса 1 м² паперу (основи для друку), г;

Н_в — наклад (тираж) видання, примірників;

О_в — обсяг видання у фізичних друкованих аркушах;

К_тв — коефіцієнт технічних втрат;

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

2 — коефіцієнт переведення друкованих аркушів у основу для друку при двосторонньому нанесенні зображення;

1000 — коефіцієнт переведення маси паперу (основи для друку) у кг.

Розрахунок фарби і фарбувальних речовин (картриджів):

_Фк_ __, ₍₈₁₂₎

де Ф_к — маса фарби або іншої фарбувальної речовин (при одно- і багатофарбовому друкуванні), для кожної фарби, кг;

О_в — обсяг видання;

Н_в — наклад видання;

Мф — норма витрат фарби на 1000 фарбовідбитків стан­дартного формату 60 х 90 см, г;

К_тв — коефіцієнт технічних втрат;

К_прв — коефіцієнт переведення формату видання до приве­деного аркуша (60 х 90 см);

1000 — коефіцієнт переведення маси фарби у кг.

Кількість покривного палітурного матеріалу на тираж книжко­вого видання можна здійснити за формулою:

Пп.п.м. ⁼ S_n п м • Н_в • К_тв, (8.13)

Д^е ҐІп.п.м. ~~ кількість покривного палітурного матеріалу, м²; S_{n п м} — площа заготовки покривного палітурного мате­ріалу, м²;

Н_в — наклад (тираж видання), примірників; К_тв — коефіцієнт технічних втрат. Розрахунок палітурного картону:

_{Ппк =}^SK-^h-^HB-pK,_B. 1000

де П_{п к} — кількість палітурного картону, кг; S_K — площа заготовки картонної сторонки (визначається відповідно формату видання за довідником [9-10]), см²; h — товщина картону, см; р — щільність картону, г/см³.

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

Коефіцієнт технічних втрат (К_тв) зазвичай набуває меж 1,01...1,3 і навіть може доходити до 1,5 залежно від кількості технологічних операцій та їх складності, ступеня автоматизації, сумісності поопераційного обладнання у робочому потоці, якості матеріалу. Так, для розрахунку формних матеріалів до­статньо прийняти К_{т в} рівним 1,03, покривного палітурного ма­теріалу або картону —1,11. Для розрахунку К_{т в} паперу слід до­тримуватися загальноприйнятих норм [1-8] відходів на всі тех­нологічні операції: розрізування рулонного паперу на аркуші; підрізка паперу на потрібний формат; приладка і друкування на­кладу; фальцювання віддрукованих аркушів; вставки блоків у палітурки тощо, які необхідно підсумувати. Також можна скори­статися укрупненою нормою коефіцієнту використання паперу залежно від способу друку, типу друкарської машини і виду про­дукції. Наприклад, ця норма втрат для плоского офсетного дру­ку на аркушевих машинах для книжково-журнальної продукції фарбовістю 1/1 становить 16%, для рулонних фарбовістю 4/4 — 22 % [5]. Відповідно до цих даних можна прийняти К_тв для роз­рахунку паперу та інших матеріалів основи для друку аналогічної продукції. Однак, розроблення державних норм втрат витратних матеріалів залишається актуальною.

8.5. Розрахунки виробничого персоналу

Дільниці, цехи, майстерні, підприємства — всі операції ВПК не можуть працювати без професійно підготовле­них кадрів, кількість яких при проектуванні повинна бути визна­ченою чіткими розрахунками.

Важливим у проекті є розрахунок всього основного виробни­чого і управлінського персоналу та персоналу складських і до­поміжних служб. Потребу слід розглядати залежно від кількості одиниць працюючого устаткування, а також структури вироб­ництва. Не можна забувати про додаткові допоміжні дільниці та служби: підготовки матеріалів, контролю якості, ремонту й об­слуговування устаткування, управління виробничим процесом й

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

інженерним господарством. Визначення потреби у кадровому персоналі (робітниках, управлінцях, службовцях, керівниках дільниць, цехів, усього підприємства) здійснюється відповідно до державних законів, встановлених тарифів і класифікаторів професій, а також структури організації.

Кількісний склад працівників видавничо-поліграфічного ви­робництва визначається, у першу чергу, характером техно­логічних процесів, ступенем автоматизації, рівнем кооперуван­ня та спеціалізації. А також якісними параметрами — освіта, інтелект, досвід, кваліфікація та кількісними параметрами — чи­сельність, час і стаж роботи тощо.

До персоналу виробничих цехів належать основні виробнич­ники та допоміжні працівники, інженерно-технічні працівники (ІТП), службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП). обліково-конторський персонал (ОКП).

Основні виробничники — це працівники, які виконують техно­логічні операції з виготовлення видань та паковань (тари), за ре­зультатами їх роботи підприємство виконує виробничу програ­му. До них належать оператори складання, сканування й опра­цювання ілюстрацій, верстання, макетування на комп'ютерах; друкарі; палітурники; брошурувальники; ремонтники; електри­ки; сантехніки та інші.

Допоміжні працівники — виконують роботи, спрямовані на обслуговування діяльності підприємства (цехів, дільниць, пото­кових ліній), тобто не залучені до безпосереднього виготовлен­ня продукції. До них належать контролери відділу технічного контролю, наладчики устаткування, водії електрокар, комірни­ки, вантажники та інші.

Інженерно-технічні працівники (ІТП) — це фахівці, діяльність яких пов'язана з управлінням виробничими процесами на різних рівнях від дільниць цехів, відділів, до служб заводоуправління. Сюди належать керівники підрозділів, відділів, керівники (на­чальники) цехів, їх заступники, провідні інженери, технологи, конструктори, старші майстри, майстри дільниць, технічних бю­ро, інженери лабораторій та їх помічники, менеджери, еко­номісти, механіки; керівники підрозділів інженерного забезпе-

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

чення: системотехніки, енергетики, теплотехніки, сантехніки, бу­дівельники. До ІТП належать також головний інженер, технічний директор і президент (голова правління, директор) видавниц­тва, поліграфічної фірми, репроцентру, книжкової бази тощо.

Службовці — це персонал, який виконує роботи з обліку, звітності, постачання, фінансування, тобто діяльності дільниць цехів і підприємства (фірми) у цілому. Це бухгалтери, норму­вальники, обліковці, охоронники, секретарі, референти, касири, завідувачі складів і т.п.

Обліково-конторський персонал (ОКП) — це рахівники, копіювальники, оператори офісної техніки, креслярі, телефо­ністи, зв'язківці та інші. Вони займаються конторською діяль­ністю, пов'язаною з розмножуванням різної ділової докумен­тації, її обліку, виданням інформації тощо.

Молодший обслуговуючий персонал (МОП) — виконує робо­ти з благоустрою й озеленення території поліграфічного підприємства, видавництва, книжкової бази тощо; прибирання приміщень цехів та обслуговування виробничників. Це двірники, садівники, прибиральники, гардеробники та інші.

Розрахунок загальної кількості працюючих здійснюється за двома головними показниками:

— трудомісткістю виконання обсягів робіт, визначеної у лю­дино-годинах або машино-годинах залежно від того, ручні ме­ханізовані чи автоматизовані операції виконуються на конкрет­ному робочому місці;

— кількістю розрахованого (прийнятого) устаткування чи робочих місць цеху, дільниці, підприємства.

Розрахунок основних виробничників (Р_в) за трудомісткістю ручних операцій здійснюється за такою формулою:

P_B = ^Ns (8.15)

•І еф.

де М_год — трудомісткість річного випуску продукції, людино-години;

Т_еф — визначений річний ефективний фонд часу роботи ви­робничника, год.

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

Кількість основних виробничників за трудомісткістю механі­зованих і автоматизованих операцій підраховується за формулою:

т, М_год-К_р

Р_в= *, (8.16)

А еф. " м

де М_год — трудомісткість річного випуску продукції, машино-години;

Кр — коефіцієнт, що визначає трудомісткість ручних робіт;

К_м — коефіцієнт багатоверстатного (потокового) обслугову­вання.

У наведених формулах значення коефіцієнтів К_р і К_м залежать від типу виробництва (дрібносерійне, серійне, багатосерійне, масове) та ступеня автоматизації і механізації обладнання. Най­частіше для масового виробництва у ВПК приймається К_м = = 1,8...2,2; багатосерійного — К_м = 1,5...1,8; серійного — К_м = = 1,3... 1,5; дрібносерійного — К_м = 1,1... 1,2.

Значення коефіцієнта К_р, за яким визначається трудоміст­кість робіт, залежно від типу виробництва приймаються для ба­гатосерійного — К_р = 1,02; серійного та дрібносерійного — К_р = = 1,05.

В свою чергу, М_год у формулі (8.16) визначається за наступ­ною формулою:

М_год, = Т_еф. • У_пр • Кзав., (8.17)

де Т_Єф — визначений річний ефективний фонд часу роботи основного устаткування, год;

У_пр — розрахункова (прийнята) кількість устаткування, одиниць;

Кзав. — середній коефіцієнт завантаження устаткування. Кількість робітників для обслуговування розрахованої кіль­кості устаткування визначається за формулою:

Рр=^у«рТ~Ь (8-18)

-*■ еф.

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

де Р_р — кількість робітників (осіб);

У_пр — прийнята кількість машин (верстатів, пристроїв), одиниць;

Т

роб. єф. — річний ефективний фонд часу роботи робітника, год.

Кількість робітників для бригадного обслуговування (Рр^риг) прийнятої кількості машин визначається за формулою:

рбриг. ₌ Упр • 1 еф. Р ^ роб. * еф.

де К_р^риг — кількість робітників (осіб) у бригаді для обслугову­вання машини (потокової лінії, агрегату).

Потрібна кількість основних робітників на ручних операціях і процесах, на які відомі норми виробітку, визначається за формулою:

м^руч-

Н

Рр-м^тГ¹-' (8.20)

вир.

де Р_{р м} — кількість робочих місць (робітників за переліком);

гРУЧ.

М_н — річне завантаження даної операції чи процесу, що ви­конуються вручну, у натуральному виразі (облікових одиниць продукції);

Н_вир — норма виробітку на даній операції (процесі) в обліко­вих одиницях.

Результати розрахунку кількості працюючих заносяться у табл. 8.4.

Галузевих норм для визначення необхідного інженерно-технічного персоналу (персоналу управління та інженерно-технічного забезпечення), поки що, не має. Тож кількість цього персоналу визначається досвідом керівників підприємств, ви­давництв, репроцентрів, офісів залежно від структури цих уста­нов: адміністративної, виробничої, управлінської, інженерних комунікацій.

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

Зменшення кількості робітників і допоміжних працівників, а також й ІТП, можна досягти за рахунок використання: виробни­чої логістики, гібридних і автоматизованих технологій, автома­тичних потокових ліній, маніпуляторів (роботів), автоматизова­них транспортних систем; новітніх комп'ютеризованих систем управління. До зменшення кількості персоналу приводить ство­рення централізованих і автоматизованих складів, комп'ютери­зованих служб обліку, розрахунків заробітної плати тощо.

Таблиця 8.4 Загальна чисельність працюючих по цехам і дільницям на робочих місцях

 

№ п/п	Назва ви­робничої операції	Прийнята проектом кількість ма­шин (р.м.), одиниць	Чисельність та розряд робітників	Явочна кількість робітників за фахом та розрядом	Спискова кількість робітників, осіб	ІТР та служ­бовців, осіб
	У друкарському виробництві
	На формних процесах
	У палітурно-брошурувальному виробництві
	У допоміжних службах і складах
	Інженерно-технічних працівників (адміністрація) в управлінні та цехах підприємства (офісу, фірми, холдінгу тощо)

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

8.6. Методичні рекомендації для перевірки знань

8.6.1. Запитання для самоперевірки

1. Основні технічні вихідні параметри для проекту­вання післядрукарського виробництва.

2. Тенденції розвитку післядрукарських технологічних
процесів.

3. Методи порівняльного системного аналізу, що можуть бути використані у передпроектних розробках палітурно-брошуру­вальних виробництв.

4. Фактори і умови, що стримують розвиток палітурно-бро­шурувальних технологій.

5. Переваги потокового виробництва на завершальних ви­робничих процесах у ВПК.

6. Переваги і недоліки комплексних технологічних процесів.

7. Методики розрахунків необхідної кількості палітурно-бро­шурувального устаткування.

 

8. Як розрахувати потужність устаткування для післядру­карського виробництва?

9. Що слугує вихідними даними для розрахунку витратних матеріалів?

10. Які фактори впливають на величину коефіцієнта технічних
втрат матеріалів на технологічних операціях додрукарського,
друкарського і післядрукарського виробництва?

11. Методика розрахунку робітничого (виробничого)
персоналу.

12. Які фактори впливають на зменшення кількості пра­
цюючих робітників і службовців?

8.6.2. Письмова контрольна робота

Виконання письмової контрольної роботи полягає у вирішенні задач, варіанти яких наведені у навчальному посібнику: Друкарське і брошурувально-палітурне виробництво:

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

проектування та розрахунок технологічних процесів / В. С. Кар-пенко, В. Ґ. Сисюк. — Львів: УАД, 1999; у підрозділі 9.4: Книж­кові додаткові елементи та інша продукція (завдання 1...30) та підрозділі 9.5: Брошурувально-палітурні матеріали (завдання 1...30).

Оформлення звіту згідно вимог ДСТУ 3008-95 (див. розд. 1).

8.6.3. Самостійна
розрахунково-графічна робота «Проект»

На практичних заняттях в аудиторіях із залученням комп'ютерної техніки і програмного забезпечення продов­жується виконання третього етапу «Виробничі розрахунки» са­мостійної розрахунково-графічної роботи «Проект» [21]. Реко­мендується скористатися програмою розрахунків промислово­го завдання, використовуючи комп'ютерні програми Microsoft Excel для Windows, або Excel для Apple Macintosh.

8.6.4. Завдання для поглибленого
самостійного вивчення

1. Перспективні напрями розвитку виробничих процесів у системах «in line» і «on-line».

2. Засоби, матеріали і дизайн художнього та конструктивного
оформлення видань і паковань.

3. Технологічні можливості й конструкційні особливості
сучасних фальцювальних машин і пристроїв.

4. Сучасне брошурувально-палітурне обладнання і принципи його побудови для потокового виробництва поліграфічної продукції.

5. Технічні параметри узгодженості роботи окремих одиниць устаткування у потокових лініях.

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва