Розділ III. Шляхи розвитку виробничого підприємництва

 

Інтенсивний і екстенсивний шляхи розвитку. Є два види шляхів розвитку національної економіки, у тому числі окремих підприємств як основної ланки матеріального виробництва:інтенсивний і екстенсивний.

Інтенсивний шлях розвитку – це процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні ефективних засобів виробництва, предметів праці, кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці, зростаючої інформованості у відповідності з найновішими досягненнями науково-технічного прогресу. Тобто при меншій кількості залучених ресурсів суспільство забезпечує більшу кількість кінцевого результату – обсягу продукції.

Екстенсивний шлях розвитку – спосіб збільшення обсягів виробництва, шляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед факторів виробництва при незмінному рівні технічної основи виробництва. Наприклад, для збільшення випуску продукції вдвічі споживається вдвічі більше сировини, проте в дію вводиться така ж кількість машин, верстатів, устаткування і такої ж кваліфікації й рівня освіти працівники, такі ж форми організації праці тощо.

В даному випадку продуктивність і ефективність праці залишаються незмінними.

У цьому полягає головна відмінність екстенсивного шляху розвитку від інтенсивного, який базується на впровадженні передових досягнень, застосуванні нових технологій, поліпшенні форм і методів організації праці.

Економіка України як у складі СРСР, так і за роки незалежності розвивалася в основному на екстенсивній основі, але внаслідок обмеженості ресурсів цей шлях все більше стає безперспективним. Щоб перейти на переважно інтенсивний шлях розвитку, необхідно якісно вдосконалювати всі елементи економічної системи: продуктивні сили, техніко-економічні відносини, відносини власності, господарський механізм; проводити раціональну економічну політику.

Для того, щоб здійснити такий перехід, необхідно зробити глибокий аналіз, виявити непродуктивні витрати й забезпечити раціональне використання всіх ресурсів. Цьому допоможе розуміння сутності оцінних показників підприємницької діяльності, що характеризують інтенсифікацію і підвищення її ефективності.

Показники інтенсифікації і підвищення ефективності підприємницької діяльності.Прибуток і рентабельність – узагальнюючі показники діяльності підприємства, їх суть полягає в наступному:

Прибуток – перевищення сукупних доходів над сукупними витратами. Прибуток є валовий, як сума прибутку за всіма видами діяльності, яка відбивається в його бухгалтерському балансі. Його обчислюють як різницю між валовими доходами і валовими витратами та амортизацією. Він є основним узагальнюючим показником фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства. Включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) і від фінансових операцій.

Валовий прибуток – прибуток-брутто — загальна сума одержаного підприємством прибутку до вирахування податків.

Прибуток-нетто – прибуток залишковий (чистий) – частина балансового прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків до державного бюджету, виплати відсотків за банківський кредит і деяких обов´язкових платежів. Використовується для формування фондів економічного стимулювання.

Прибуток нереалізований – прибуток, нагромаджений у незавершеному виробництві.

Прибуток позареалізаційний – прибуток підприємства, отримуваний від діяльності, не пов´язаної з реалізацією продукції, робіт чи послуг.

Прибуток – це абсолютний показник ефективної діяльності підприємства, і він не може повністю характеризувати її, оскільки з його величини не видно, від якого обсягу виробництва така сума прибутку отримана.