Роздiл I сутнiсть пiдприємництва

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….

РОЗДIЛ I СУТНIСТЬ ПIДПРИЄМНИЦТВА

1.1Підприємництво- передумови виникнення ……………………………..

1.2 Виробниче підприємництво, його значення для розвитку економіки України……………………………………………………………………….

РОЗДІЛ II ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО –ВАЖЛИВИЙ ВИД ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Виробниче підприємство ЗАТ «Сервіс-Агро»………………………………

2.2. Проблеми здійснення бізнесу…………………………………………..

РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..

ВСТУП

Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючим суб’єктам надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виробничих способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу.

Кожна друга людина хотіла б відкрити свою власну справу. Про це говорить статистика. Проте більшість цих людей лякає процес створення власної справи та те, чи повернуться гроші, вкладені у цю справу. Для цього, кожен, хто хоче стати підприємцем повинен знати механізм створення суб’єкта підприємництва та однозначно визначитись із своєю майбутньою діяльністю, знайшовши та вивчивши при цьому всі її сильні та слабкі сторони.

Метою даної курсової роботи є набуття практичних навичок у вирішенні питань, що виникають у підприємництві, шляхом послідовного відтворення основних етапів створення суб’єкта підприємництва та обгрунтування ефективності його роботи на ринку.

Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що на сьогоднішній день правильно обрана стратегія ведення бізнесу може приносити великі прибутки, а правильно розроблений бізнес-план сприяти цьому.

Курсова робота допоможе також більше дізнатися про законодавчу базу, що регулює підриємницькі відносини та необхідні дозволи для відкриття власної справи, про ресурси,що необхідні, та труднощі, що виникають при вирішенні розпочати власну підприємницьку діяльність.

РОЗДIЛ I СУТНIСТЬ ПIДПРИЄМНИЦТВА

РОЗДІЛ II ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО –ВАЖЛИВИЙ ВИД ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

 

Для забезпечення розвитку вільного підприємництва в Україні законодавчо визначені права, обов’язки та відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності, яка зорієнтована на ефективне господарювання. Підприємництво несумісне з господарською некомпетентністю, втратами, безвідповідальністю, невиконанням прийнятих зобов’язань і договорів з контрагентами.

Завдяки прийнятим нормативним актам, державній підтримці розвитку підприємницької діяльності в Україні станом на початок 2013 р. діяло 248 тис. підприємств (3,6 разів більше, ніж у 1992р.). В них було зайнято 4305 тис. осіб, що у три рази більше, ніж у 1992р. Проте, як засвідчує аналіз господарської практики, рівень розвитку підприємництва, особливо малого бізнесу, та його державна підтримка є ще недостатніми для подальшого розвитку вітчизняної економіки і не відповідають її можливостям [22, с. 179].

Так, в Україні на початок 2014 р. такий показник, як кількість суб’єктів підприємницької діяльності на тисячу осіб населення був у десять разів меншими, ніж у розвинених європейських країнах. А внесок малих підприємств у валовий внутрішній продукт складав лише 10%, це у 3 – 4 рази нижче, ніж у більшості європейських країн.

Особливо негативним явищем стало те, що значна кількість зареєстрованих малих підприємств не діє, а більша частина діючих займається такими швидкоприбутковими видами господарської діяльності, як торгівля та посередницькі послуги. Це пояснюється тим, що суб’єкти малого підприємництва розвиваються в умовах несприятливого інвестиційного клімату, що робить невигідним довгострокові виробничі вкладання.

Світова практика розвитку та захисту підприємництва свідчить, що доступним джерелом фінансування малого бізнесу є надання урядом гарантій повернення позик у разі неплатоспроможності малих підприємств. Це зменшує кредитні ризики і усуває головну перешкоду на шляху надання позик суб’єктам малого підприємництва, особливо початківцям малого бізнесу. Але для цього необхідні відповідні кредитні ресурси банків. На жаль, кредитні ресурси в Україні для малого підприємництва дуже обмежені. Для більшості суб’єктів підприємницької діяльності банківський кредит залишається недоступним через надто високі проценті ставки. Це пояснюється тим, що в національній економіці фактично не діє механізм гарантування кредитів [23, с. 180].

В Україні класифікація підприємств, що належать до малого бізнесу, здійснюється залежно від сфери виробництва та кількості осіб, що працюють на даному підприємстві. До того ж, в Україні малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств [20, с. 221].

Однією з вагомих перепон на шляху розвитку вітчизняного підприємництва є недосконалість чинної податкової системи та надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності, які зумовлюють зростання обсягів реалізованої продукції, прихованої від оподаткування, невпевненість підприємців у стабільності умов ведення комерційної діяльності [22, с. 180].

Розвиток малого підприємництва значною мірою залежить від надання йому фінансової допомоги. В умовах складної економічної ситуації в країні та проблем з наповненням Державного та місцевих бюджетів фінансова підтримка підприємництва здійснюється недостатньо.

Прогрес економіки (еволюція) відбувається саме тоді, коли в економічний простір вторгаються новатори, які своїми технологіями і продуктами викликають нові потреби, ламають традиційну укладену структуру попиту і пропозиції (врівноважену), змінюють структуру цін. Своїми діями новатори, по суті, руйнують традиційно складену економічну систему і одночасно створюють і формують нові системні структури. Все це виводить на перший план нерівноважні економічні процеси, які обумовлені діяльністю новаторів. За допомогою випадкових процесів еволюція може породжувати абсолютно нові структури. Завдяки їм еволюція набуває творчого і стрибкоподібного характеру. Виникнення нової сутності завжди відбувається стрибком, у певний дискретний момент часу [8, с. 9].

Найважливішими об’єктивними умовами розвитку підприємництва в Україні є наявність ринкових відносин і різноманітних форм власності, економічна свобода та самостійність товаровиробників і дієздатність товарно-грошового механізму; розвиненість фінансово-кредитної системи; послідовність і стабільність економічної та соціальної політики держави; наявність розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва, сформованість економічної культури та позитивний соціальний фон підприємницької діяльності [20, с. 223].

Негативно впливають на розвиток дрібного та малого бізнесу такі стримуючі фактори, як загальний спад виробництва, зростання цін, низький рівень платоспроможності населення, надмірний контроль за діяльністю суб’єктів підприємництва з боку державних органів виконавчої влади, корупція, рекет тощо.

 

Інтенсивний шлях розвитку – це процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні ефективних засобів виробництва, предметів праці, кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці, зростаючої інформованості у відповідності з найновішими досягненнями науково-технічного прогресу. Тобто при меншій кількості залучених ресурсів суспільство забезпечує більшу кількість кінцевого результату – обсягу продукції.

Екстенсивний шлях розвитку – спосіб збільшення обсягів виробництва, шляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед факторів виробництва при незмінному рівні технічної основи виробництва. Наприклад, для збільшення випуску продукції вдвічі споживається вдвічі більше сировини, проте в дію вводиться така ж кількість машин, верстатів, устаткування і такої ж кваліфікації й рівня освіти працівники, такі ж форми організації праці тощо.

У цьому полягає головна відмінність екстенсивного шляху розвитку від інтенсивного, який базується на впровадженні передових досягнень, застосуванні нових технологій, поліпшенні форм і методів організації праці.

Економіка України як у складі СРСР, так і за роки незалежності розвивалася в основному на екстенсивній основі, але внаслідок обмеженості ресурсів цей шлях все більше стає безперспективним. Щоб перейти на переважно інтенсивний шлях розвитку, необхідно якісно вдосконалювати всі елементи економічної системи: продуктивні сили, техніко-економічні відносини, відносини власності, господарський механізм; проводити раціональну економічну політику.

Для того, щоб здійснити такий перехід, необхідно зробити глибокий аналіз, виявити непродуктивні витрати й забезпечити раціональне використання всіх ресурсів. Цьому допоможе розуміння сутності оцінних показників підприємницької діяльності, що характеризують інтенсифікацію і підвищення її ефективності.

Показники інтенсифікації і підвищення ефективності підприємницької діяльності.Прибуток і рентабельність – узагальнюючі показники діяльності підприємства, їх суть полягає в наступному:

Прибуток – перевищення сукупних доходів над сукупними витратами. Прибуток є валовий, як сума прибутку за всіма видами діяльності, яка відбивається в його бухгалтерському балансі. Його обчислюють як різницю між валовими доходами і валовими витратами та амортизацією. Він є основним узагальнюючим показником фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства. Включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) і від фінансових операцій.

Прибуток – це абсолютний показник ефективної діяльності підприємства, і він не може повністю характеризувати її, оскільки з його величини не видно, від якого обсягу виробництва така сума прибутку отримана.

Рівень рентабельності розраховують як відношення величини прибутку, отриманого за певний період (місяць, квартал, рік) до середньої за цей період вартості засобів виробництва чи до загальної величини витрат на виробництво.

Рентабельність є базова, гранична, виробництва, капіталу (майна), продукції.

Рентабельність виробництва – економічний показник, що обчислюється як відношення прибутку від звичайної діяльності до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих обігових коштів. Вимірюється у відсотках за формулою:

Рвир = (Пр/(Фосн + Фоб)) • 100

де Пр – прибуток від звичайної діяльності;

Фосн – середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Названі показники є узагальнюючими і залежать від показників, що характеризують прибутковість використання складових частин виробничих ресурсів підприємства: основних і оборотних фондів, трудових ресурсів, капіталовкладень, затрат на управління виробничою діяльністю.

Вивчивши окремо всі ці показники, можна визначити, за рахунок яких факторів відбувалися зміни узагальнюючого показника – прибутковості підприємницької діяльності, тобто визначити їх вплив на величину прибутку й рентабельність діяльності.

Але необхідно відмітити, що вони характеризують зростання інтенсивності й підвищення ефективності тільки в тому випадку, коли їх величини зростають у порівнянні з базовими: тобто при зростанні фондовіддачі, прибутку, але зниженні затрат на 1 грн. товарної продукції, поліпшенні якості, підвищенні продуктивності праці і т.п.

ВИСНОВКИ

 

 

У соціально-економічному житті суспільства підприємництво відіграє роль ключового елемента, рушійної сили його динамічного розвитку, спроможної істотно прискорити реформування вітчизняної економіки на ринкових засадах і забезпечити на базі цього належну соціально-економічну ефективність виробництва.

Обґрунтування підприємництва як економічної категорії базується на таких засадах. По-перше, підприємництво як вид діяльності індивідів відображає виробничі відносини, що складаються у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання.

По-друге, підприємництво як діяльність є складовою матеріальних відносин, тому є об’єктивним і матеріальним явищем.

По-третє, підприємництво як особливий тип діяльності потребує адекватного середовища, яке б забезпечувало цільову функцію підприємця у суспільстві.

По-четверте, підприємництво є чітко персоніфікованим. Його суб’єктом є людина не тільки з певними потребами та інтересами, а й особливим типом особистості.

Таким чином, економічна категорія підприємництва є системою економічних відносин між суб’єктами з приводу особливого типу самостійної ініціативної, законної, новаторської, ризикованої діяльності щодо виробництва продукції, надання послуг та ведення торговельного бізнесу з метою одержання прибутку і задоволення суспільних потреб.

Підприємництво поступово стає природною складовою української економіки, що свідчить про її просування до ринкових форм і методів господарювання. Для багатьох громадян України підприємництво стало основним видом роботи або формою вторинної зайнятості, Особливо тяжіє до заняття підприємницькою діяльністю молоде покоління України.
Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох чинників. Однією з неодмінних умов досягнення високої результативності практично в будь-якій підприємницькій діяльності є отримання мінімально необхідних знань, уявлень про форми, принципи та сфери підприємницької діяльності. Тому підприємництву потрібно вчитися.
Підприємництво починається з заснування підприємства. Оскільки підприємство є первинною ланкою суспільного поділу праці і основною ланкою народного господарства, на ньому відбувається створення предметів споживання і засобів виробництва, воно задовольняє потреби ринку і споживача у товарах. Тому на даному етапі без підприємства не можна обійтися ні у виробництві, ні у торгівлі, ні в сфері послуг, ні в фінансово-кредитній чи страховій діяльності.

Питання тільки в тому якої форми власності, форми господарювання, розміру є дане підприємство. Важливою проблемою, пов’язаною з діяльністю підприємства є питання реалізації відносин власності на підприємстві.
Підприємство є основною ланкою народного господарства, оскільки на ньому відбувається поєднання особистісних і речових факторів виробництва, виготовляється в процесі праці вся сукупність економічних благ. Внаслідок суспільного поділу праці сформулювався народногосподарський комплекс, який включає різні галузі, в яких функціонують сотні тисяч підприємств.

Виробництво – це процес створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства. Зміст виробництва визначає трудова діяльність, що припускає наступні три моменти: доцільну роботу, або саму працю; предмет праці, тобто все те, на що направлена раціональна діяльність людини; засоби (знаряддя) праці (машини, устаткування, інструменти, за допомогою яких чоловік перетворить предмети праці, пристосовувавши їх для задоволення своїх потреб).

Виробничі підрозділи підприємства - цехи, ділянки, обслуговуючі господарства і служби (прямо або побічно що беруть участь у виробничому процесі), зв'язки між ними, узяті в сукупності, - складають його виробничу структуру. Вона зумовлює рівень продуктивності праці, витрат виробництва, ефективність експлуатації природних багатств і техніки при даних техніко-економічних і економіко-географічних умовах матеріального виробництва.

Виробнича потужність підприємства створюється за принципом: що буде вироблятися і скільки. Такі вихідні дані використовуються для визначення кількості необхідного обладнання. Кожний виробничий підрозділ (цех, дільниця) застосовує відповідно профільоване (спеціалізоване) обладнання, тому його виробнича потужність є оригінальною (не взаємозаміною). Виходячи з цього, виробнича потужність підприємства в цілому не може бути в цілому арифметичною сумою потужностей окремих його підрозділів, вона визначається на рівні виробничої можливості підрозділу (цеху, дільниці) тобто «вузького місця» з врахуванням впровадження відповідних техніко організаційних заходів.

Виробнича програма підрозділів основного виробництва – це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

Порядок розроблення виробничої програми значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Передусім тут має значення технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішньо коопераційні потреби на ринок, за межі підприємства.

Самим універсальним і поширеним на всіх рівнях управління є балансовий метод в плануванні. Його єство полягає в побудові балансів (матеріальних, фінансових, трудових, платіжних, доходів і витрат підприємства і ін.) у формі взаємно врівноважуються таблиць, що містять наявність або джерела утворення ресурсів і відповідні потреби.

Взагалі всі чинники підвищення ефективності функціонування підприємств зводяться до трьох напрямків:

1) управління витратами і ресурсами;

2) напрямки розвитку і удосконалення виробництва та іншої діяльності;

3) напрямки удосконалення системи управління підприємством та всіма видами його діяльності.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Демешок О.О.Макроекономічні параметри та структурно-динамічні виміри функціонування реального сектору економіки держави / О.О. Демешок // Вісник ЖДТУ, № 4(75). – 2015. – С.107-113.

2. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів / Авт.-упоряд.: Г.О. Андрощук, І.Б. Жиляєв, Б.Г. Чижевський, М.М. Шевченко. – К.: Парламентське вид-во, 2009. – С. 632.

3. Мазур І.М. Організаційно-економічний механізм забезпечення енергетичної безпеки національної економіки: монографія / І.М. Мазур. – Івано-Франківськ: НАІР, 2014. – С.648.

4. Маргасова В.Г. Економічна політика забезпечення стійкості економіки України в системі міжнародної економічної безпеки / В.Г. Маргасова // Вісник Чернігівського держ. технол. ун-ту: збір. наук. пр. – 2014. – 3(76). – С. 124-134.

5. Тимошенко Н.Ю. Проблеми розвитку інноваційної та інвестиційної діяльності в Україні / Н.Ю. Тимошенко, Н.В. Меньших // Інвестиції: теорія і практика. - № 12. – 2015. – С. 35-38.

6. Забарна Е.М. Інноваційно-інвестиційний фактор економічного розвитку України / Е.М. Забарна. — О.: Ін-т проблем ринку та екон.(екол. досліджень НАН України, 2006. — С.304.

7. Геєць В.М. Інноваційні перспективи України / В.М. Геєць, В.П. Семиноженко. — Харків: Константа, 2006. — С. 272.

8. Дергалюк В.Г. Напрями удосконалення державної політики розвитку інтелектуального бізнесу в Україні / В.Г. Дергалюк // Інвестиції: практика та досвід. - № 20. – 2015. – С.56-60.

9. Жигірь А.А. Принципи та методологічні засади економічного розвитку підприємництва / А.А. Жигірь // Агросвіт. - № 20. – 2015. – С.46-52.

10. Колодко Г.В. Глобализация, трансформа ция, кризис — что дальше? /Г.В. Колодко. — М.: Магистр, 2011. — C. 176.

11. Поляк М.М. Розвиток інвестиційно-фінансового механізму венчурного бізнесу в Україні: дис. на здобуття наук. ступеня канд. ек. наук: спец. 08.00.03. «Економіка та управління національним господарством» / М.М. Поляк. — Чернівці, 2015. — С.10-41.

12. Михальченко Г.Г. Перспективи розвитку машинобудівних підприємств в умовах невизначеності / Г.Г. Михальченко // Глобальні та національні проблеми економіки. Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського. - № 8. – 2015. – С. 530-533.

13. Крамон Таубадель Ш. Сільське господар ство України: криза та відновлення / Ш. фон КрамонТаубадель, С. Дем'яненко, А. Кун. — К.: ГарантСервіс, 2004. — C. 207.

14. ВБ подтвердил прогноз роста ВВП Украины в 2016г на 1% [електронний ресурс]. – Інтерфакс Україна, 2016 р.

15. Bloomberg прогнозирует рост ВВП Украины в 2016 году на 1,4% [електронний ресурс]. – Українська правда, 2016 р.

16.Цигилик І. І., Криховецька З. М., Паневник Г. М. Основи підприємництва. – К.: 2007.

17.Хузрич Р., Питерс М. Предпринимательство, или как завести собственное дело и добиться успеха. – М.: Прогресс, 1992 – Вип. 2.

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….

РОЗДIЛ I СУТНIСТЬ ПIДПРИЄМНИЦТВА

1.1Підприємництво- передумови виникнення ……………………………..

1.2 Виробниче підприємництво, його значення для розвитку економіки України……………………………………………………………………….

РОЗДІЛ II ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО –ВАЖЛИВИЙ ВИД ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Виробниче підприємство ЗАТ «Сервіс-Агро»………………………………

2.2. Проблеми здійснення бізнесу…………………………………………..

РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..

ВСТУП

Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючим суб’єктам надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виробничих способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу.

Кожна друга людина хотіла б відкрити свою власну справу. Про це говорить статистика. Проте більшість цих людей лякає процес створення власної справи та те, чи повернуться гроші, вкладені у цю справу. Для цього, кожен, хто хоче стати підприємцем повинен знати механізм створення суб’єкта підприємництва та однозначно визначитись із своєю майбутньою діяльністю, знайшовши та вивчивши при цьому всі її сильні та слабкі сторони.

Метою даної курсової роботи є набуття практичних навичок у вирішенні питань, що виникають у підприємництві, шляхом послідовного відтворення основних етапів створення суб’єкта підприємництва та обгрунтування ефективності його роботи на ринку.

Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що на сьогоднішній день правильно обрана стратегія ведення бізнесу може приносити великі прибутки, а правильно розроблений бізнес-план сприяти цьому.

Курсова робота допоможе також більше дізнатися про законодавчу базу, що регулює підриємницькі відносини та необхідні дозволи для відкриття власної справи, про ресурси,що необхідні, та труднощі, що виникають при вирішенні розпочати власну підприємницьку діяльність.

РОЗДIЛ I СУТНIСТЬ ПIДПРИЄМНИЦТВА