Екзамен Міжнародний Маркетинг

Міжнародний маркетинг: зміст, поняття, суть.

Залежно від геополітичних меж діяльності суб’єктів виділяються два типи маркетингу: внутрішній та міжнародний.

Внутрішній маркетинг — маркетингова діяльність, націлена на внутрішній (основний для фірми) ринок.

Міжнародний маркетинг — маркетингова діяльність фірми за межами національних кордонів.

Маркетинг товарів народного споживання, виробничо-технічного призначення, послуг, промисловий, аграрний та банківський маркетинг — це типи маркетингу залежно від об’єкта, тобто суттєвих особливостей товару та відповідного товарного ринку, які визначатимуть особливості побудови маркетингового комплексу (товарна політика, цінова політика, політика розповсюдження та комунікаційна політика).

Стратегічний та оперативний — це два типи маркетингу, які характеризують ступінь ринкової орієнтованості фірми.

Стратегічний маркетинг — маркетингова діяльність щодо створення усталеної (довгострокової) конкурентної переваги шляхом постійного та систематизованого моніторингу бізнес-середовища та потреб ринку і формування на цій основі ефективного маркетингового комплексу.

Оперативний маркетинг — маркетингова діяльність, метою якої є використання певної ринкової ситуації або швидке пристосування маркетингового комплексу до неї.

Мікромаркетинг та макромаркетинг виділяються за критерієм особливостей суб’єкта: диверсифікованості діяльності та належності до певного ієрархічного рівня управління в структурі національної економіки.

Мікромаркетинг — маркетингова діяльність стосовно конкретного виду товару, що продукується.

Макромаркетинг — маркетингова діяльність відносно широкого кола типів товарів (послуг) або сфер діяльності на рівні як фірми, концерну, фінансово-промислової групи, так і держави в цілому.

Міжнародна діяльність грунтується на використанні таких форм міжнародного маркетингу:

— імпортний,

— експортний,

— зовнішньоекономічний,

— транснаціональний,

— мультирегіональний,

— глобальний.

Правило «Тріади» у глобальному маркетингу: якщо товари (послуги) користуються попитом на ринках Північної Америки, Західної Європи та Японії, то вони користуватимуться попитом у всьому світі.

Умови та чинники виникнення концепції міжнародного маркетингу.

Основними передумовами виникнення міжнародного маркетингу є:

- незалежність д-в у міжнародному співтоваристві;

- міжнародне і державне законодавство;

- перевищення попиту над пропозицією, насиченість ринку товарами та послугами;

- наявність національних валютних систем;

- розвинена ринкова інфраструктура;

- зростання життєвого рівня населення, ряду структур і відповідно до зростання попиту на продукти харчування;

- прагнення організацій до розширення зовнішніх ринків збуту і зростання прибутку;

- розвиток кооперативного виробництва та надання послуг.

Обов‘язковою вимогою в умовах міжнародної маркетингу стає формування виробничих програм і продукції на основі детального вивчення потреб попиту.

Форми міжнародного маркетингу: експортний та зовнішньоекономічний.

Експортний маркетинг — маркетингова діяльність щодо реалізації продукції за межі національних кордонів, при якій відбувається фізичне транспортування товару з однієї країни в іншу.

Зовнішньоекономічний маркетинг — маркетингова діяльність, зумовлена стабільністю чи зростаючими можливостями перебування фірми (у вигляді представництва, філіалу з продажу...) на зовнішньому ринку, який включає вже, як правило, декілька країн.

 

Показники розвитку міжнародної торгівлі.

Г. Хофстеде.

Дистанція влади. Дистанція влади - ступінь, на якому люди, наділені меншою владою, приймають факт нерівномірного її розподілу.

Уникнення невизначеності - це ступінь, на якому люди почуваються невпевненими і прагнуть уникати таких ситуацій. Це відбивається на позиціях людей у їх ставленні до невизначеності. Представники культур з високим ступенем уникнення невизначеності відчувають необхідність у запровадженні великої кількості правил і формальностей для організації свого життя.

Індивідуалізм - колективізм. Індивідуалізм, за Г. Хофстеде, відображається в культурах, де люди піклуються насамперед про себе і членів своєї родини, що не характерно для людей, котрі належать до інших членів групи або груп, представники яких піклуються про членів родини в обмін на їхню вірність.

Чоловічність - жіночність (маскулінність - фемінність). За цим показником культурна диференціація позицій пов’язана з ставленням людей до ролі чоловіків і жінок у суспільстві.

Можливі дії урядів

Міжнародний досвід свідчить, що конкретні економічні дії націо­нальних урядів щодо зарубіжних країн зумовлені не тільки комерційними інтересами, а й їхніми політичними цілями. Існує певний зв’язок між ціля­ми уряду та можливими економічними діями, які підвищують полі­тичний ризик.

Дії уряду досліджуваної країни

F неформальне втручання у бізнес F обмеження типу «купуй у своїх» F нетарифні бар’єри F субсидії F умови діяльності F умови власності F бойкоти F конфіскації

 

30. Взаємозв’язок цілей уряду країни, яка досліджується, та можливих політичних дій

	Цілі
Дії	Суверенітет та економічна незалежність	Безпека	Добробут	Престиж	Ідеологія
Неформальне втручання в бізнес	+	+	+	+	+
Обмеження типу «купуй у своїх»	+	+	+
Нетарифні бар’єри	+		+
Субсидії	+		+
Обмеження діяльності	+	+	+
Умови власності		+
Бойкот					+
Конфіскації	+	+	+		+

 

Правила

А. Загальні правила

1. Маркетингове дослідження повинне завжди виконуватися об’єктивно та у відповідності до встановлених наукових принципів.

2. Маркетингове дослідження повинне завжди відповідати національному та міжнародному законодавству, яке застосовується у тих країнах, що охоплені такою науково-дослідною роботою.

В. Права Респондентів

3. Співпраця Респондентів у маркетинговому дослідженні є повністю добровільною на усіх стадіях. Вони не повинні бути введеними в оману, коли запрошувались до співпраці.

4. Анонімність Респондентів повинна бути суворо збережена. Якщо Респондент на запит Дослідника дав дозвіл надати дані у формі, яка дозволяє особисто ідентифікувати того Респондента, то:

(а) Респондента обов’язково мали повідомити, кому будуть передані такі дані, як і цілі, в яких такі дані будуть використовуватися; а також

(b) Дослідник повинен гарантувати, що інформація не буде використовуватися у жодних не-дослідницьких цілях і, що отримувач інформації погодився з вимогами цього Кодексу.

5. Дослідник повинен здійснювати всі застережні заходи, аби гарантувати, що Респондентам жодним чином безпосередньо не заподіяно шкоди, або вони не потрапили під несприятливий вплив у результаті їх участі в науково-дослідній маркетинговій роботі.

6. Дослідник повинен виявляти особливу обережність під час інтерв’ювання дітей та молоді. Для проведення інтерв’ю з дітьми, спочатку повинна бути отримана згода батьків або відповідальних дорослих (опікунів).

7. Респонденти повинні бути поінформовані (зазвичай, на початку інтерв’ю), чи використовуються під час такого інтерв’ю якісь методи спостережень і обладнання для реєстрації відповідей, за винятком випадків, коли вони використовуються у громадському місці. Якщо Респондент так забажає, таке обладнання повинно бути знищеним або видаленим. Анонімність Респондентів не повинна порушуватись за використання таких методів.

8. Респонденти повинні мати можливість без труднощів перевірити ідентичність та добрі наміри Дослідника.

E. Виконання Кодексу

● Питання стосовно інтерпретації цього Кодексу і застосування його до певних проблем

повинні бути заадресовані Міжнародним Секретаріатам Міжнародної Торгової Палати

(ICC) або Європейського Товариства Досліджень Громадської Думки та Маркетингу

(ESOMAR).

● Про будь-яке очевидне порушення, якщо воно має місце у межах однієї країни,

необхідно негайно повідомити відповідного національного представника ICC або

ESOMAR у цій країні. Той національний представник тоді дослідить і здійснить

відповідні дії, повідомляючи ICC або ESOMAR про результати у випадку доведеного

порушення.

● Про очевидні порушення необхідно повідомити безпосередньо Секретаріат ICC

або ESOMAR у випадках, де:

(a) немає жодного відповідного національного представника;

(b) національний представник неспроможний вжити заходів або віддає перевагу

міжнародній організації у вирішенні цієї проблеми;

(c) до проекту, де мало місце очевидне порушення, залучена більш, ніж одна країна. Тоді

один або обидва відповідні національні представники досліджують скаргу і здійснюють

відповідні дії. Такі дії можуть включати призупинення або позбавлення членства

оскарженого професіонала або організації, і, у випадку з організацією, можуть

призвести до виключення такої з ESOMAR-Довідника таких організацій.

 

Прямий експорт

• безпосередні контакти зі споживачем

• можливість швидше пристосуватися до вимог ринку

• повний контроль за маркетингом • необхідність мати кваліфікований персонал експортної служби

• менший контроль за ло-гістикою ніж у разі інвес-тування

Непрямий експорт

• прискорення виходу на ринок

• маркетингова компетентність посере-дників • збут стандартних про-мислових та споживчих товарів

• відсутність контакту зі споживачами

• маркетингова залежність від посередника

Ліцензування

• мінімальний політичний ризик

• можливість проникнення на протекціоністські ринки • неможливість контролювати виробництво та мар-кетинг ліцензованого то-вару

• перетворення ліцензіата в конкурента

• нижча прибутковість порівняно з прямим експортом та інвесту-ванням

• комерційний ризик

Спільне виробництво

• мінімальний ризик виходу на ринок

• довготерміновість зв’яз-ків • залежність від партнера

• обмежений контроль виробництва та марке-тингу

Пряме інвестування

• економія за рахунок ви-трат на виробництво та доставку

• збільшення обсягу реалізації, якщо встановлена імпортна квота або обмежені виробничі потужності вдома

• маркетингові переваги (адаптація товару, конт-роль за розподілом, гнучке просування, цінові маневри, післяпродажний сервіс, знання конкурентного середовища, імідж місце-вої компанії)

• збільшення витрат на маркетинг

• високі ресурсні вимоги

• вищий ризик втрат вна-слідок високих ресурсних вкладень

• необхідність стратегіч-ного планування

• значні витрати на маркетингові досліджен-ня

• тривалий період окупності

• складність деінвестування у разі провалу або зміни стратегії

Франчайзинг

• швидкість виходу на ринок

• надійність захисту тор-говельної марки

• можливість одночасного виходу на декілька ринків

• відсутність або мініма-льність витрат

• мінімальний політичний ризик • складність пошуку на-дійного партнера

• обмежена прибутко-вість

• недостатній контроль

• можливість створення конкурента

• неможливість викорис-тання інших моделей у цій країні на час дії угоди

У правління за контрактом

• передінвестиційна стадія виходу на ринок

• можливість встановлення певного управлінського контролю над зарубіжним місцевим підприємством

• набуття маркетингового досвіду • обмежена прибутковість

• обмеження на маркетинг товару

• тимчасовість

• залежність від стратегії партнера

Технічна допомога

• мінімальний політичний ризик

• довготерміновість

• пріоритет замовника

• відповідальність за кож-ну стадію контракту

• присутність на ринку обмежена термінами кон-тракту

Угода «під ключ»

• довготерміновість

• гарантії сторони, що приймає

• прибутковість

• можливість вертикаль-ного та горизонтального інтегрування • великі ресурсні вимоги

• необхідність мати та підтверджувати позитивний бізнес-імідж

• багатоаспектність кон-

тракту та складність переговорного процесу

Пі дрядне виробництво

• відносно невеликі фінансові та управлінські ресурси

• швидкий вихід на ринок

• уникнення проблем з місцевою власністю

• контроль над маркетин-гом

• ефективність застосування на маленьких та протек-ціоністських ринках • складність вибору місцевого партнера

• необхідність, як правило, надання технічної допомоги

• можливість створення конкурента на майбутнє

 

Експорт: прямий та непрямий

Експорт буває двох різновидів: непрямий і прямий.

За непрямого експорту підприємство користується послугами посередників, а за прямого проводить експортні операції самостійно.

Підприємства, що тільки починають свою експортну діяльність, частіше використовують непрямий експорт. Вони віддають перевагу цьому варіанту з двох причин.

По-перше, такий експорт потребує меншого обсягу капіталовкладень, оскільки підприємству не доводиться створювати за кордоном власний торговий апарат або налагоджувати мережу контактів.

По-друге, за непрямого експорту підприємство менше ризикує. Оптовою реалізацією товару займаються посередники, які застосовують у цій діяльності свої специфічні професійні знання, уміння і послуги, і тому продавець, як правило, робить менше помилок.

Використання посередників при експ орті має не тільки переваги, а й недоліки:

— ізольованість виробника від ринку, відсутність інформації про реакцію споживача на товар;

— залежність експортера від посередника;

— недостатня увага посередника до роботи з товаром експортера;

— відсутність у посередника в силу різних причин прагнення просувати товар експортера на всі доступні сегменти цільового ринку.

Непрямий експорт, або делегування повноважень без інвестування, має різноманітні форми.

1. Передача повноважень з експорту передбачає використання системи збуту, що знаходиться в одній або декількох країнах і належить іншому підприємству. Таку систему збуту експортер використовує тоді, коли його потенціал слабкий, щоб діяти самостійно на зовнішньому ринку.

2. Експортна франшиза — такий спосіб організації справи, за якого франчайзі купує у відомої компанії право на продаж її товарів під її товарним знаком.

3. Комерційні посередники активно беруть участь в експортних операціях. їх розрізняють за двома ознаками: винагороді (торгова націнка або комісійні) і сталості зв'язків з експортером. Основні види посередників, що працюють у сфері міжнародної торгівлі, такі:

— міжнародний маклер шукає і налагоджує контакти, не

одержуючи повноважень продавця і покупця, працює за комісійні (куртаж) з обох сторін угоди;

— агент із закупівлі виконує доручення покупця знайти за кордоном товар визначеної якості і за визначеною ціною, з конкретним терміном постачання;

— агент з продажу виконує доручення експортера вивчити ринок, продати і поставити товар, виписати рахунок на умовах одержання комісійних у відсотках від ціни. Може бути гарантом покупця за додаткову плату; комісійний агент представляє експортера — постачальника товару за кордоном, працює на основі контракту; агент з міжнародної торгівлі купує і продає від свого власного імені;

— концесіонер — посередник міжнародної торгівлі, у якого тісний зв'язок з експортером, працює на умовах контракту і виконує три основні функції: торгову, технічну, фінансову;

— імпортер-дистриб'ютор укладає контракт з експортером, інколи працює на умовах виключності. Основа взаємовідносин із експортером — традиція. Сам виписує рахунки й інформує про покупців.

Прямий експорт передбачає прямий продаж через власний торговий персонал. Він застосовується у випадку, коли легко визначити споживачів або вони самі знаходять продавця. Організація прямого експорту може здійснюватися за допомогою:

— експортного відділу, що вирішує всі питання з просування товару на зовнішній ринок;

— торгового представника, який відряджений за кордон і працює тільки на своє підприємство. Він добре знає товар і просуває його на ринок;

— представництва — команди, яка постійно працює за кордоном, головним завданням якої є стимулювання збуту, укладання угод, контроль за їх виконанням.

Пряме інвестування

Частіше за все вихід на закордонний ринок здійснюється шляхом прямого інвестування, тобто відкриття за кордоном складальних або виробничих потужностей. Якщо компанія отримала якийсь досвід в експорті та закордонний ринок є досить містким, відкриття власних підприємств за кордоном передбачає не малі вигоди. Компанія може знизити собівартість продукції за умови більш дешевої робочої сили або ресурсів, інвестиційних стимулів закордонного парламенту та економії на транспортних витратах. Компанія може підвищити свій імідж в відповідній країні, створюючи нові робочі місця. Вона встановлює більш щільні взаємовідносини з місцевими органами влади, споживачами, поставниками та дистриб’юторами, що дозволяє її адаптувати свою продукцію до умов місцевого ринку. Підприємство зберігає повний контроль над інвестиціями і може розвивати таку виробничу та маркетингову стратегію, яка буде відповідати її міжнародним цілям.

Переваги

• економія за рахунок ви-трат на виробництво та доставку

• збільшення обсягу реалізації, якщо встановлена імпортна квота або обмежені виробничі потужності вдома

• маркетингові переваги (адаптація товару, конт-роль за розподілом, гнучке просування, цінові маневри, післяпродажний сервіс, знання конкурентного середовища, імідж місце-вої компанії)

Недоліки

• збільшення витрат на маркетинг

• високі ресурсні вимоги

• вищий ризик втрат вна-слідок високих ресурсних вкладень

• необхідність стратегіч-ного планування

• значні витрати на маркетингові досліджен-ня

• тривалий період окупності

• складність деінвестування у разі провалу або зміни стратегії

Головним недоліком прямого інвестування є високий рівень ризику, пов’язаного, наприклад, з девальвацією місцевої валюти, нестабільністю ринку, зміною парламенту.

 

58. Міжнародний маркетинговий комплекс – це система інструментів, методів, прийомів, підходів щодо товару ціни, просування, каналів розподілення, використання яких має на меті формування конкурентних переваг на цільовому сегменті або певному зарубіжному ринку [1].

Елементами маркетингового комплексу є товар, ціна, просування, канали розподілення. Сукупність цих маркетингових елементів та їх адаптація до вимог певного сегмента дістала назву «концепція маркетинг-мікс».

Традиційний маркетинг-мікс (marketing mix – 4Р: product (товар), price (ціна), place (місце збуту), promotion (просування)) добре зарекомендував себе у сфері матеріального виробництва й збуту.

Він, звичайно, використовується й у сфері послуг, але, як бачимо, тут існують додаткові чинники, на які потрібно звернути особливу увагу.Такі вчені як Ж.-Ж. Ламбен, дотримувались думки, що адаптація маркетингу до сфери послуг потребує розгляду ще трьох «Р» маркетингу (people, physical evidence, process): персонал, матеріальні свідчення, спосіб пропозиції послуг.

Залежно від ступеня пристосування міжнародного маркетингового комплексу до особливостей різних зарубіжних ринків (сегментів світового ринку) в маркетинговій практиці виділяються три типи маркетингового комплексу: індивідуалізований (диференційований), стандартизований, комбінований.

Індивідуалізований (диференційований) маркетинговий комплекс передбачає пристосування до кожного зарубіжного ринку (сегмента світового ринку). Стандартизований маркетинговий комплекс характеризується тим, що всі його елементи однаковою мірою пристосовуються до всіх зарубіжних ринків або сегментів (в усіх країнах товар пропонується зі стандартними, однаковими характеристиками, за однаковою ціною, з використанням однакових систем просування та каналів розподілення). Комбінований маркетинговий комплекс передбачає одночасну й диференціацію деяких елементів, і стандартизацію інших. Наприклад, стандартний товар може однаково рекламуватися на всіх зарубіжних ринках, а ціни та канали розподілення бути адаптованими до місцевих умов. Це найбільш поширений підхід до побудови та реалізації міжнародного маркетингового комплексу.

 

 

59. Світовий ринок характеризується наступними основними рисами:

він є категорією товарного виробництва, який виходить в пошуках збуту своєї продукції за національні рамки; він проявляється в міждержавному переміщенні товарів, які знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, але й зовнішнього попиту і пропозиції; він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику в яких галузях і регіонах вони можуть бути використані найбільш ефективно; він виконує функцію (санубальна), яка дозволяє забраковувати з міжнародного обміну товари і часто їх виробників, які не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах; на ньому існує особлива система цін – світові ціни.

Товар, який знаходиться на світовому ринку в фазі обміну, виконує інформаційну функцію, повідомляючи усередині параметри сукупного попиту і сукупної пропозиції, через які кожний із учасників може оцінити і адаптувати параметри свого виробництва.

Виступаючи сферою міждержавного обміну товарами, світовий ринок має зворотній вплив на виробництво, показуючи йому, що, скільки і для кого треба виробляти.

 

60. Міжнародна товарна політика –– певний курс дій виробника (експортера), використання таких принципів, завдяки яким забезпечується ефективне, з комерційної точки зору, формування асортименту товарів для визначеного зарубіжного ринку (сегмента світового ринку).

Види товарної політики:

Концентрична товарна політика — пошук нових товарів, які б, з одного боку, в технологічному та/або ринковому відношенні були б схожі з уже існуючими на фірмі товарами, а з іншого –– приваблювали нових покупців. Горизонтальна товарна політика –– розробка нового товару як продовження вже існуючого; розрахована на усталене коло покупців і не потребує суттєвих змін технології. Конгломератна товарна політика — пошук для виробництва нового товару, який ніяк не пов’язаний з товарами, що існували раніше в номенклатурному портфелі фірми; потребує використання інших технологій та освоєння нових ринків. Конгломератна товарна політика, як правило, є проявом латеральної диверсифікації виробництва.

 

61. Міжнародна товарна стратегія –– маркетингові дії відносно товарної компоненти маркетингового комплексу, зумовлені особливостями зарубіжного ринку та етапом розвитку фірми.

Типи міжнародної товарної стратегії: 1. незмінність товару 2. адаптація 3. новий товар

При використанні стратегії незмінності товару з метою пошуку можливих покупців (споживачів) доцільно використовувати теорію життєвого циклу товару в міжнародному маркетингу. Ця теорія демонструє, що в різних країнах водночас один і той самий товар перебуває на різних стадіях життєвого циклу, тому країни-новатори, які певний час були єдиними експортерами продукції на світовий ринок, стають нетто-імпортерами, а країни-послідовники з імпортерів перетворюються в експортерів, займаючи на ринку місце країн-новаторів.

Залежно від різних ознак стратегія адаптації товару має кілька видів (рис. 35). Хоча розповсюдження у незмінному виді і має певні вигоди, надмірна стандартизація може призвести до втрати конкурентних переваг порівняно з певним видом адаптації, що зможе забезпечити більшу відповідність товару місцевим умовам і відповідну реакцію споживачів.

Стратегія розробки нового товару є найскладнішою, але саме нові товари, які вдало поєднали потреби ринку та потенційні можливості фірми, забезпечують їй довгострокові конкурентні переваги. Розробка нового товару звичайно проходить такі етапи: висування ідей, відбір найбільш перспективних ідей, оцінка та порівняння відібраних ідей за системою створених критеріїв, створення цільових груп для розробки нових товарів, експериментальні розробки й організація розробки «установчої» партії, ринковий тест товару, доопрацювання виробу, серійне виробництво. Кожна із стадій потребує різних витрат часу, організаційних зусиль, обсягів фінансування. Але найважливішим є маркетингова підтримка процесу розробки нового товару на всіх етапах з метою прийняття обгрунтованого та ефективного рішення щодо продовження або припинення розробки.

62. Інтернаціоналізація світового господарства, тенденції до його гло­балізації, а також безумовні фінансові та організаційні переваги стандарти­зації роблять стандартизований підхід до створення міжнародного ком­плексу маркетингу найбільш ефективним. Але на заваді швидшого розпов­сюдження такого підходу до всіх ринків стоять особливості економічного, соціально-культурного, політико-правового середовища країн. Світовий досвід показує, що в стандартизації міжнародного маркетингового ком­плексу існують певні стадії. Спочатку на всіх зарубіжних ринках пропо­нується стандартизований продукт. На другій стадії до цього додається од­накова система просування. Третя стадія доповнює стандартизацію однако­вим рівнем цін та ціновими стратегіями. Завершує стандартизацію викори­стання однакових каналів розподілення.

 

Систематизація світових цін

 

Міжнародний маркетинг ТНК

Значение ТНК для международного маркетинга весьма велико, и они являются его основными субъектами. Международная торговля все больше становится отражением, следствием и стимулом связей между самими ТНК, внутри ТНК — между материнской компанией и ее до-черними и внучатыми компаниями, а также между этими и любыми другими компаниями. Например, многие американские компании открыли в различных странах мира собственные филиалы и представи-тельства и создали там обширные производства, что позволяет им за-действовать дешевую рабочую силу и другие ресурсы, а также обходить сложные торговые барьеры и максимизировать итоговую прибыль

Транснациональные компании — институциональная форма интернационализации и международного маркетинга. Сфера их деятельности и «адрес* — весь мир. Это компании-космополиты, имеющие контролирующий капитал однонационального происхождения.

Сбыт за рубежом, занимающий значительную долю деятельности ТНК, обычно растет быстрее, чем сбыт в собственной стране, причем объем сбыта за рубежом составляет обычно более '/3 общего объема продаж. Так, 25 крупнейших транснациональных корпораций США получают 43% общего объема продаж и 25% прибыли от сбыта своей продукции за рубежом.

ТНК - основной субъект международного маркетинга

Деятельность ТНК является одной из основных причин дефицитности платежного баланса страны. Например, только импорт «большой тройки, американского автомобилестроения General Motors, Ford, Chrysler со своих расположенных за рубежом заводов составлял в конце 1990-х гг. 6 млрд долл.

Однако в связи с ростом конкуренции в сфере производства тенденция может измениться в обратную сторону.т е. в сторону акгивизации процессов создания зарубежными фирмами на территории США своих производств и предприятий с целью последующего экспорта в третьи страны. Поддержание отечественного и иностранного производства на американской территории позволит улучшить состояние торгового баланса США.

 

Цінова політика

Цінова політика компанії формується, в першу чергу, на основі повних витрат і передбачає встановлення єдиної оптової ціни у всіх регіонах. Майже 50% у структурі ціни займають витрати на сировину. Надбавка складає від 8 до 14 відсотків, в залежності від типу сировини. Не зважаючи на інколи значну різницю в ціні на місцеву сировину та сировину, що ввозиться, підприємство прагне утримувати майже єдиний рівень цін на весь асортимент соків та нектарів. Доставка товарів у всі регіони країни відбувається за рахунок постачальника. Крім того, компанією розроблена система знижок, яка грунтується на врахуванні обсягів закупівлі, терміну оплати тощо.

Політика розповсюдження

Компанія Сандора використовує такий вид реклами, як релама в ЗМІ, особливо на телебаченні

Міжнародні організації

Сучасна система міжнародних організацій налічує понад 4 тис. інститутів, з котрих приблизно 300 — це міжурядові (міждержавні) організації, а інші — неурядові. Після другої світової війни утворилася група глобальних міжнародних організацій, які спрямовують свою діяльність на стимулювання економічної та валютної стабільності у світі (рис. 13). Форми і методи роботи міжнародних організацій, їхні взаємовідносини з урядами країн-членів значною мірою визначають стан та тенденції розвитку економічного середовища окремих країн і регіонів.

Бреттон-Вудські інститути — це Міжнародний валютний фонд та Світовий банк, які є провідними міжнародними валютно-фінансовими установами, найважливішою ланкою сучасної інституціональної структури міжнародних валютних відносин. Свою назву вони дістали від назви американського містечка Бреттон-Вудс, де у 1944 р. відбулася міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій і було прийнято рішення про заснування цих двох установ.

Міжнародний валютний фонд — міжнародна валютно-кредитна організація, метою якої є сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валют­ного співробітництва шляхом установлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, удосконалення багатосторонньої системи платежів, надання державам-членам коштів в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.

Термін «Світовий банк» охоплює дві організаційно і фінансово незалежні установи: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), створену у 1960р. До цього часу МБРР вважався офіційною назвою Світового банку.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку — міждержавний інвестиційний інститут, метою якого є сприяння країнам-учасницям у розвитку їх економіки шляхом надання довгострокових позик та кредитів, гарантування приватних інвестицій.

Група Світового банку — сукупність міжнародних фінансово-кредитних установ, діяльність яких сприяє досягненню основної мети Світового банку.

Міжнародна асоціація розвитку була створена в 1960 р. як філія МБРР з метою надання фінансової підтримки найменш розвинутим країнам на більш ліберальних засадах, ніж ті, які пропонував Міжнародний банк реконструкції та розвитку.

Міжнародна фінансова корпорація була створена в 1956 р. з метою сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, шляхом заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері.

Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій засновано у 1988 р. з метою сприяння надходженню інвестицій у країни, що розви­ваються.

Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів, ство-рений у 1966 р., має на меті стимулювання приватних інвестицій шляхом улагодження конфліктів між іноземними інвесторами та місцевими підприємствами, установами, урядами.

Регіональні банки розвитку — регіональні банківські установи, які шляхом надання головним чином довгострокових кредитів на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм та міжнародних проектів, впливають на систему міжнародних валютно-фінансових відносин і процеси міжнародної торгівлі.

Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ – General Аgreement on Тariffs and Тrade):

1) договір, який було підписано у 1947 р.; 2) міжнародна організація, яка діє з 1948 р. на основі договору і виконує три функції: впливає на державну зовнішньоекономічну політику шляхом розробки правил міжнародної торгівлі; є форумом для переговорів, котрі сприяють лібералізації та передбаченості торговельних відносин; організує врегулювання спорів.

Всесвітня торговельна організація (ВТО – World Тrade Оrganization) — нова міжнародна організаційна структура, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх узгоджень, а також домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду і почала діяти з 1 січня 1995 р. З метою підви­щення статусу міжнародних торговельних правил, забезпечення відкритості торговельної системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що ГАТТ стає постійним органом, який займається питаннями реалізації товарів, надання послуг та правами інтелектуальної власності, а Всесвітня торговельна організація буде втілювати в життя домовленості останнього раунду переговорів.

 

Платыжний баланс.

Статті платіжного балансу покликані відображати всі зовнішньо­торговельні операції країни із зовнішнім світом. Ці статті охоплю­ють експорт товарів і послуг, витрати туристів за кордоном тощо. Платіжний баланс країни є балансом між надходженнями країни від зовнішнього світу та її платежами йому.

Платіжний баланс складається з трьох основних компонентів:

1. Зовнішньоторговельний баланс. Стосується експорту та імпорту

товарів, обчислюється за даними митної статистики і враховує вар­

тісні обсяги товарів, що у реальному часі перетинають митний кор­

дон відповідної країни. Платіжний же баланс враховує платежі й

надходження у сфері зовнішньоторговельного обороту, які за часом

можуть не співпадати з рухом товарів.

2. Баланс платежів за послуги й односторонні трансферти. Ос­

танні є некомерційними платежами. Баланс платежів за послуги —

це надходження та витрати на транспорт, страхування, пошту, телег­

раф, телефон, комісійні операції, культурний обмін, туризм, спожи­

вацькі перекази (зарплата, спадщина, стипендії, пенсії тощо), утри­

мання дипломатичних і торговельних представництв, відсотки і ди­

віденди на інвестиції, ліцензійні платежі тощо.

Зазначені два баланси утворюють разом платіжний баланс за по­точними операціями, або поточний баланс. Він визначає обсяг чис­тих доходів (надходжень) або чистих витрат конкретної країни у зв'язку з її міжнародною торгівлею товарами, послугами, а також трансфертами.

3. Баланс руху капіталів і кредитів. Він є співвідношенням ввозу

та вивозу як приватного, так і державного капіталу, а також одержа­

них і наданих міжнародних кредитів. Його можна розуміти і як спів­

відношення продажу та купівлі активів.

Зовнішньоторговельний баланс є різницею між товарним експор­том та імпо