Суть камеральних робіт в контурному зніманні.

Під камеральними роботами в топографії розуміють роботи, що вико-

нують не в полі, а в приміщенні. Це переважно обчислення (опрацювання

результатів знімання) та креслення. Результат цих робіт – ситуаційний план

місцевості. Камеральна обробка результатів вимірювання:
а) Перевіряють обчислення перевищень на кожній станції, на кожній сторінці журналу та по ходу за формулами:

де а, b – відліки по рейкам на задню та передню рейку по їх чорним та червоним сторонам.
5 мм.±Різниця не повинна перевищувати
Обчислюють периметр або довжину ходів та полігонів.
б) Складають геометричну схему ходів на якій виписують:
позначки вихідних точок опорних геодезичних мереж;
обчисленні перевищення, довжини ліній та периметри ходів і полігонів знімальної висотної основи.

 

Опрацювання журналу контурного знімання.

Польовий журнал опрацьовують у такій послідовності:

1.Обчислюють значення горизонтальних кутів β’i і β”i на стінції у півприйомах: β’i=КПі-1-КПі+1; β”i=КЛі-1-КЛі+1

2.Обчислюють середні кути βi: Βi=1/2(β’i+ β”i).

3.Обчислюють середні значення довжини ліній Di із прямих D’i та зворотних D”i вимірів: Di=1/2(D’i+D”i)

4.Обчислюють горизонтальні проекції di довжин ліній: di=D*cosVi,де V-кут нахилу лінії.

 

Схема теодолітного ходу.

Схема теодолітного ходу – це документ, який узагальнює результати

польових вимірювань та попередніх вирахувань та містить дані для

послідуючої обробки.

На схемі підписують:

- середні значення всіх виміряних кутів;

- горизонтальні прокладення сторін теодолітного хода;

- координати вихідних пунктів;

- дирекційні кути вихідних напрямів;

- кутову нев’язку ходу та її допустиме значення.

 

73. Що таке зарис контурного знімання?

Під час вимірювання ліній в прямомунапрямку за допомогою мірної стрічки, рулетки, екера та теодоліта виконують знімання ситуації. Результати знімання записують олівцем на схематичному рисунку, який називається зарисом. На ньому викреслюють схематично ситуацію території, яку знімають, назви угідь, характеристики об’єктів тощо.

 

74. Ув*язування приростів координат зімкнутого теодолітного ходу.

Сумують обчисленні значення приростів координат.Для зімкненого ходу ці суми рівнозначні нев*язкам. Визначають абсолютну ƒабс=√ƒ∆х²+ƒ∆у² та відносну ƒвідн= ƒабс /Р <ƒвідн.доп. нев*язки.Допустима нев*язка для даних умов ƒвідн.доп.=1/2000. Якщо відносна нев*язка ходу менша за допустиму або рівна їй, то нев*язки ƒ∆х, ƒ∆у в приростах сід розподілити шляхом введення поправок в обчисленні прирости координат пропорційно довжинам ліній ходу. Поправки мають знак, протилежний знаку нев*язки, їх заокруглюють до цілих сантиметрів і вписують червоним кольором над приростами координат.

 

75. Ув*язування приростів координат розімкнутого теодолітного ходу.

Оючислюють лінійні нев*язки ƒх та ƒу по осях координат.Їх знаходять як різниці між практичними й теоретичними сумами приростів. Визначають абсолютну ƒабс=√ƒ∆х²+ƒ∆у² та відносну ƒвідн= ƒабс /Р <ƒвідн.доп. нев*язки.Допустима нев*язка для даних умов ƒвідн.доп.=1/1000. Якщо відносна нев*язка ходу менша за допустиму або рівна їй, то нев*язки ƒ∆х, ƒ∆у в приростах сід розподілити шляхом введення поправок в обчисленні прирости координат пропорційно довжинам ліній ходу. Поправки мають знак, протилежний знаку нев*язки.

 

76. Ув*язування горизонтальних кутів зімкнутого теодолітного ходу.

Отримують практичну сум кутів ∑βпр, сумуючи значення горизонтальних кутів.Теоретичну суму кутів в багатокутнику обчислюють за формулою ∑βтеор=180°(n-2),де п- кулькість кутів.Обчислюють кутову нев*язку за формулою ∫βпр.=∑βпр.-∑βтеор..Визначають допустиму кутову нев*язку ∫βдоп=1’√n.Кутова нев*язка не повинна перевищувати допустимої.Кутову нев*язку ∫βпр розподіляють порівну з протилежним знаком на всі виміряні кути у вигляді поправки(червоним кольором).Контролем правильності розподілу нев*язки є сума поправок ∂, тобто ∑∂і=-(∫β), а також сума виправлених кутів повинна дорівнювати теоретичній.

 

77. Ув*язування горизонтальних кутів розімкнутого теодолітного ходу.

Отримують практичну сум кутів ∑βпр, сумуючи значення горизонтальних кутів.Теоретичну суму кутів в багатокутнику обчислюють за формулою ∑βтеор=180°(n-2),де п- кулькість кутів.Обчислюють кутову нев*язку за формулою ∫βпр.=∑βпр.-∑βтеор..Визначають допустиму кутову нев*язку ∫βдоп=1’√n.Кутова нев*язка не повинна перевищувати допустимої.Кутову нев*язку ∫βпр розподіляють порівну з протилежним знаком на всі виміряні кути у вигляді поправки(червоним кольором).