Бюлетень: його загальна характеристика

Бюлетень (записка, лист, або документ з печаткою) – вид періодичного видання, що подовжується. Бюлетені виокремлюються в окремий вид видань за двома ознаками: характером інформації та оперативністю виходу в світ. Цим вони відрізняються від журналів, періодичних і продовжуваних збірок.

Бюлетень випускається оперативно, містить короткі офіційні матеріали з питань, що входять до компетенції організації, що його випускає.

Періодичні бюлетені мають, як правило, постійну рубрикацію. В окремих випадках вони можуть випускатися протягом короткого часу, обмеженого певним заходом. Часто в таких виданнях публікується не лише інформація про законодавчі, нормативні чи інші офіційні документи, а й узагальнюючі, оглядові і роз’яснювальні статті.

Відмінність між журналом і бюлетенем полягає в характері основного тексту. У журналах друкуються різноманітні матеріали: постанови уряду, статті, хронікальні замітки, белетристичні твори, репродукції з творами образотворчого мистецтва і т.п. Бюлетені присвячені якому-небудь певному колу питань (наприклад, рішення Верховної Ради України, інформація про документи, що вийшла, і т.п.).

До завдань бюлетеня входить швидке і регулярне інформування зацікавлених осіб та організацій про те нове, що є в даній галузі чи сфері діяльності установи. Максимальна оперативність виходу в світ є важливою ознакою бюлетеня як виду видання, що відрізняє його від інших видів. Бюлетені включають поточну інформацію і видаються зазвичай не рідше одного разу на квартал. Вони містять переважно короткі і офіційні матеріали, що використовуватимуться у наукових, практичних, довідкових чи рекламних цілях, з питань, що входять до компетенції організації, що його випускає.

Класифікація бюлетенів розроблена недостатньо. За сукупністю ознак виокремлюють сім груп бюлетенів, що мають різне функціональне призначення: нормативний, довідковий, рекламний, бюлетень-хроніка, бюлетень-таблиця, статистичний та інформаційний бюлетень.

До нормативних відносять бюлетень, що містить матеріали нормативного, директивного чи інструктивного характеру, що видається, як правило, яким-небудь державним органом. Будучи офіційним виданням, цей тип бюлетенів містить закони, укази, постанови, накази, правила і т. п.

Довідковий бюлетень містить довідкові матеріали, розташовані у порядку, зручному для їх швидкого відшукання. Він містить інформацію про заходи, що проводяться випускаючою організацією, наприклад, про репертуар театрів і т.п.

рекламний бюлетень публікує викладені в привабливій формі відомості про вибори, послуги, заходи для створення попиту на них.

Бюлетень-хроніка містить повідомлення, які відображають діяльність видаючої його організації і доводять до зацікавлених осіб відомості про її роботу.

Бюлетень-таблиця публікує фактичні дані цифрового чи іншого характеру, розташовані у формі таблиці і слугує початковим матеріалом для наукових досліджень чи розв’язання практичних завдань.

Різновидом бюлетеня-таблиці є статистичний бюлетень. Він відображає оперативні статистичні дані, що характеризують певну сферу життя і діяльності суспільства.

Інформаційний бюлетень відноситься до інформаційних видань і в переважній більшості випускається органами інформації. У ньому містяться відомості про опубліковані і неопубліковані праці, розташовані у формі, зручній для швидкого ознайомлення з ними. За оформленням бюлетені майже не відрізняються від журналів, хоча й є певна специфіка. Бюлетені різноманітні за форматом. Їх видають і в настільній, і в портативній формах. У них не буває ілюстрацій. Бюлетені різноманітні і за періодичністю виходу у світ: від 1 разу на тиждень до 1 разу на квартал.

***

Семінар - форма групових занять із якого-небудь предмета або теми студентів вищих навчальних закладів, учнів школи тощо, що відбувається під керівництвом викладача.
Семінар (лат. seminarium - розсадник) - вид навчальних занять практичного характеру, спрямованих на поглиблене опрацювання теоретичного матеріалу. Семінарські заняття сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню самостійності суджень, умінню обстоювати власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів. Вони сприяють оволодінню фундаментальними знаннями, допомагають розвивати логічне мислення, формувати переконання, оволодівати культурою толерантності, активно впливати на соціальне становлення особистості.

Історичні корені семінарських занять досить глибокі. Ще у давньогрецьких школах вдавалися до диспутів, заслуховування й обговорення наукових повідомлень, коментування їх учителями. У добу середньовіччя в доповнення до диспутів, дискусій з'явилися семінари. Головне завдання цього виду навчальної роботи - навчити студентів умінню критично висловлювати свої міркування щодо певних питань, сприяти оволодінню методами і прийомами риторики.

У XVIII-XIX ст. семінари широко входять до структури навчальної роботи вищих шкіл. Якщо раніше їх використовували при вивченні літератури, теологічних дисциплін, юриспруденції, то вже у XX ст. вони набули поширення при вивченні багатьох дисциплін гуманітарного та соціального циклу.

Сучасна вища школа семінарським заняттям відводить значну частину навчального часу, особливо з дисциплін соціально-економічного й гуманітарного циклів.

У практиці навчальної роботи виділяють три різновиди семінарських занять: просемінари, семінари, спецсемінари.

Просемінари мають передувати власне семінарам, відігравати вступну, підготовчу роль. Вони передбачають аудиторну роботу студентів під керівництвом педагога, спрямовану на оволодіння вміннями й навичками самостійної роботи з підготовки до безпосередньої участі в семінарах. Технологія проведення просемінарів містить такі компоненти: формулювання викладачем теми заняття, дидактичної мети; добір методичного забезпечення підготовки та проведення заняття; необхідні засоби для реалізації мети; організація студентів на навчальну діяльність безпосередньо на занятті з урахуванням етапів роботи (визначення конкретного питання теми семінару, яке треба опрацювати; рекомендація методів і прийомів опрацювання наукових джерел; виокремлення вузлових питань, наукова аргументація тих чи тих теоретичних положень; організація виступів студентів, постановка запитань, опанування тим, хто виступає, культурою ведення дискусії з дотриманням принципу толерантності; підсумкове слово викладача). Отже, головна функція просемінарів - оволодіння технологією, методикою і технікою роботи на власне семінарах з урахуванням дисципліни.

Просемінари зазвичай проводять на початку вивчення навчального курсу, програмою якого передбачена певна кількість годин на семінарські заняття. Досить провести 3-4 просемінари, щоб допомогти студентам оволодіти відповідним рівнем технології, техніки й методики підготовки та участі в семінарських заняттях. Якщо студенти перших курсів не проходять такої "школи навчання" шляхом участі в просемінарах, вони зазнають значних труднощів на власне семінарах.

Семінари - більш високий рівень організації навчальної діяльності. Цим видом навчальної роботи передбачено підвищення пізнавальної активності студентів. Технологія організації та проведення семінарських занять передбачає попереднє визначення викладачем теми, основних питань, які виносяться на обговорення, ознайомлення зі списком літератури для опрацювання та методичними рекомендаціями щодо систематизації результатів цієї роботи. Безпосередньо на заняттях відбуваються процес об говорения основних проблем теми, дискусія, забезпечується активність студентів, підбиваються підсумки, оцінюється діяльність студентів. Загалом семінари мають бути "розсадником знань", забезпечувати інтелектуальний розвиток студентів, формувати у них пізнавальну активність.

У процесі організації та перебігу семінарських занять важливо забезпечити оптимальні умови для спілкування на рівні "викладач - студенти", "студенти - викладач" на засадах демократизму й толерантності. Лише за умов вільного висловлювання власних думок, їх наукового обґрунтування активізується процес пізнання, формуються пізнавальні й соціальні мотиви учіння.

У процесі проведення семінарських занять викладач має цілеспрямовано виховувати в студентів таку етичну рису, як толерантність (від лат. tolerans - терплячий) - терпимість до чужих думок і міркувань. Після завершення навчання фахівці включаються в активну виробничу й соціальну діяльність. Перебіг її здійснюватиметься в багатовимірному й багатовекторному соціальному середовищі (різноманітність виробничих, психологічних, моральних чинників, прояви різних напрямів у політиці, мистецтві, релігії та ін.). Це вимагає від особистості прояву толерантності й уміння обстоювати власні позиції, погляди на ту чи ту проблему з позицій наукових законів і здорового глузду. Ці уміння якраз і виробляються на семінарах. Треба мати на увазі, що змістовий бік того чи того семінарського заняття не залишається надовго в пам'яті студентів. Головне, щоб вони вчилися мислити, висловлювати свої судження, аналізувати думки інших, щоб відбувався рух в інтелектуальному розвитку, формуванні наукового світогляду та системи методів і прийомів пошуку істини, культури спілкування.

У системі семінарських занять треба уникати одноманітності їх проведення, вносячи елементи дискусії, гри, змагальності і под. Деякі джерела називають такі різновиди семінарських занять:

1.Семінар запитань і відповідей.

2.Семінар - розгорнута бесіда: передбачає попередню підготовку студентів з визначених завдань.

3.Семінар - колективне читання: студенти зачитують тексти, коментуючи їх зміст з позицій розвитку сучасної науки.

4.Семінар, що передбачає усні відповіді студентів з наступним їх обговоренням.

5.Семінар-дискусія: студенти, маючи програму, завчасно готуються до дискусії та розгортають її безпосередньо на занятті.

6.Семінар, що передбачає обговорення й оцінювання письмових рефератів студентів.

7.Семінар-конференція: студенти завчасно готують доповіді, виступають з ними, відповідають на запитання своїх колег.

8.Семінар - теоретична конференція: проводиться зі студентами кількох груп курсу на основі вивчення об'ємного розділу чи цілої дисципліни.

9.Семінар - вирішення проблемних завдань: проводиться на основі створення проблемних ситуацій, виділення проблемних завдань і праці над їх розв'язанням.

10.Семінар - прес-конференція: кілька студентів готують повідомлення з вузлових питань, а всі учасники включаються в їх обговорення.

11.Семінар - "мозковий штурм": студенти завчасно ознайомлюються з важливими проблемними завданнями, які потребують вирішення; під час семінару вносять конкретні пропозиції щодо розв'язання проблеми. Усі пропозиції записують, систематизують і визначають найбільш доцільні. Проблемні завдання повинні мати конкретну наукову, виробничу, соціальну спрямованість. Така робота проводиться, як правило, на старших курсах за умови достатньої теоретичної підготовки студентів. Цей вид семінару особливо ефективно впливає на інтелектуальний розвиток студентів, сприяє їх соціальному становленню як учасників професійної діяльності в різних сферах народного господарства. Ідея "мозкового штурму", запропонована в 1953 р. американським психологом А. Осборном, широко використовувалась у другій половині XX ст. відомими вченими, конструкторами складних технічних систем. Ефективним є застосування "мозкового штурму" в процесі проведення медичних і педагогічних консиліумів. Подібний підхід до пошуків істини особливо важливий в умовах розв'язання завдань ринкової економіки на засадах демократизму. Отже, в системі професійної підготовки студентів мають бути закладені основи таких умінь.

У процесі підготовки та проведення семінарських занять варто рішуче відмовитися від шкідливої практики, коли студенти, отримавши перелік питань з теми семінарського заняття, розподіляють між собою ролі, якими передбачено, хто конкретно висвітлюватиме те чи те питання. Це породжує формалізм, пасивність основної частини академічної групи. Лише активна участь усіх студентів у розв'язанні окреслених завдань активізує їх, приносить задоволення учасникам семінару.

Важливу роль у формуванні професійної зрілості студентів відіграють спеціальні семінари, що є вищою сходинкою навчальної діяльності. Вони спрямовані на формування у студентів умінь та навичок проведення наукових досліджень. Спецсемінари зазвичай проводяться на старших курсах. Кафедри затверджують і розробляють їх тематику, укладають відповідні програми з чітким визначенням вузлових тем, основної літератури. Наприклад, у системі підготовки фахівців-педагогів студентам 5-го курсу пропонують узяти участь у спецсемінарі з проблеми "Педагогічні технології організації навчально-виховної роботи в загальноосвітніх закладах освіти". Для цього визначають низку провідних тем, що розкривають зміст порушуваної проблеми:

1.Сутність педагогічних технологій, їх наукові засади.

 

2. Технологія організації наукової праці педагога.

 

3. Технологія вивчення особистості учня.

 

4. Технологія вивчення учнівського колективу.

 

5. Технологія формування первинного дитячого колективу.

 

6. Технологія організації колективних творчих справ.

 

7. Технологія підготовки вчителя до уроку.

 

8. Технологія впровадження у практику модульно-розвивального навчання.

 

9. Технологія аналізу й оцінювання навчальної діяльності учнів.

 

10.Технологія реалізації ідеї вальдорфської педагогічної системи.

 

11.Технологія запровадження педагогічної системи М. Монтессорі тощо.

 

Обсяг занять залежить від обсягу й важливості загальної теми, кількості студентів у групі. На вступному занятті викладач акцентує увагу студентів на значущості теми, ознайомлює з організацією роботи над нею, дає методичні рекомендації щодо підготовки наукових повідомлень, розробки технологічних карт і т. ін. Тут же за студентами закріплюють конкретні теми (можна одну тему доручати 2-3 студентам) і складають календарний план підготовки матеріалів.

Безпосередньо на заняттях визначені студенти організовують і проводять навчальну роботу в групі: виступають з науковими повідомленнями, знайомлять з технологічними картами, обговорюють окремі аспекти проблеми. Всі студенти конспектують необхідні матеріали, рекомендовану літературу.

 

Таким чином, студенти займаються не лише трансляцією знань, а й набувають досвіду організації пізнавальної діяльності своїх товаришів.

***

Мас медіа (Mass media) — преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет-видання, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації.

В Україні діяльність мас медіа регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення та радіомовлення» та низкою інших. Разом із тим,в Україні діє чинний «Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік», «Про пресу та інші засоби масової інформації» від 01.08.1990 року(див. документ ВР України №№ v15552400-90, v15552400-90), в якому зазначено, що під мас медією розуміються - газети, журнали, теле - і радіопрограми. Про інтернет-видання взагалі мова не йдеться.

Громадські медіа, часто пов'язані з «громадськими комунікаціями» та можуть приймати різні форми, можуть стосуватись різних груп людей та бути пов'язані з великим числом різних напрямків. В той же час, громадські медіа являють собою засіб для створення дискусії та залучення звичайних громадян, що об'єднані певними цілями. Головна риса громадських медіа в тому, що вони не залежать від комерційних тенденцій та популярних тем для обговорення. Це дозволяє створювати різні моделі громадських медіa, які можуть або пропонувати відкриту редакційну політику, або більш сфокусованy на залученні громадян.

Ра́діо — ділянка науки й техніки, пов'язана з передаванням на відстань електромагнітних коливань високої частоти — радіохвиль, з допомогою якого здійснюється зокрема радіомовлення — передача через радіо сигналів, мови, музики для необмеженої кількості слухачів.

Преса — друковані мас медіа (періодичні друковані видання), які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року. Під пресою розуміють газети, журнали, альманахи, збірки, бюлетені, рідше книги, листівки, що мають визначений тираж. Розмовно преса — журналісти.

Телеба́чення (від грец. τῆλε - далеко) — загальний термін, що охоплює всі аспекти технології та практичної діяльності, пов'язаних з передачею зображень із звуковим супроводом на далекі віддалі. Телебачення є потужним засобом комунікації, мас медіа. Водночас, у вужчому сенсі під телебаченням розуміють галузь техніки і відповідної технічної науки (див. Телебачення (техніка)). Телебаченням називають також виробництво аудіовізуальних програм та передач або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм та передач і їхнього поширення незалежно від технічних засобів розповсюдження.

Телебачення було винайдене в 20-их роках 20 століття і відтоді поступово стало звичним в оселях людей та в різних областях діяльності, служачи для передачі інформації, розваг, реклами, моніторингу. З винадохом лезерних дисків та інших компактних засобів запису й відтворення зображень, телевізори використовуються не тільки для прийому телепередач, а й для перегляду записаної інформації. З винаходом Інтернету з'явилося й розвивається Інтернет-телебаченння.

Стандартом телевізійного мовлення прийнято називати сукупність числа рядків розкладання кадру, частоту зміни кадрів, або полів і тип розгортки. Вже кілька десятиліть у світі переважають три стандарти:

· 525 рядків, 59,94 полів у секунду в Америці і Японії, послідовна розгортка (NTSC);

· 625 рядків, 50 полів у секунду в Європі, розгортка через рядок (PAL);

· 625 рядків, 50 полів у секунду у Франції, Росії, Китаї і деяких країнах Близького Сходу, розгортка через рядок (SECAM).

Зараз їм на зміну приходить телебачення високої чіткості (ТВЧ). Є два стандарти, вони можуть мати розгортку через рядок (з розміром кадру 1080 рядків), або порядкову розгортку (прогресивну, з розміром кадру 720 рядків):

· 720 рядків/50 полів, 60 полів, 30 кадрів, 25 кадрів, 24 кадри;

· 1080 рядків 50 полів, 60 полів, 30 кадрів, 25 кадрів, 24 кадри.

Під системою телебачення розуміють спосіб кодування інформації про колір. Є три системи (у порядку розробки):

1. NTSC

2. PAL

3. SÉCAM

Наземне телебачення — система передачі телевізійного сигналу до споживача за допомогою інфраструктури телевізійних вишок і передавачів в діапазоні 47-862 МГц. Для прийому сигналу використовується внутрішньокімната або зовнішня антена.

Інтернет-ресурси (інтернет-видання, інтернет-газета) — регулярно оновлюваний інформаційний сайт, який ставить своїм завданням виконувати функцію мас медії та користується певною популярністю і авторитетом (має свою постійну аудиторію).

***

Вебінар - це слово-неологізм. Вебінар означає особливий тип веб-конференцій.Зв'язок, як правило, односторонній - з боку мовця, і взаємодія зі слухачами обмежена, наприклад як в вебкасти. Вебінари можуть бути спільними і включати в себе сеанси голосувань і опитувань, що забезпечує повну взаємодію між аудиторією та ведучим. У деяких випадках ведучий може говорити через телефон, коментуючи інформацію, що відображається на екрані, а слухачі можуть йому відповідати, переважно по телефону з гучномовцем. На ринку також присутні технології, в яких реалізована підтримка VoIP-аудіотехнологій, що забезпечують повноцінну аудіозв'язок через Мережу. Вебінари (залежно від провайдера) можуть володіти функцією анонімності або «невидимості» користувачів, завдяки чому учасники однієї і тієї ж конференції можуть не знати про присутність один одного.

У перші роки після появи Інтернету терміном «веб-конференція» часто називали гілку форуму або дошки оголошень. Пізніше термін набув значення спілкування саме в режимі реального часу. В даний час вебінар використовується в рамках системи дистанційного навчання.

Серед інших типових функцій конференц-зв'язку:

Слайдові презентації (зазвичай створюються за допомогою PowerPoint або Keynote на Mac)

Відео в режимі реального часу (через веб-камеру або цифрову відеокамеру)

VoIP (аудіозв'язок через комп'ютер у режимі реального часу з використанням навушників або колонок)

Веб-тури - коли адреси сторінок, дані форм, cookies, скрипти та інша інформація про сеанс може бути передана іншим учасникам з метою використання її для наочного навчання з елементами входу в систему, кліками і т. п. Даний тип функцій хороший для демонстрації сайту при безпосередній участі користувачів.

Запис (розміщується за унікальним веб-адресою, для подальшого перегляду \ прослуховування будь-яким користувачем інтернету)

Whiteboard (електронна дошка для коментарів, на якій ведучий і слухачі можуть залишати позначки або коментувати пункти слайдовий презентації).

Текстовий чат - для сеансів питань і відповідей у режимі реального часу, що проводяться тільки для учасників конференції. У чаті можливо як групове (повідомлення видно всім учасникам) так і приватне спілкування (розмова між двома учасниками).

Голосування та опитування (дозволяють провідному опитувати аудиторію, надаючи на вибір кілька варіантів відповідей).

Screen sharing / віддалений робочий стіл / спільне використання додатків (коли учасники можуть переглядати все, що вже було відображено на їх моніторі провідним веб-конференції. Деякі програми спільного використання мають функції віддаленого робочого стола, що дозволяє учасникам частково керувати комп'ютером (екраном) ведучого. Однак це функція широкого розповсюдження не отримала).

Послуга конференц-зв'язку через мережу найчастіше представляє із себе сервіс, розташований на веб-сервері компанії-постачальника. У кожного постачальника свої умови, проте більшість з них використовують модель поминутного розрахунку вартості на користувача або фіксовану місячну плату.

Деякі постачальники також пропонують серверні рішення, які дозволяють замовнику розміщувати сервіс конференц-зв'язку на своєму сервері.

Важливою функцією програм для організації конференц-зв'язку через Мережу є спільне використання додатків (application sharing). Це означає, що один учасник веб-конференції може передати контроль над додатком (наприклад, браузером, таблицею і т. п.) будь-якому іншому учаснику.

Стандарти

Технології конференц-зв'язку через Інтернет не стандартизовані, що негативно позначається на функціональній сумісності, залежно від платформи, питаннях безпеки, ціною і сегментації на ринку. У 2003 році IETF заснувала робочу групу під назвою «Centralized Conferencing» (XCON) для встановлення стандартів конференц-зв'язку. Серед запланованих цілей XCON значаться:

Базовий протокол «floor control» - Binary Floor Control Protocol (BFCP), сформульований в RFC 4582

Механізм контролю членства та авторизації

Механізм управління суміщенням різних типів медіафайлів (аудіо, відео, текстових) і його опис

Механізм сповіщення про що відносяться до конференції події / змінах (наприклад зміна протоколу)

Історія

Перші системи текстового спілкування в режимі реального часу, такі як IRC, з'явилися на самому початку історії Інтернету, наприкінці 1980-их. Веб-чати і ПЗ для миттєвого обміну повідомленнями побачили світ у середині 1990-х. Перша ж повноцінна можливість конференц-зв'язку з'явилася в кінці 1990-х, після чого було розроблено безліч інших засобів спілкування в режимі реального часу.

Торговий знак терміна «webinar» був зареєстрований в 1998 році Еріком Р. Корбо (Eric R. Korb) (Серійний Номер 75478683, USPTO), але він був оскаржений в суді і зараз належить компанії InterCall.