Макроекономіка. Предмет особливості методології макроекономічної теорії. Об’єкт та суб’єкти макроекономічного аналізу.

Система національних рахунків;порівняння з системою балансів народного господарства.

На початку Система балансів народного господарства базувалася на марксистській теорії підрахування показників. Ця теорія мала витратний характер. Мав місце поділ суспільного виробництва на 2 нерівнозначні сфери: матеріальне виробництво і нематеріальне. Такі основні показники, як Валовий суспільний продукт, Чистий Суспільний продукт, кінцевий національний дохід створюються лише виробничою сферою, тобто результати діяльності сфери послуг до підрахунку не брали.

Що стосується системи національних рахунків, то вона розпочалась з указу президента з травня 1992 р.

Система національних рахунків – система взаємопов’язаних показників і класифікацій, що використовується для опису і аналізу узагальнюючих результатів і аспектів економічного розвитку на макрорівні. Система національних рахунків сформувалася в категоріях і термінах ринкової економіки, тобто всі її концепції, визначення і показники передбачають, що економіка, в якій вони використовуються функціонує на основі дії ринкових механізмів і інститутів. Мета системи національних рахунків (СНР) — дати наочне цифрове відображення стану національної економіки в цілому за певний період. СНР дає характеристику економічних процесів, а також основних узагальнених показників

СНР — це сучасна система збирання та опрацювання бази даних, яка використовується сьогодні практично в усіх країнах світу для макроекономічного аналізу ринкової економіки

 

Особливості обчислення ВВП як показника системи національних рахунків. Показник валового національного продукту(ВНП). Показник валового національного використовуваного доходу(ВНВД).

Згідно СНР основним показником обсягу виробництва є ВВП. Для США та Японії є ВНП. ВВП – сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг, вироблених за певний період, частіше за рік на економічній території країни(гр.од./рік)

Економічна територія – це територія, що адміністративно керується органами держави і в межах якої особи, товари і гроші можуть переміщуватися без перешкод.

Фізичні або юридичні особи вважаються резидентами тієї економіки, з якою вона пов’язана тісніше, яка містить осередок її інтересів. Для підприємств, фірм цей осередок знаходиться на території, де вони здійснюють свою діяльність. Для фізичних осіб резидентом вважаються всі ті, хто працює або проживає на території протягом року або більше незалежно від громадянства.

Органи держуправління є резидентами своєї країни, навіть у тих випадках, коли розглядувана ними діяльність здійснена за кордоном.

В процесі виробництва частина виробленого країною ВВП потрібно бути передане нерезидентам, як компенсацію за надані ресурси або трудову участь у ВВП даної країни.

ВВП+ (1) – (2) = ВНП(ВНД)

(1)– (2) – сальдо

(1)– доходи, отримані резидентами закордоном, в зв’язку з їхньою участю у виробництві ВВП інших країн (абсолютно конкретні доходи: проценти, дивіденди)

(2)– аналогічні доходи сплачені інших країн резидентами (неризедентами) за участь виробництва ВВП даної країни. Оплата праці: проценти, дивіденди.

Сальдо – різниця між вивезенням і ввозом первиних доходів.

Отже, ВНП відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів.

Зауваження: первинні доходи не містять доходу отриманих із-за кордону в порядку перерозподілу(подарунки, гуманітарна допомога)

ВНВД (валовий національний використовуваний дохід)

ВНВД = ВНП + трансферті, отримані із-за кордону – трансферти, сплачені закордон.

Особливості обчислення ВВП:

1) ВВП =

Pі – ціна і-го товару чи послуги

Qі – відповідно фізичний обсяг

і – умовно порядковий номер

2)При розрахунках ВВП розраховується вартість кінцевих продуктів і ігнорується вартість проміжних товарів і послуг

3)Враховується вартість продуктів, виготовлених в поточному році.

4)В розрахунках ВВП ігноруються невиробничі операції(переропродаж товарів і чисті фінансові операції)

Чисто-фінансові операції: державні трансфертні виплати, приватні трансфертні платежі, (допомога батьків дітям, студентам), операції з цінними паперами(купівля, продаж акцій, облігацій)

 

Методи обчислення ВВП

розрізняють 3-методи:

1)виробничий:

сутність: підсумовується додана вартість створена всіма галузями економіки.

Сума валових виплат – сума проміжного споживання=сумі дод.вартості ВВП

2) за витратами на придбання тов. і послуг(кінцевого споживання)

ВВПвитр.=С+І+G+Хn, де

С- споживчі витрати, тобто витрати домогосподарств на придбання тов. повсякденного, тривалого спож. І на оплату послуг

І - валові приватні внутрішні інвестиції. Валові приватні інв. включ. – чисті інв. та амортизовані відрахування.

Чисті інвестиції – кошти на придбання додаткових елементів основного капіталу.

Чисті інвестиції включають:

- кошти на придбання додаткових засобів праці, для відновлення і модернізації виробництва

- кошти на житлове будівництво

- кошти, що йдуть на забезпечення приросту запасів сировини напівфабрикати готової продукції, що викликані розширеним виробництвом

G- витрати держави на придбання товарів і послуг, придбання орган.держ.влади і бюдж.організацій факторних послуг в тому числі.

Хn=Х-М(-різниця експорту і і мпорту в грош.вимірюванні

3) за доходами (розподільчий)

ВВП= сумі факторних доходів + 2-а компоненти, які не входять до ф.д. – амортизаційні оподаткування і непрямі податки.

Факторні доходи: зар.плата+процент+рента+прибуток

 

6.Показники системи національних рахунків, що розраховуються на основі ВВП:

1) валовий випуск ВВ=ВВП+ проміжний продукт

2) чистий внутр. продукт ЧВП=ВВП - амортизаційні відрахування

3) національний доход НД=ЧВП - непрямі податки +субсидії

4) особистий доход ОД=НД - відрах. на соц.страхування - податки на прибутки корпорації -нерозподіл.приб.корпорації+трансферні платежі

5) наявний(використаний) доход

наявний доход = ОД-прибутковий податок громадян-податкові платежі

 

Ринок праці та його моделі

Основні компоненти ринку праці: пропозиція праці, попит на працю, ціна праці (зарплата), чисельність зайнятих. Пропозиція праці – це чисельність населення, що бажає працювати при різних ставках зарплати. Залежить від: чисельності населення, чисельності труд. Ресурсів країни, частки працездатного насел. Та загальної чисельності жителів., середньої кількості годин, відпрацьованих одним робітником за рік, еміграційних процесів. Попит на працю – це потреба підприємців у цьому ресурсі при різних ставках зарплати. Залежить від: масштабів нац.. економіки; структури нац.. економіки; ринкової коньюктури.

Моделі: 1.класична модель ринку праці: При зміні ставки зарплати зміна кількості зайнятих не відбувається 9 кількість зайнятих – фіксована величина, чого не може бути, а ось з ринку праці можна сказати, що результатом цього є потенц. обсяг виробництва). Графік: (Вісь х- L, у – W; LS –лінія, паралельна осі ОУ; дві лінії попиту LD₁ I LD₂ ; точки перетину цих кривих з прямою LS: Е₁ і Е₂ відповідно). На перетині Е₁ визнач. Рівноважна ставка зарплати і рівнов. Кількість зайнятих. При зменшенні попиту на працю від LD₁ до LD₂ з’являється безробіття. Це прояв добровільного б. Отже, для регулювання ринку праці немає необх. в спец. Регулюючих заходах з боку держави. Тобто, повна зайнятість не порушується і результатом цього є потенційний обсяг виробництва і проблем в економіці немає. 2. Кейнсіанська модель: (Графік: лінії такі ж, як і на першому графіку, але т. Е₂ знаход. на лінії, яка паралельна ОХ, що перетинається з лінією LD₂). При скороченні сук. Попиту на тов.. ринку скорочується попит на працю від LD₁ до LD₂. Скорочення попиту на працю призводить до безробіття в циклічній формі. Горизонтальна частина LS – зарплата є негнучкою, тобто зміни в попиті не призводять дозміни зарплати. Негнучкість зарплати визнач. Такими чинниками: 1. мінімальний рівень встановлений державою, 2. діяльність профспілок, 3. контрактна система наймання робочої сили. Для скорочення б. необхідно втручання держави, тобто проведення стимулюючої (експансіоністської фіскальної) політики – зменшення порадків і збільшення держ. витрат. 3. Модель нерівноваги: ринок праці глибоко структурований і склад. з окремих сегментів по галузях і регіонах; попит на працю у вигляді наявних робочих місць і пропозиція у вигляді працівників певних професій і спеціальностей не збалансовані за структурою; зміни в складі робочої сили відстають і відставатимуть від змін у структурі робочих місць. Отже, переважає і переважатиме структурне б., для скорочення якого необх. диференціація в зарплаті, державна система підготовки і перепідготовки фахівців, налагоджений потік інформації про вільні робочі місця, а також розвиток ринку житла.

 

Ефект імпортних закупівель.

Зростання цін на вітчизняну продукцію від р1 до р2 призводить до підвищення попиту на імпортні товари, отже чистий експорт X_n зменшується, і як результат обсяг сукупного попиту скорочується від У1 до У2.

Зміну сукупного попиту викликають такі нецінові чинники. Їх 4 групи:

Групи нецінових чинників:

Зміна в сукупному попиті

Зміну в сукупному попиті можуть викликати такі процеси:

а) зміна в добробуті споживачів

б) інфляційні очікування споживачів

в) рівень споживчої заборгованості

г) рівень особистого оподаткування

2. Зміна в інвестиційному попиті, яку в свою чергу викликають такі зміни:

а) рівень % ставки

б) зміна чистого прибутку від інвестицій

в) зміна рівня оподаткування підприємств

г) зміна в технологіях

д) зміни в обсягах надлишкових виробничих потужностях

3. Зміна в державному попиті, що залежить від особливості економічної політики в той, або інший момент часу.

4. Зміна в попиті на обсяг чистого експорту, яка залежить від національного доходу в країнах торгівельних – партнерах, від валютних курсів та від іншого, що впливає на потоки експорту і імпорту.

Графік:

По гориз. У, по вертик. р, наповнення: три лінії сукупного попиту, показують зміну від АД до АД1 і від АД до АД2, АД посередині.

Шоки – це випадкові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках, які викликані неспроможністю економ політики незалежними діями економ агентів (суб’єкти макроекономіки), зовнішньоекономічними, політичними і природними чинниками, що впливають на обсяг споживання (С), інвестицій (І), держ витрат і (або) на обсяг чистого експорту, що дорівнює різниці Х-М

 

Сукупна пропозиція

AS – це реальний обсяг вир-ва У, що може бути, при різних рівнях внутрішніх цін р.

Функція сукупної пропозиції:

Ys=c+dp

Два графіка:

1й- по гориз: У, по вертик. р, наповнення лінія AS

2й- по гориз. У, по вертик. р, наповнення: крива AS розділена на три відрізки.

1й – Кейнсіанський відрізок позначає, що зміна обсягу пропозиції Ys відбувається при фіксованому рівні цін. Є можливість збільшення обсягів без збільшення цін, бо є вільні ресурси. Ціни є жорсткими, або нечутливі до змін. (короткостроковий період)

2й - від G до F похилий, проміжний, висхідний. Характеризує для пожвавлення в економіці, коли обсяг сукупної пропозиції збільшується при деякому зростанні загального рівня цін.

Зміни в правових нормах

а) зміни в податках і субсидіях

б) зміни характеру держ регулювання економіки

графік:

по горизонт. У, по вертик. р, наповнення три криві сукупної пропозиції, показати зміни

Рівновага товарного ринку – це стан економіки, коли сукупний попит і сукупна пропозиція збалансовані.

Графік взаємодії попиту і пропозиції

Гр.ринок. ставка процента.

Гр.ринок- елемент фінансового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж короткострокових боргових інструментів, строк погашення яких становить не більше 1 року. Компоненти=пр.ставка, гр..маса, попит і пропозиція. Пр.ставка-плата за право користуватися гр.коштамиабо це вартість позички або ціна, яку необхідно сплатити за користування грошима. Існує 2 види процентних ставок: номінальна та реальна. Номінальна пр.ставка - не скорегована на рівень інфляції. Альтернативна вартість нагромадження грошей тобто того від чого відмовилися володіючи грошима, а не облігаціями. r = i - П;П=(P1-P0)/P0;i=r+П. Реальна пр.ставка – х-є зміну купівельної спроможності певної суми грошей, враховує певний темп інфляції.

Ефект Фішера

Підвищення рівня інфляції на 1% збільшує номінальну процентну ставку на 1%.

 

Інфляція попиту.

Інфл попиту- це таке зростання цін, яке спричинюється надмірним попитом, тобто виникає внаслідок випереджального зростання сукупного попиту порівняно із сукупною пропозицією.

Найважливішою реакцією вважається зб держ витра і зменшення податків (важелі фіскальної політики), друге- зб пропоз грошей- важель монетарної політики.

Зменшення податків впливає на споживача (споживач є компонентом викор доходу, який утв з особистого доходу за мінусом прибуткового податку громадян).

Графік(горизонт Y вертик P лінії AS1<-AS AD->AD1 (Pa Pb Pc))

Перехід від т А до В ще не інфл, тому що: 1. ці підвищення цін відбуваються на короткостроковому проміжку часу. 2. таке зрост цін від Pa до Pb супроводжується зб обсягів вир-ва від Yl до Yb може розглядатися як наслідок зростання загального рівня цін. Тобто зростання цін на продукти стимулює виробників зб обсяг продукції. З часом зростання цін на засоби вир-ва починає наздоганяти зрост цін на продукцію кінцевого вир-ва, як наслідок лінія сукупн пропоз переміщюється ліворуч і у довгостроковому періоді вир-во зупиниться на своєму природньому рівні, але при більшому значенні рівня цін.

Зрост цін починає призводити до змін в сукупній пропоз+> Pc-> інфляція.

Інфляція витрат.

Значну роль у зменшенні сукупної пропозиції відіграють очікування виробників. Раптове збільшення цін на певний елемент виробничих ресурсів призводить до підвищення цін на засоби виробництва. Якщо сукупний попит залишається на попередньому рівні АД, то виробництво в обсягах У(К;Л), що відповідає точці А, стає нерентабельним(рівень цін на Ра не дозвляє отримати нормальний прибуток виробникам). Але на рівні обсягів У виробництво не може залишатися тривалий час, бо реальний обсяг не відповідає природному У(К;Л), тому подальший розвиток можливий в 2-х напрямках:

1) повернення в точку А

2) перехід до точки С

Перший варіант передбачає, що скорочення виробництва і загроза безробіття змусять робітників погодитися на зменшення ЗП. Зростаючи товарно-матеріальні запаси викличуть зменшення цін на засоби виробництва. Крива пропозиції почне переміщуватися вниз до точки А. ці перетворення вимагають тривалого часу.

Другий варіант можливий, коли в результаті фіскальної або монетарної політики зросте сукупний попит. Результат – нова рівновага а точці С на природно-можливому обсягу випуску У(К;Л) і значно вищому рівні цін Рс.

 

Інфляційна спіраль.

Інфляцію затрат з певною мірою наближення можна назвати спіраллю "зар­плата — ціни". Коли, припустимо, в економіці відбувається загальне підвищення цін, то стає неминучим падіння реальних доходів зайнятих. Для того щоб принаймні зберегти незмінним їхній добробут, потрібно підвищити їм грошові доходи, однак при цьому збільшити витрати виробництва, які чинять зростаючий тиск на ціни. Подорожчання товарів і послуг зумовлює черговий перегляд ставок заробітної плати і т. п. Роз­кручується інфляційна спіраль, до того ж з кожним новим витком зупинити її все важче.

Отже, з одного боку, населення, зовсім не причетне до виникнення інфляції, має право розраховувати на максимальне відшкодування нанесених нею збитків; з іншого боку, повна компенсація, очевидно, призведе до того, що на повну потужність запрацює механізм ін­фляції витрат, а це викличе новий скачок цін і відповідно зниження добробуту. Іншими словами, якщо сьо­годні підприємці і держава підвищать грошові доходи населенню, то завтра, ймовірно, воно відчує ще сильні­ший інфляційний удар.

Йдеться про одну із найскладніших проблем сучасної економіки, для розв'язання якої досі не знайдено най­кращого рішення. Якщо в економіці розгортається від­критий інфляційний процес, то поява спіралі "зарплата — ціни" неминуча. Врятувати свої доходи від інфляції затрат вже не можна, так само як і знайти винного, точно встановити, хто саме (профспілки чи підприємці) розкрутили інфляційну спіраль. Проте інтенсивність інфляційного процесу, темпи зростання цін і доходів можуть бути різними. У цій ситуації головне — не допустити неконтрольованого, стрибкоподібного приско­рення інфляції витрат, здатного зруйнувати економіку й одночасно звести до мінімуму неминучі втрати спо­живачів.

 

Монетарна політика

Інструментом монетарної політики може бути норма резервування.

Зменшення норми резервування як наслідок призводить до збільшення пропозиції грошей.

(G збільш. + Xn зменш.)

Зменшення r внутрішньої економіки стимулює внутрішні інвестиції, що й призводить до збільшення доходу. І=f(r).

Для ситуації відкритої економіки за умови абсолютної відкритості капіталу зменшення процентної ставки як наслідок призводить в більшій мірі до відтоку капіталу, а не до збільшення І,.

Включається валютний ринок, ціни нац. Валюти зменшуються, що стимулює розширення експорту, а відповідно збільшується чистий експорт. Наслідок: збільшується сукупний попит і доход.

 

 

Макроекономіка. Предмет особливості методології макроекономічної теорії. Об’єкт та суб’єкти макроекономічного аналізу.

Макроекономіка – це теоретична наука, що вивчає функціонування великих груп господарюючих суб’єктів і національної економіки в цілому з погляду ринкового механізму та державного регулювання.

Предметом макроекономіки, що обумовлений її об’єктом, є ефективність функціонування національної економіки, або, кажучи точніше, ефективність функціонування механізмів економічної системи.

Як і кожний предмет макроекономіка має свої особливості:

1) Загальна проблема теоретичної економіки, яка полягає в обмеженості виробничих ресурсів і ефективного їх використання, в макроекономіці розглядається з погляду всієї сукупності споживачів, виробників і суспільства в цілому в особі держави.

2) В макроекономіці застосовують агреговані показники – це поєднані воєдино однорідні сукупності.

3) Макроекономіка вивчається за допомогою моделей. Модель – спрощене, схематичне відбиття економічної дійсності.

4) При моделюванні макропроцесів використовують 2 види змінних: екзогенні та ендогенні(внутрішні, величина яких є результатом розв’язання моделі)

5) в залежності від чинника часу при моделювання розрізняють змінні типу запас і потік.

Запас – для вимірювання показника на певний момент часу (грн., м.,л)

Потік – характеризує процес, що відбувається безперервно і вимірюється в одиницях за певний період часу (грн../рік)

Запас дорівнює сумі потоків, взятих за певний період. Потік = різниці між запасами на початок і кінець періоду.

6) В макроекономіці застосовується генетичний і функціональний аналізи. Генетичний передбачає вивчення процесу зародження і розвитку об’єкта. Функціональний – вивчення об’єкта, як елемента системи, та його функціонування в ній.

7) Застосовується фактологічний аналіз, який базується на статистичних даних. В процесі аналізу визначається причинно-наслідкові і кореляційні зв’язки. Причинно-наслідкові описуються таким ланцюжком. Подія А визначає В і передує їй в часі.(Збільшення грошової маси на 1 % призведе до збільшення загального рівня цін) Кореляційні – А і В взаємозумовлені і відбуваються одночасно.(Скорочення обсягів виробництва і зростання безробіття)

Об’єктом макроекономіки є економічна система, тобто сукупність економічний суб’єктів країни, діяльність яких відбувається в умовах конкретно-історичних виробничих відносин..

Суб’єктами макроекономічного аналізу є:

1)Споживчий сектор (домогосподарства);

2)Підприємницький сектор (фірми);

3)Державний сектор (сукупність державних організацій і установ);

4)Закордон – це сукупність економічних суб’єктів світу.

 

2. Макроекономіка. Концептуальна модель економічного кругообороту. Загальні умови макроекономічної рівноваги

. Рівність між національним доходом і національним продуктом зберігається і тоді, коли в моделі кругообігу враховується взаємозв'язок з іншими країнами світу, оскільки тоді справджується рівняння:1) з точки зору доходів Y=С+Т+S+М;
2) з точки зору витрат Y=С+I+G+Х. Підсумовуючи вищесказане, можна зробити ряд важливих висновків:1. Грошовий доход використовується не тільки на споживання (С), але й на: чисті податки (T); платежі по імпорту (М); заощадження (S). Ці три напрями витрачання коштів називаються “витоками”. Тоді можемо записати: Y=С+Т+М+S, або Y=С+? витоків.2. 3 іншого боку, існує три види витрат на товари і послуги, вироблені внутрішньою національною економікою, які не є витратами внутрішніх споживачів: інвестиційні витрати (I), державні закупки товарів і послуг (G); платежі по експорту (X). Ці три потоки звуться “ін'єкціями”. Звідси справедливим буде рівняння:Y=С+І+G+Х, або Y=С+? ін'єкцій.3. Порівнявши національний продукт і національний доход, отримуємо:С+Т+М+S=С+І+G+Х. Звідси випливає, що: Т+М+S=І+G+Х. Ця тотожність показує, що загальна сума витоків дорівнює загальній сумі ін'єкцій. Дуже важливо підкреслити, що тільки сумарні показники витоків та ін'єкцій рівні між собою.4. Із введенням до моделі кругообігу фінансових ринків, державного сектора і решти країн світу схема взаємодії між рішеннями домогосподарств про витрати та рішеннями фірм щодо обсягів виробництва залишається такою ж, хоча й ускладнюється: за допомогою трансфертів, податків та інших економічних інструментів держава регулює коливання в рівнях виробництва, зайнятості та інфляції. Якщо домашні господарства приймають рішення витрачати менше, то фірми змушені скорочувати випуск продукції, що, в свою чергу, призводить до зменшення доходів. Рівень попиту на товари визначає рівень виробництва і зайнятості, а від рівня випуску залежить рівень доходів власників факторів виробництва, що знову ж таки впливає на сукупний попит.
Таким чином, зробимо основний висновок із моделі кругообігу продуктів та доходів: реальний і грошовий потоки здійснюються без перешкод при умові рівності сукупних витрат домогосподарств, фірм, держави та решти країн світу сукупному обсягові виробництва. Якщо ж сукупні витрати, які визначають сукупний попит, скорочуються, то й сукупний обсяг випуску та рівень зайнятості падає, що зменшує сукупні доходи, які, в свою чергу, визначають сукупний попит. Звідси важливим завданням макроекономічної політики є стабілізація сукупного попиту.