Стилістичний практикум. Функціональні стилі сучасної української мови (жанри реалізації, підстилі, сфери вживання, призначення, мовні засоби, ознаки).

Стилістичний практикум. Функціональні стилі сучасної української мови (жанри реалізації, підстилі, сфери вживання, призначення, мовні засоби, ознаки).

Для кращого засвоєння теми студентам пропонується виконати таке завдання: дібрати два уривки (5 – 10 речень, указати джерело), які б належали до різних стилів, визначити стильову належність цих уривків. Слід також довести їхнє віднесення до того чи іншого стилю, використовуючи не характеристику стилю взагалі, а конкретні приклади з обраних текстів.

Зразок виконання:

Підвищенню ефективності функціонування фінансової системи та її складових сприяє фінансовий контроль.

З одного боку, фінансовий контроль є окремим типом у загальній системі контролю, що охоплює адміністративний, правовий, технічний, екологічний та інші спеціалізовані типи контролю. З іншого боку, фінансовий контроль є спеціалізованим видом управлінської діяльності й окремою сферою економічних знань, пов’язаною з вивченням господарських процесів і операцій з позиції законності, достовірності, господарської доцільності, забезпечення збереження коштів. Об’єктивною основою фінансового контролю є контрольна функція фінансів, тобто органічно притаманна їм властивість управляти шляхом спостереження за формуванням, розподілом і використанням валового продукту.

Сутність фінансового контролю полягає у комплексному, органічно взаємопов’язаному вивченні законності господарських і фінансових операцій і процесів на основі використання фінансової звітності, бухгалтерського обліку, нормативної та іншої економічної інформації в поєднанні з дослідженням фактичного стану об’єктів контролю з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів. Об’єктом фінансового контролю є розподільчі процеси при формуванні й використанні фінансових ресурсів на всіх рівнях економічної системи країни. До сфери фінансового контролю потрапляють практично всі операції, пов’язані з рухом господарських коштів і господарською діяльністю, тому в економічній літературі часто вживається термін «фінансово-господарський контроль». Розрізняють такі види фінансового контролю: державний, аудиторський та внутрішньогосподарський.

Наведений уривок належить до наукового стилю, оскільки містить наукову інформацію, у ньому наявна термінологія (фінансова система; фінансовий контроль; адміністративний, правовий, технічний, екологічний контроль; управлінська діяльність; господарські процеси; фінанси; кошти; валовий продукт; фінансова звітність; бухгалтерський облік; фінансово-господарський контроль тощо). Слова вживаються лише в прямому значенні, не використовується забарвлена лексика, засоби образності мови. Наявні складні речення, текст – монолог. Підстиль – власне науковий або науково-навчальний.

2. Правописний практикум. Орфографія.

Мовлення сучасних фахівців, зафіксоване на письмі, має бути не тільки правильним з точки зору форми та змісту, але й орфографічно та пунктуаційно грамотним. Саме тому обов’язковою складовою самостійної роботи студентів є актуалізація правописних знань з української мови, набутих у школі. Для кращого засвоєння матеріалу студентам пропонується система теоретичного матеріалу, вправ і завдань, які допоможуть закріпити вміння та навички з орфографії сучасної української мови.

Правопис власних назв

І. Власні імена

З великої літери пишуться:

1. Індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська, назви дійових осіб у казках, байках, драматичних творах, клички тварин, власні імена міфічних істот і божеств: Микола Якович Олійник, Леся Українка, Нечуй-Левицький, Мати Божа, Мавка, Тополя, Венера, Дід Мороз, корова Зірка.

2. Прізвища людей, уживані в загальному значенні, якщо вони не перетворилися в загальні назви, тобто не втратили свого індивідуального значення: Там слава й труд і мудрість троєкрата ще вродять нам Шевченка і Сократа (Мал.).

З малої літери пишуться:

1. Імена та прізвища людей, які втратили значення власних назв і стали загальними назвами людей і предметів: рентген (апарат), френч (одяг), меценат, донжуан, дизель (двигун).

2. Назви народів, племен, назви людей за національною ознакою та за місцем проживання: араби, африканці, українець, росіянка, киянин, львів'яни.

3. Родові назви міфологічних істот (ангел, муза, титан, німфа, фея); назви порід тварин (бульдог, вівчарка, пінчер).

II. Прикметники, утворені від індивідуальних назв

Присвійні прикметники пишуться:

1. З великої літери, якщо вони утворені від власних назв осіб, кличок тварин, назв міфічних істот за допомогою суфіксів -ів (-ова, -ове, -еве), -їв (-єва, -єве), -ин (-ина, -ине), їн (-їна, -їне) й означають належність чогось особі: Шевченків «Заповіт», Софіїні зошити, Перунів гнів.

öПримітка. Такі прикметники пишуться з малої літери, якщо виступають у складі стійких фразеологічних сполук і термінів: ахіллесова п'ята, прокрустове ложе, базедова хвороба.

2. З малої літери пишуться прикметники, утворені від власних імен людей за допомогою суфіксів -івськ (-ївськ), -евськ (-євськ), -инськ, -інськ (-їнськ): тургенєвські герої, шевченківська лірика.

öПримітка. Якщо ці прикметники входять до складу назв, що мають значення «імені когось», «пам'яті когось», то вони пишуться з великої літери: Шев­ченківська стипендія.

3. З великої літери пишуться прикметники, що утворені від географічних назв і входять до складених назв: Харківський трак­торний завод, Київський університет, Київська середня школа № 155.

4. З малої літери пишуться прикметники, які означають міс­цезнаходження об'єкта: дніпровські кручі, київські парки.

Правопис м’якого знака

М’який знак пишеться:

а) пiсля м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н (Де ти з’їси ці лини) у кiнцi слова та складу: вiсь, день, мiдь, паморозь, палець, близько, ганьба;

б) пiсля м’яких приголосних в серединi складу перед о: сьогоднi, сьомий, льон, дьоготь;

в) пiсля м’якого л перед наступним приголосним: сiльський, їдальня, ковальський;

öПримітка. Не ставиться м’який знак після л у групах -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: балка – балці, галка – галці, галченя, Наталка – Наталці, рибалка – рибалці, але: Га льк а – Гальці, Гальчин.

г) у суфiксах -ськ-, -зьк-, -цьк-: український, козацький, ризький;

öПримітка. У словах баский, боязкий, дерзкий, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий і похідних утвореннях боязкість, в’язкість, різко тощо м’який знак не пишеться, оскільки тут з, с разом із к не творять суфіксів -зк-, -ск-

ґ) у дiєсловах на -ться: смiється, одягається, готується.

М’який знак не пишеться:

а) пiсля м’яких приголосних, крiм л, якщо за ними йдуть iншi м’якi приголоснi: радiсть, майбутнє, щастя, пiсня, але: різьбяр, тьмяний і похідні від них.

öПримітка. Коли ь уживається у формі називного відмінка іменника, то він зберігається й у всіх інших відмінках; коли ж у називному відмінку його нема, то й в інших відмінках він не пишеться: дівчинонька – дівчиноньці, але сторінка – сторінці.

б) пiсля н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о): iнший, закiнчити, менший, селянський, громадянство. Але: бриньчати, доньчин, неньчин, бо бренькiт, донька, нянька;

в) пiсля б, п, в, м, ф: голуб, степ, верф, поставте;

ж, ч, ш, щ: нiж, рiж, дощ, пишеш;

г, к, х, р: мак, рiг, мох, гiркий, кобзар, але: Горький.

Правопис апострофа

Апостроф позначає тверду роздiльну вимову букв я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного.

Апостроф пишеться:

а) пiсля приголосних б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає iншого кореневого приголосного, крiм р: м’ята, дев’ять, черв’як, торф’яний;

б) пiсля твердого р: бур’ян, мiжгiр’я, кур’єр, пiр’я;

в) пiсля префiксiв та першої частини складних слiв, якi закiнчуються на твердий приголосний: з’єднатися, об’єм, ад’ютант, кон’юнктура, двох’ярусний, пiв’яблука, пiв’юрти, дит’ясла;

г) у словi Лук’ян та похiдних вiд нього.

Апостроф не пишеться:

а) пiсля б, п, в, м, ф, якщо перед ними є iнший кореневий приголосний, крiм р: свято, тьмяний, цвях;

б) пiсля м’якого р: моря, буря;

в) перед йо: серйозний, курйоз.

J Практичні завдання для самоперевірки

1. Вставити, якщо треба, м’який знак або апостроф, пояснити написання поданих слiв: сузiр...я, з...єднати, удар...те, солом...яний, зв...язувати, черв...як, пам...ять, п...ят...десят, мiл...йон, майбут...нє, з...економити, духм...яний, радiс...ть, с...огодення, присв...ятити, надвечiр...я, iм...я, iн...ший, одягаєт...ся, смiєш...ся, Сибiр..., степ..., нiч...ний, шiст...десят, кобзар..., т…м...яний, доч...ка, знаєш..., розв...язка, трьох...ярусний, моркв...яний, пiв...яблука, сер...йозний, пам...ятник, плоскогiр...я, п...ятиденка, взаємозв...язок, сiл...с...кий, надвечiр...я, дев...ят...сот, торф...яний, дез...iнформацiя, об...єднання, зобов...язання, л...вiв...янин, здоров...я, дзв...якнути, бур...я, вiсiм...сот, верф...ю, пом...якшення, ковал...с...кий, кур...йозний. лл...єт...ся, пол...с...кий, мужнiс...ть, їдал...ня, українс...кий, рiж...те, комиш..., в...їдливий, В...єтнам, довiр...я, дерев...яний, полум...я, прип...ят...ський, з...їжджати, пiв...вiкна, темр...ява, бiр...юза, подвiр...я, мен...ший, секретар...

Правопис префіксів

Префіксом називається значуща частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для творення нових слів.

1. В українськiй мовi префiкс з- на письмi й у вимовi переходить в с- перед к, п, т, ф, х (кафе «Птах»): зробити, спитати, зшити, сфотографувати. Якщо корінь слова починається двома чи більше приголосними, префікс з переходить у зі-: зібрати, зіскочити.

2. У префiксах роз-, без-, воз-, через- завжди пишеться з: розсипати, розпитати, безсистемний, безшумний, вознесiння, черезсiдельник.

3. У префiксах від-, між-, над-, під-, перед-, понад- кiнцевий дзвiнкий приголосний нiколи не змiнюється: вiдкрити, мiжпланетний, надписати, передплатити, понадплановий.

4. Префiкс прі- вживаєься лише в трьох словах: прiрва, прiзвище, прiзвисько.

5. Префiкс пре- вживається для вираження найвищого вияву ознаки: предобрий, прекрасний, премудрий.

6. Префiкс при- вживається переважно в дiєсловах i означає наближення, приєднання, неповноту дiї: прибiгти, приборкати, присiсти.

J Практичні завдання для самоперевірки

1. Вставити пропущенi букви:...планувати,...чистити,...хитрити,...рiзати,...клеїти, ро...питати, ро...хитати, бе...системний, бе...хмарний, пр...азовський, пр...дбати, пр...звище, пi...штовхнути,...формувати,...скочити, пр...дорогий, пр...гнiчувати, пр...рва, пр...дорожнiй, бе...смертя, ро...сипати,...класти, пi...палити, бе...турботний, на...пити, вi...чинити, пр...мiський, пр...мiтивний,...шити,...кам’янiти,...торгуватися, пр...звисько,...в’янути, пр...бiчник, пр...кусити, пр...їздити, на...писати, пi...штовхнути, пр...красний, пр...стосуватися.

2. Перекласти українською мовою, пояснити правопис слiв: сберечь, сцементировать, беззащитный, бесконечность, бессилие, раскидать, размешать, прибыть, премудрость, подписать, счищать, бессмертный, сжечь, снимать, сшивать, ссыпать, бесконечность, безнадежный, разогреть, раскидать, рассаживать, расшифровать, поддержать, причалить, придорожный, презабавный, преодолеть.

Спрощення приголосних

Під час словотворення та словозміни в українській мові часто ви­никає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приго­лосних випадає. У переважній кількості слів спрощення приго­лосних засвідчується орфографією.

У сучасній українській мові спрощення

відбувається

· У групах приголос­них -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випа­дають д і т: тиж­день — тижневий, проїзд — проїзний, щастя — щасливий, честь — чесний

· У групах приголос­них -зкн-, -скн- ви­падає к із творен­ням дієслів із су­фіксом -ну-: блиск — блиснути, брязк — брязнути

відбувається частково

· Лише в усному мовленні, а на письмі не переда­ється у прикметни­ках, утворених від іменників іншо­мовного походжен­ня: аванпостний, баластний, ком­постний, кон­трастний, фор­постний, студент­ський, туристський.

· У давальному і міс­цевому відмінках однини іменників жіночого роду І відміни: піаністці, оптимістці, аспі­рантці, звістці, частці

не відбувається у таких словах: зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять.

J Практичні завдання для самоперевірки

Утворіть прикметники, з'ясуйте, у яких словах відбулося
спрощення приголосних: студент, щастя, область, честь, радість, кількість, кореспондент, вар­тість, публіцист, ненависть, захист, контраст, компост, інтелігент, екстре­міст, гігант, проїзд, якість, пропагандист, президент, кар'єрист, жалість.

Правопис складних іменників

Разом пишуться

1. Складні іменники, утворені з двох основ із сполучними голосними о, е, є, у яких:

а) одна з основ дієслівного походження, друга — іменникового: лісосплав, самохід, енергоносій;

б) одна з основ прикметникового походження, друга — іменникового: чорнозем;

в) обидві основи іменникові: верболіз, лісостеп (але: людино-день, людино-доза).

2. Складні іменники, утворені з двох чи кількох основ без сполучних голосних:

а) іменники, що складаються з числівника у формі родового відмінка та іменника: п 'ятитонка, сімдесятиріччя;

б) іменники з першою дієслівною частиною у формі другої особи однини наказового способу: перекотиполе, Непийвода, Перебийніс, зірвиголова;

в) іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: півкниги, півогірка, пів'яблука, напівавтомат, полумисок.

öПримітка. Перед іменниками – власними назвами пів- пишеться через дефіс: пів-Києва, пів-Європи.

3. Усі складноскорочені слова: колгосп, Нацбанк, профспілка. Сюди належать усі слова з першими частинами авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мато-, мульти-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, фоно-, фото- і под.: авіаспорт, метеостанція, мікроклімат.

Через дефіс пишуться:

1. Складні іменники, утворені з двох іменників без сполучних голосних. Сюди належать:

а) іменники, що означають протилежні за змістом поняття: купівля-продаж, щастя-горе, радість-сум;

б) іменники, що складаються з назв близьких за змістом понять або повторюваних: хліб-сіль, щастя-доля, батько-мати, з діда-прадіда;

в) іменники, що означають професію, спеціальність, учений ступінь, державну посаду, військове звання: лікар-еколог, член-кореспондент, прем'єр-міністр, генерал-полковник, інженер-технолог;

г) іменники на позначення казкових персонажів: Лисичка-Сестричка, Зайчик-Побігайчик;

ґ) іменники, у яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, названого другим словом: вакуум-фільтр, гама-фотон, блок-система, козир-дівка;

д) іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, людино-день, тонно-кілометр, кіловольт-ампер, брутто-тонна;

е) іменники — складні терміни (хоча більшість учених виділяють у складі таких конструкцій як складні слова, так і словосполучення), одне слово в яких є назвою родового поняття, а друге — видового: гриб-паразит, жук-носоріг, заєць-русак, країна-монополія; бізнес-план.

2. Складні прізвища, географічні назви: Нечуй-Левицький, Івано-Франківськ, Корсунь-Шевченківський.

3.Складні іменники з першою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-, унтер-: віце-президент, екс-чемпіон, обер-лейтенант, унтер-офіцер.

4. Іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-вест, норд-ост.

5. Субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви рослин: люби-мене, мати-й-мачуха, чар-зілля.

6. Скорочені іменники, в яких наводиться початок і кінець слова: б-ка — бібліотека, вид-во — видавництво, ін-т — інститут.

J Практичні завдання для самоперевірки

Запишіть слова, знявши риску.

Лісо/смуга, гучно/мовець, дизель/електрохід, п'ятдесяти/річчя, зірви/голова, генерал/майор, електро/двигун, місяце/хід, магазин/салон, льон/довгунець, кіно/репортаж, телефон/автомат, танц/майданчик, експерт/бухгалтер, блок/система, життє/радісність, секундо/мір, радіо/комітет, зоре/носець, сто/річчя, авто/кран, вакуум/апарат, штабс/капітан, екс/міністр, міськ/рада, лісо/степ, тепло/воз, ново/будова, стоп/кадр, шлако/блок, проф/спілка, пів/року, пів/Львова, пів/олівця, пів/Азії, напів/провідник, інженер/механік, життя/буття, зерно/елеватор, напів/сон, 10/річчя, пішо/хід, Пуща/Водиця, тисячо/ліття, відео/телефон, віце/президент, стоп/кран, генерал/лейтенант, виставка/продаж, міні/сукня, прем'єр/міністр, Івано/Франківськ, тонно/кілометр, вет/лікарня, гідро/акустика, націонал/соціаліст, 125/річчя, сан/технік, водо/споживання, міні/комп'ютер.

Стилістичний практикум. Функціональні стилі сучасної української мови (жанри реалізації, підстилі, сфери вживання, призначення, мовні засоби, ознаки).

Для кращого засвоєння теми студентам пропонується виконати таке завдання: дібрати два уривки (5 – 10 речень, указати джерело), які б належали до різних стилів, визначити стильову належність цих уривків. Слід також довести їхнє віднесення до того чи іншого стилю, використовуючи не характеристику стилю взагалі, а конкретні приклади з обраних текстів.

Зразок виконання:

Підвищенню ефективності функціонування фінансової системи та її складових сприяє фінансовий контроль.

З одного боку, фінансовий контроль є окремим типом у загальній системі контролю, що охоплює адміністративний, правовий, технічний, екологічний та інші спеціалізовані типи контролю. З іншого боку, фінансовий контроль є спеціалізованим видом управлінської діяльності й окремою сферою економічних знань, пов’язаною з вивченням господарських процесів і операцій з позиції законності, достовірності, господарської доцільності, забезпечення збереження коштів. Об’єктивною основою фінансового контролю є контрольна функція фінансів, тобто органічно притаманна їм властивість управляти шляхом спостереження за формуванням, розподілом і використанням валового продукту.

Сутність фінансового контролю полягає у комплексному, органічно взаємопов’язаному вивченні законності господарських і фінансових операцій і процесів на основі використання фінансової звітності, бухгалтерського обліку, нормативної та іншої економічної інформації в поєднанні з дослідженням фактичного стану об’єктів контролю з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів. Об’єктом фінансового контролю є розподільчі процеси при формуванні й використанні фінансових ресурсів на всіх рівнях економічної системи країни. До сфери фінансового контролю потрапляють практично всі операції, пов’язані з рухом господарських коштів і господарською діяльністю, тому в економічній літературі часто вживається термін «фінансово-господарський контроль». Розрізняють такі види фінансового контролю: державний, аудиторський та внутрішньогосподарський.

Наведений уривок належить до наукового стилю, оскільки містить наукову інформацію, у ньому наявна термінологія (фінансова система; фінансовий контроль; адміністративний, правовий, технічний, екологічний контроль; управлінська діяльність; господарські процеси; фінанси; кошти; валовий продукт; фінансова звітність; бухгалтерський облік; фінансово-господарський контроль тощо). Слова вживаються лише в прямому значенні, не використовується забарвлена лексика, засоби образності мови. Наявні складні речення, текст – монолог. Підстиль – власне науковий або науково-навчальний.

2. Правописний практикум. Орфографія.

Мовлення сучасних фахівців, зафіксоване на письмі, має бути не тільки правильним з точки зору форми та змісту, але й орфографічно та пунктуаційно грамотним. Саме тому обов’язковою складовою самостійної роботи студентів є актуалізація правописних знань з української мови, набутих у школі. Для кращого засвоєння матеріалу студентам пропонується система теоретичного матеріалу, вправ і завдань, які допоможуть закріпити вміння та навички з орфографії сучасної української мови.

Правопис власних назв

І. Власні імена

З великої літери пишуться:

1. Індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська, назви дійових осіб у казках, байках, драматичних творах, клички тварин, власні імена міфічних істот і божеств: Микола Якович Олійник, Леся Українка, Нечуй-Левицький, Мати Божа, Мавка, Тополя, Венера, Дід Мороз, корова Зірка.

2. Прізвища людей, уживані в загальному значенні, якщо вони не перетворилися в загальні назви, тобто не втратили свого індивідуального значення: Там слава й труд і мудрість троєкрата ще вродять нам Шевченка і Сократа (Мал.).

З малої літери пишуться:

1. Імена та прізвища людей, які втратили значення власних назв і стали загальними назвами людей і предметів: рентген (апарат), френч (одяг), меценат, донжуан, дизель (двигун).

2. Назви народів, племен, назви людей за національною ознакою та за місцем проживання: араби, африканці, українець, росіянка, киянин, львів'яни.

3. Родові назви міфологічних істот (ангел, муза, титан, німфа, фея); назви порід тварин (бульдог, вівчарка, пінчер).

II. Прикметники, утворені від індивідуальних назв

Присвійні прикметники пишуться:

1. З великої літери, якщо вони утворені від власних назв осіб, кличок тварин, назв міфічних істот за допомогою суфіксів -ів (-ова, -ове, -еве), -їв (-єва, -єве), -ин (-ина, -ине), їн (-їна, -їне) й означають належність чогось особі: Шевченків «Заповіт», Софіїні зошити, Перунів гнів.

öПримітка. Такі прикметники пишуться з малої літери, якщо виступають у складі стійких фразеологічних сполук і термінів: ахіллесова п'ята, прокрустове ложе, базедова хвороба.

2. З малої літери пишуться прикметники, утворені від власних імен людей за допомогою суфіксів -івськ (-ївськ), -евськ (-євськ), -инськ, -інськ (-їнськ): тургенєвські герої, шевченківська лірика.

öПримітка. Якщо ці прикметники входять до складу назв, що мають значення «імені когось», «пам'яті когось», то вони пишуться з великої літери: Шев­ченківська стипендія.

3. З великої літери пишуться прикметники, що утворені від географічних назв і входять до складених назв: Харківський трак­торний завод, Київський університет, Київська середня школа № 155.

4. З малої літери пишуться прикметники, які означають міс­цезнаходження об'єкта: дніпровські кручі, київські парки.