Поняття «підприємницький капітал»

Під капіталом прийнято розуміти матеріальні та грошові кошти, а також інтелектуальні напрацювання і організаторські навички, котрі використовуються у процесі виробництва і його обслуговування та є джерелом і засобом отримання прибутку.

Підприємницький капітал охоплює певні капіталоутворюючі елементи, а саме:

1) усі технічні засоби виробництва (будівлі, споруди, устаткування, рухомий склад транспорту, інструменти тощо), використовувані підприємцем на законній підставі (не лише як об’єкти власності, а й на правах оренди, лізингу, тимчасового користування тощо);

2) матеріальні оборотні елементи виробництва (сировина і матеріали, пристосування й інструменти одноразового або короткочасного використання);

3) оборотні кошти у грошовій формі (фонд оплати праці, кошти для придбання елементів оборотних фондів, фонди обігу, у тому числі грошові кошти на розрахунковому рахунку у банку);

4) інтелектуальна власність (якщо вона як така буде сприйнята виробництвом або ринком), тобто власне підприємницька ідея, спосіб виготовлення сировини або готової продукції, спосіб надання товару нових властивостей і якісних характеристик - все те, що прийнято називати “ноу-хау”.

Багато дослідників вважають, що капітал це сукупність засобів виробництва, які приносять дохід їхньому власникові. Класики політичної економії ототожнювали капітал з нагромадженою працею. А. Сміт, як зазначають автори «Політичної економії» Мочерний С.В. і Мочерна Я.С., до капіталу відносив частину запасів, призначену для подальшого виробництва і отримання доходу. [6, ст.283]

Такі підходи до визначення капіталу дещо односторонні і пов'язують цю категорію з сукупністю речових факторів виробництва без соціальної форми.

Цей недолік був усунений К. Марксом. Капітал – це, за його словами, суспільне, належне певній суспільно-історичній формації виробниче відношення, яке втілене в речі й надає їй специфічного суспільного характеру. [6, ст.284]

В сучасній економічній літературі більшість науковців при визначенні сутності капіталу переважно дотримуються поглядів А. Сміта. Відмінність полягає в тому, що сучасні економісти суттєво розширюють перелік елементів нагромадженої праці при розгляді змісту капіталу.

Так, в «Економічній енциклопедії», за редакцією Б.Д. Гавриша, можна знайти таке тлумачення капіталу: капітал – це сукупність виробничих відносин капіталістичного способу виробництва, за яких засоби праці, певні матеріальні блага, гроші, об’єкти інтелектуальної власності та різні види цінних паперів тощо є знаряддям експлуатації, привласнення частини чужої неоплаченої праці. [7, ст.719]

В «Політичній економії», за редакцією В.Г. Федоренка капітал підприємництва визначається як засоби виробництва, інші матеріальні цінності та фінансові ресурси, які створюються і використовуються у відтворювальному процесі для забезпечення його життєдіяльності. [5, ст.101]

В «Тлумачному словнику економічних термінів» капітал – це основний вид інвестиційних ресурсів у вигляді матеріальних і грошових коштів, різних видів фінансових інструментів. [8, ст.61]

Мочерний В.С. в такому підручнику, як «Політекономія» трактує капітал як відособлений елемент, первинну ланку системи відносин капіталістичної власності, в межах якої певні об’єкти є знаряддям привласнення частини неоплаченої праці певної кількості найманих робітників та службовців. [9, ст.172]

Усі розглянуті підходи загалом можна охарактеризувати як народногосподарські (макроекономічні). З погляду підприємця капітал є сумою вартісної оцінки майна і коштів підприємця, які він може використати на господарські потреби.

З урахуванням існуючих підходів до тлумачення поняття «капітал», найбільш точним, на нашу думку, є визначення подане в «Економічній енциклопедії», за редакцією Б.Д. Гавриша, оскільки воно найбільш повно розкриває сутність підприємницького капіталу.

Таким чином, підходи, що існують в економічній літературі, щодо розуміння підприємницького капіталу залежать від тих позицій учених, з яких вони розглядають цю об’єктивну економічну категорію. Визначення поняття «підприємницький капітал» відрізняються одне від одного, що є цілком закономірно через достатню складність цієї категорії і неоднозначні підходи до її розуміння.