Особливості та формування підприємницького капіталу в компанії

Капітал як матеріальна основа підприємницької діяльності є абстрактною сумою грошових коштів, що надані їх власником або кредитором суб’єкту господарювання. Тому за джерелами виникнення розділяють капітал на два типи: власний капітал та позиковий капітал.

Власний капітал – це грошовий капітал, який надається на невизначений термін підприємству в обмін на право співвласника його майна і доходу, що виникає внаслідок підприємницької діяльності. [5, ст.204]

Його економічна сутність і зміст полягають у забезпеченні будь-якого підприємства засобами праці та предметами праці, необхідними для початку і продовження підприємницької діяльності. Основу власного капіталу складає статутний і пайовий капітал, у нього також входять додатково вкладений капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток і цільове фінансування.

Позиковий капітал – фінансові ресурси, які надаються підприємству у користування на точно фіксований час і під установлену в договорі позики плату. [5, ст.205]

Він складається з довгострокових, короткострокових банківських та інших кредитів, позики, інвестицій, лізингу та ін.

Підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку та не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал. Тоді як підприємство, яке використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, але в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.

Найглибше структура капіталу підприємства може бути пізнана, як стверджує Мочерний В.С. автор підручника «Політекономія», у випадку виділення в його межах змінного та постійного капіталу. Цей поділ всебічно обґрунтував К. Маркс з метою розкриття їхньої неоднакової ролі у створенні вартості продукції. Витрати на придбання засобів виробництва, які є незмінними і переносяться конкретною працею на новостворений продукт, К. Маркс назвав постійним капіталом і позначив буквою «с» (від початкової букви латинського слова constant – постійний). [9, ст.173]

Постійний капітал бере участь у процесі праці, охоплює все те, що «проходить» через підприємство і призначений для виробничого й особистого (колективом працюючих) споживання або продажу на ринку. Це передовсім сировина і матеріали; готова продукція (ще нереалізована, а також реалізована, але ще не оплачена покупцями); готівка у касі підприємства і на банківських рахунках, включаючи кошти на оплату праці персоналу. Також постійний капітал є фактором виробництва, створення споживчих цінностей, але не бере участі в процесі збільшення цінностей, а отже, не створює додаткової вартості.

Інша частина витрат підприємця, яку він авансує на придбання робочої сили – це змінний капітал, «v» (varios – змінний). Кругообіг і повернення (відшкодування) змінного капіталу здійснюється швидше порівняно з такими самими процесами щодо постійного капіталу. Якщо постійний капітал відшкодовується частинами у вигляді амортизаційних відрахувань в міру його зношування (фізичного спрацювання), то змінний – відразу після виробництва і реалізації товару, його оплати споживачами. Він збільшує початкову вартість, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, який отримує працівник у формі заробітної плати, а й створює надлишок вартості – додаткову вартість. З його допомогою можна стимулювати або стримувати розвиток будь-якого суб'єкта господарювання. Ефективність діяльності змінного капіталу значною мірою залежить від рівня розвитку та вдосконалення системи управління капіталом. [9, ст.173]

Капітал завжди виступає необхідним атрибутом діяльності - від моменту створення підприємства до його ліквідації або реорганізації. Важливою характеристикою будь-якого підприємства є ефективність його управлінської системи.

Висновок про те, що нову вартість в цілому і додаткову, зокрема, створює робоча сила, а засоби виробництва лише переносять свою вартість на продукт, не означає, що постійний капітал не відіграє ніякої ролі у виробництві додаткової вартості. Безпосередньо не створюючи її, він є найважливішим фактором, що впливає на розміри додаткової вартості. Процес праці неможливий без знарядь і предметів праці, отже, і виробництво вартості та додаткової вартості без них не можливе. І навпаки, без живої праці, носієм якої є робоча сила, засоби виробництва не можуть функціонувати.