Еволюція поняття «підприємництва». Умови розвитку, основні принципи та функції підприємництва

Сучасна економічна наука визначає поняття «підприємництво» з точки зору двох аспектів.

З одного боку, підприємництво виступає як форма економічної активності. Це припускає орієнтацію на досягнення комерційного успіху, перспективність, інноваційний характер діяльності, незалежність і самостійність суб’єктів у прийнятті управлінських рішень.

З іншого боку, підприємництво слід розглядати як певний стиль і тип господарської поведінки, для якої характерні такі риси: мобільність, динамічність, творчий підхід до справи, ініціативність і заповзятливість, готовність до ризику і готовність ним управляти, орієнтація на потреби споживачів.

Разом з тим поняття «підприємництво» надзвичайно містке. Зумовлено це тим, що в ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних та психологічних відносин. Уявлення про нього складалося впродовж значного історичного часу, змінювалось під впливом базисних та надбудовних інституцій, психології людей.

Авторський колектив підручника «Основи підприємницької діяльності» С.В. Мочерний, О.А.Устенко, С.І. Чеботар зазначає, що вперше поняття «підприємництво» використав англійський економіст початку XVIII ст. Ричард Кантільйон. Він розглядав його як особливу економічну функцію, важливою рисою якої є ризик. [3, ст. 7-8]

Вагомий внесок у дослідження підприємництва у XVIII-XIX ст. зробили М. Вебер, В. Зомбарт, а також Ф. Кене, А. Тюрго, Д. Рікардо, Ж. Б. Сей, А. Маршалл.

Відомий англійський економіст Адам Сміт знаходився під сильним впливом Кантільйона і фізіократів. Він розглядав підприємця як власника, пов’язував підприємницьку діяльність насамперед з власною зацікавленістю підприємця (особистим збагаченням), у процесі реалізації якої він сприяє найефективнішому задоволенню потреб суспільства. З цією метою підприємець сам планує та організовує виробництво, розподіляє отримані доходи. [1, ст.8]

Повнішу характеристику підприємництва наводить у своїх працях американський економіст Йозеф Шумпетер. Він розкривав зміст підприємництва через його функції:

1) реформування й докорінна перебудова виробництва внаслідок впровадження нових видів техніки і технологій, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини;

2) використання наукових розробок, маркетингу тощо.

Основні функції підприємця, за Й. Шумпетером, - це виготовлення нового блага або старого нової якості; освоєння нового ринку збуту, джерел сировини або напівфабрикатів; впровадження нового методу виробництва; відповідна реорганізація виробництва. Підприємцем,на його думку, може бути не лише капіталіст, власник, а й управляючий. [3, ст.8]

На сьогодні вивченню підприємництва присвячена значна кількість робіт, як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. В сучасній економічній літературі зустрічається велика кількість формулювань, які відрізняються за змістом, що, безсумнівно, пов’язано з багатогранністю цього явища.

Так, в «Економіці підприємництва» за редакцією А.В. Шегди підприємництво трактується як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. [2, ст.74]

В підручнику «Політична економія» С.В. Мочерного і Я.С. Мочерної підприємництво - це самостійне організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових товарів або старих новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків, самореалізації та досягнення власної мети. Проте авторський склад наголошує, що наведене визначення не відповідає критеріям політекономічного, тому дає ще одне визначення за яким підприємництво - це організаційно-господарське новаторство, спрямоване на максимальне зростання ефективності праці (передовсім праці найманого персоналу та власної праці підприємця) і виробництво додаткової вартості та її привласнення у формі прибутку. [6, ст.307]

На нашу думку, це визначення є найбільш доцільним, оскільки акцентує увагу на ролі підприємця у зростанні ефективності праці найманої робочої сили (її продуктивності, інтенсивності та ін.) і привласненні створеної при цьому додаткової вартості.

Підприємництво як явище господарського життя завжди розвивається у певному соціально-економічному та історичному середовищі. Саме тому для його безпосереднього відтворення необхідні певні умови. Ці умови зазначаються в підручнику «Основи підприємництва» Донець Л.І. [1, ст.14]

Економічні умови підприємництва полягають у тому, щоб у суспільстві функціонували багатосуб'єктні (приватні, колективні, державні, кооперативні) власники. Це сприятиме свободі підприємницької діяльності, можливості на свій страх і ризик приймати рішення про використання майна, продукції, прибутків, вибір господарських контрагентів.

Політичні передумови підприємництва передбачають створення сприятливого політичного клімату для підприємництва. Це можливо завдяки розробці та здійсненню стабільної політики. І вона має гарантувати усім господарюючим суб'єктам гарантії щодо збереження їхньої власності, виключення можливостей націоналізації, експропріації. Владні структури повинні захищати всі види власності, у тому числі інтелектуальної (винаходи, новаторство, нові методи організації), а також створювати сприятливий підприємницький клімат, проводячи відповідну податкову, кредитну, митну та іншу політику.

Юридичні передумови підприємництва ґрунтуються на законодавстві і нормативних актах. Останні мають створити для усіх учасників ринкових відносин однакові «правила гри», тобто надати однакові права і повну свободу, не допускати втручання органів державного управління у господарську діяльність будь-якого суб'єкта, за винятком законодавче обумовлених випадків. Отже, мова йде про те, що підприємці можуть діяти «самостійно», «вільно» в межах закону. Зі зміною умов економічного, соціального життя змінюються закони, а отже, і поняття «самостійно» та «вільно» наповнюються новим змістом.

Слід мати на увазі, що у сфері бізнесу крім суворо формалізованих зв'язків, заснованих на законодавчих актах, існують неформальні відносини між господарськими суб'єктами: довіра, слово честі тощо.

Однак перелічених передумов замало. Важливе значення має психологічний чинник. Сутність його полягає в позитивній суспільній думці щодо підприємництва. Якщо цього не буде, розвиток підприємництва стримуватиметься.

Отже, ефективне здійснення підприємницької діяльності можливе тільки за відповідної суспільної ситуації — підприємницького середовища, під яким розуміють передусім ринок, ринкову систему відносин, а також особисту свободу підприємця, тобто його особисту незалежність, що дає змогу приймати таке підприємницьке рішення, яке, з його погляду, буде найефективнішим, дійовим і забезпечить максимальний прибуток.

Важливо усвідомити, що підприємництво завжди має здійснюватися за принципами: 1) вільний вибір видів підприємницької діяльності; 2) самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників, ресурсів і споживачів продукції; 3) встановлення цін на товари і послуги відповідно до закону; 4) вільне наймання працівників; 5) комерційний розрахунок та власний комерційний ризик; 6) вільне розпорядження прибутками, що залишаються після сплати всіх платежів; 7) самостійне здійснення підприємцями зовнішньоекономічної діяльності; 8) самостійне використання належної частки валютного виторгу. [5, ст.178]

Найбільш глибоко сутність підприємництва розкривається через його основні функції.А.М. Виноградська у підручнику «Основи підприємництва» визначає такі основні функції підприємництва: ресурсна, творча, стимулююча, організаційна, управлінська і захисна.

1. Ресурсна – мобілізація внутрішніх та зовнішніх ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних, природних та інших) для ефективного функціонування виробництва.

2. Творча - пов’язана з розробкою та реалізацією нових бізнес-ідей, ноу-хау, винаходів; творчим ставленням до справи.

3. Стимулююча – дозволяє створити механізм підвищення ефективної та корисної праці, застосувати дійові методи стимулювання збуту товарів на онові виявлення споживчих потреб.

4. Організаційна - пов’язана з матеріально-технічним забезпеченням виробництва, налагодженням технологічного прогресу, організацією комерційної діяльності, сервісу.

5. Управлінська - пов’язана з механізмом управління персоналом та фірмою.

6. Захисна – передбачає систему захисту прав та інтересів підприємців, створення сприятливих умов функціонування бізнесу.

Це здійснюється на основі співробітництва підприємців та їхніх об’єднань з державними органами влади і управління, міжнародними організаціями, фондами, проектами для забезпечення сталого розвитку підприємництва в цілому. [10, ст.20]

Із зазначеного вище ми можемо зробити важливий висновок: підприємництво має завжди супроводжуватись науково-технічною, організаційною і комерційною, економічною творчістю, новими підходами до вирішення господарських завдань; воно зумовлює особливий, антибюрократичний стиль господарської поведінки, підвалинами якої є, з одного боку, постійний пошук нових можливостей і ресурсів, а з іншого — персональна відповідальність.