Повідомлення теми, формулювання мети та основних завдань заняття.

Хід заняття

Організаційна частина.

Актуалізація опорних знань.

1. Електронні таблиці і табличний процесор
2. Можливості використання табличного процесора
3. Ознайомлення з інтерфейсом табличного процесора
4. Форматування електронної таблиці
5. Обчислення в середовищі електронних таблиць
6. Абсолютні та відносні посилання
7. Використання логічних функцій
8. Засоби ділової графіки
9. Організація пошуку даних в середовищі табличного процесора
10. Зведена таблиця

Повідомлення теми, формулювання мети та основних завдань заняття.

4. Мотивація навчальної діяльності та повідомлення плану заняття:

План заняття

1. Бази даних та системи управління базами даних
2. Моделі подання даних
3. Система управління базами даних
4. Методика ознайомлення з СУБД MS Access
5. Методика вивчення таблиць
6. Вивчення запитів
7. Вивчення форм
8. Проектування баз даних

Встановлення міжпредметних зв’язків.

6. Виклад лекційного матеріалу:

Бази даних та системи управління базами даних

Моделі подання даних

До основних теоретичних знань з баз даних слід віднести знання типів та моделей подання даних. Учитель повинен пояснити учням, що розрізняють фактографічні і документальні бази даних.

У фактогра­фічних базах даних містяться короткі відомості про об’єкти, що опи­суються, подані в точно визначеному форматі. Наприклад, бази даних книжкового фонду бібліотеки, кадрового складу установи, наявності авіаквитків в касі швидше за все будуть організовані як фактографічні. У базі даних бібліотеки про кожну книжку зберігаються бібліографічні відомості: рік видання, автор, назва, видавництво тощо. Зрозуміло, текст книжки в базі даних міститися не буде. У базі даних відділу кадрів установи зберігаються анкетні дані співробітників: прізвище, ім’я, по батькові, рік і місце народження тощо.

Бази даних стосовно законодавчих актів в галузі карного права, сучас­ної музики напевно будуть організовані як документальні. Перша з них буде містити тексти законів; друга – тексти і ноти пісень, біографічну і довідкову інформацію про життя і творчість композиторів, поетів, ви­конавців, звукові записи і відеокліпи. Отже, документальна БД містить інформацію різного типу: текстову, графічну, звукову, мультимедійну.

Характер зв’язків між елементами бази даних визначає тип органі­зації даних (модель подання даних) – структуру даних. Розрізняють ієрархічні, реляційні та мережеві бази даних.

Пояснення відмінностей в організації даних доцільно провести індуктивне, спираючись на наочні приклади.

РЕЛЯЦІЙНІ МОДЕЛІ.

Найбільш поширеними є реляційні бази даних. Реляційною базою даних (від англ, слова relation – відношення) називається база даних, що містить інформацію, подану у відповідних прямокутних таблицях. Така таблиця називається відношенням. Кожен рядок таблиці містить інформацію про один окремий об’єкт системи (про конкретну книжку, співробітника установи тощо), а кожен стовпчик – певні характерис­тики (властивості, атрибути) цих об’єктів. Наприклад, атрибутами об’єк­тів можуть бути автор книжки, посада співробітника, відділ, в якому він працює, тощо. Рядки такої таблиці називаються – записами, а стовпчи­ки – полями. Кожен запис повинен відрізнятися від інших значеннями головного ключа – певного поля або сукупності полів, що ідентифіку­ють запис, роблять його унікальним. Для кожного поля визначається тип і формат. Найчастіше реляційна база даних – це сукупність таб­лиць, що зберігається на диску, як множина файлів. Різні таблиці можуть бути пов’язані між собою через спільні поля.

Далі доцільно для так вибраної сукупності даних продемонструвати представлення даних за допомогою різних моделей подання.

Реляційна модель такої бази даних може бути подана у вигляді кіль­кох таблиць, в яких зберігаються, наприклад, відомості про частини світу та країни. Кожен рядок міститиме відомості про одну країну або посилання на файли, де містяться ці відомості.

Реляційна модель бази даних має такі властивості:

· Кожен елемент таблиці – один елемент даних.

· Усі дані в одному і тому ж стовпчику в таблиці мають один тип.

· Кожний стовпчик (поле) має унікальне ім’я.

· Однакові рядки в таблиці відсутні.

· Порядок слідування рядків в таблиці може бути довільним і може характеризуватися кількістю полів, кількістю записів, типом даних.

Над реляційною базою часто необхідно виконувати такі дії:

• впорядкування даних;

• добір даних за групами;

• пошук записів.

ІЄРАРХІЧНІ МОДЕЛІ.

У ієрархічній моделі баз даних основною структурою подання інфор­мації є дерево. Усі вершини дерева мають певні рівні. На найвищому (першому) рівні знаходиться тільки одна вершина, яка називається коренем дерева – вузлом. Вона з’єднується ребрами з усіма верши­нами, що знаходяться на наступному – другому рівні, і лише з ними. Вершини другого рівня з’єднуються з вершинами третього рівня реб­рами так, що кожна вершина третього рівня з’єднана тільки з однією вершиною другого рівня, і т. д.

Сукупність даних про країни світу можна подати за допомогою ієрархічної моделі у вигляді дерева (мал. нижче).

В ієрархічній моделі бази даних вузол Світ може являти собою карту світу, кожній частині світу та кожній країні відповідає певна інформація.

На відміну від реляційної моделі, де відомості про країни зберіга­ються в одній таблиці, в ієрархічній моделі дані про кожну країну подаються в окремій таблиці.

В ієрархічних базах даних елементи в записі впорядковані певним чином, один елемент вважається головним, інші – підлеглими. Дані в записі впорядковано в певній послідовності, як сходинки сходів, і пошук даних може здійснюватися лише послідовним «спусканням» зі сходинки на сходинку – від вищих рівнів вузлів до нижчих. Пошук деякого елемента даних в такій системі може виявитися досить трудо­містким через необхідність послідовно пройти кілька ієрархічних рів­нів. Ієрархічну базу даних утворює, наприклад, каталог файлів, які зберігаються на дискові, а дерево каталогів – наочна демонстрація структури такої бази даних і пошуку в ній потрібного елемента. Такою ж базою даних є родове генеалогічне дерево.

МЕРЕЖЕВІ МОДЕЛІ

У мережевій моделі баз даних основною структурою є мережі, тобто довільні графи, у вершинах яких записано деяку інформацію, а ребра відповідають зв’язкам між вершинами (граф – це математична кон­струкція, що складається з вершин і ребер). Кожне ребро з’єднує дві вершини.

У мережевій структурі будь-яка вершина може бути пов’язана з будь-якою іншою.

Мережева база даних відрізняється більшою гнучкістю, оскільки в ній існує можливість встановлювати додатково до вертикальних ієрар­хічних зв’язків горизонтальні зв’язки. Це полегшує процес пошуку потрібних елементів даних, оскільки вже не вимагає обов’язкового проходження кількох ієрархічних рівнів.

Важливо, щоб учні, розглядаючи особливості кожної з трьох моде­лей баз даних та порівнюючи їх між собою, зробили такі висновки:

1) за допомогою відношень (таблиць) можна виразити мережеві структури, а отже, й ієрархічні. Однак виконується це за рахунок повто­рення однакових даних. У результаті неекономно використовується пам’ять комп’ютера.;

2) використання відношень дозволяє достатньо легко опрацьовувати дані бази даних, робити таке опрацювання доступним і для не дуже досвідчених користувачів;

3) опрацювання реляційних структур виявляється найпростішим, хоча в деяких випадках менш ефективним, ніж опрацювання структур інших типів;

4) існування розвиненого математичного апарату з теорії відношень забезпечує можливість глибокого теоретичного дослідження функціо­нування і особливостей реляційних баз даних;

5) мережеві і ієрархічні структури іноді виявляються зручнішими, їх використання дозволяє економити пам’ять і в деяких випадках приско­рює опрацювання даних.

Методика вивчення таблиць

Вивчення таблиць доцільно провести індуктивне на основі ознайом­лення учнів з прикладами конкретних таблиць, після чого сформулю­вати відповідні загальні правила роботи з ними.

На першому кроці можна запропонувати завантажити базу даних Борей та відкрити в ній таблицю Замовлення, її використання на цьому етапі навчання має такі методичні переваги: достатньо велика кількість даних та наявність різних за типом полів у структурі. У цій таблиці спо­чатку слід запропонувати учням з’ясувати кількість полів і записів бази даних, використовуючи рядок статусу, та навчити учнів переходити від одного запису до іншого не тільки за допомогою звичайної лінійки про­кручування, а й за допомогою спеціального лічильника записів. Для цього організовується фронтальна практична робота, під час якої вчи­тель контролює та надає допомогу.

Можна за допомогою відповідної системи завдань провести фрон­тальну практичну роботу на вивчення операцій форматування бази даних, враховуючи те, що учні вже працювали з відповідними об’єк­тами середовища текстового редактора та електронних таблиць.

Далі учням пропонується самостійно проаналізувати, як подаються дані в режимі таблиць: на екрані дисплея відображується кілька записів таблиці, але не всі поля (якщо таблиця велика), і учням пропонується вказати тип елементів таблиці за конкретними значеннями вмістів її полів. Зрозуміло, що не завжди відразу можна правильно визначити тип даних кожного окремого поля, тому саме для цього існує спеціальний режим роботи з таблицями – режим конструктора таблиць. Цей режим не використовується для введення даних, він призначений для визначення структури бази даних: визначення назв полів, типу даних для кожного поля, ключових полів і деяких властивостей кожного поля. Учням демонструється можливість переходу до режиму конструк­тора та пропонується визначити особливості цього режиму і його відмінність від режиму таблиць, сформулювати призначення кожного з режимів для введення даних і їх редагування, зміни та редагування структури.

Типи даних

Учителю разом з учнями доцільно сформулювати конструктивне означення структури таблиці, як набір поіменованих полів, в яких опису­ють властивості об‘єктів.

Поле – найпростіший елемент БД, призначений для зберігання зна­чень певної властивості (параметра) реального об’єкта чи процесу.

Запис – сукупність полів, до кожного з яких занесено деякі дані.

У режимі конструктора таблиці не передбачено вводити, редагувати, переглядати дані таблиці, він використовується для зміни структури таблиці. Учням пропонується самостійно з’ясувати, які типи даних мі­стить конкретна база даних, та встановити, які типи даних підтримує система управління базами даних, що вивчається. Для системи управ­ління базами даних MS Access це такі основні типи:

Деякі із зазначених типів даних ще не відомі учням – їх слід пояс­нити на прикладах. При першому ознайомленні із структурою бази даних не слід заглиблюватися в деталі – їх краще вивчати на наступ­ному етапі ознайомлення з базами даних.

Спочатку основними типами даних для вивчення слід вважати: тек­стовий, числовий, дата, лічильник, логічний.

Доцільно звернути увагу учнів на те, що першим кроком при ство­ренні бази даних є визначення її структури у вигляді набору полів з пев­ними характеристиками. При цьому вся наступна робота з базою даних залежатиме від того, наскільки повно спланована структура запису. В базах даних робота проводиться з полями і записами, а не з окремими клітинками, як у табличному процесорі. Однак слід пам’ятати, що необмірковані операції із заповненою базою даних можуть іноді при­звести до втрати даних.

Кожному полю, як і будь-якому об’єкту, надається власне ім’я та тип. Структуру бази даних можна редагувати, тобто вилучати поля, додавати нові поля, змінювати параметри полів, для чого існує спеці­альний режим – режим конструктора.

Після перегляду кількох таблиць у режимі конструктора можна з учнями обговорити правила створення структури бази даних, а потім записати їх:

1. Визначити параметри, які характеризуватимуть властивості об’єк­та і значення яких будуть занесені до полів бази даних.

2. Кожному полю надати унікальне ім’я, яке будується за певними правилами (сформулювати такі правила).

3. Визначити формат подання даних у кожному полі, тобто тип даних та необхідні обмеження.

Далі можна ознайомити учнів з правилами надання імен та типів полям, після чого вони повинні внести відповідні виправлення та зміни до завдань, які щойно виконували. Для закріплення вказаних правил створення структури БД доцільно запропонувати учням виконати кон­кретні завдання. Це може бути робота в малих групах з наступною пре­зентацією і обговоренням результатів роботи кожної групи. Такі вправи є підготовчими і не передбачають роботу на комп’ютері в реальному середовищі.

Важливо, щоб учні зрозуміли, що при доборі типу даних, що вико­ристовується в полі, необхідно враховувати:

1) тип значення, що зберігається в полі. Наприклад, не можна зберігати текст в полі з числовим типом даних;

2) обсяг запам’ятовуючого простору, необхідний для збереження в полі значень різного типу;

3) операції, що виконуються над значеннями, які зберігаються в полі. Наприклад, виконувати операцію додавання дозволяється з число­вими полями і з полями, які мають грошовий формат, а значення в текстових полях і полях MEMO додавати не можна;

4) застосування впорядкування чи індексування значень поля. Не можна впорядковувати поля MEMO, гіперпосилання і об’єкти OLE (об’єкти, які були створені в будь-якій програмі, що працює під управлінням операційної системи Windows, і які були вставлені до іншої програми);

5) необхідність використання поля при виконанні операції групування записів в запитах чи звітах. Поля MEMO, гіперпосилання і об’єкти OLE використовувати для групування не можна;

6) впорядкування значень у полі. Числа в текстових полях впорядкову­ються як набори цифр (1, 10, 100, 2, 20, 200 і т. д.), а не як числові значення. Для впорядкування чисел як числових значень необхідно використовувати числові поля чи поля, які мають грошовий формат. Формати дат також неможливо впорядковувати належним чином, якщо вони були введені до текстового поля. Для забезпечення впоряд­кування дат слід використовувати відповідне поле типу «Дата/час». Далі доцільно проаналізувати з учнями за тією самою схемою струк­туру таблиць Постачальники та Товари (або інші таблиці з іншої БД). Слід організовувати роботу з кожною таблицею у двох режимах: у режи­мі таблиць та в режимі конструктора. Перед аналізом різних таблиць у режимі конструктора учням доцільно запропонувати конкретне завдан­ня (наприклад: визначити типи даних, які зустрічаються в таблицях; навести приклади значень, які можна вводити до кожного поля в ре­жимі таблиць).

У кожній таблиці спочатку доцільно визначити структуру, тип даних та ключові поля. Можна звернути увагу на необхідність визначення в таблиці ключового поля. Поняття ключового поля – одне з найважливі­ших понять під час роботи з реляційною базою даних. Його доцільно вводити дедуктивно: дати означення, а потім продемонструвати його на прикладах.

Можна запропонувати таке означення: ключове поле – одне або кілька полів, комбінація значень яких однозначно визначає кожен запис у таблиці.

Наприклад, знаючи номер телефону людини можна одержати і деяку іншу інформацію про неї; знаючи прізвище, ім’я, по батькові та дату на­родження людини, можна однозначно знайти іншу інформацію про неї із відповідної бази даних; знаючи код книжки в бібліотеці, можна її швидко там знайти. Учні повинні зрозуміти, в яких випадках слід визначати в таблицях одне ключове поле, в яких – кілька; від чого це залежить.

Під час закріплення доцільно запропонувати усні вправи на визна­чення в таблицях ключових полів. При цьому можна скористатися вже готовими таблицями, в яких визначені ключові поля, та запропонувати учням у таких таблицях без перегляду структури спочатку висловити версію про призначення такого поля, а потім з’ясувати правильність своєї думки. Також можна запропонувати учням визначити ключові поля даних таблиць, а потім обґрунтувати свій вибір. Цю роботу до­цільно організувати в малих групах.

Працюючи в режимі таблиць, учні повинні навчитися:

– доповнювати з клавіатури дані до таблиці;

– редагувати дані в таблиці;

– впорядковувати дані за різними ознаками;

– здійснювати простий пошук даних;

– користу­ватися фільтрами для добору даних.

Формування вказаних умінь краще проводити за допомогою системи вправ і завдань, які пропонуються всім учням одночасно у фронтальній практичній роботі або в малих групах, коли один учень висловлює про­позицію і відстоює її, а інший виступає його опонентом.

Створення таблиць

Після вивчення основних характеристик таблиць можна перейти до їх створення. Під час бесіди вчителю спочатку доцільно разом з учнями знайти відмінності між існуючими в середовищі MS Access способами створення таблиці: режим таблиці, конструктор, майстер таблиць та імпорт таблиць. Учні ознайомлюються з кожним з цих ре­жимів, створюючи одну таблицю різними способами.

Варто підкреслити, що в системі управління базою даних Microsoft Access існує чотири способи створення порожньої таблиці:

1. Використання майстра баз даних для створення всієї бази даних, яка містить відповідні таблиці, форми і звіти.

2. Використання майстра таблиць, що дозволяє із представлених зраз­ків таблиць вибрати поля відповідних типів для даної таблиці.

3. Введення даних безпосередньо в порожню таблицю в режимі таблиць.

4. Визначення всіх параметрів структури таблиці в режимі кон­структора.

Вивчення запитів

Під час роботи з базами даних можна виділити режим пошуку інформації, для якого в СУБД існує спеціальна мова запитів.

Запит на вибірку

Запит на вибірку дає змогу просто вибрати дані з однієї чи кількох взаємопов’язаних таблиць. Результати виконання запиту відобража­ються у вигляді таблиці. Записи такої таблиці формуються на основі виконання сукупності умов для добору записів із даних таблиць, врахо­вуючи встановлені зв’язки між ними. Таблиця із результатами пошуку за запитом може застосовуватися при подальшому опрацюванні даних.

Запит на вибірку можна також використовувати, щоб згрупувати записи для обчислення сум, середніх значень та інших дій.

Доцільно провести актуалізацію знань учнів, враховуючи те, що запити та фільтри мають спільні риси. Такий підхід дасть змогу учням швидше навчитися працювати із запитами і звернути більше уваги на створення виразів для добору даних. Спеціальна система запитань дозволить учням виділити особливості запитів, спільні ознаки вико­ристання фільтрів і запитів.

Прості запити на вибірку практично не відрізняються від фільтрів, а фільтри можна зберігати як запити.

Основна відмінність полягає в тому, що фільтри не дозволяють при одержанні результатів відбирати потрібні поля. При використанні ж запитів користувач вказує поля, які будуть становити записи результу­ючої таблиці.

Спільним між запитами на вибірку і фільтрами можна вважати добір записів із таблиці або запиту. Фільтр, як правило, використовується під час роботи в режимі форми або в режимі таблиці для перегляду або зміни набору записів. Запити використовуються для:

1) перегляду записів без попереднього відкривання конкретної таб­лиці чи форми;

2) добору таблиць, які містять записи, з можливістю наступного додавання до них інших таблиць;

3) добору полів, які виводяться на екран при відображенні резуль­туючого набору записів;

4) виконання обчислень над значеннями полів.

Доцільно з’ясувати з учнями відмінність між фільтрами і запитами на добір та побудувати порівняльну таблицю.

Запит з параметрами

Запит з параметрами – це запит на вибірку, при виконанні якого в спеціальному діалоговому вікні користувачеві видається запрошення ввести з клавіатури дані, на основі яких виконуватиметься запит.

Під час створення запиту з параметрами необхідно в режимі кон­структора у бланку запиту на вибірку до відповідного поля рядка Умова добору ввести текст запрошення у квадратних дужках. Таке запрошення виводитиметься на екран при запуску запиту. Текст запрошення пови­нен відрізнятися від імені поля, але може включати його.

Учителю доцільно запропонувати для аналізу заздалегідь створений запит з параметрами, що дозволить учням зрозуміти його особливості.

Учням слід продемонструвати роботу кількох запитів на вибірку, коли користувачеві пропонується з клавіатури ввести значення різного типу: числові, дата, текстові.

Після пояснення призначення та основних властивостей запиту на вибірку з параметром доцільно запропонувати учням завдання для виконання в малих групах.

Перехресні запити

Перехресний запит можна розглядати також як запит на вибірку, за допомогою якого групуються унікальні записи. Внаслідок цього таб­лиця з великим набором даних стає наочною і компактною. Перехресні запити, як і запити на вибірку, не змінюють значень даних таблиць або запитів, на базі яких вони будуються.

У перехресних запитах відображаються результати статистичних розрахунків (такі як сума, кількість записів і середнє значення), які виконано з даними із одного поля таблиці. Ці результати групуються за двома наборами даних, один з яких розташовується у лівому стовпчику таблиці, а другий – у верхньому рядку.

Перехресний запит створюється за допомогою відповідного майстра або в конструкторі запитів. У бланку запиту вказується, значення яких полів використовуватимуться в обчисленнях, а які – як заголовки рядків та стовпчиків під час групування даних, значення яких повто­рюються.

Перехресний запит схожий на зведену таблицю, яку можна побуду­вати в середовищі табличного процесора. Пояснюючи алгоритм пере­хресних запитів доцільно спиратися на знання учнів: спочатку провести етап актуалізації знань (виділити особливості та умови для створення запитів цього типу).

Учні повинні зрозуміти, що перехресний запит слід використовувати лише тоді, коли значення деякого поля (одного або двох) повторюються. Наприклад, якщо дано таблицю на одержання співробітниками деякої фірми зарплати, то до неї доцільно застосувати перехрес­ний запит. Учням можна запропонувати спробувати уявити вигляд таб­лиці, одержаної за перехресним запитом.

Під час запуску майстра перехресного запиту послідовно запитується вихідна таблиця, потім поля для рядків, стовпчиків, даних та пропону­ється вибрати необхідну функцію для обчислення полів даних таблиці, а потім, у режимі конструктора, – внести потрібні зміни до створеного запиту.

Запит на зміни – це запит, який за одну операцію вносить зміни до кількох записів і скасувати ці зміни не можна. Існують такі типи запитів на зміну: на видалення, оновлення, доповнення. В результаті виконання цих запитів змінюються дані в таблицях.

За запитом на оновлення записів вносяться загальні зміни до групи записів однієї чи кількох таблиць. За цим запитом можна змінити дані в існуючих таблицях.

Під час побудови запитів на оновлення учні повинні записувати вирази на оновлення до поля Умова добору.

Далі доцільно запропонувати учням записати відповідною мовою вирази для створення запитів на оновлення. Важливо, щоб учні розу­міли, в чому відмінність запиту на вибірку від запиту на оновлення. Під час створення виразів особливу увагу слід звернути на вказування полів таблиці, які беруться у квадратні дужки. При цьому учні повинні засво­їти, що можна звертатися не лише до поля, до якого записується запит, а й до іншого поля активної таблиці та бази даних.

Крім того, слід звернути увагу учнів на порядок створення запиту на оновлення: він створюється на базі запиту на вибірку в режимі кон­структора, до якого додаються потрібні таблиці, а потім в головному меню програми викликається послуга Запит, у списку якої можна вибрати потрібний тип запиту, після чого бланк змінюєть­ся на спеціальний для запиту на оновлення.

Вивчення запитів на додавання, на видалення записів можна буду­вати за аналогічною схемою.

Учні повинні усвідомити особливості таких запитів: запити на додавання додають групу записів із однієї або кількох таблиць в кінець однієї або кількох таблиць. Наприклад, з’явилося кілька нових учнів і є база даних, яка містить відомості про них. Щоб не вводити дані вручну, їх можна додавати до відповідних таблиць. Запит на додавання також доцільно формувати за допомогою таких дій:

• додавання полів на основі умов добору;

• додавання записів, якщо деякі поля з однієї таблиці не існують в іншій.

За допомогою запиту на видалення можна видалити записи з однієї таблиці, з кількох таблиць з відношенням зв’язків один-до-одного тощо.

Запит на створення таблиці будується на основі запиту на вибірку, але, на відміну від попереднього, результати пошуку зберігаються в но­вій таблиці. За допомогою цього запиту можна створити нову таблицю, ім’я якої вводиться користувачем з клавіатури. Структура нової таблиці та її вміст визначаються у бланку його створення, коли дозволяється вказати або додати джерело для створення, потрібні поля, параметри впорядкування, групування та умови добору записів.

Вивчення форм

Вивчення форм має неабияку практичну значущість, оскільки багато інформаційних систем, які працюють під управлінням операційної системи MS Windows, пропонують користувачеві вводити інформацію за допомогою форм.

Форми використовуються у базі даних MS Access для різних цілей:

· для введення даних до таблиці;

· для відкривання інших форм чи звітів;

· для вибору, попереднього перегляду і друкування звіту. Найчастіше використовуються форми перших двох типів.

Існує думка, що форми не є основним поняттям бази даних, і тому не варто витрачати час на ознайомлення з ними. Однак, як свідчить практика, вивчення форм має практичну значущість і підвищує пізна­вальну активність учнів.

Форма дозволяє подати табличну інформацію в зручному та наоч­ному вигляді. В найпростішому випадку форма відображає рядок таб­лиці. В MS Access можна створювати форми, які дозволяють працюва­ти як з однією таблицею, так і з кількома одночасно. Для відображення даних у формі використовуються об’єкти, які називаються елементами управління. Елементи управління використовують також для оформ­лення зовнішнього вигляду форми.

Поняття форми не нове для учнів. Перше ознайомлення з фор­мами відбулося під час вивчення текстового редактора, електронних таблиць, тому з методичної точки зору доцільно запропонувати учням самостійно ознайомитися з різними формами бази даних Борей. А потім сформулювати призначення та основну мету використання форм у базах даних.

У базі даних Борей до форм, призначених для введення даних, можна віднести: Замовлення клієнтів, Квартальні обіги, Клієнти, Постачаль­ники, Співробітники, Список товарів, Телефони клієнтів, Типи. До кнопочных форм, призначених для відкривання інших форм або звітів, належать: Основна кнопочна форма, Замовлення, Товари. До форм спе­ціальної домовленості для вибору звіту. Наклейки для клієнтів, Звіти про продаж, Продажі за роками.

Під час використання бази даних Борей можна запропонувати учням проаналізувати такі форми: Основна кнопочна форма, Замовлення, Спів­робітники, Квартальні обіги, Продажі за роками, Телефони клієнтів. Усі вони різні за типом, містять різні типи даних та мають різне призна­чення, що формує уявлення про призначення форм.

Під час перегляду запропонованих форм слід звернути увагу учнів на можливість працювати з кожною з них у двох режимах: режимі форм та режимі конструктора форм. Учні повинні самостійно сформу­лювати призначення кожного з режимів, використовуючи аналогію з відповідними режимами під час роботи з таблицями.

Учням також слід з’ясувати відмінність між таблицями та формами, визначити їх спільні ознаки. Корисним буде ознайомлення з формами для введення даних. Доцільно звернути увагу учнів на зв’язок форми з відповідною таблицею, однією чи кількома. Такий зв’язок дає мож­ливість після введення або зміни даних переносити їх до відповідних таблиць.

Далі варто звернути увагу учнів на призначення на формі елементів управління. Елементи управління – графічні об’єкти, з якими користу­вачі операційної системи MS Windows добре знайомі, наприклад, поля, прапорці, перемикачі, кнопки тощо, які розміщуються на формі корис­тувачем у режимі конструктора для відображення даних, виконання макровказівок чи спрощення читання форми. Учні добре знають такий елемент управління як поле, який використовується для перегляду або виведення тексту у формі. Іншим окремим випадком елемента управ­ління є поле зі списком: це комбінація поля і списку, що розкривається. В полях із списком допускається введення значення до поля з клавіа­тури або добір значення у списку, що розкривається.

Потім слід ознайомити учнів із створенням форми за допомогою конструктора. Основна ідея побудови форми в цьому випадку полягає в тому, що спочатку викликається бланк конструктора, потім на нього наносяться елементи управління, а тоді для елементів встановлюються відповідні необхідні властивості. Для побудови елемента управління слід вибрати на панелі елементів значок потрібного елемента і клацнути мишкою в області даних.

Наступним кроком вивчення форм є ознайомлення із способами їх створення. Під час пояснення матеріалу доцільно ще раз наголосити на тому, що під час створення форми слід завжди вибирати джерело даних, тобто таблицю або запит. Це означає, що при проектуванні баз даних та їх створенні спочатку створюється таблиця, а потім форма до неї.

Практичне ознайомлення учнів із способами створення форм можна так: майстер форм; автоформа: в стовпчик; автоформа: стрічкова; автоформа: діаграма; зведена таблиця; конструктор. Далі запропону­вати учням створити конкретні форми певними засобами. При цьому зраз­ки форм пропонуються учням у роздрукованому вигляді.

Закріпити вміння щодо створення форм за допомогою вбудованих до СУБД MS Access спеціальних засобів варто на лабораторній роботі: учням пропонуються конкретні завдання щодо створення форм.

Недоцільно пропонувати учням готовий алгоритм роботи з кожним конкретним елементом управління в режимі конструктора, слід пояс­нювати сутність явища і процесу, що розглядається. Наприклад, учні повинні розуміти мету створення поля зі списком. Таке поле створюєть­ся, щоб замість введення нового значення користувач вибирав зі списку деякий рядок. Далі система повинна сама вибирати з цього рядка потріб­не значення та переносити його до потрібного поля таблиці, що понов­люється, оскільки список – це, по суті, таблиця. Щоб система могла виконати таку вказівку, необхідно вказати, з якого стовпчика списку вибирається нове значення і в якому стовпчику поновлюваної таблиці воно розміщується.

Проектування баз даних

Проектування баз даних для ефективного опрацювання даних в конкретній предметній галузі – складний процес. На практиці для описування конкретних об’єктів деякої предметної галузі однієї таблиці мало. Як правило, потрібно кілька взаємозв’язаних таблиць.

Перед створенням бази даних необхідно мати опис обраної предмет­ної галузі, який повинен охоплювати реальні об’єкти і процеси, всю необхідну інформацію для відповідей на передбачувані запити корис­тувача. На основі такого опису на етапі проектування БД здійснюється визначення складу і структури даних предметної галузі, які повинні знаходитися в БД і забезпечувати обслуговування запитів і задач ко­ристувача. Структура даних предметної галузі може відображатися інформаційно-логічною моделлю. На основі такої моделі створюється реляційна БД.

Під час розробки моделі даних використовуються два підходи. Або спочатку визначаються основні задачі, для розв’язування яких буду­ється база даних, і з’ясовуються необхідні набори даних і задачі, які можна розв’язувати на їх основі. Або ж відразу встановлюються типові об’єкти предметної галузі. Найраціональнішим є їх поєднання.

Процес проектування БД, як правило, має кілька етапів.

Доцільно вчити учнів проектувати бази даних на прикладі відомих їм галузей знань, причому застосування евристичної бесіди тут спра­вляє значний педагогічний ефект.

Розглянемо, як можна проектувати базу даних «Бібліотека».

Хід заняття

Організаційна частина.

Актуалізація опорних знань.

1. Електронні таблиці і табличний процесор
2. Можливості використання табличного процесора
3. Ознайомлення з інтерфейсом табличного процесора
4. Форматування електронної таблиці
5. Обчислення в середовищі електронних таблиць
6. Абсолютні та відносні посилання
7. Використання логічних функцій
8. Засоби ділової графіки
9. Організація пошуку даних в середовищі табличного процесора
10. Зведена таблиця

Повідомлення теми, формулювання мети та основних завдань заняття.

4. Мотивація навчальної діяльності та повідомлення плану заняття:

План заняття