Назвіть види основних джерел фінансового інвестування в умовах антикризового управління

а) власні фінансові ресурси;

б) дохід від продажу акцій;

в) іноземне інвестування;

г) кошти населення;

д) продаж основних фондів;

е) асигнування з держбюджету;

ж) позичкові кошти;

з) усі відповіді правильні.

3. Які етапи включає процес прийняття інвестиційних рішень?

а) оцінку фінансового стану підприємства;

б) обґрунтування розміру інвестицій і вибір джерел інвес­ту­вання;

в) оцінку майбутніх грошових потоків від реалізації інвес­тицій;

г) усі відповіді правильні.

4. Визначте правильні методи оцінювання інвестиційних про­ектів:

а) термін окупності інвестицій;

б) середня дохідність інвестицій;

в) чиста приведена (поточна) вартість;

г) норма дохідності;

д) усі методи правильні.

5. Дайте визначення, що оптимально підходить до поняття «іннова­ційний менеджмент»:

а) сукупність організаційних, економічних, психологічних, соціальних методів, форм і способів управління всіма ста­діями інноваційного процесу;

б) спосіб дій, за яких інноваційний процес одержує сприят­ли­ві умови для свого розвитку;

в) управління змінами;

г) усі відповіді правильні.

6. Сфери здійснення інноваційного процесу антикризового уп­равління:

а) технічна;

б) соціально-економічна;

в) управлінська;

г) технологічна;

д) усі відповіді правильні.

7. Назвіть основні фази інноваційного процесу як необхідної умо­ви антикризового управління:

а) фаза науково-дослідних і дослідно-конструкторських ро­біт;

б) фаза технологічного освоєння інноваційної розробки;

в) усі відповіді правильні.

8. Якими внутрішніми чинниками визначається інноваційний по­­тенціал підприємства під час антикризового управління?

а) попередній рівень розвитку підприємства;

б) стан механізму та системи управління;

в) тип організаційної структури управління;

г) економічна та інноваційна політика;

д) розуміння необхідності змін і готовність до них персоналу;

е) усі відповіді правильні.

9. На які групи можна поділити чинники, що визначають інно­ва­ційний потенціал підприємства під час антикризового уп­рав­ління?

а) чинники інноваційного процесу як самостійного об’єкта управління;

б) чинники зовнішнього середовища;

в) чинники внутрішнього середовища;

г) усі відповіді правильні.

10. Назвіть чинники, що сприяють впровадженню нововведень:

а) зберігання та розширення виробництва;

б) скорочення витрат;

в) реалізація потреб і пропозицій споживачів;

г) підвищення науково-технічного потенціалу персоналу;

д) імідж підприємства;

е) усі відповіді правильні.

11. Назвіть чинники, що заважають впровадженню нововве­день:

а) суттєві затрати;

б) великий інтервал між розробкою проекту та впро­вад­жен­ням у виробництво;

в) невпевненість в успіху;

г) неплатоспроможність нововведень;

д) складність у збереженні ринку;

е) відсутність необхідних ресурсів і кваліфікованих кадрів;

ж) усі відповіді правильні.

12. Назвіть типи інноваційних стратегій, що розробляються в умовах кризи:

а) адаптивна;

б) конкурентна;

в) обидві.

13. Основні завдання антикризової інноваційної політики:

а) активна діяльності держави та приватних структур щодо новов­ведень;

б) створення загальнодержавного центру із проблем фіксації та передачі інновацій;

в) розробка інноваційних програм;

г) формування інноваційної інфраструктури;

д) випуск видань, що інформують про нововведення;

е) усі відповіді правильні.

Питання для самостійного опрацювання

1. Класифікація антикризових інвестицій.

2. Джерела фінансування інвестицій в умовах кризи підпри­ємства.

3. Сутність і необхідність впровадження інноваційних проектів і критерії їх відбору.

4. Основні ознаки інноваційної кризи на підприємстві.

5. Характеристика чинників впливу на інноваційний по­тен­ціал підприємства.

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід скориста­тись літературними джерелами [1–9], періодичними виданнями та ресурсами Інтернету.

З даної теми студенти готують реферати 30–34.

Література: 4 ,с. 858–899; 5,с. 231–282; 6, с. 240–268, 269- 291; 9, с. 158–162; 11, с. 344–457; 19, с. 280–295; 20, с. 195–204; 23, с. 324–340.

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО
ЇХ ВИКОНАННЯ

Індивідуальним завданням для самостійної роботи студентів протягом семестру є написання рефератів із тем на вибір. Захист рефератів проводиться під час індивідуальних занять під керів­ництвом викладача, а також під час практичних занять.

Оптимальний обсяг роботи 8–12 сторінок друкованого текс­ту, виконаного на одній стороні окремих пронумерованих арку­шів паперу відповідно до стандарту на виконання документів із використанням друкуючих і графічних пристроїв приводу ПЕОМ.

Робота оформляється на аркушах формату А4 (210–297 мм) через 1,5 інтервала, розмір шрифту 14, шрифт «Times New Roman». Розмір поля: верхнє, нижнє та ліве – 20 мм, праве – 10 мм.

Порядок розміщення структурних елементів роботи: титуль­ний аркуш; зміст роботи, у якому вказуються сторінки; вступ; основний текст; перелік літератури; додатки.

Структурні елементи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ» не нумерують, а їх найменування є заголовком струк­турного елементу. Допускається простий план (без параграфів і підза­головків).

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами у пра­вому верхньому кутку сторінок зі збереженням наскрізної ну­мерації всього тексту. Титульний аркуш теж включають до нумерації, але номер сторінки не ставлять.

Ілюстрації необхідно розміщувати безпосередньо після текс­ту, у якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі. Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах розділу та нази­ва­ються «Рисунок», що разом із назвою ілюстрації (у разі необ­хід­ності) розміщується під рисунком, наприклад, «Рисунок 3.2.........».

Цифровий матеріал оформляють у вигляді таблиць. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті й нумеруються вони аналогічно ілюстраціям. Слово «Таблиця» розміщують зліва над таблицею, після чого йде її назва.

Посилання в тексті на бібліографічні джерела слід пода­вати, вказуючи порядковий номер за списком літерату­ри, взятий у квадратні дужки, наприклад [5].

У разі потреби посилаються на стандарти, технічні умови, інструкції та інші подібні документи, на доку­мент у цілому або на його розділи, вказуючи позначення й найменування доку­мен­та, номера та назви розділу. По­силання на джерела докумен­таль­ної інформації дається не лише на порядковий номер, а й на конкретні сторін­ки, наприклад [16, с. 45–47]. Цього правила не­обхідно додержувати в усіх випадках запозичення чужого текс­ту, цифрових даних тощо, а та­кож використання цитат із творів інших авторів.

Бібліографічний опис літературних джерел, використаних у рефе­раті, – ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ, наводиться лише із вклю­ченням обов’яз­кових елементів. Опис книжок почи­нається із прізвища автора в називному відмінку. Після прізвища автора вказують його ініціали, назву книги, місце видання, видав­ниц­тво, рік видання, кількість сторінок.

Приклад: Василенко В. О. Антикризове управління підпри­єм­ством: навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 504 с.

Бібліографічний опис на статті, опубліковані в серійних ви­дан­нях, наводять у такому порядку: автор, заголовок, джерело публікації, рік видання (число та місяць для газет), номер, ви­пуск, том (для журналів і видань, що продовжуються), сторінки, на яких надрукована стаття (крім газет обсягом шість і менше сторінок).

Приклад: Лігоненко Л. О. Зміст та можливі форми фінан­со­вого оздо­ровлення // Торгівля і ринок країни: зб. наук. пр. До­нецьк. держ. ун-ту еко­номіки і торгівлі. Вип. 8, т. 1. С. 80–86.

Перелік пропонованих тем для
написання рефератів