Вихід радянських спортивних організацій на міжнародну спортивну арену

Після другої світової війни авторитет СРСР був величезним, а спортивні досягнення радянських спортсменів дуже високими. Це призве­ло до того, що вже жоден спортивний захід не міг бути представницьким без участі радянських спортсменів.

Вже у 1946 р. збірна СРСР прийняла участь в офіційних чемпіонатах світу і Європи. Ось характерний приклад із історії спорту того часу, який свід­чить про зростання авторитету радянських спортивних організацій.

Відомо, що до участі у змаганнях на першість світу і Європи допускаються спортсмени лише тих країн, які входять до відповідної міжнародної

федерації. Жодного разу в історії спорту не було, щоб право на участь у чем­піонаті отримували спортсмени країни, яка не є членом федерації. І тому без­прецедентним є випадок, коли у 1946 р. легкоатлети СРСР були запрошені прийняти участь у першості Європи у м. Осло, хоча Всесоюзна секція легкої атлетики у той час ще не подавала заяву про вступ у міжнародну федерацію.

Є показовим і той факт, що після війни міжнародні об'єднання поба­жали, щоб радянські спортивні організації увійшли до їх складу і приймали активну участь в їх діяльності. З міжнародних федерацій футболу, волейбо­лу, легкої атлетики, гімнастики, велосипедного спорту і деяких інших посту­пили відповідні листи до Всесоюзного комітету у справах фізичної культу­ри і спорту. Всесоюзні секції з видів спорту стали вступати до міжнародних об'єднань. Першими були секції футболу і важкої атлетики. У липні 1946 р. конгрес Міжнародної федерації футболу (ФІФА) з пропозиції делегатів Чехословаччини та Югославії прийняв у склад ФІФА Секцію футболу СРСР. Крім того, було надане постійне місце віце-президента федерації. У тому ж році Всесоюзна секція важкої атлетики була прийнята у члени Міжнародної федерації важкоатлетичного спорту, а штангісти СРСР вперше приймали участь у чемпіонаті світу.

У 1947 р. до складу міжнародних федерацій були прийняті ще шість все­союзних секцій-легкої атлетики, баскетболу, боротьби, плавання, ковзаняр­ського спорту і шахів. Секції лижного спорту і волейболу вступили до між­народних федерацій у 1948 р., секції боксу і гімнастики у 1949 р. і т.д. Всього за період з 1946 до 1958 рр. радянські спортивні організації увійшли до скла­ду 36 міжнародних спортивних об'єднань. Радянські спортивні організації внесли вагомий внесок у справу демократизації спортивного руху.

З кожним роком зростає кількість міжнародних зв'язків радянських фізкультурних організацій.

Кількість міжнародних зв'язків радянських спортсменів Роки Кількість іноземних спортивних делегацій, які відвідали СРСР Кількість радянських спортивних делегацій, які виїжджали ш кордон                   До 1958 р. радянські спортивні делегації встановили зв'язки із 63 краї­нами, у тому числі і з такими, з якими СРСР не мав ще тоді дипломатичнихвідносин, наприклад, з Бразилією, Венесуелою, Кубою, Колумбією, Португалією, Чілі.

 

Особливо тісні дружні зв'язки були зі спортивними організаціями со­ціалістичних, на гой час, країн: Польщі, Угорщини, НДР, Чехословаччини, Китайської Народної Республіки та ін.

На запрошення спортивних організацій СРСР до країни приїздили лег­коатлети США та Англії; ковзанярі Норвегії, Швеції, Фінляндії; футболісти Англії, Франції, Італії, Югославії, штангісти, баскетболісти і хокеїсти США, велосипедисти Франції; шахісти Голландії, Данії, Англії, США та делегації ін­ших країн. Характерним для міжнародних зв'язків радянських спортсменів тих років була широка участь спортсменів союзних республік, студентських спортивних клубів і сільських спортивних товариств. У ці роки найбільш вдалими були виступи на чемпіонатах світу і Європи зі спортивної гімнасти­ки, важкої атлетики, класичної боротьби, лижного спорту, хокею, сучасного п'ятиборства, стрілецького спорту, ковзанярського спорту, легкої атлетики, веслування, стрибкам у воду, волейболу і баскетболу.

У липні 1956 р. у Москві проходили змагання, які були названі «мат­чем сторіччя», вперше в історії спорту відбулась зустріч збірних команд Радянського Союзу і США з легкої атлетики.

Після дводенної напруженої спортивної боротьби, яка проходила у дружній атмосфері, перемогу отримала команда СРСР (172 очки), збірна

США набрала 170 очок. Це була перша поразка американських легкоатлетів за багато років.

У 1958 р. збірна команда СРСР вперше приймала участь у чемпіонаті сві­ту з футболу і зайняла гам почесне шосте місце.

У 1958 р. у Москві відбувся XIV чемпіонат світу з гімнастики. Найкращих успіхів досягай радянські спортсмени. Чоловіча і жіноча збірна СРСР вибо­роли перші місця, а українські гімнасти Б. Шахлін і Л. Латиніна стали пере­можцями в особистих змаганнях з багатоборства і отримали звання абсо­лютних чемпіонів світу 1958 р.

Подією величезного історичного значення у період, який розглядається був вступ Радянського Союзу в олімпійський рух. У квітні 1951 р. в СРСР був створений Національний олімпійський комітет.

У 1952 р. радянські спортсмени, серед яких було багато представників України, вперше прийняли участь в Олімпійських іграх (XV) — у Гельсінкі.

Найбільш чисельними на Іграх XV Олімпіади були команди Радянського Союзу і Сполучених Штатів Америки. Не дивлячись на відсутність досвіду участі у подібних змаганнях, радянські спортсмени виступили блискуче

Вони приймали участь у всіх видах олімпійської програми, крім хокею на траві. Ними було встановлено два світових і шість олімпійських рекор­дів. Спортсмени СРСР вибороли 22 золоті, ЗО срібних, 19 бронзових меда­лей і набрали у неофіційному командному заліку однакову із спортсменами СІІТА кількість очок (494). Особливо успішно радянські спортсмени висту­пили у змаганнях з гімнастики, класичної і вільної боротьби, важкої атлети­ки і стрільби. У цих видах вони здобули загальну перемогу. Високі досягнен­ня показали радянські атлети у змаганнях з баскетболу, веслування, боксу, легкої атлетики, де вони зайняли загальні другі місця. 29 спортсменів СРСР стали олімпійськими чемпіонами.

Участь в Олімпійських іграх дала можливість радянськім спортсменам здобути необхідний досвід. Не всі виступи були вдалими. Низькі результати показали плавці, велосипедисти, фехтувальники, вітрильники і представни­ки кінного спорту. Сьоме місце зайняли ватерполісти. Посередніми були ре­зультати у деяких видах легкої атлетики, невдало виступили в олімпійському турнірі радянські футболісти.

У1956 р. радянська делегаці я у складі 327 спортсменів виступила у змаган­нях з 20 видів спорту на XVI Олімпійських іграх у Мельбурні (Австралія).

Збірна СРСР на іграх у Мельбурні виступила у всіх видах олімпійської програми, за виключенням хокею на траві. Радянські спортсмени здобули переконливу перемогу. Вони вибороли 37 золотих, 29 срібних і 32 бронзові нагороди, набрали у неофіційному командному заліку 624,5 очки, значно ви­передивши збірну СІІІА (74 медалі і 498 очок).

Вони зайняли перші місця у змаганнях із гімнастики, боксу, класичної боротьби, сучасному п'ятиборству, веслуванню на байдарках і каное, вільної боротьби, футболу і кульовій стрільбі, другі місця — у змаганнях з баскет­болу і легкої атлетики, важкій атлетиці, академічному веслуванню і третє —:і водного йолу.

Героєм XVI Олімпійських ігор, за визнанням світової спортивної спіль­ноти, був радянський стаєр В. Куц, який виборов золоті нагороди у бігу на 5000 і 10000 м. Володимир Куц, який народився і виріс на Сумщині, був ви­знаний кращим спортсменом олімпійського року.

У 1956 р. радянські спортсмени вперше приймали участь у VII зимо­вих Олімпійських іграх, які проходили у Кортіна д'Ампеццо (Італія).Тут наші спортсмени отримали перемогу, набравши 103 очки. Вони вибороли 16 олімпійських нагород (7 золотих, 3 срібні і 6 бронзових) і далеко позаду залишили команди Австрії, Швеції, Фінляндії, СІІІА. На цих іграх блиску­чого успіху досягли радянські хокеїсти, які у тому ж році стали чемпіонами

Олімпійських ігор, світу та Європи. Чотири золоті нагороди отримали ков­занярі. Дві золоті медалі виграв Є.Гришин (на дистанціях 500 і 1500 м, при­чому у біг)' на 500 м він встановив світовий рекорд — 40,2 с). Лижниці ви­бороли дві золоті, дві срібні і три бронаові медалі.

Необхідно відмітити, що у цей період радянські спортсмени успішно виступають ще» одних міжнародних комплексних змаганнях, в яких по­чали приймати участь ще до вступу з олімпійський рух. Таким чином, ці змагання 'оули своєрідною школою, де радянські спортсмени набували до­свіду участі в комплексних змаганнях. Мова йде про Всесвітні студентські ігри, які проводились у рамках Всесвітніх фестивалів молоді і студентів. На т. Всесі-ітньому фестивалі (1947 р.) радянські спортсмени приймали участь у змаганнях неофіційно (і лише в окремих видах), тому першим офіційним є, фактично, виступ у 1949 р. у Будапешті на її фестивалі, де радянська команда здобула перше місце. Такою ж успішною була участь радянських спортсменів у дружніх спортивних іграх молоді і на наступних фестивалях, які проводи­лись через кожні два роки.

У 1958 р. радянські спортсмени підтримували контакти зі спортивни­ми організаціями 63 країн Європи, Азії, Африки, Америки та Австралії. Міжнародні зустрічі були стимулем для спортсменів у намаганні досягти високих спортивних результатів.