Тема 32. Діалектика: принципи, категорії, закони

У роботі необхідно визначити поняття «діалектика», окреслити етапи його формування, а також викласти зміст основних принципів, категорій та законів діалектики.

Діалектика є загальною теорією розвитку всього сущого, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, категоріях та принципах. Принципи діалектики – вихідні, об’єктивні за змістом ідеї діалектики, що поряд із законами та категоріями діалектики відображають найзагальніші закономірності процесу розвитку предметів і явищ об’єктивної дійсності та виконують методологічну функцію у науковому і філософському пізнанні. До провідних принципів діалектики належать: принципи розвитку, всезагального зв’язку, єдності історичного та логічного, сходження від абстрактного до конкретного.

Закони діалектики є всезагальними, тобто такими, що діють на рівні природного буття, соціального та психічного (особистісного).

Закони діалектики представлені: 1) законом єдності й боротьби протилежностей; 2) законом переходу якісних змін у кількісні і навпаки; 3) законом заперечення заперечення. Розкрийте сутність цих законів та особливості їхньої дії в усіх сферах буття. Проаналізуйте також основні категорії діалектики: одиничне, загальне й особливе; причина і наслідок; форма і зміст; необхідність і випадковість; можливість і дійсність; частина і ціле; сутність і явище; система, структура і елемент.

У сучасній філософії виділяють також екзистенційну та негативну діалектику. Поясніть сутність даних вчень.

Література:

· основна: 12-17; 20;

· додаткова: 2; 12; 20; 26.

Додаткове питання: написати есе «Альтернативи діалектики: метафізика, софістика, еклектика».

 

Тема 33. Людина як мета і вища цінність історичного розвитку

Розкриваючи тему контрольної роботи, необхідно навести та розтлумачити найбільш відомі теорії антропогенезу (релігійну, еволюційну, космологічну, міфологічну, марксистську) у контексті співвідношення соціального та біологічного в людині.

Філософія зосереджується також на проблемі сенсу життя людини. Оскільки існування кожного людського індивіда конечне, він, будучи духовною істотою, має або прийняти цю свою конечність, або вдатися до пошуку безперечного смислу буття, який допоміг би йому цю конечність здолати. Існують наступні способи осмислення людського буття: людина або претендує на те, щоб створити, випродукувати жаданий смисл, внести його у світ власною діяльністю; або прагне віднайти його ззовні уже сформованим і придатним для застосування; або ж, нарешті, виявляє готовність до співучасті у виробленні цього смислу шляхом відкритого діалогу, спілкування зі світом, буттям, з усіма відомими та невідомими його потенціями і чинниками.

Філософська антропологія висуває також проблему смерті та безсмертя людини. Слід визначити культурно-істор ичний аспект проблеми смерті.

Поглибленому осмисленню смерті, яке утверджувалося протягом століть, відповідав і досить, високий рівень «культури вмирання», культури підготовки людини до зустрічі зі смертю (власною або своїх близьких). Потрібні для цього культурні здатності та навички виховувала в європейської людини християнська культурна традиція в усій її цілісності. Безсмертя ж людини визначається шляхом її життя, діями, вчинками, духовною спадщиною, яку людина зберегла і передала майбутнім поколінням.

Література:

· основна: 12-17; 20;

· додаткова: 2; 7; 15; 36; 50; 55.

Додаткове питання: написати есе «Чи є об’єктивні критерії сенсу життя?»

 

Тема 34. Наукове пізнання

 

Пізнання – процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. Підвищення ролі науки в суспільстві, зростання її соціального престижу ставить високі вимоги до знань про науку. Передісторія науки, поява наукового знання сягає своїм корінням глибокого минулого. Стисло розгляньте головні етапи розвитку науки.

Визначте також форми і методи наукового пізнання. У науковому пізнані головна роль належить раціональному мисленню, яке перебуває у взаємодії з чуттєвим пізнанням. У науковому пізнанні виділяють такі форми і засоби: ідея, проблема, гіпотеза, концепція й теорія.

Теорія – це система достовірних знань про дійсність, що дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві характеристики об’єкта. Дві найважливіші функції теорії – пояснення та передбачення. Дайте характеристику методів наукового пізнання: спостереження, експеримент, аналіз, синтез, абстрагування та узагальнення, індукція та дедукція. А також окресліть способи організації наукового пізнання у сучасному суспільстві.

 

Література:

· основна: 12-17; 20;

· додаткова: 10; 42; 45; 56.

Додаткове питання: написати есе «Етика сучасного науковця: відповідальність та гідність проти плагіату».

 

Тема 35. Філософське розуміння суспільства та його будови

 

Суспільство як цілісна система є предметом дослідження соціальної філософії. Остання умовно виділяє певні сфери суспільного буття (матеріальну, духовну, власне соціальну та фізичну), а також окремо розглядає суспільне виробництво та суспільну свідомість.

Зауважимо, що під категорією суспільне виробництво слід розуміти не тільки виробництво матеріальних благ, а також форми спілкування, особливості суспільних відносин. Спосіб виробництва представлений двома сторонами: продуктивні сніп, виробничі відносини. У трудовій діяльності розрізняють: цілеспрямовану діяльність людини, тобто саму працю, знаряддя праці, предмети праці. Розкриваючи тему контрольної роботи, необхідно розглянути взаємозв’язок продуктивних сил та продуктивних відносин, а також духовне виробництво, що здійснюється у нерозривному взаємозв’язку з іншими видами суспільного виробництва. Також визначте роль техніки, технічної діяльності, технологій у виробництві та у житті сучасного суспільства.

Суспільна свідомість є сукупністю ідеальних форм, які охоплюють і відтворюють суспільне буття. Роль суспільної свідомості проявляється в її соціальній активності. Суспільна свідомість є надзвичайно складним явищем, що має динамічну, складну структуру. Виділяють буденний і теоретичний рівень суспільної свідомості, а також такі види суспільної свідомості, як: правова, політична, моральна, естетична, релігійна. Епіцентром соціальної філософія визнається особистість як носій свідомості, як центр суспільного та культурного буття.

 

Література:

· основна: 12-17; 20;

· додаткова: 7; 13; 29; 31-37; 54.

Додаткове питання: написати есе «Людина і суспільство: взаємодія, адаптація чи протест?»