Тема 12. Філософія епохи Відродження 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 12. Філософія епохи Відродження



Відродження – це перехідна епоха від феодального суспільства до капіталістичного. Найвизначнішою рисою цієї епохи с повернення до цілісного світосприйняття, характерного для античності, відродження античних ідеалів людськості. Синонімічною назвою для епохи стає слово «гуманізм». На зміну аскетичному ідеалу середньовіччя приходить ідеал гармонійної людини, що живе земними радощами та печалями. Ці зміни були пов’язані насамперед з процесом секуляризації (звільнення світського життя від релігії та церковних інститутів). В дійсності ренесансна людина і ренесансна культура та філософія суттєво відрізняються від античної.

Врахуйте, що хоч Відродження протиставляє себе середньовічному християнству, але воно виникає як інтеграція розвитку середньовічної культури, а тому несе в собі ще й такі риси, котрі не були притаманними античності. Якщо середньовіччя було зорієнтоване на релігію, то Відродження – це епоха художньо-естетична. Коли у центрі уваги античності було природно-космічне життя, а в середні віки – Бог і священна ідея спасіння, то в епоху Відродження в центрі уваги – людина, що починає відігравати роль істоти, співрівної Богові. Творча діяльність набуває сакрального характеру. За допомогою цієї діяльності людина не просто задовольняє свої потреби, вона творить новий світ, створює красу і творить найвище, що є у світі – саму себе.

Одним із представників ренесансної філософії був кардинал католицької церкви Микола Кузанський (1401-1464 рр.). Проаналізуйте його вчення про буття, про «єдине», єдність протилежностей. Зверніть увагу, що іноді Кузанського порівнюють з дволиким Янусом, один бік якого звернений до схоластики, а другий – до майбутньої філософської класики ХVІІ ст. Під це порівняння певною мірою підпадає вся філософія ХV-ХVІ ст.

Література:

· основна: 1; 2; 7; 11-17; 19;

· додаткова: 2; 32; 37.

Додаткове питання: написати есе «Людина – істота універсальна?».

 

Тема 1 3. Філософія Нового часу: емпіризм та раціоналізм

 

Зверніть увагу на те, що Новий Час характеризується інтенсивним процесом розвитку знань про людину, природу, суспільство. Філософське пізнання за формою та змістом суттєво відрізняється від попереднього етапу, виникають нові галузі наукових знань: соціальна статистика, демографія, політична економія; постає питання про використання математичних методів пізнання і прогнозування розвитку соціальних процесів.

У XVII ст. поступово руйнується середньовічна система цінностей і світосприйняття, розповсюджується натуралізм. Так, наприклад, в суспільному знанні натуралізм зорієнтував дослідження на виявлення загальних і біологічних визначень соціального, на пошуки істинної «природи людини». Усе це знайшло відображення в таких концепціях, як загальна теорія людини, теорія права, теорія естетики, теорія суспільного договору.

Порівняйте вчення раціоналіста Рене Декарта та представника емпіризму Френсіса Бекона. Перший віддає перевагу розуму. Філософія, на його думку, – це мудрість, яка розуміється як «досконале знання всього того, що може пізнати людина». Головні ідеї гносеології Декарта: визнання існування Бога як першопричини всіх речей; існування двох субстанцій: тілесної (матерія) та духовної (розум); визнання апріорного знання в розумі («ніщо не виникає із нічого»); критичне ставлення до світу та знань («піддавай усе сумніву»). Декарт послідовно підходив до філософії, розробляючи дедуктивну методологію пізнання.

Френсіс Бекон намагався ліквідувати догматичний метод пошуку істини в науці, виробив визначення правила моралі та життєві цінності, які стали суттєвою частиною його методу. Розробив індуктивний метод пізнання (від часткового до загального), вчення про шляхи пізнання та «ідолів» (помилки) на шляху пізнання.

Література:

· основна: 1; 2; 7; 11-17; 20;

· додаткова: 2; 5; 16; 25; 49.

Додаткове питання: написати есе «Знання – сила?».

 

Тема 1 4. Англійська філософія Нового часу: Дж. Локк та Т. Гоббс

 

Дайте характеристику англійській філософії Нового часу на прикладі вчень Дж. Локка та Т. Гоббса.

Зверніть увагу на те, що Локк визначає головну задачу філософії як виявлення можливостей пізнання світу людиною. Досвід – єдине джерело знань про зовнішній і внутрішній світ для людського розуму. Досвід поділяється на зовнішній (відчуття, уявлення, поняття, інтелектуальні, емоційні та вольові прояви душі) та внутрішній (рефлексія, ідеальні явища самосвідомості, які виникають в розумі в процесі самопізнання, самоаналізу). Локк визначає людину як «чисту дошку», на якій лише досвід може «записати» певну інформацію. Подумайте, чи можна з цим погодитись.

Ідеї гносеології Гоббса ґрунтуються на впевненості, що первинне знання необхідно реалізувати методом індукції. Потім пізнання переходить на теоретичний рівень. Гоббс вважав у визначенні істини найбільш важливими методи дедукції та синтезу. Соціально-політичні погляди Гоббса простежуються в його роботі «Левіафан». Через рівність здібностей і надій на досягнення мети люди намагаються підкорити один одного, їх відносини – загальна «війна всіх проти всіх». Посередником між людьми повинен стати створений людьми Левіафан – земний бог, що символізує владу і порядок в суспільстві, який є гарантом свободи людини і порядку.

В чому, на Вашу думку, актуальність вчення Гоббса сьогодні?

Література:

· основна: 1; 2; 7; 11-17; 20;

· додаткова: 2; 13; 30; 31.

Додаткове питання: написати есе «Чи існує сьогодні «війна всіх проти всіх»?».

Тема 1 5. Філософія Просвітництва та метафізичний матеріалізм

 

Просвітництво – культурно-історичний термін (вперше використали Вольтер і Гердер), що позначає певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає в широкому використанні розуму для суспільного прогресу. Просвітництво продовжує гуманістичні тенденції ХІV-ХV ст., але відрізняється більшим раціоналізмом і критичністю. Головним прагненням просвітників було знайти природні принципи суспільного життя. З цієї точки зору було піддано критиці всі наявні форми і відношення людей в сфері права, моралі, економіки, політики тощо. Під впливом Просвітництва розпочались реформи в деяких країнах Західної Європи, що сприяли розбудові громадянського суспільства.

Розкрийте суспільно-політичне вчення Ш. Монтеск’є, приділивши особливу увагу географічному детермінізму: ідеї великого значення географічного фактору (територія, клімат, родючість землі і т.п.) в розвитку суспільства.

Дайте характеристику філософії Вольтера та Руссо. Зверніть увагу на те, що Вольтер висував ідеї, спрямовані проти феодалізму, боровся проти церкви, релігійної нетерпимості, фанатизму, деспотії. Вольтер – рішучий прибічник рівності громадян перед законом, але вважав неминучим поділ людей на багатих і бідних. Вірив в «освіченого монарха», тобто розумного і справедливого царя чи імператора, але наприкінці свого життя схилився до того, що найкращим державним устроєм є республіка. Він залишився переконаним в неминучості суспільного прогресу.

Ж.-Ж. Руссо торкається питань розвитку цивілізації, держави, моралі, розмірковує над проблемами соціальної нерівності та виховання. У вихованні Руссо спирався на відчуття та почуття людини, звертався до її щирого серця. В цьому він вбачав можливість збереження і розвитку справді людських відносин у суспільстві. Рішуче виступає проти соціальної нерівності, вимагає свободи і забезпечення повноти юридичних прав.

Взагалі мислителі-просвітники вказували, що не існує такого способу правління, який би можна було визнати ідеальним: концентрація влади веде до деспотії, безмежна свобода – до анархії, розподіл влади послаблює її. Єдиний можливий засіб поліпшення суспільства і особливо моралі – просвітництво, виховання.

Література:

· основна: 1; 2; 7; 11-17; 20;

· додаткова: 2; 32; 37; 46.

Додаткове питання: написати есе «Чи актуальна сьогодні педагогічна концепція Руссо?».

Тема 16. І. Кант – засновник німецької класичної філософії

 

Іммануїл Кант є засновником німецької класичної філософії, особливого етапу розвитку світової філософії в цілому. Перш ніж розглянути зміст філософії Канта, дайте стислу загальну характеристику німецької класичної філософії. Зверніть увагу на періодизацію філософської творчості І. Канта: докритичний та критичний періоди. Розкрийте класифікацію суджень, подану філософом: 1) апріорні судження – такі положення людського розуму, з яких починається будь-яке пізнання. Апріорне знання включає в себе такі поняття: простір і час, кількість і якість, причина і наслідок, мета і Бог; 2) апостеріорні судження – знання, яке отримується з досвіду. Скільки ми б не досліджували глибину явища, знання не буде знанням речей. Тобто річ для нас (феномен) відрізняється від того, чим вона є сама по собі. Річ у собі – критична межа розуму, до якої доходить пізнання. Крім того, Кант підкреслює, що між досвідними даними і апріорними (позадосвідними) положеннями свідомості завжди є третє – активність самої свідомості суб’єкта.

Спроможність судження – самостійне мислення особи, яке розкривається в житті людини, її вчинках, життєвій позиції, тобто в формі практичного розуму. Знання людини, за Кантом, тільки тоді має цінність, коли воно допомагає людині стати людяною, реалізувати ідею добра.

Література:

· основна: 1; 2; 7; 11-17; 20;

· додаткова: 2; 23; 24.

Додаткове питання: написати есе «Як я розумію слова Канта: «Ніщо не дивує мене більше, ніж зоряне небо наді мною та моральний закон в мені»?

Тема 17. Філософія Г. Гегеля

Розкриваючи основний зміст творчості Гегеля, зверніть увагу на поняття «Абсолютна Ідея» та етапи її втілення. Порівняйте останні з іпостасями існування універсалій у вченні Фоми Аквінського.

Розкрийте гегелівське розуміння історії. Остання, на його думку, є прогресом у пізнанні свободи, а ідеалом історичного розвитку суспільства є досягнення свободи для всіх. Гегель виділяє три періоди розвитку свободи: східний, античний, германський. Крім того зауважимо, що розкриття достовірної природи людини Гегель також пов’язує з історією, точніше з історичною діяльністю людини.

Важливе місце у вченні Гегеля займає гносеологія. Так філософ стверджував, що істина має процесуальний характер та повинна бути абсолютним предметом філософії, а не тільки метою, до якої філософія намагається дійти. За Гегелем, метод – це розкриття здібностей, закладених в самому розумі людини, таке пізнання світу, яке є одночасно пізнання людиною самої себе, включаючи пізнання і саму здібність пізнавати світ. Метод Гегель пов’язує з античним поняттям діалектика пізнання. Гегелівський діалектичний метод – це утримання в єдності всіх моментів, що мають протиріччя і, перш за все, суб’єктивних і об’єктивних сторін процесу пізнання. Особливу увагу приділіть категоріям, принципам та законам діалектики, що сформульовані Гегелем.

Література:

· основна: 1; 2; 7; 11-17; 20;

· додаткова: 2; 11; 12.

Додаткове питання: написати есе «Як ви розумієте сутність ноогенетичного закону Гегеля?».



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 89; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.205.243.115 (0.016 с.)