Правова охорона навколишнього природного середовища в сільському господарстві

Охорона природного середовища в сільському господарстві залежить від екологізації використання земель, вод та інших природних багатств.

Правову основу охорони навколишнього природного середовища в зазначеній галузі складають ті норми земельного, водного, лісового та іншого природоохоронного законодавства, які сприяють екологізації використання тих чи інших об'єктів природи.

Мова йде про правові норми конкретного призначення, що регулюють екологічні відносини в аграрному секторі економіки. Такі норми є в Земельному, Водному, Лісовому кодексах України, в законах про охорону атмосферного повітря, тваринного світу та інших правових актах природоохоронного значення.

У земельному законодавстві є ціла система норм, направлених на використання і охорону земель. Але є ще багато недоліків і невикористаних можливостей. Це в першу чергу стосується екологізації землеробства.

Як відомо, негативно впливає на стан використання земель водна і вітрова ерозія. В Україні зазнає впливу ерозії майже 20 млн. га сіль­ськогосподарських угідь, з них 8 млн. га орних земель. Кожен з цих

видів ерозії має свої особливості й умови розвитку. Але наслідки їх однакові - зниження родючості ґрунту, врожайності сільськогоспо­дарських культур, спад виробництва сільськогосподарської продукції у цілому.

Крім того, вітрова ерозія та пилові бурі погіршують санітарно-гігієнічні умови життя людей. Вони забруднюють атмосферне повітря. У ґрунті можуть знаходитися збудники чуми, туберкульозу, дизентерії, бруцельозу, черевного тифу тощо.

Нерідко можна почути, що водна і вітрова ерозія - це явища природи. Так, але ці явища залежать і від діяльності або бездіяльності людей.

Як відомо, ерозію викликає вирубування ґрунтозахисних лісів, розорювання крутих схилів і великих площ з легкими ґрунтами, відсутність правильних сівозмін, порушення трав'яного покриву при надмірному випасанні худоби на піщаних ґрунтах тощо.

У Державній програмі охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів України на 1991— 1995 рр. і на період до 2005 р. та інших правових актах передбачено впровадження комплексу протиерозійних заходів, зокрема, створення полезахисних лісових смуг, застосування ґрунтозахисних сівозмін, безполицевого обробітку ґрунту із залишенням стерні, обробіток ґрунту впоперек схилів, смугове розміщення сільськогосподарських культур, збереження і посадка ґрунтозахисних лісів на берегах річок, в ярах, балках.

Охорона природного середовища в сільському господарстві залежить від того, наскільки науково обґрунтованим є проведення меліоративних робіт.

Меліорація земель - це їх поліпшення шляхом осушення або зрошення. Воно завжди повинно проводитись на науковій основі, ігнорування цієї вимоги викликає небажані наслідки.

Надмірність, не виваженість при проведенні осушування боліт та інших надмірно зволожених земель призводить до зниження рівня ґрунтових вод, висихання лісів та іншої рослинності, гибелі тваринного світу. Такі явища дуже ускладнюють екологічну обстановку в сільській місцевості.

Екологічну спрямованість повинно мати правове регулювання проведення осушувальних робіт. Забезпечуючи виконання програми меліорації земель, правові норми водночас повинні забезпечувати її екологічність.

Негативні екологічні наслідки викликає і науково необгрунтоване обводнення та зрошення земель. Воно призводить до їх заболочення і засолення.

З метою запобігання таких прикрих екологічних наслідків законодавство, що регулює порядок користування водою для зрошення, вимагає дотримання певних умов поливу полів (норм витрачання води, періодичність подання води на поля тощо).

На стан природного середовища в сільському господарстві негативно впливає надмірне застосування і неправильне зберігання мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Причина полягає в однобокості підходу до їх застосування - аби отримати максимальний врожай. Це призводить до поганих наслідків: забруднюється ґрунт, вода, повітря, погіршується якість урожаю сільськогосподарських культур, що згубно впливає на здоров'я людей.

Насамперед належить забезпечити лімітоване застосування мінеральних добрив і хімікатів, яке підвищує врожайність, але не повинно негативно впливати на навколишнє середовище і здоров'я людей.

Іншими словами, треба за допомогою правових важелів домагатись застосування науково обґрунтованих, екологічно безпечних, ресурсозберігаючих технологій внесення добрив і хімікатів.

Важливо також заохочувати шляхом регулювання цін ті господарства, які використовують лише органічні добрива і виробляють екологічно чисту продукцію.

Виробництво сільськогосподарської продукції, у якій вміст шкідливих речовин перевищує граничнодопустиму концентрацію, повинно бути економічно невигідним.

Поліпшенню природного середовища в сільському господарстві сприяє Закон України "Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня 1995 р., який регулює правові відносини, пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, реалізацією та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, визначає права і обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів державної виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері.

Пестициди і агрохімікати, які становлять підвищену небезпеку, застосовуються лише за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоров'я і Міністерства екології та природних ресурсів України. Перелік пестицидів і агрохімікатів, які становлять підвищену небезпеку, визначається Кабінетом Міністрів України.

За порушення законодавства про пестициди і агрохімікати згідно зі ст. 20 закону може наступити цивільна, дисциплінарна, адміністративна або кримінальна відповідальність.

Відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушень законодавства про пестициди та агрохімікати, здійснюється відповідно до чинного законодавства.

У плані поліпшення екологічного стану в сільській місцевості всебічній охороні і регулюванню використання підлягає природна рослинність, в першу чергу - лікарська, технічна і декоративна.

Для вирощування лікарських рослин слід задіяти всі ті непридатні земельні ділянки, на яких здавна росте бур'ян. У правовому і організаційному відношенні ще багато треба зробити, щоб на косогір'ї, в канавах, на узбіччях доріг, інших непридатних земельних ділянках росли не бур'яни, а лікарські рослини: ромашка польова, звіробій, собача кропива, валеріана та ін.

Екологічну ситуацію у сільському господарстві здатні ускладнювати і тваринницькі комплекси - безгосподарність у їх використанні. Стоки комплексів завдають великої шкоди навколишньому природному середовищу. Вони забруднюють ґрунт, водойми і ґрунтові води, повітряне середовище.

Щоб уникнути негативних екологічних наслідків, передбачається встановлення при будівництві тваринницьких комплексів і ферм санітарно-захисних зон. Залежно від виду і кількості тварин на фермі чи комплексі розміри санітарних зон можуть бути від 300 до 1500 м.

Тваринницькі комплекси і ферми належить розміщати за межами населених пунктів і на відстані від водних джерел.

Навколишнє середовище в сільській місцевості забруднюється при використанні сільськогосподарської авіації для захисту рослин. Велика кількість пестицидів потрапляє на ділянки і об'єкти, які не призначені для обробітку: ріки, озера, луки, виробничі та житлові об'єкти. Щоб запобігти таких негараздів, треба завжди у виробничих процесах враховувати екологічні фактори. Застосування в сільському господарстві технічних засобів вимагає наукового підходу і виваження.

Екологізація сільського господарства забезпечить зростання виробництва сільської продукції, поліпшить її якість, створить еколо­гічно сприятливі умови для праці і життя громадян як села, так і міста.

Правова охорона природного середовища в сільському господар­стві і еколого-правова наука покликані вирішити три основних завдання: запобігти забрудненню навколишнього природного

середовища, забезпечити виробництво екологічно чистої продукції, створити сприятливі умови для праці і життя сільського населення.