Вода як об'єкт охорони і використання

Вода є важливою складовою всього живого, а саме тому води – це вельми корисний природний ресурс, який ми маємо берегти.

Добова потреба у воді дорослої людини складає 2,5-3 літри. Вона задовольняється водою, що надходить до організму з продуктами харчування та тією рідиною, яку людина випиває. При великих фізичних навантаженнях та у спекотну погоду потреба у воді зростає. І це лише для людей, а поруч з нами існують ще тварини і рослини, структура яких, як і людська, складається з великого відсотку води. Доведено, що організм людини дуже чутливо реагує на втрату вологи. Втрата лише 15-25% може призвести до смерті. Та крім забезпечення своєї життєздатності, ми використовуємо воду для багатьох інших потреб, як то купання, прання, миття певних речей, прибирання, поливання та інше. Мабуть саме через таку необхідність більшість міст та сел розташовані біля води (річок, озер, інших водойм), яку ми ще використовуємо для масового відпочинку, як водні шляхи та джерела енергії тощо. Багато води споживає сільське господарство, стрімко зростають потреби води у промисловості.

Взагалі запаси води на Землі величезні, та проблема в тому, що переважну більшість вод складають солоні води, тобто не придатні до вживання. Прогнозні ресурси підземних вод питної якості розподілені на території України вкрай нерівномірно, і становлять 22,5 млрд. куб. метрів на рік (61,7 млн. куб. метрів на добу), з яких 8,9 млрд. куб. метрів (24,4 млн. куб. метрів на добу) гідравлічно незв'язані з поверхневим стоком і становлять додаткову складову доповерхневого стоку. Водозабір підземних вод у складі прогнозних ресурсів становить 21 відсоток, що свідчить про можливість ширшого використання їх у багатьох областях. З метою забезпечення населення та народного господарства необхідною кількістю води в Україні збудовано 1087 водосховищ загальним об'ємом понад 55 млрд. куб. метрів, 7 великих каналів довжиною близько 2000 кілометрів з подачею на них понад 1000 куб. метрів води за секунду, 10 великих водоводів великого діаметру, по яких вода надходить у маловодні регіони України. І всеодно потенціал водних ресурсів України залишається дуже обмеженим. Багато інших країн теж відчувають гостру проблему нестачі питної води, отож забезпечення всіх потреб людини чистою прісною водою і охорона вод висуваються в ряд найважливіших завдань сучасності.

Основними причинами забруднення поверхневих вод України є: скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації; надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія грунтів на водозабірній площі.

Якісний стан підземних вод внаслідок господарської діяльності також постійно погіршується. Це пов'язано з існуванням на території України близько 3 тис. фільтруючих накопичувачів стічних вод, а також з широким використанням мінеральних добрив та пестицидів. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод у Донбасі та Кривбасі. Проблема екологічного стану водних об'єктів є актуальною для всіх водних басейнів України. Що ж до Дніпра, водні ресурси якого становлять близько 80 відсотків водних ресурсів України і забезпечують водою 32 млн. населення та 2/3 господарського потенціалу країни, то це одне з найважливіших завдань економічного і соціального розвитку та природоохоронної політики держави.

Усі водні об'єкти на території України становлять її водний фонд. До нього належать:

а) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;

б) підземні води та джерела;

в) внутрішні морські води та територіальне море;

Усі водні об'єкти поділяються на об'єкти загальнодержавного і місцевого значення. До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

а) внутрішні морські води та територіальне море;

б) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

в) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

г) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

а) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

б) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Води є виключно власністю народу України і надаються тільки в користування. Народ України здійснює право власності на води через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів.

Водний кодекс України, розділ 1, глава 1, стаття 5.

Використання вод в Україні здійснюється з метою задоволення питних, побутових, лікувальних, курортних, сільськогосподарських, транспортних та інших державних і громадських потреб. Окремі повноваження щодо розпорядження водами можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Через екологічну кризу на території нашої батьківщини, екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з найважливіших пріоритетів державної політики у галузі охорони та відтворення водних ресурсів. 27 лютого 1997 року Верховною Радою України затверджена "Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості води".

Основною метою Національної програми є відновлення і забезпечення сталого функціонування Дніпровської екосистеми, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження.

Не в кращому, а подекуди і в гіршому стані перебувають басейни інших річок України (Сіверського Дінця, Дністра, Західного Бугу, Південного Бугу, басейни річок Приазовської та Причорноморської низовин). Тому мета та стратегічні напрями, визначені Національною програмою для Дніпра, є аналогічними і для інших водних басейнів України.

Тепер докладніше розглянемо процес водокористування.

За Водним кодексом водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи; особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають в них зворотні води або користуються водними об'єктами. У процесі водокористування всі повинні дотримуватися вимог законодавства щодо збереження якості водних ресурсів, їх водності, а також впроваджувати наукові та технічні заходи, що забезпечують комплексне, раціональне використання вод та їх охорону.

" Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом."

Водокористувачі можуть бути первинними та вторинними.

Конституція України, К., 1996, розділ 1, стаття 13.

Первинні - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що всановлюються між ними, та за погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачеві.

Водне законодавство закріплює права та обов'язки водокористувачів. Вони мають право:

- здійснювати загальне, спеціальне водокористування та користування водами для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту;

- користуватися водними об'єктами місцевого значення на умовах оренди;

- користуватися поверхневими, підземними, внутрішніми морськими водами і територіальним морем для задоволення питних, господарсько-побутових, сільськогосподарських, промислових та інших потреб;

- вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;

- споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;

- передавати у користування воду іншим споживачам за плату та на визначених умовах;

- здійснювати інші функції щодо водокористування та користування водними об'єктами в порядку, встановленому законодавством.

У нашій державі права водокористувачів охороняються законом, а у випадку їх порушення підлягають поновленню.

Водокористувачі зобов'язані:

- економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення і поліпшення якості вод;

- користуватись водними об'єктами відповідно до цілей і умов їх надання;

- дотримуватись встановлених нормативів граничнодопустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

- здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами;

- не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;

- утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибрежні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

- здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю та кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин;

- здійснювати технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;

- здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;

- своєчасно сплачувати за спеціальне водокористування та інші платежі відповідно до законодавства;

- своєчасно інформувати місцеві Ради, державні органи охорони навколишнього природного середовища та санітарного нагляду про виникнення аварійних забруднень;

- здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацієюнаслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;

- виконувати інші обов'язки щодо використовування і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

У разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.

Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, або тих, що користуються водними об'єктами, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування або надав водний об'єкт у користування. Право загального водокористування може бути обмежене районною і міською Радами народних депутатів.

Водне законодавство передбачає тільки такі види водокористування:

1) загальне;

2) спеціальне;

3) користування водами для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту.

"Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, ЗакономУкраїни "Про охорону навколишнього природного середовища" - та іншими актами законодавства".

З прийняттям нового Водного кодексу підведені підсумки всьому попередньому розвитку водного законодавства. В Кодексі розвинуті і доповнені ті положення законодавства, що виправдали себе на практиці і зберігають значення для правового регулювання водних відносин у майбутньому.

У Водному кодексі також зазначено, що:

"Усі води (водні об'єкти) на території України є національнимнадбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту."

"Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного ірослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами."

"В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту."

 

Водний фонд.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До нього належать:

· поверхневі води: природні водойми (озера);

· водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;

· підземні води та джерела;

· внутрішні морські води та територіальне море.

Усі водні об'єкти поділяються на об'єкти загальнодержавного і місцевого значення.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

• внутрішні морські води та територіальне море;

• підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

• поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також усі їх притоки;

• водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

· поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

· підземні води, які не можуть бути джерелом центрального постачання.