Води як об’єкти правового регулювання використання, відновлення й охорона.

Екологічне право

Тема № 10. Правові основи використання, охорони та відновлювання вод.

Мета: дати студентам чітке поняття води як об’єкту правового регулювання використання, відновлення й охорони. Студенти повинні знати предмет і систему водного права. Студенти повинні орієнтуватись в суб’єктах, об’єктах права власності на води.

План заняття:

1. Води як об’єкти правового регулювання використання, відновлення й охорона.

2. Водний фонд.

3. Поняття, предмет і система водного права.

4. Водне законодавство.

5. Право власності на воду.

6. Суб’єкти, об’єкти права власності на води.

7. Підстави виникнення зміни та припинення права водокористування. Права та обов’язки суб’єктів водних орендних правовідносин.

8. Державне регулювання та управління в галузі використання, відновлення та охорони вод.

9. Ведення державного водного кадастру.

10. Контроль за додержанням законодавства в галузі використання, відновлення та охорони вод.

Питання для самостійного вивчення:

1. Форми та особливості правової охорони вод.

2. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства.

Рекомендована література до теми:

1№	Вид	Назва
	Базова	Конституція України від 28. 06. 96р.
	Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р.
	Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 21.06.01 р.
	Закон України “Про природно-заповідний фонд” від 16.06.92 р.
	Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.94 р.
	Закон України “Про екологічну експертизу” від 09.02.95 р.
	Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 02.03.95 р.
	Закон України “Про тваринний світ” від 21.05.02 р.
	Закон України “Про курорти ” від 05.10.2000 р.
	Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.99 р.
	Закон України “Про виключну (морську) економічну зону” від 16.05.95 р.
	Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон” від 13.10.92 р.
	Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13.07.2000 р.
	Закон України “Про ратифікацію Конференції про допуск до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішення та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” від 06.07.99 р.
	Земельний кодекс України від 25.10.01 р.
	Кодекс України про надра від 27.02.94 р.
	Лісовий кодекс України від 21.01.96 р.
	Водний кодекс України від 06.06. 95 р.
	Кодекс України про адміністративні порушення
	Кримінальний кодекс від 05.04.01 р.
		Постанова ВР України “Про Червону книгу України” від 29.10.92 р. № 2750.
		Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” від 26.01.90 р. №1.
	Допоміжна	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996.
	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.:Істина, 2001.
	Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер,2001.
	Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К.,1997.
	Малишко М.І. Основи екологічного законодавства і права України. – К.,1997.
	Петров В.В. Экологическое право России: Учебник для вузов. – М., 1995.
	Шульга М. Земельне та сільськогосподарське законодавство України. – Харків,1996.

ЛЕКЦІЯ

Води є виключно власністю народу України і надаються тільки в користування. Народ України здійснює право власності на води через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів.

Водний кодекс України, розділ 1, глава 1, стаття 5.

Використання вод в Україні здійснюється з метою задоволення питних, побутових, лікувальних, курортних, сільськогосподарських, транспортних та інших державних і громадських потреб. Окремі повноваження щодо розпорядження водами можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Через екологічну кризу на території нашої батьківщини, екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з найважливіших пріоритетів державної політики у галузі охорони та відтворення водних ресурсів. 27 лютого 1997 року Верховною Радою України затверджена "Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості води".

Основною метою Національної програми є відновлення і забезпечення сталого функціонування Дніпровської екосистеми, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження.

Не в кращому, а подекуди і в гіршому стані перебувають басейни інших річок України (Сіверського Дінця, Дністра, Західного Бугу, Південного Бугу, басейни річок Приазовської та Причорноморської низовин). Тому мета та стратегічні напрями, визначені Національною програмою для Дніпра, є аналогічними і для інших водних басейнів України.

Тепер докладніше розглянемо процес водокористування.

За Водним кодексом водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи; особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають в них зворотні води або користуються водними об'єктами. У процесі водокористування всі повинні дотримуватися вимог законодавства щодо збереження якості водних ресурсів, їх водності, а також впроваджувати наукові та технічні заходи, що забезпечують комплексне, раціональне використання вод та їх охорону.

" Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом."

Водокористувачі можуть бути первинними та вторинними.

Конституція України, К., 1996, розділ 1, стаття 13.

Первинні - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що всановлюються між ними, та за погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачеві.

Водне законодавство закріплює права та обов'язки водокористувачів. Вони мають право:

- здійснювати загальне, спеціальне водокористування та користування водами для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту;

- користуватися водними об'єктами місцевого значення на умовах оренди;

- користуватися поверхневими, підземними, внутрішніми морськими водами і територіальним морем для задоволення питних, господарсько-побутових, сільськогосподарських, промислових та інших потреб;

- вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;

- споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;

- передавати у користування воду іншим споживачам за плату та на визначених умовах;

- здійснювати інші функції щодо водокористування та користування водними об'єктами в порядку, встановленому законодавством.

У нашій державі права водокористувачів охороняються законом, а у випадку їх порушення підлягають поновленню.

Водокористувачі зобов'язані:

- економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення і поліпшення якості вод;

- користуватись водними об'єктами відповідно до цілей і умов їх надання;

- дотримуватись встановлених нормативів граничнодопустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

- здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами;

- не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;

- утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибрежні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

- здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю та кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин;

- здійснювати технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;

- здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;

- своєчасно сплачувати за спеціальне водокористування та інші платежі відповідно до законодавства;

- своєчасно інформувати місцеві Ради, державні органи охорони навколишнього природного середовища та санітарного нагляду про виникнення аварійних забруднень;

- здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацієюнаслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;

- виконувати інші обов'язки щодо використовування і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

У разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.

Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, або тих, що користуються водними об'єктами, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування або надав водний об'єкт у користування. Право загального водокористування може бути обмежене районною і міською Радами народних депутатів.

Водне законодавство передбачає тільки такі види водокористування:

1) загальне;

2) спеціальне;

3) користування водами для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту.

"Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, ЗакономУкраїни "Про охорону навколишнього природного середовища" - та іншими актами законодавства".

З прийняттям нового Водного кодексу підведені підсумки всьому попередньому розвитку водного законодавства. В Кодексі розвинуті і доповнені ті положення законодавства, що виправдали себе на практиці і зберігають значення для правового регулювання водних відносин у майбутньому.

У Водному кодексі також зазначено, що:

"Усі води (водні об'єкти) на території України є національнимнадбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту."

"Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного ірослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами."

"В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту."

 

Водний фонд.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До нього належать:

· поверхневі води: природні водойми (озера);

· водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;

· підземні води та джерела;

· внутрішні морські води та територіальне море.

Усі водні об'єкти поділяються на об'єкти загальнодержавного і місцевого значення.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

• внутрішні морські води та територіальне море;

• підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

• поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також усі їх притоки;

• водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

· поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

· підземні води, які не можуть бути джерелом центрального постачання.

Водне законодавство.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства, спрямованих на регулювання правових відносин щодо збереження, науково обґрунтованого і раціонального використання вод, їх охорону від забруднення, засмічення і вичерпання, а також охорону прав підприємств, установ, організацій та громадян на водокористування.

Основоположним документом в системі водного законодавства є Водний кодекс України. З метою створення єдиного нормативного понятійного апарату, що забезпечило б правильне тлумачення і застосування правових норм кодексу, ст. 1 Кодексу містить пояснення основних термінів, що застосовуються при формулюванні правових вимог щодо водокористування.

Право власності на воду.

Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки в користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради народних депутатів, відповідні органи державної виконавчої влади.

Використання вод в Україні здійснюється з метою задоволення питних, побутових, лікувальних, курортних, сільськогосподарських, транспортних та інших державних і громадських потреб.

Екологічне право

Тема № 10. Правові основи використання, охорони та відновлювання вод.

Мета: дати студентам чітке поняття води як об’єкту правового регулювання використання, відновлення й охорони. Студенти повинні знати предмет і систему водного права. Студенти повинні орієнтуватись в суб’єктах, об’єктах права власності на води.

План заняття:

1. Води як об’єкти правового регулювання використання, відновлення й охорона.

2. Водний фонд.

3. Поняття, предмет і система водного права.

4. Водне законодавство.

5. Право власності на воду.

6. Суб’єкти, об’єкти права власності на води.

7. Підстави виникнення зміни та припинення права водокористування. Права та обов’язки суб’єктів водних орендних правовідносин.

8. Державне регулювання та управління в галузі використання, відновлення та охорони вод.

9. Ведення державного водного кадастру.

10. Контроль за додержанням законодавства в галузі використання, відновлення та охорони вод.

Питання для самостійного вивчення:

1. Форми та особливості правової охорони вод.

2. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства.

Рекомендована література до теми:

1№	Вид	Назва
	Базова	Конституція України від 28. 06. 96р.
	Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р.
	Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 21.06.01 р.
	Закон України “Про природно-заповідний фонд” від 16.06.92 р.
	Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.94 р.
	Закон України “Про екологічну експертизу” від 09.02.95 р.
	Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 02.03.95 р.
	Закон України “Про тваринний світ” від 21.05.02 р.
	Закон України “Про курорти ” від 05.10.2000 р.
	Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.99 р.
	Закон України “Про виключну (морську) економічну зону” від 16.05.95 р.
	Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон” від 13.10.92 р.
	Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13.07.2000 р.
	Закон України “Про ратифікацію Конференції про допуск до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішення та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” від 06.07.99 р.
	Земельний кодекс України від 25.10.01 р.
	Кодекс України про надра від 27.02.94 р.
	Лісовий кодекс України від 21.01.96 р.
	Водний кодекс України від 06.06. 95 р.
	Кодекс України про адміністративні порушення
	Кримінальний кодекс від 05.04.01 р.
		Постанова ВР України “Про Червону книгу України” від 29.10.92 р. № 2750.
		Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” від 26.01.90 р. №1.
	Допоміжна	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996.
	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.:Істина, 2001.
	Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер,2001.
	Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К.,1997.
	Малишко М.І. Основи екологічного законодавства і права України. – К.,1997.
	Петров В.В. Экологическое право России: Учебник для вузов. – М., 1995.
	Шульга М. Земельне та сільськогосподарське законодавство України. – Харків,1996.

ЛЕКЦІЯ

Води як об’єкти правового регулювання використання, відновлення й охорона.

Вода - природна і незамінна основа життєзабезпечувального процесу для людей, тваринного і рослинного світу, економічного розвитку суспільства і соціального добробуту членів. Тому усі види (водні об'єкти) на території України, як інші об'єкти, є національним надбанням народу України.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, інтенсивного розвитку суспільного виробництва та зростання матеріальних потреб існує нагальна необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, які сприяли б формуванню водно-екологічного правопорядку, ефективному і раціональному використанню вод та їх охороні від забруднення та вичерпання.

Саме це завдання покликане вирішувати водне законодавство України.