Економічний зміст, класифікація та оцінка основних засобів.

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше 1року (або 1 операційного циклу, якщо він довший за рік). До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби.

Основні засоби доцільно групувати за їх функціональним призначенням, галузями, речовим, натуральним характером і видами, за використанням і належністю. За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв’язку. За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню і невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва і призначенні в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб робітників. За використання основні засоби поділяють на діючі(всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі(ті, що не використовуються у даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів) і запасні(різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для зміни об’єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються). Орендовані основні засоби – це засоби взяті у тимчасове користування у фізичних і юридичних осіб за відповідну орендну плату.

Для цілей податкового обліку основні фонди,що обліковуються на балансі підприємства, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають розподілу за такими групами: група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі; група 2 – автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське(офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4. група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів(предметів).

Згідно Плану рахунків та стандартів обліку основні засоби, що мають однакові технічні характеристики, призначення і способи використання можуть бути об’єднані у групи: інвестиційна нерухомість; земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспорті засоби; інструменти, прилади та інвентар; тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби.

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки – за первісною, залишковою, справедливою, відновлювальною(переоціненою) і ліквідаційною вартість.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення. Собівартість основних засобів – сплачена сума грошових коштів або їх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсацій, наданої для отримання активу на патент його придбання або створення.

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат: Суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт; Реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі що здійснюються у зв’язку з придбанням прав на об’єкт основних засобів; Суми ввізного мита; Суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); Витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; Витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів; Інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану в якому вони придатні для використання із запланованою метою;

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства визначається погоджена засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об'єкта основних засобів, який може бути отримано в операціях обміну між проінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами. Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманням тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів. Залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь термін експлуатації об'єкта. Оцінка за залишковою вартістю використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу. Переоцінена вартість - це вартість необоротних активів після її переоцінки. Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість даного об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Коли переоцінюється певний об’єкт основних засобів, треба переоцінити всі об’єкти групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. У разі незначного коливання ринкової вартості основних засобів достатньо проводити їх переоцінку кожні 3 або 5 років. Ліквідаційною вартістю основних засобів є сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання, за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем.