Аналіз технічної та експлуатаційної документації

4.3.1 Ознайомлення з технічною та експлуатаційною документацією проводять з метою установлення наявності та перевірки правильності заповнення і ведення документації, вивчення, визначення та аналізу технічного стану і умов експлуатації конструкцій будівлі (споруди), що обстежується.

4.3.2 У процесі збору і аналізу технічної та експлуатаційної документації мають використовувати такі матеріали:

—дані, що містять відомості про підприємство, розробника проекту, заводи-виготовлювачі матеріалів і конструкцій, будівельно-монтажні організації, час проектування, будівництва і прийняття в експлуатацію будівлі (споруди);

— проектна документація на об’ємно-планувальні та конструктивні рішення будівлі (споруди), яка повинна містити пояснювальну записку із зазначенням розрахункових схем та нормативних навантажень і дій на конструкції; внутрішніх і зовнішніх інженерних мереж, інженерного обладнання;

— відомості про інженерно-геологічні умови будівництва і експлуатації будівлі (споруди);

— виконавча будівельна документація, у якій має бути наведено відомості про дефекти в конструкціях, що змонтовані, схеми монтажу конструкцій, дані геодезичних зйомок і нівелювання, акти на приховані роботи, акти робочих і державних комісій;

— експлуатаційна документація, у якій мають бути відображені: зміни технологічного процесу виробництва; характер впливу технологічного процесу на експлуатаційні властивості конструкцій; будівельні конструкції, які найбільше підлягають пошкодженню в процесі експлуатації; загальна характеристика середовища, у якому експлуатуються конструкції (температурно-вологісний режим, наявність агресивних дій, пожежо- і вибухонебезпеки тощо); відомості про проведені ремонти підсилення і заміни конструкцій, реконструкції, що були проведені в процесі експлуатації будівлі (споруди), звіти про обстеження і випробування конструкцій та систем.

 

ОБСТЕЖЕННЯ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ КОНСТРУКЦІЙ

БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

Основні положення

5.1.1 Визначення технічного стану будівель (споруд) здійснюється шляхом взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих обстежувальних, розрахункових та аналітичних процедур, перелік та повнота яких у кожному випадку уточнюється спеціалістами, що проводять обстеження.

Під час розроблення програми попередніх (візуальних) та детальних (інструментальних) обстежень установлюється склад та порядок обстежувальних робіт. Склад робіт з обстеження будівлі (споруди) заноситься в форму таблиці 1 (додаток Б).

5.1.2 Обстеження будівель (споруд) проводяться у такій послідовності:

— територія навколо будівлі та елементи благоустрою;

— основи, фундаменти, підземні приміщення і змонтовані в них інженерні мережі та обладнання;

— несучі конструкції (колони, ферми, балки, ригелі, плити перекриття та покриття тощо);

— зовнішні та внутрішні стіни, сходи, елементи фасадів (карнизи, козирки тощо), стикові з’єднання конструкцій;

— покриття, дахи, горища і облаштування на них (вентиляційні канали, дефлектори і шахти, повітропроводи, світлові та аераційні ліхтарі тощо);

— допоміжні приміщення (побутові, виробничо-допоміжні, складські, ремонтні тощо);

— споруди та інженерні мережі (димові труби, тунелі, галереї, естакади, градирні, резервуари, очисні споруди, системи електро-, газо-, водопостачання і каналізації, опалення, вентиляції та кондиціонування тощо).

5.1.3 У ході зовнішнього обстеження будівлі (споруди) слід оглядати такі ймовірні ділянки пошкоджень конструкцій:

— основи і фундаменти — у зонах складування важких вантажів; біля дуже навантажених колон, стін, фундаментів; у місцях зволожених ґрунтів (особливо агресивними рідинами); у зонах дії вібраційних та ударних навантажень; при спорудженні важких прибудов та улаштуванні близько розташованих котлованів; при невпорядкованому водовідведенні та водозниженні території;

— колони — у найнапруженіших зонах (біля консолей, стики з фундаментами, збірних колон по висоті та з ригелями перекриттів і покриття); поблизу підлоги, де можливі механічні пошкодження транспортом та вантажно-розвантажувальними засобами або попадання агресивних рідин;

— ригелі та плити перекриттів — у місцях стикування; у зоні дії максимальних зовнішніх та внутрішніх зусиль, вібраційних та ударних навантажень, агресивних рідин, газів, пилу;

— покриття — у місцях підвищеного зволоження, пошкоджень з боку приміщення та накопичення технологічного пилу; на ділянках з підвищеною густиною або насиченого вологою утеплювача;

— стіни — у місцях підвищеного зволоження; стики панельних стін; прилягання до підлоги та перекриттів;

— сходи — у місцях стикування (спирання) маршів і площадок; кріплення поручнів; робочі поверхні маршів і площадок;

— системи опалення, водопостачання і каналізації, вентиляції та кондиціювання — у місцях можливих протікань води та підсосів повітря (з'єднання трубо- і повітропроводів, запірні прилади, пристрої і арматура тощо); на ділянках можливих пошкоджень теплової та антикорозійної ізоляції.

5.1.4 Технічний стан будівлі (споруди) визначається функціональною придатністю її окремих конструкцій та їхніх з’єднань, що зумовлює основне завдання обстеження – найповніше виявлення дефектів і пошкоджень конструкцій.

5.1.5 Сукупність причин, яка спричиняє зниження експлуатаційної придатності усієї будівлі (споруди) і окремих її конструкцій, умовно розподіляється на причини внутрішнього і зовнішнього характеру.

5.1.5.1 До причин внутрішнього характеру відносяться: якість проектування, виготовлення, монтажу і зведення конструкцій; фізико-хімічні процеси, що відбуваються у матеріалах конструкцій під час експлуатації.

5.1.5.2 До причин зовнішнього характеру відносяться: кліматичні умови (температура, вологість, сонячна радіація); фактори навколишнього середовища (вітер, сніг, ожеледь, землетрус, наявність в атмосфері агресивних з’єднань, біологічні фактори); порушення умов експлуатації. конструкцій (перевантаження, наявність агресивних дій передбачених проектом тощо).

5.1.5.3 Дефекти проектування пов’язані з нераціональними або помилковими конструктивними рішеннями, невідповідністю розрахункових схем конструкцій дійсним умовам їх роботи, відхиленнями від норм проектування тощо.

5.1.5.4 Дефекти виготовлення визначаються відхиленнями фактичних показників якості матеріалів, виробів і конструкцій (геометричні розміри, фізико-механічні характеристики, розташування арматури, якість поверхонь і антикорозійних покриттів та інше) від встановлених нормативною та проектною документацією.

5.1.5.5 Дефекти монтажу і зведення (зміщення конструкцій від проектного положення, недостатня площа їх спирання, низька якість виконання монтажних з’єднань, антикорозійного захисту, гідроізоляції, герметизації стиків, улаштування основ і фундаментів, мурування, покрівлі та інше.) визначаються відхиленнями від вимог, установлених нормативною та проектною документацією.

5.1.5.6 Порушення правил експлуатації будівлі (споруди) пов’язані з діями персоналу (пробивання отворів і прорізів, переміщення вантажів, що найчастіше веде до перевантаження та механічних пошкоджень конструкцій, наявність агресивних дій, що не передбачені проектом тощо).

Експлуатаційні пошкодження будівель (споруд) спричиняють перевантаження конструкцій та фізичний знос матеріалів.

5.1.5.7 Дія навколишнього середовища і кліматичних факторів спричиняє пошкодження (утворення тріщин і руйнування матеріалу), які призводять до значного зниження терміну експлуатаційної придатності конструкцій. Невдале конструювання вузлів і стиків призводить до прискореного корозійного їх руйнування внаслідок утворення застійних зон, нещільностей у зварних і болтових з’єднаннях.

5.1.6 Основні параметри, які підлягають контролю під час технічного обстеження будівлі (споруди), такі:

— міцність конструкцій;

— просторова жорсткість будівлі (споруди), загальні та місцеві деформації конструкцій;

— вологонасиченість конструкцій;

— теплотехнічні характеристики огороджувальних конструкцій;

— корозія металевих конструкцій і обладнання інженерних систем;

— повітро- і вологонасиченість огороджувальних конструкцій, стиків та віконних блоків;

— стан опорних частин несучих конструкцій покриття і перекриттів;

— стан деформаційних швів;

— стан покрівель, карнизів, козирків, ринв;

— стан фасадів;

— стан фундаментів, підвалів, гідроізоляції стін та фундаментів;

— стан дерев’яних конструкцій;

— стан і правильність монтажу технологічних, водопровідно-каналізацій-них, електротехнічних та інших інженерних систем;

— температурно-вологісний режим, агресивність природного середовища і виробничого опалення, вентилювання та кондиціювання приміщень.

Усі параметри мають визначені нормативні показники, установлені нормами і правилами технічної експлуатації будівель (споруд).

5.1.7 Обсяги вимірювань і випробувань визначаються програмою обстежень у залежності від стану конструкцій будівлі (споруди), наявності проектної документації та документації на виконання робіт (в тому числі прихованих).

Під час здійснення контролю якості матеріалів і конструкцій слід керуватись вимогами стандартів (ДСТУ, ГОСТ), перелік яких наведений у додатку Д.

5.1.8 Відбирати зразки матеріалів слід тільки з другорядних та ненапружених частин конструкції будівлі (споруди). Місця у конструкціях, з яких відбиралися зразки, повинні бути надійно полагоджені, а конструкція, за необхідності, підсилена.