Обстеження покрівлі та гідроізоляції

5.7.1 Пошкодження покрівлі за обсягами руйнування поділяються на:

точкові-зосереджені на площі до 1 м²,

локальні — розташовані на площі до 100 м²,

суцільні — тобто часті точкові або сполучені локальні пошкодження, що займають загалом більше 40% площі покрівлі.

5.7.1.1 Точкові пошкодження найчастіше з’являються внаслідок механічних дій на покрівлю (проломи, прориви, здуття, тріщини, загортання полотнищ рулонної покрівлі; раковини, лущення, наскрізні тріщини і прориви мастикового гідрозахисного шару; тріщини, відколи кутів, проломи або викришування окремих листів азбоцементних покрівель; дрібні свищі, пробоїни, корозія окремих листів сталевих покрівель та інше).

5.7.1.2 Локальні пошкодження спричиняються низькою якістю матеріалів, що застосовуються, і виконання робіт. До них належать:

— старіння водоізоляційного шару в розжолобках і приляганнях, загортання полотнищ рулонного килима;

— відшарування, здуття одного з шарів рулонного покриття;

— розриви покрівельного килима над швами між плитами покриття;

— відшарування у розжолобках, тріщини у приляганнях;

— корозія у розжолобках, тріщини, відколи, проломи азбоцементної покрівлі;

— корозія, свищі, пробоїни у розжолобках і окремих листах металевої покрівлі.

 

5.7.2. Пошкодження водоізоляційного покрівельного килима за мірою його руйнування класифікуються у такій послідовності:

— руйнування захисного шару;

— руйнування у місцях прилягання карнизів, вентиляційних каналів, дефлекторів і шахт, світлових і аераційних ліхтарів, водостічних воронок тощо;

— руйнування карнизної частини покрівлі;

— руйнування одного, двох або більше основних шарів килима;

— повне руйнування килима, основи і теплоізоляційного шару.

5.7.3. У процесі обстеження покрівлі оглядають стан таких конструктивних елементів покриття або даху:

— покрівля — суцільність та цілісність покрівлі, наявність сміття, бруду, місць механічних пошкоджень і тріщин на її поверхні; стан прилягань покрівлі до виступаючих конструкцій, водостічних воронок тощо;

— конструкції покриття — наявність тріщин, понаднормативних прогинів, місць протікання, висолів, слідів зволоження конденсатом, корозії тощо; стан карнизних вузлів, огорожі даху, світлових і аераційних ліхтарів, вентиляційних каналів, дефлекторів і шахт, виходів на дах, деформаційних швів, опор, стояків і відтяжок тощо;

— система водовідводу — умови видалення води, наявність застійних блюдець, фактичні ухили даху, міра забруднення водостічних воронок, замокання стін і цоколя тощо.

5.7.4. Під час обстеження у зимовий період фіксують зони і глибини відкладання снігу на покрівлі, міру обмерзання прикарнизної частини, вентиляційних каналів, дефлекторів та шахт, світлових і аераційних ліхтарів тощо.

5.7.5. У ході обстеження сталевих покрівель додатково установлюють стан і міру ураження корозією покрівельної сталі та стан дерев'яних конструкцій даху.

5.7.6. Обстеження азбоцементних покрівель включає огляд стану металевих та дерев'яних конструкцій і елементів даху.

5.7.7. Пошкодження гідроізоляції за обсягами руйнування підрозділяють так само, як і пошкодження покрівлі (5.7.1).

Пошкодження гідроізоляції за мірою руйнування класифікують так:

— руйнування притискної (захисної) стінки;

— руйнування захисного шару;

— руйнування місць прилягання;

— руйнування одного, двох чи більше шарів гідроізоляції;

— повне руйнування гідроізоляційного килима.

5.7.8. Обстеження стану гідроізоляції будівлі (споруди) включає візуальний огляд її та інструментальні вимірювання.

Внутрішню гідроізоляцію підземних приміщень оглядають безпосередньо з визначенням місць, характеру та інтенсивності протікань, наявності на її поверхні слідів механічних пошкоджень та руйнувань.

Особлива увага повинна бути поставлена до наявності слідів корозії арматури конструкцій підземної частини будівлі (споруди).

Стан зовнішньої гідроізоляції характеризується наявністю або відсутністю слідів протікань та корозії арматури на стінах і підлозі ізольованого підземного приміщення.