Реформування банківської системи України у контексті європейської інтеграції

Напрями реформування банківської системи України:

ü Заходи, пов’язані з лібералізацією руху капіталу;

ü Впровадження Базель ІІ (вимоги щодо мінімального розміру власного капіталу, перевірка з боку органів банківського нагляду, прозорість та ринкова дисципліна);

ü Розширення транскордонного співробітництва органів банківського нагляду;

ü Необхідність оцінки стійкості банківської системи;

ü Підвищення прозорості діяльності банківської системи;

ü Розроблення і впровадження політики управління банківськими ризиками;

ü Підвищення конкурентоспроможності банківської системи;

ü Посилення незалежності Національного банку України;

ü Запровадження комплексного аналізу фінансового сектору;

ü Питання об’єднання органів нагляду (за небанківськими фінансово-кредитними установами).

Література:

– основна:

ü Міщенко В. І. Банківські операції [Текст]: підручник / В. І. Міщенко, Н. Г. Слав’янська, О. Г. Коренєва. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К.: Знання, 2007. – 800 с. – С. 1-8

ü Сковира Л. А. Банківські операції [Текст]: навчальний посібник / Л. А. Сковира. – К.: Аграрна освіта, 2010. – 371 с. – С. 5-9

– додаткова:

ü Про банки та банківську діяльність [Електронний ресурс]: закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ // База даних «Законодавство України» офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14&p=1324830502254568.

ü Історія грошей і банківництва [Текст]: учебник / Скоморович І. Г., Реверчук С. К., Малик Я. Й. [та ін.]. – К.: Атіка, 2004. – 339 с.

ü Проблеми реформування банківської системи України в контексті європейської інтеграції [текст]: Інформаційно-аналітичні матеріали. Вип. 8 / В.І. Міщенко, А.В Шаповалов, В.В. Крилова, В.В. Ващенко, Н.В. Грищук та інші – К.; Національний банк України. Центр наукових досліджень. 2007. – 266 с.

Основні терміни і поняття: банк, кредит, томкар, гуду, трапезит, трансферит, аргентарій, рез, лихво, Монетна контора, Дворянські банки, банкові контори, товариства взаємного кредиту, позичково-ощадні каси, громадські банки, Державний банк, Національний банк України

Питання для самоперевірки:

1. Охарактеризуйте умови появи перших банківських операцій.

2. Охарактеризуйте особливості здійснення банківських операцій у Стародавньому Вавілоні.

3. Охарактеризуйте особливості здійснення банківських операцій у Стародавній Греції.

4. Охарактеризуйте особливості здійснення банківських операцій за часів Київської Русі.

5. Охарактеризуйте дискусійні питання щодо походження комерційних банків.

6. Визначте етимологію терміну «банк»

7. Охарактеризуйте розвиток банківської справи у Російській імперії.

8. Охарактеризуйте розвиток банківської справи в Україні.

9. Визначте та охарактеризуйте етапи розвитку банківської системи України.

10. Визначте перспективи розвитку банківської системи України.

Теми рефератів:

1. Гроші та банківництво у Стародавньому світі.

2. Банківництво часів мануфактурної стадії виробництва.

3. Історія банківництва після промислової революції.

4. Історія банківської справи України.

5. Перспективи розвитку банківської системи України.

Форми контролю самостійної роботи студента: фронтальне опитування,модульний контроль № 1, підсумкова контрольна робота з перевірки самостійної роботи, комплексна контрольна робота, іспит.

Тема 1: Види банків і порядок їх створення в Україні

Методичне забезпечення виконання самостійної роботи № 2 –

«Види банків та банківських об’єднань»

Обсяг – 2 годин

План:

1. Класифікація банків

2. Види банківських об’єднань

Класифікація банків

Сучасний комерційний банк – це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду. З урахуванням різноплановості та різноманітності головних аспектів функціонування банки можуть класифікуватися за багатьма ознаками і різними критеріями: формою власності; організаційною формою діяльності; величиною активів; наявністю мережі філіалів; спеціалізацією та ін.

За формою власності комерційні банки можуть бути:

ü унітарними, тобто заснованими на принципах єдиновладдя;

ü з колективною формою власності.

Унітарні банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Укрощадбанк та Укрексімбанк. Статутні фонди цих банків створюються за рахунок бюджетних коштів. Решта вітчизняних комерційних банків – це банки з ко­лективною формою власності.

Також, за формою власності банки можуть бути приватними або державними.

Приватний банк – це банк, капітал якого формується повністю або частково за рахунок коштів приватних осіб. Держава не відповідає за зобов’язаннями цих банків, а банки не відповідають за зобов’язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або відповідним договором. Так само і Національний банк України не відповідає за зобов’язаннями банків, а банки не відповідають за зобов’язаннями Національного банку України.

Державний банк – це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. В Україні державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. У нашій країні функціонують два банки з державною формою власності: Ощадний банк і Експортно-імпортний банк, статутні фонди яких створені за рахунок бюджетних коштів та коштів бюджетних установ.

За організаційною формою господарської діяльності банки в Україні створюються у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку.

Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об’єднання індивідуальних капіталів засновників шляхом випуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу є акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними.

Відкриті акціонерні товариства формують капітал банку шляхом емісії і розміщення іменних акцій на ринку цінних паперів. Це означає, що акції можуть розміщуватися банком серед необмеженого кола учасників.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше, ніж 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їхню кількість до мінімально необхідного рівня діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. До функцій центрального кооперативного банку належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня. Нині в Україні кооперативні банки поки що не створені.

За величиною активів банки можуть поділятися на декілька груп, зокрема таких:

1) найбільші банки з активами понад 14 млрд. грн.;

2) великі банки, активи яких становлять від 4,5 до 14 млрд. грн.;

3) середні банки з активами від 2 млрд. грн. до 4,5 млрд. грн.;

4) малі банки, активи яких менші, ніж 2 млрд. грн.

За часткою іноземного капіталу при формуванні статутного капіталу розрізняють:

ü банки з національним капіталом;

ü банки з іноземним капіталом.

Статутний капітал банку з національним капіталом формується за рахунок коштів резидентів і незначної (до 10%) частки коштів нерезидентів. Якщо 10% і більше статутного капіталу вітчизняного банку належать хоча ю одному нерезиденту, такий банк вважається національним законодавством банком з іноземним капіталом.

Банк з іноземним капіталом – вітчизняний банк, 10 чи більше відсотків статутного капіталу якого належить хоча б одному нерезиденту.

Банк-резидент – банк, що зареєстрований в Україні, вітчизняний банк.

Банк-нерезидент – банк, що зареєстрований як юридична особа за межами України (іноземний банк).

Національний банк відзначає зменшення частки іноземного капіталу в українській банківській системі у листопаді на 0,7 процентних пункту з 41,6% до 40,9%. Станом на 1 грудня 2011 року з 176 працюючих в Україні банків 54 фінустанови – з іноземним капіталом (на 1 січня –55 банків з іноземним капіталом з 176 працюючих), у тому числі 22 – з 100% іноземним капіталом (на 1 січня – 20 банків). Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків складає 40,9 %

Формування статутних капіталів цих банків здійснювалося за участі капіталу ре­зидентів таких країн, як Кіпр, Російська Федерація, Австрія, Нідерланди, Німеччина, Франція, Британія, Греція, США, Швеція, Польща, Грузія, Казахстан, Туреччина, Ірландія, Угорщина, Італія, Швейцарія.

Зa обсягом зобов'язань банки України поділяють на:

ü системоутворювальні;

ü нссистемоутворювальні.

За чинним законодавством банки, зобов'язання яких станов­лять не менше 10% зобов'язань усієї банківської системи, вва­жаються системоутворювальними. Сумарні зобов'язання всіх функціонуючих банків України станом на 1 січня 2012 р. ста­новили 897 600 млн. грн. Тільки один банк (Приватбанк) має зобов’язання, що складають більше ніж 10 % сумарних зобов’язань – 125 700 млн. грн. або 14% від сумарних зобов'язаннь всіх функціонуючих банків України.

За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, всі банки можна поділити на:

ü міжнародні, що створюються за участі іноземного капіталу і можуть мати свої філії за кордоном,

ü міжрегіональні, які мають розгалужену мережу своїх філій та відділень по території країни,

ü регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області).

Міжнародні банки – це насамперед банки, які створюються за участі капіталу банків-нерезидентів. Такі банки мають свої установи як в Україні, так і за її межами. Серед них «Уникредит Банк» та «Уникредит Банк» (группа “UniCredit”), «Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь» та «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», (группа Credit Agricole Group (Франція) «ОТП Банк», Прокредитбанк (Україна) та інші. Ці банки здійснюють свою діяльність не тільки в Україні. Так, «Уникредит Банк» є українським банком, що входить до банківської ме­режі UniCredit, яка здійснює свою діяльність у 22 європейських країнах та має свої представництва ще у 27 країнах світу.

До міжнародних банків варто віднести також вітчизняні бан­ки, що мають свої відокремлені підрозділи (філії, представницт­ва) за межами України. Наприклад, Приватбанк, котрий має свої представництва в Російській федерації, Китаї, Латвії, Казахстані та філіал у Кипрі.

Більшість банків, що функціонують на банківському ринку України, є міжрегіональними. Вони мають розгалужену мережу своїх філій та відділень на території усієї країни. Передусім – це ВАТ «Ощадбанк», який має понад 15000 установ. До цієї групи входять також Приватбанк – більш як 2000, «Райффайзенбанк Аваль» – більше 1400, Укрсиббанк – понад 1000, Укрексім-банк – понад 800, Промінвестбанк – понад 800; Надра – понад 550, Укрсоцбанк – більш як 500, Правекс-банк – понад 450, «Фінанси і кредит» – понад 250 банківських установ.

Регіональних банків в Україні незначна кількість – біля 20 % функціонуючих банків. Однак для України характерним є те, що не розвивають своєї регіональної мережі не лише новостворені банки на перших етапах своєї діяльності. З 1990 р. «Реал банк» проводить банківські операції лише в Харкові, з 1992 р. обслуговує клієнтуру регіону Одеської області «Інвест-банк».

Значна частина регіональних банків сконцентрована в Києві та Київській області, а також у містах, які традиційно вважаються індустріально розвиненими (Дніпропетровськ, Харків, Донецьк).Більшість регіональних банків функціонують у місті Києві. Се­ред них такі банки: «Український капітал» (з 1992 р.), «Національні інвестиції» (з 1993 p.).

Функціонування банку на регіональному ринку чи вихід за межі одного регіону залежить від розвитку мережі територіально відокремлених банківських установ: філій, відділень, представ­ництв.

Залежно від наявності мережі філіалів банки поділяються на філіальні, тобто ті, що мають мережу філіалів і відділень, та безфіліальні, тобто ті, що такої мережі не мають. Залежно від кількості філій розрізняють комерційні банки багатофілійні, малофілійні, безфілійні.

Міжрегіональні банки не можуть бути безфілійними, зазвичай такі банки багатофілійні, а коли їх діяльність обмежена лише кі­лькома областями, то малофілійні. Регіональні банки, навпаки, – малофілійні або безфілійні, а от міжнародні з невеликою кількіс­тю своїх установ в Україні функціонують не лише на національ­ному, а й на міжнародному ринку.

Найширшу мережу філій має Укрощадбанк (близько 15000 філій), який має свої відділення в усіх адміністративних районах країни.

Залежно від спеціалізації, тобто кола здійснюваних операцій, банки в Україні можуть функціонувати або як універсальні, або як спеціалізовані.

Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні діяльність більшості банків має універсальний характер.

Переваги універсальних банків полягають у:

ü всебічному сервісі для клієнтів («все з одних рук»);

ü наданні послуг, що є нерентабельними для банку;

ü більшій надійності вкладів, тому що банки розподіляють свій підприємницький ризик по декількох сферах бізнесу;

ü більш високій продуктивності банківської системи;

ü більшій конкурентоспроможності банківських та небанківських установ.

Непевність універсальної банківської системи полягає, перш за все, в:

ü можливості конфліктних ситуацій між інтересами клієнта і банку;

ü можливості концентрації влади.

Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій, функціонують у відносно вузькому секторі фінансового ринку або обслуговують окремі галузі економіки.

Спеціалізовані банки у своїй діяльності орієнтуються на:

а) обслуговування певної категорії клієнтів – банки з клієнтською спеціалізацією;

б) обслуговування переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі – банки з галузевою спеціалізацією;

в) надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнтів – банки із функціональною спеціалізацією.

Найяскравіше виражена функціональна спеціалізація, оскільки вона принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, побудову балансу банку, а також специфіку роботи з клієнтурою.

Національний банк України положенням «Про порядок ство­рення і державної реєстрації банків, відкриття філій, представ­ництв, відділень» від 31 серпня 2001 р. № 375 чітко регламентує крім спеціалізованого ощадного статус інвестиційного, іпотечно­го, розрахункового (клірингового) банків, тобто спеціалізованих банків за функціональною ознакою. Банк набуває статусу спеціалізованого у тому разі, якщо більше, ніж 50 відсотків його активів є активами одного типу. Вітчизняний банк набуває статусу інвестиційного, якщо бі­льше 50 % його активів складають операції з емісії та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів. Якщо понад 50 % активів банку розміщені під заставу неру­хомості чи землі, такий банк вважається іпотечним, а якщо бі­льше 50 % активів банку розміщені на клірингових рахунках, та­кий вітчизняний банк набуває статусу розрахункового банку. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо більше, ніж 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Згідно з чинним законодавством України за спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними і розрахунковими (кліринговими).

Ощадні банки спеціалізуються на акумуляції коштів населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів та наданні кредитів переважно фізичним особам.

Інвестиційні банки здійснюють довгострокову акумуляцію ресурсів шляхом випуску власних цінних паперів і забезпечують відповідні вкладення коштів шляхом видачі кредитів або придбання цінних паперів інших емітентів.

Іпотечні банки здійснюють довгострокові кредитні операції під заставу нерухомого майна. Значна частка їхніх пасивів формується за рахунок власного капіталу і капіталу, мобілізованого шляхом випуску іпотечних облігацій.

Розрахункові (клірингові) банки основним об’єктом власної спеціалізації обирають здійснення розрахунків своїх клієнтів та інших банківських установ.

Банки самостійно визначають напрямки своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. При цьому Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Надмірна концентрація активів безперечно підвищує ризики в діяльності будь-якого банку. Для спеціалізованого банку концен­трація активів є характерною ознакою, тому вони мають дотри­муватися більш жорстких вимог Національного банку України до окремих економічних нормативів, що регулюють їх діяльність. Певною мірою з цієї причини банків із таким статусом в Україні практично немає, хоча чимало з них декларують таку спеціаліза­цію власною назвою.

Заснований у 1989 р. Український інвестиційний банк (Укрінбанк) спеціалізувався на кредитуванні інноваційних проектів (за­ймався пошуком науково-технічних розробок та кредитував їх упровадження у виробництво). З 1991 р. змінив орієнтири своєї діяльності на обслуговування зовнішньоекономічної діяльності клієнтів. В операціях «Першого інвестиційного банку» з моменту його заснування (1997 р.) переважали операції з інвестування коштів у довгострокові фінансові інструменти та надання міжбанківських кредитів. Сьогодні Укрінбанк і «Перший інвестиційний банк» – це універсальні установи, які надають весь спектр банківських послуг. При цьому пріоритетним у діяльності Укрінбанку є ком­плексне обслуговування клієнтів, а в діяльності «Першого інвес­тиційного банку» – операції на ринку цінних паперів.

Таким чином, в Україні поки що не діють інвестиційні, іпотечні та розрахункові банки у традиційному розумінні їхньої спеціалізації. Причинами цього є відсутність достатньо розвинутого фондового ринку, ринку нерухомості і землі, а також наявність ефективної системи електронних платежів Національного банку України. Основним спеціалізованим банком з вираженою функціональною спеціалізацією на вітчизняному фінансовому ринку є державний Ощадний банк України. в пасиві якого близько 90% – це кошти фізичних осіб, а основна спеціалізація активних операцій – споживче кредитування.

Також на банківському ринку України здійснює свою діяльність банк, який не має статусу спеціалізованого, проте має виражену функціональну спеціалізацію. Це Укрексімбанк, який спеціалізується на обслуговуванні експорт­но-імпортних операцій клієнтів.

Ступінь спеціалізації галузевих банків значною мірою залежить від сфери їхньої діяльності, а також від особливостей господарської діяльності галузевої клієнтури, що можуть бути пов’язані із сезонними чи іншими коливаннями виробничого процесу. Все це впливає на специфіку формування активів і пасивів банків.», «Енергобанк», «Автозазбанк», «Донвуглекомбанк», «Меблебанк», «Укрнафтогазбанк» та ін.

Ще більший ступінь деталізації, диференційованості видів банків зумовлений їхньою спеціалізацією на обслуговуванні конкретного типу клієнтури. Так, для зарубіжної банківської справи характерно, що біржові банки обслуговують виключно операції біржових структур, страхові – страхових інститутів, а кооперативні банки здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування кооперації. Саме тому банки з клієнтською спеціалізацією називають «кишеньковими», тобто створеними для фінансового обслуговування певної фірми.

Види банківських об’єднань

За Законом України «Про банки і банківську діяльність» бан­ки мають право створювати такі об'єднання: банківські корпора­ції, банківські холдингові групи nui фінансово-холдингові групи До складу банківської корпорації чи банківської холдингової групи можуть входити виключно банки, а до складу фінансової холдингової групи – й інші установи, у тому числі ті, що нада­ють фінансові послуги. Окремий банк може бути учасником ли­ше одного банківського об'єднання, при цьому він несе відпові­дальність за інших учасників згідно з укладеним між ними договором.

Усі банківські об'єднання створюються за попередньою зго­дою Національного банку України, підлягають обов'язковій ре­єстрації, а ліквідуються за рішенням його учасників або з ініціа­тиви НБУ за рішенням суду. До складу банківського об'єднання можуть входити банки-резиденти, банки з іноземним капіталом та банки-нерезиденти. НБУ може ініціювати ліквідацію банків­ського об'єднання у випадку, коли його діяльність суперечить антимонопольному законодавству або загрожує інтересам вклад­ників чи стабільності банківської системи. При цьому ліквідація об'єднання не припиняє діяльності банку – його учасника.

Банківська корпорація – це юридична особа, учасниками якої є виключно банки, створена з метою концентрації капіталів банків-учасників, підвищення їх ліквідності та платоспроможно­сті, а також забезпечення координації й нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група (БХГ) – це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки, причому материнському банку має належати не менше 50 % статутного капіталу або голосів кожного з інших учасників, які є його дочір­німи банками. Материнський банк відповідає за зобов'язаннями всіх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них. Банківський нагляд за діяльністю БХГ здійснюється на індивідуаль­ні і і та консолідованій основі.

Дочірній банк – це банк, 100 % статутного капіталу якого належить материнсь­кому банку, або банк, у якого материнський банк прямо чи опосередковано володіє 50 і більше відсотками статутного капіталу або голосів цього банку чи має незалежно від формального володіння можливість вирішального впливу на управління чи діяльність банку.

Фінансово-холдингова група (ФХГ) – це об'єднання, до і кладу якого входять переважно або виключно установи, що на­дають фінансові послуги, серед яких є хоча б один банк і в якому материнська компанія обов'язково є фінансовою установою, якій належить не менше 50 % статутного капіталу кожного з учасни­ків. Материнська компанія відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них. Материнсь­кі компанія має право встановлювати правила, що є обов'яз­ковими для членів групи та зобов'язань надавати наглядовим ор­ганам консолідований фінансовий та статистичний звіти.

В Україні з початку 2006 р. створена і функціонує банківська холдингова група «TAC», у яку ввійшли «ТАС-Комерцбанк», «ТАС-Інвестбанк», «TAC Бізнес банк». «ТАС-Комерцбанк» увійшов до складу групи на правах материнського банку. Банків­ська холдингова група разом із двома страховими компаніями входить до складу фінансової групи «TAC», що працює на ринку фінансових послуг з 2001 р.

Банки можуть підтримувати постійні тісні партнерські стосу­нки з іншими фінансовими установами, утворюючи фінансові групи, які не є холдингами і не підлягають реєстрації в НБУ. На­приклад, фінансова група «АРМА» – це об'єднання компаній, що працюють на фінансовому ринку України з 2003 p., окремі компанії цієї групи успішно працюють уже понад 10 років. Сьо­годні до складу фінансової групи «АРМА» входять: банк «АР­МА»; страхова компанія «АРМА»; лізингова компанія «АРМА-Лізинг», «АРМА Факторинг» (факторингові послуги, фінансовий лізинг, гарантії, поруки) та «Кредитний брокер «АРМА» (кредит­ний консалтинг).

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, роз­витку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розроблення рекомендацій щодо банківської діяльності банки згідно з чинним законодавством мають право створювати непри­буткові спілки та асоціації. Банківські спілки та асоціації не ма­ють права займатися банківською чи підприємницькою діяльніс­тю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

З 1990 р. в Україні функціонує Асоціація українських банків (АУБ), членами якої стали 148 банків. Асоціація проводить на­уково-практичні конференції, міжнародні семінари, зустрічі з представниками законодавчої та виконавчої влади; круглі столи з обговорення актуальних питань розвитку банківської системи (активізація кредитування, боротьба з відмиванням «брудних» грошей, капіталізація банків, допуск іноземних банків на внутрі­шній ринок тощо). АУБ активно співпрацює з Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, Національним банком України, банками, Державною податковою адміністрацією. Верховним судом України, іншими державними і недержавними установами. Обго­ворює проекти нормативних актів, формулює свої зауваження для профільного парламентського комітету до законопроектів, що регулюють банківську діяльність зокрема та фінансову діяль­ність взагалі (податкові питання, іпотека, лізинг, факторинг, бан­ківські технології, електронні платежі тощо).

У 2005 р. для забезпечення швидкого та справедливого розв'язання спорів між банками та їх клієнтами було створено Третейський суд при АУБ.

Інтереси банків певного регіону захищають створені спілки: «Дніпропетровський банківський союз», «Київський банківський союз», «Кримський банківський союз», «Одеський банківський союз», «Харківський банківський союз», «Асоціація банків Львів­щини».

Як Асоціація українських банків, так і спілки є договірними об'єднаннями, які не мають права втручатися у діяльність банків, що стали членами цих об'єднань.

Література:

– основна:

ü Банківські операції [Текст]: підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна [та ін.]. – 4-те вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2009. – 608 с. – С. 6-18

ü Міщенко В. І. Банківські операції [Текст]: підручник / В. І. Міщенко, Н. Г. Слав’янська, О. Г. Коренєва. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К.: Знання, 2007. – 800 с. – С. 33-36

ü Сковира Л. А. Банківські операції [Текст]: навчальний посібник / Л. А. Сковира. – К.: Аграрна освіта, 2010. – 371 с. – С. 19-27

– додаткова:

ü Про банки та банківську діяльність [Електронний ресурс]: закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ // База даних «Законодавство України» офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14&p=1324830502254568.

Основні терміни і поняття: приватний банк, державний банк, акціонерний банк, кооперативний банк, банк з іноземним капіталом, банк-резидент, банк-нерезидент,системо утворювальний банк, міжнародний банк, універсальний банк, спеціалізований банк, ощадний банк, інвестиційний банк, іпотечний банк, розрахунковий (кліринговий) банк,банківська корпорація,банківська холдингова група (БХГ), дочірній банк,фінансово-холдингова група (ФХГ), банківська спілка, банківська асоціація.

Питання для самоперевірки:

1. Обґрунтуйте класифікацію банків за формою власності.

2. Обґрунтуйте класифікацію банків за організаційною формою господарської діяльності.

3. Обґрунтуйте класифікацію банків за величиною активів.

4. Обґрунтуйте класифікацію банків за часткою іноземного капіталу.

5. Обґрунтуйте класифікацію банків за обсягом зобов'язань.

6. Обґрунтуйте класифікацію банків за секторами ринку та залежно від наявності мережі філіалів..

7. Обґрунтуйте класифікацію банків залежно від спеціалізації.

8. Охарактеризуйте види банків за функціональною спеціалізацією.

9. Охарактеризуйте будь-який банк України за всіма критеріями класифікації.

10. Охарактеризуйте види банківських об’єднань.

Теми рефератів:

1. Класифікація банківських установ України

2. Види банківських об’єднань України.

3. Ощадний банк України.

4. Державні банки України.

5. Банки з іноземним капіталом у банківській системі України.

Форми контролю самостійної роботи студента: фронтальне опитування,модульний контроль № 1, підсумкова контрольна робота з перевірки самостійної роботи, комплексна контрольна робота, іспит.