Сучасні підходи до формування змісту підготовки фахівців

Навчальний процес у сучасному університеті повинен бути спрямованим на реалізацію змісту вищої освіти на підставі державних стандартів і кваліфікаційних вимог до фахівців та з урахуванням інваріантів, що дають можливість або продовжити освіту у будь-якому закордонному ВНЗ, або отримати відповідну кваліфікацію за кордоном на основі певного закінченого циклу освіти. Тому він здійснюється з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій навчання та орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін у соціально-культурній сфері, системи управління та організації праці в умовах ринкової економіки.

Зміст освіти визначається освітньо-професійними програмами, в яких відображено змістово-реалізаційні аспекти освітньо-кваліфікаційних характеристик, визначено нормативний зміст навчання, встановлено вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої і професійної підготовки фахівців відповідного освітньо-ква­ліфікаційного рівня певної спеціальності. Вони використовуються при розробці та коригуванні відповідних навчальних планів і програм навчальних дисциплін, розробці засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки фахівців, визначенні змісту навчання як бази для опанування відповідними спеціальностями та кваліфікаціями.

^ Організація та науково-методичне забезпечення навчального процесу

Організація навчального процесу в сучасному університеті базується на принципах достатності наукового, пізнавального, інформаційного і методичного забезпечення, що здатне закласти основу для самостійного творчого опанування і осмислення знань та прояву творчої і дослідницької ініціативи. Тому законодавчими документами сьогодні його визначено в таких межах: бакалавр - не більше 30 год. на тиждень; спеціаліст - 24 год. на тиждень; магістр - 18 год. на тиждень. У другій половині дня зі студентами проводяться індивідуальні заняття згідно з розкладом, консультації, контроль за самостійною роботою тощо.

Значна увага приділяється організації, проведенню самостійної роботи та контролю за нею. Традиційно використовуються такі форми організації та проведення самостійної роботи студентів: семестрові завдання для самостійної та індивідуальної роботи; консультації, індивідуальні заняття, колоквіуми, графічно-розрахункові та контрольні роботи, складання позаурочного читання з іноземних мов тощо. В навчальних планах спеціальностей все чіткіше реалізується тенденція до скорочення аудиторних годин та збільшення кількості годин, які відводяться на самостійну роботу студента (50-60% навчального часу). Традиційно вважається, що студент у цей час повинен самостійно опрацьовувати конспекти лекцій, літературу до тем, запланованих на практичні і семінарські заняття, самостійно складати конспекти з тем, запропонованих для

самостійного вивчення, готувати реферати тощо. Останнім часом форми такої роботи урізноманітнилися пошуком інформації в системі Інтернет, виконанням найпростіших завдань на комп'ютерній техніці. Однак в усіх випадках маємо справу з виключно інформаційно-пошуковими формами роботи, суть яких зводиться до технічної діяльності, а факт існування звіту визнається як показник успішного засвоєння опрацьованого матеріалу. Такі завдання не вимагають навіть глибокої систематизації, не те що творчого осмислення, конструювання, моделювання. Ці форми роботи практично не оцінюються, бо передбачається врахування їхніх результатів в оцінці знань, здобутих студентом під час їх виконання. Проте відомо, що ефективність такої самостійної роботи - надто низька і ретельно виконує її лише частина, зазвичай, встигаючих студентів.

Творча (евристична), наближена до наукового осмислення та узагальнення робота можлива лише як результат організації самостійного навчання з обов'язковою присутністю в ній цілепокладання та його досягнення за допомогою ефективних технологічних схем самоосвіти. Крім того, така робота повинна бути індивідуалізованою з урахуванням рівня творчих можливостей студента, його навчальних здобутків, інтересів, навчальної активності тощо, тому для оптимізації самостійної роботи студентів потрібні нові її форми.

Як відомо, сьогодні методологією процесу навчання та, відповідно, оцінювання знань студента визначено його переорієнтацію з суто лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму.

Сучасний стан інформаційного забезпечення звів суть лекції до консультативно-оглядового означення проблеми та аналізу можливих напрямків її вирішення. Усі світові та пропонованіостаннім часом національні стандарти за основу навчання беруть самостійну, творчу роботу того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні, включно інформаційні, технології навчання. Як показують моніторинги, часто причиною неуспішності студента в сучасних умовах соціально-економічного, політичного, психоло­гічного та побутового перевантаження є його невміння організувати свою навчальну діяльність поруч із соціальною та побутовою зайнятістю. Тому завданням нинішнього дня для педагога є допомога студентові в організації навчальної та інших видій діяльності і чітке розмежування тих видів навчальних робіт, які виконуються в аудиторії та в позааудиторний час. Пошук практичної реалізації такого принципу навчання привів нас до ідеї використання в навчальному процесі індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ).

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) є видом позааудиторної самостійної роботи студента навчального, навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується у процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується разом зі складанням підсумкового іспиту чи заліку з даної навчальної дисципліни.

^ ІНФОРМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

1. Розвиток матеріально-технічного забезпечення комп'ютерною технікою. Ефективність новітніх технологій забезпечується за таких норм матеріального забезпечення: доведення парку комп'ютерної техніки до норми 1 комп'ютер типу Pentium на 8 студентів (в ідеалі - на 5), формування комп'ютерних класів на факультетах і кафедрах, інформаційно-довідкових
комп'ютерних відділів та електронних читальних залів бібліотек, створення Інтернет-клубів та електронних залів для самостійної роботи і відпочинку у студентських гуртожитках.

2.Комп'ютерна система управління діяльністю ВНЗ.

Створення єдиної комп'ютерної мережі (бажано оптично-волоконний носій з високою пропускною здатністю зв'язку) на кількість інформаційних порталів, що об'єднують усі підрозділи і комп'ютерні робочі місця студентів, із забезпеченням усіх робочих місць з доступом до Інтернету. У мережі здійснюється інформа­ційний обмін за допомогою ліцензованих програм, наприклад 1С (1С:Бухгалтерія; 1С: Підприємство; 1С: Кадри, 1С: Студент; 1С: Кафедра; 1С:Наука; 1С: Гуртожиток; 1С: Розклад), які включають банки даних про соціальний статус, навчальні досягнення студентів, штатний розпис університету, бухгалтерію та господарську діяльність в університеті, банк та характеристику аудиторного фонду, розклади занять, планування та облік виконання навчального навантаження тощо.

3. Використання СІТ у навчальному процесі. Поряд з ор­ганізаційними заходами основною проблемою є змістове наповнення роботи студентів і викладачів на ПК. Однією з основних форм діяльності у цьому напрямку є загальна комп'ютерна підготовка студентів. Неперервність такої підготовки здійснюється за рахунок наскрізної системи навчання та використання ПК. В університетах на всіх непрофільних факультетах повинен читатися курс «Сучасні інформаційні технології у навчальному процесі та наукових дослідженнях» і відбуватися обчислювальна практика (не менше 1 кредиту). На 2-3 курсах обов'язковим є використання ПК та Інтернету для виконання ІНДЗ. На випускних курсах усіх факультетів повинен читатися курс «Використання СІТ у фаховій діяльності».

4. Розроблення інтерактивних комплексів навчально-ме­тодичного забезпечення дисципліни (ІКМЗД).

Оскільки методологія навчання, наукової та виховної роботи у ВНЗ на даний час полягає в переорієнтації цих видів робіт з суто лекційно-інформативної на індивідуально-дифе­ренційовану, особистісно-орієнтовану форму та, відповідно, необхідне впровадження аналогічного принципу оцінювання знань студента, а також потрібні нові (оригінальні) підходи до організації самоосвіти студента.

Віртуальний курс «Дисципліни» може бути написаний у НТМL - форматі і розрахований для роботи в Internet Explorer чи Netscape Navigator. Завдяки цій програмі студент має можливість отримати весь пакет необхідної навчально-методичної літератури до курсу з доступом в окремому комп'ютерному класі, внутрішній комп'ютерній мережі університету, віртуальній бібліотеці університету або через систему Інтернет (веб-сторінка ТHПУ імені Володимира Гнатюка – www.tspu.edu.ua).

Структура та порядок створення ІКМЗД: програма курсу; лекційний курс; семінарські заняття; модулі перевірки знань; індивідуальні навчально-дослідні завдання; терміни, які повинен засвоїти студент у процесі вивчення курсу; хрестоматія; рекомендована література; тести для самоконтролю; екзаменаційні питання;бібліотечні та Інтернет-ресурси тощо.

 

^ Національне виховання та формування особистості студентів

Виховна робота с важливим компонентом навчально-виховного процесу у ВНЗ. Кожен вищий навчальний заклад повинен мати «Концепцію виховної роботи », в якій визначено теоретичні засади формування особистості студента - національно свідомого громадянина і майбутнього фахівця, ідеалом якого має бути гармонійно розвинена, високоосвічена, творча, юридично обізнана, соціально активна людина, яка наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними і патріотичними почуттями, вихована на кращих українських традиціях, є носієм кращих надбань національної та світової культури і здатна до саморозвитку та самовдосконалення.
^ Наукова діяльність

Науково-дослідна робота в університеті має статус пріоритетної у діяльності викладачів і студентів. Вона спрямовується на розв'я­зання таких завдань:

- забезпечення теоретико-концептуальних, психолого-педагогічних і науково-методичних засад навчального процесу і приведення підготовки фахівців у відповідність з сучасними вимогами та найновішими досягненнями вітчизняної і зарубіжної науки та техніки;

- дослідження актуальних науково-дослідних тем з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

- підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів;

- інтенсифікація наукових досліджень на факультетах, кафедрах, у наукових школах, науково-дослідних центрах і лабораторіях, а також забезпечення їх високої якості та збільшення числа наукової продукції;

- розширення та зміцнення науково-інформаційної бази наукової діяльності університету з метою модернізації інформаційно-технологічної підготовки студентів, магістрантів та аспірантів і задоволення інтересів та здібностей науково обдарованої молоді регіону;

- зміцнення зв'язків університетської науки з науково-дослідною роботою провідних ВНЗ і наукових установ України та інших країн.

^ Міжнародне співробітництво

Міжнародне співробітництво сучасного ВНЗ здійснюється за такими напрямками і формами:
- організація міжнародних наукових і науково-технічних конференцій, симпозіумів, конгресів, семінарів, круглих столів;
- участь у міжнародних освітніх і наукових програмах та фондах;
- участь науковців у міжнародних конкурсах на здобуття грантів;
- співпраця зінформаційними центрами ЮНЕСКО та України;
- проведення спільних наукових і науково-технічних досліджень із зарубіжними лабораторіями і вищими навчальними закладами;
- участь у програмах обміну студентами, аспірантами, науково-педагогічними і науковими працівниками; - відрядження