Болонський університет: минуле і сьогодення

У середні століття Болонський університет називали Mater Studiorum, що в перекладі з латині означає «мати навчання, наук». Справді, цей найдавніший в Європі вищий навчальний заклад став «матір'ю» європейської вищої освіти. Саме там з'явилося поняття universitas - вільне співтовариство викладачів та учнів, що ставив собі за мету поширення освіти у всіх областях тодішнього знання.

І саме за зразком Болонського університету створювали згодом всі інші університети Старого Світу. C італійським університетом пов'язана поява знаменитої болонської юридичної школи глосаторів (від «Глоссо» - робити позначки на полях), яка вплинула на так звану рецепцію римського права, тобто перетворення його в основу законодавства всіх європейських народів. Упродовж XII-XIV століть Болонський університет був провідним загальноєвропейським освітнім центром. Торквато Тассо і Карло Гольдоні, Парацельс, Еразм Роттердамський, Ульріх фон Гуттен і Альбрехт Дюрер - цей далеко не повний список пов'язаних з університетом геніальних умів дозволяє оцінити внесок, який університет зробив у розвиток європейської цивілізації.
Висока репутація болонської юридичної школи, а також розташування міста, його здоровий клімат, багатство його промисловості і торгівлі, вільна атмосфера волелюбності з XIII століття почали залучати до фельзінского храму премудрості (від етруського Felsina) студентів з усіх кінців Італії і навіть Європи, включаючи дітей коронованих осіб. Вже тоді в університеті налічувалося більше десяти тисяч випускників. Він став першим у світі міжнародним навчальним закладом
Болонський університет з дня свого утворення мав дві особливості. По-перше, це не була виключно асоціація професорів (universitas magistrorum), владі яких повинні були підкорятися учні, які відвідують їхні лекції, а об'єднання студентів (universitas scholarium), котрі самостійно обирають керівників, яким підпорядковувалися професора. Ультрамонтани і цізмонтани на своїх окремих зборах щорічно призначали ректора і радника з різних націй, що завідував разом з ним управлінням і здійснював університетську юрисдикцію. Професорів (doctore s legentes) студенти призначали на певний час. Перші отримували від учнів гонорар і зобов'язувалися ніде, крім Болоньї, не викладати. Перебуваючи в залежності від університету і будучи лише вільними в керівництві заняттями студентів, вчителі могли придбати авторитет і вплив на слухачів виключно своїми особистими якостями і педагогічними талантами.
Друга особливість Болонського університету була в тому, що він був юридичним (universitas legum), на противагу Паризькому університету, який спочатку був звернений виключно до теології. Вивчення римського права, яке поклало початок самого університету, і канонічного, введеного в програму університету з ХІІ століття, залишилося пріоритетним. Медицину і вільні мистецтва теж викладали, причому одні з найзнаменитіших професорів, але слухачами, все-таки, були майбутні юристи. Наслідком виключно юридичного характеру Болонського університету стало те, що він не був підпорядкований подібно Сорбонні верховному управлінню пап, оскільки дозволу Ватикану на викладання римського права не було потрібно, у той час, коли для занять теологією папська санкція була необхідна. Однак із другої половини XIII століття папський престол затвердив його привілейований статус (в 1253 році), добився, щоб представник церкви (болонський архієпископ) від імені Риму був контролером на іспитах і при видаванні дипломів.
Авторитет, яким користувалися професори болонської школи, був не тільки в успіху, який мали їхні лекції і твори, а й у високому положенні, яке вони займали як у самій Болоньї, так і за її межами. Вони були звільнені від податків та військової служби і автоматично отримували всі права громадян Болоньї, навіть якщо вони там не народилися. Їм привласнювали титул dominus на відміну від найменування magister, яке носили професори школи вільних мистецтв. Прийманням до університету займалися найкращі студенти. Лекції ділили на обов'язкові і необов'язкові. Після п'ятого курсу студенти могли самі вийти на кафедру. Єдине зобов'язання, яке накладав на випускника університету, - відпрацювати після закінчення задля слави міста і не залишати область упродовж деякого часу.
Іспити приймали ліберально, а на молодших курсах контроль був і зовсім відсутній. Якщо іноді ходиш на лекції, значить, ти студент. Тільки на високих щаблях, отримуючи ступінь Licentiate, кандидат зобов'язаний був витримати іспит, а отримуючи ступінь Doctorate - пройти публічний тест в присутності приймальної комісії (сonventus). Якщо врахувати, що посади, в тому числі суддівські, у той час купували майже офіційно, студенти не дуже старалися в навчанні.
До традиційних предметів (юриспруденція, риторика і граматика) додали філософію, математику, фізику, медицину та інші науки. Іноді який-небудь факультет відокремлювався і переїжджав до іншого міста, де утворював ще один університет. Подібним чином з’явилися вищі навчальні заклади в Падуї, Модені, Пізі і Неаполі.
Свобода університету закінчилася в ХIV столітті, коли колишні привілеї відібрали. З XVI по XIX століття слава його повільно тьмяніла, тому що в багатьох великих містах з'являлися свої навчальні заклади. Крім того, Болонський університет сильно постраждав від війн, особливо від наполеонівського навали, коли меблі й навіть частина будівлі були зруйновані. Університет відновлювали за допомогою всієї Італії, в 1859 році він вийшов з підпорядкування Святого престолу і знову став світським.

Проте колишня слава до університету не повернулася аж до теперішнього часу. Правда, і тепер студенти з усього світу їдуть в Болонью, більше того, вони становлять значну частку нинішніх 50 тис. болонських Сколарі. Але це більше за традицією - сьогодні університет не входить до десятки найкращих навчальних закладів світу. Однак він, як і раніше, один з перших в Італії. Крім того, вуз має давні академічні зв'язки з іншими навчальними закладами на всіх континентах, а також бере участь у європейських програмах студентських та наукових обмінів (Socrates, Leonardo, Tempus).
Крім звичних факультетів юриспруденції, математики, архітектури та мистецтва, в університеті тепер є відділення сільського господарства, культури, педагогіки, економіки, іноземних мов та літератури, техніки, хімії, філософії, фізики, природознавства, медицини, фармакології, політології, психології, статистики.