Витрати на оплату праці наземного персоналу

У статтю включаються витрати на оплату праці працівників апарату управління авіапідприємства, працівників інших служб і відділів, зайнятих виробничою діяльністю і не враховуються у витратах на заробітну плату льотного складу і бортпровідників або в затратах по аеропортового, аеронавігаційного, технічного або агентською обслуговування НД У статті, також, відображаються витрати на заробітну плату водіїв службового автомобільного транспорту, спецавтотранспорту та працівників служб загальногосподарського призначення.

Фактичні дані про витрати на оплату праці наземного персоналу авіапідприємства визначаються на основі даних, що містяться в «Звіті про фінансову діяльність авіапідприємств та організацій повітряного транспорту».

Для розрахунків на перспективу використовуються показники фонду заробітної плати, планованого на квартал.

За типами НД витрати по заробітній платі наземного персоналу розподіляються пропорційно планованим обсягам роботи в тоннокілометрах (або пасажирокілометрів) або пропорційно витратам на заробітну плату льотного складу і бортпровідників.

Для врахування в собівартості рейсу визначаються питомі витрати на тоннокілометр або визначаються коефіцієнти, для визначення витрат на оплату праці наземного персоналу в частках від заробітної плати льотного складу і бортпровідників.

Визначаються нарахування на заробітну плату наземного персоналу за встановленими ставками.

ПРИКЛАД

Визначення витрат на оплату праці наземного персоналу по рейсам для Іл-62М.

1. Витрати по заробітній платі ЛЗ і БП, за другий квартал в сумі складають 539 330 грн. Виконуваний рейс відноситься до внутрішніх повітряних лініях, т.о. розподіл зарплати пропорційно на внутрішні та міжнародні рейси не виробляємо.

2. Приймемо умовно, що витрати по заробітній платі наземного персоналу дорівнюють 15% від всіх витрат по заробітній платі ЛЗ і БП.

Тоді:

539330 * 0,15 = 80900 грн. за квартал.

1. Нарахування на заробітну плату наземного персоналу проводиться за ставкою - 38,5%.

Тоді:

80900 +80900 * 0,385 = 112047 грн. - Остаточні витрати на оплату праці наземного персоналу.

Визначення витрат на оплату праці наземного персоналу по рейсам для Ту-214.

1. Витрати по заробітній платі ЛЗ і БП, за другий квартал в сумі складають 424 792 грн. Виконуваний рейс відноситься до внутрішніх повітряних лініях, т.о. розподіл зарплати пропорційно на внутрішні та міжнародні рейси не виробляємо.

2. Приймемо умовно, що витрати по заробітній платі наземного персоналу дорівнюють 15% від всіх витрат по заробітній платі ЛЗ і БП.

Тоді:

4247924 * 0,15 = 63719 грн. за квартал.

3. Нарахування на заробітну плату наземного персоналу проводиться за ставкою - 38,5%.

Тоді:

63719 +63719 * 0,385 = 88251 грн. - Остаточні витрати на оплату праці наземного персоналу.

Результати розрахунку фонду заробітної плати представляються у вигляді таблиці 8.1, 8.2.

Таблиця 8.1

Розрахунок чисельності та фонду оплати праці персоналу авіакомпанії

Показники	Звітний рік	1-й	У тому числі по кварталам	2-й рік	3-3 рік
рік	І	ІІ	ІІІ	ІY
Чисельність персоналу (усього), чол.
Фонд оплати праці (усього), тис. грн.
У тому числі: 1 Експлуатація
Чисельність, чол.
Фонд оплати праці
Середня заробітна плата
Інші виплати, заохочення
Середня заробітна плата з урахуванням доплат
Продуктивність праці, ткм/чол

Таблиця 8.2

Середня заробітна плата по категоріям працюючих

	Звітний рік	1-й рік	2-й рік	3-й рік
Категорії робітників	Середня заробітна плата	Середня величина надбавки	Середня заробітна плата	Середня величина надбавки	Середня заробітна плата	Середня величина надбавки	Середня заробітна плата	Середня величина надбавки
Керівний персонал
Управлінський персонал
Експлуатаційний персонал
У тому числі: Льотний склад

Планування та визначення виробничої потужності АП. Поняття технології виробництва на АП

 

План виробництва є головним розділом бізнес-плану, що визначає виробничу програму авіакомпанії і розрахунки інших розділів плану.

Вихідними матеріалами при розробленні плану виробництва є:

- перспективна програма розвитку авіакомпанії;

- план маркетингу (з прогнозуванням попиту);

- договори і контракти;

- аналіз виробничо-фінансової діяльності;

- дані щодо ЛВП, плани руху і розклад руху ПС;

- чартерні програми;

- техніко-економічні нормативи і норми;

- можливість матеріально-технічного забезпечення;

- характеристики аеропортів щодо приймання та обслуговування розрахункових типів ПС;

- можливість технічного обслуговування та ремонту ПС;

- дані по обслуговуванню повітряних трас засобами УПР, навігації, посадки та зв’язку;

- склад персоналу, у тому числі льотного складу;

- дані про сертифікацію;

- матеріали щодо договірно-правового забезпечення перевезень.

План перевезень складається на підставі аналізу та оцінки варіантів прогнозів попиту на період бізнес-планування з квартальною розбивкою першого року. Під час квартального планування аналізується сезонність перевезень за маршрутами польотів у цілому по авіакомпанії та прогнозується питома вага кожного кварталу.

У відповідності з планом перевезень розробляється план руху і перевезень повітряними лініями, що дає можливість установити потребу в СОП, визначити зміни у складі парку ПС (списання, поповнення), розрахувати наліт годин, часову продуктивність польотів рис. 8.1.

 

 

 

Рисунок 8.1. - Узагальнена схема виробничого процесу АП

Планування транспортної роботи АП. Планування мережі повітряних ліній

Процес виробництва послуг в області авіаперевезень можна умовно розбити на кілька етапів. На першому етапі керівник повинен чітко усвідомити, якого роду діяльність буде здійснювати авіапідприємство, на чолі якого він коштує. Авіапідприємство може безпосередньо обслуговувати потреби населення в повітряних перевезеннях, мати власний або орендований парк повітряних судів. Такого роду діяльність також може підрозділятися на дві категорії, які підприємство може успішно сполучати:

а) регулярні авіаперевезення, розробка мережі повітряних ліній, розкладу рейсів і т.п.;

б) здійснення спеціальних авіаперевезень на контрактній основі, виконання приватних замовлень. Існують дрібні компанії, що мають парк із двох-трьох літаків, які спеціалізуються саме на такій діяльності.

Однак авіапідприємству зовсім не обов'язково займатися перевезеннями. Воно може взагалі нікого й нічого не перевозити, а тільки обслуговувати рейси, тобто приймати, ремонтувати, заправляти літаки інших авіакомпаній або спеціалізуватися в області народного господарства - здійснювати авіа хімічний захист сільськогосподарських площ, аерофотознімання місцевості, розвідки коштовних копалин, а також провадити ряд інших робіт, заміняючи наземну техніку.

Керівник авіапідприємства може захотіти займатися всім відразу, але повинен усвідомлювати, яке кількість ресурсів - матеріальних, трудових, фінансових - зажадає такий широкий розмах. Тому головне – це оцінити свої можливості.

План перевезень складається на підставі аналізу та оцінки варіантів прогнозів попиту на період бізнес-планування з квартальною розбивкою першого року табл. 8.3. Під час квартального планування аналізується сезонність перевезень за маршрутами польотів у цілому по авіакомпанії та прогнозується питома вага кожного кварталу.

У відповідності з планом перевезень розробляється план руху і перевезень повітряними лініями, що дає можливість установити потребу в СОП, визначити зміни у складі парку ПС (списання, поповнення), розрахувати наліт годин, часову продуктивність польотів.

Таблиця 8.3

Показники обсягу перевезень

№		Одиниця	Роки
п/п	Показники	виміру	1-й рік	1 кв	ІІ кв	ІІІ кв	IY кв	2-й рік	3-й рік
	Перевезення пасажирів (усього) а) регулярні перевезення з них: - міжнародні; - міждержавні (СНД) - внутрішні б) нерегулярні перевезення з них: - міжнародні; - міждержавні (СНД) - внутрішні
	Перевезення вантажів (усього) а) регулярні перевезення з них: - міжнародні; - міждержавні (СНД) - внутрішні б) нерегулярні перевезення з них: - міжнародні; - міждержавні (СНД) - внутрішні
	Перевезення пошти (усього)
	Пасажирообіг (усього)
	Вантажообіг (включаючи пошту)
	Тонно-кілометри *(пасажирські, вантажні, поштові)
	ІІ Інші види робіт
* Структура пасажирообігу, вантажообігу та приведених тонно-кілометрів координується з п.п. 1, 2. та 3.

При плануванні авіатранспортної роботи на власному або орендованому парку повітряних суден на авіапідприємстві вирішуються наступні завдання:

а) прогнозування попиту на авіаперевезення.

б) формування мережі повітряних ліній.

в) розробка проекту розкладу руху літаків.

г) розрахунки потреб у літаках, авіадвигунах, паливі, екіпажах.

д) розрахунок доходів, видатків, прибутку.

е) розробка заходів щодо забезпечення задоволення попиту на авіаперевезення, підвищенню якості обслуговування й ефективності перевезень.

ж) доведення завдань до підрозділів підприємства.

Цей комплекс завдань являє собою основу виробничої програми будь-якого транспортного підприємства-експлуатанта повітряних судів, спрямованої на досягнення основних цілей, тобто - найбільш повного задоволення попиту на авіаперевезення з високою якістю обслуговування й забезпеченням рентабельності роботи авіапідприємства.

Одним з головних питань планування транспортної роботи на експлуатаційному авіапідприємстві є забезпечення взаємного балансу між факторами плану перевезень. Досягнення балансу потреб у ресурсах виходячи з попиту на перевезення з можливим забезпеченням ними підприємства здійснюється за допомогою розрахунків провізної спроможності літакового парку в майбутньому періоді, а також розрахунків робіт потенційно можливого обсягу, при можливих закупівлях і доступності палива, очікуваної потужності авіаційно-технічної бази й виробничих можливостей літних підрозділів.

На схемі 8.2 показаний алгоритм рішення завдання збалансування плану по обсязі транспортної роботи шляхом узгодження обсягу перевезень із розмірами розташовуваних і доступних ресурсів.

Рисунок 8.2. – План авіатранспортної роботи авіакомпанії

Беручи до уваги той факт, що всі ресурси підприємства строго обмежені, планування по обсязі робіт потрібно починати з того ресурсу, що найбільш обмежений. При цьому можна заздалегідь піти на не оптимальність плану по ступені задоволення попиту, але в такий спосіб досягти зняття напруги по використанню всього потенціалу авіапідприємства й зниження ступеня його завантаженості. При рішенні таких окремих завдань, як визначення параметрів авіаліній (наприклад, доцільності проміжних посадок), обґрунтування відкриття нових авіаліній, вибір типів літаків, розподіл ВР по авіалінія й ін., застосовується критерій максимальної рентабельності (у відсотках до видатків). При цьому розраховуються реальний виторг і доходи, включаючи взаєморозрахунки.

Спрацьовуються процедури поступового вв'язування плану руху з розкладом руху по магістралях, зокрема, узгодження рейсів по маршрутах, частотам Основним фактором при формуванні мережі повітряних ліній є попит на авіаперевезення. Будь-яка мережа повітряних ліній створюється з метою задоволення потенційного попиту на вантажні й пасажирські авіаперевезення. Безсумнівно, нема рації планувати нову авіалінію, якщо вона не буде користуватися достатнім попитом. Тому визначення загального потенційного попиту й попиту по окремих напрямках є важливою складовою частиною процесу планування рейсів. Отже, спробує визначити попит.

Необхідно розрізняти поняття «попит» і «обсяг перевезень». Попит на перевезення пасажирів пов'язаний з потребами населення залежить від його грошових доходів і умов перевезення, пропонованих транспортними підприємствами: рівня тарифів, якості обслуговування, безпеки польотів, наявності альтернативних коштів і каналів транспорту й т.д. обсяг перевезень – це фактично виконаний або пропонований обсяг транспортної роботи (кількість перевезених пасажирів, пасажирооборот), обмежений виробничими можливостями підприємства: провізною спроможністю літакового парку, доступними ресурсами палива, матеріалів, кваліфікованих кадрів, фінансових ресурсів. Рівень задоволення попиту на пасажирські перевезення по аеропорті визначається відношенням обсягу відправлень (перевезень) пасажирів у цілому або по окремих напрямках до попиту відповідно до сумарного або по окремих напрямках, тобто як частка обсягу перевезень у районі, що обслуговується даною авіалінією, у сукупному попиту даного району. Варто мати на увазі, що розходження між поняттями «попит» і «обсяг перевезень» мають принципове значення тільки для поточного планування й оптимізації.

При стратегічному плануванні менше приймаються в увагу ресурсні обмеження обсягу авіаперевезень, а ринкові відносини можуть наблизити попит та пропозиція до рівноваги. Прогнозування попиту на більше тривалий період необхідно для рішення стратегічних завдань підприємства: застосування літаків нових типів літаків, проектування будівництва або розширення й реконструкції аеропорту, розробки автоматизованих систем керування рухом і т.д. сформовані тенденції розвитку динаміки авіаперевезень не можна приймати як основу для стратегічного прогнозування й планування, навіть якщо в прогнозі враховується ступінь задоволення попиту. Для такого планування має сенс застосовувати комплексний аналіз самої галузі.

Тепер визначимо деякі найбільш важливі в плануванні попиту фактори.

Рухливість населення району, що обслуговується, є визначальним чинником для попиту. Вона розраховується як відношення кількості пасажирів (поїздок) до числа жителів, іншими словами – як частка пасажирообороту використовується сума поїздок в обох напрямках. На рухливість населення вплив роблять такі фактори, як рівень його доходів і рівень тарифів авіакомпаній.

Прогнозування попиту на авіаперевезення пасажирів на черговий рік є однієї з основних завдань поточного планування. Склавши прогноз попиту й план авіаперевезень по ньому, будь-яке підприємство може надалі його коректувати залежно від ступеня відхилень задоволеності попиту структури пасажирських потоків, результатів маркетингових досліджень і т.д. Прогнози попиту на вантажні перевезення проводяться приблизно також, але з деякими особливостями. Тут у першу чергу потрібно виділити авіатранспортні вантажі, серед яких виділяють:

а) цінні;

б) швидкопсувні;

в) термінові.

Стратегічне планування вантажних перевезень здійснюється на основі аналізу темпів росту за попередній період, що враховує зміни у провізній спроможності парку ПС, включаючи вантажні літаки й «вільний тоннаж» пасажирських літаків. Поточне планування перевезень пошти й вантажів провадиться на підставі заявок і договорів.

Після визначення попиту й складання прогнозу його розвитку можна приступати до планування мережі повітряних ліній.

На підставі потенційних попитів по окремих напрямках визначаються можливі вантажні й пасажирські повітряні потоки. Можливі потоки, прогнозовані по пунктах призначення, групуються по повітряних лініях, ґрунтуючись на основній меті - забезпечити найкоротші відстані доставки в потрібний пункт пасажирів і вантажів і призначити на повітряну лінію найбільш ефективний для експлуатації тип повітряних судів.

План руху й перевезень на авіапідприємстві складається із двох частин. Перша частина - план руху по типах повітряних судів, або ж, простіше говорячи – проект центрального розкладу руху. Він включає наступні параметри:

а) маршрут руху

б) категорія рейса

в) вид руху (пасажирське, вантажне, поштове)

г) тривалість польоту (літний час за рейс)

д) частота руху й календарні строки (навігації)

е) наліт годин за період

ж) приналежність літака (власний або орендований)

з) аеропорт базування.

Друга частина - план перевезень по авіалініях. Сюди входять параметри плану руху й показники обсягу роботи й використання літакового парку.

Основними показниками, що характеризують ефективність і якість розробки плану руху літаків, є:

а) збільшення нальоту годин на обліковий літак за рахунок скорочення проміжних посадок там, де це не необхідно по технічних вимогах ВР.

б) збільшення завантаження за рахунок поліпшення конюктури попиту, контролю за комерційним завантаженням літака, вибору правильного типу літака для повітряної лінії, правильного визначення самого вигідного маршруту, підвищення рівня обслуговування пасажирів, збільшення кількості безпосадкових рейсів.

Як приклад розрахунку плану руху й перевезень по повітряних лініях можна припустити наступні таблиці 8.3, 8.4, 8.5.

Таблиця 8.3

Плану руху й перевезень по повітряних лініях

Найменування повітряних мереж та аеропортів призначення	Тип ПС Кількість пасажирських крісел	Протяжність повітряних ліній (км)	Кількість одинарних рейсів	Час на рейс (годин)	Наліт кілометрів (тис. км) (3х4)	Наліт годин (4х5)
Баку-Київ-Баку	Ту- 154(164)			2,50	1474,6

Таблиця 8.4

Середнє планове завантаження на рейс	Експлуатаційні пасажиро- кілометри (8х6)	Експлуатаційні тоно- кілометри (12х5)	Граничний пасажирообіг (2х6)
пасажирів	пошти кг	вантажу кг	всього кг
осіб	кг
						21160,5	241834,4

 

Таблиця 8.5

Відсоток завантаженості пасажирських крісел (13х15)*100%	Граничне комерційне завантаження на рейс кг	Граничний тоно-кілометраж тис. км (17х6)	Відсоток комерційного завантаження (14х18)х100%	Продуктивність польотів тоно-км/год (14/7)	Витрати палива
За рейс кг	Всього тон (21х4)
82,3		26542,8	79,7			11935,5

Резюме

1. Цілі розробки організаційного плану зводяться до такого: а) переконати потенційних інвесторів і кредиторів у правильності вибору організаційно-правової форми бізнесу; б) охарактеризувати команду провідних менеджерів фірми; в) довести спроможність підприємця, команди його менеджерів та іншого персоналу фірми реалізувати бізнес-план.

2. Організаційний план складається з таких підрозділів: а) організаційна форма бізнесу; б) потреба фірми в персоналі; в) власники, менеджери й зовнішні консультанти фірми; г) організаційна схема управління фірмою; д) кадрова політика і стратегія.

3. Основними й визначальними принципами вибору форми організації бізнесу є: матеріальна відповідальність підприємця і готовність до економічного ризику; система й рівень оподаткування залежно від форми організації бізнесу; співвідношення стартового капіталу і власних коштів підприємця; оперативність управління бізнесом; урахування ймовірності банкрутства й ліквідації фірми.

4. Характеристика потреби бізнесу в персоналі має ґрунтуватися на чітко сформульованих функціях, точно визначених видах діяльності й конкретних завданнях, що забезпечується побудовою «дерева цілей» і складанням штатного розкладу. При цьому визначення потреби фірми в персоналі здійснюється за конкретними категоріями (керівники, менеджери, службовці, робітники) із зазначенням для кожної з них ділових якостей (кваліфікації, досвіду роботи), необхідної чисельності, вартості, джерел покриття потреби.

5. У підрозділі «Власники бізнесу, команда менеджерів і зовнішні консультанти» подається детальна характеристика підприємців-засновників, активних інвесторів, провідних менеджерів, експертів і консультантів (рівень кваліфікації і професійні досягнення кожного з керівних працівників; біографічна довідка зі вказівкою на кваліфікацію, досвід роботи і практичні досягнення кандидата на певну посаду; характеристики-рекомендації, перелік досягнень на попередній роботі, державні нагороди тощо).

6. Опрацювання організаційної схеми управління фірмою, що започатковує нову бізнесову діяльність, здійснюють поетапно: 1) формують перелік основних функцій підприємництва (будь-якого виду діяльності); виробничих і функціональних підрозділів фірми (цехів, відділів, служб); 2) розробляють матрицю типу «функції — організаційні одиниці», дотримуючись певних правил: повний розподіл функцій між підрозділами (особами); моновідповідальність за здійснення певних функцій; оптимальний діапазон контрольних функцій керівника (5—6 підрозділів); 3) графічно виконують рекомендовану організаційну схему управління фір­мою з виокремлюванням ієрархії організаційних одиниць і зв’язків між ними.

7. Підрозділ «Кадрова політика та стратегія» стисло характеризує філософію фірми щодо кадрових питань. Зокрема в ньому мають бути висвітлені: строки комплектування штатів, процедура добору персоналу; мотивація та оплата праці.