Основні шляхи та напрями взаємодії школи з батьками підлітків.

Основні напрямки співпраці сім'ї та школи:

1. Налагодити тісний зв'язок школи з батьками

2. Активізувати роботу батьківського сектора щодо роз'яснення законодавства України з питань освіти.

3. Добиватись впливу органів місцевого самоврядування на батьків, діти яких порушують Статут школи.

4. Аналізувати стан навчальних досягнень учнів і виявити причини байдужого ставлення батьків до навчання і виховання власних дітей.

5. Пропагувати педагогічні знання, що зумовлять підвищення педагогічної грамотності.

6. Допомагати батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома.

7. Впроваджувати форми роботи з сім'єю, що сприяє гуманізації взаємовідносин "педагоги-батьки".

Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучастниками творчого процесу виховання учнів.

Рекомендації батькам, склаені Б.М.Бім-Бадом в книзі для батьків: «Мудрість виховання»:

1. Прислухайтеся до своєї дитини, намагайтеся почути і зрозуміти її. Вислухайте проблему дитини. Не обов'язково погоджуватися з точкою зору дитини. Але завдяки батьківському увазі він відчує свою значимість і відчує свою людську гідність.

2. Приймайте рішення спільно з дитиною, а також дайте йому право приймати самостійні рішення; дитина більш охоче підкоряється тим правилам, які встановила сама. При цьому я не заперечую, що деякі рішення можуть приймати тільки батьки. Надайте дитині право вибору, щоб вона реально відчула, що вільна сама, вибирати з декількох можливостей.

3. Постарайтеся попередити ситуацію або змінити її так, щоб дитині не потрібно було б вести себе неправильно.

4. Вимагаючи, щось від дитини, давайте їй чіткі і ясні вказівки. Але не обурюйтеся, якщо дитина, може бути, щось не зрозуміла або забула. Тому знову і знову, без роздратування, терпляче роз'яснюйте суть своїх вимог. Дитина потребує повторення.

5. Не вимагайте від дитини непосильних вимог: не можна від неї очікувати виконання того, що вона не в змозі зробити.

6. Не дійте зопалу. Зупиніться і подумайте, чому дитина поводиться так, а не інакше.

З метою профілактики поширення серед учнів наркогенних речовин батькам доцільно дати такі поради:

1. Встановлювати і дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, сімейні плани тощо.

2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3. Знати товаришів своєї дитини, коло її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.

4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я; культивувати розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм літнім батькам і родичам, дітям, нужденним, утримувати.свою сім'ю.

5. Компетентно й педагогічно грамотно (без повчань, моралізування, надокучливості" залякування, з урахуванням індивідуальних і вікових характеристик) обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркоманів, токсикоманів, алкоголіків). Стежити і намагатися, щоб перша інформація про наркотичне лихо і сумнівний "кайфо надійшла до дітей саме від батьків, родини, а не від компанії з вулиці.

6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує наркоманію, зваблює їх насолодою від уживання наркотичних і токсичних речовин (кіно-, відеофільми, пісенні твори, що акцентують на привабливих сценах "кайфування" в стані наркотичного одурманення свідомості, розуму людини).

7. Розвивати й заохочувати у дітей самостійність, уміння обстоювати власну позицію, переконання; навчати їх протистояти агітації прихильників "сучасного" способу життя, прикрашеного наркотичними і токсичними речовинами, алкоголем тощо.

8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою, іншими виховними закладами, допомагати їм у пропаганді й утвердженні здорового способу життя підростаючого покоління.

9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин, алкоголю (зміна фізичного стану, поведінки, активності тощо).

10. Бути готовими і рішучими до консультацій з педагогами, психологами, медиками; до відвертої, спокійної розмови з дитиною; до прийняття "дисциплінарних" рішень щодо обмеження "непродуктивного" часу життя дитини і контактування її з "підозрілими" товаришами.