Важковиховуваність як актуальна соціально-педагогічна проблема.

ЛЕКЦІЯ 4. ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ ЯК АКТУАЛЬНА ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ ТА ЇЇ ПОДОЛАННЯ

ПЛАН:

1. Важковиховуваність як актуальна соціально-педагогічна проблема.

2. Сутність поняття «важковиховувана дитина».

3. Типи важковиховуваних.

4. Передумови формування важковиховуваності.

5. Причини та особливості виховання та навчання «важких дітей».

6. Проблеми сім'ї та помилки сімейного виховання.

7. Організація профілактичної роботи з важковиховуваними дітьми.

8. Соціально-педагогічна діяльність у спеціалізованих закладах для важковиховуваних неповнолітніх.

ЛІТЕРАТУРА

1. Завацька Л.М. Технології професійної діяльності соціального педагога. Навчальний посібник для ВНЗ. – К.: Видавничий Дім "Слово", 2008. - 240 с.

2. Парфанович І.І. Соціальна профілактика. Курс лекцій / Тернопіль, ТДПУ, 2009.- 159 c.

3. http://navigator.rv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=4405:c-&catid=32:2013-02-09-10-10-57&Itemid=37

4. Мотунова Н. В. Профілактика правопорушень серед підлітків як соціально-педагогічна проблема // Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011. – С. 95–102.

 

Сутність поняття «важковиховувана дитина».

У поняття «педагогічна занедбаність» прийнято вміщувати зміст понять «важковиховуваний» і «соціально занедбаний». Проте ці поняття не рівнозначні. Як зазначають психологи і педагоги, важковиховуваність передбачає, перш за все, протистояння дитини цілеспрямованому педагогічному впливу, викликаному досить різноманітними причинами, включаючи педагогічні прорахунки вчителів, батьків, дефекти психічного і соціального розвитку, особливості характеру, темпераменту, інші особистісні характеристики підлітків.

У результаті можна назвати три істотні ознаки складових змісту поняття «важкі діти». Перша: такі діти досить часто характеризуються відхиленням від норм поведінки, друга: порушення поведінки таких дітей важко піддаються виправленню, третя: ці діти особливо потребують індивідуального підходу з боку педагогів, вихователів та уваги однолітків.

Важковиховуваність в основному проявляється у формі різного роду конфліктів підлітка з його найближчим оточенням.

Важковиховувані – це категорії учнів, у яких під впливом несприятливих для їхнього розвитку соціальних, психолого – педагогічних та медико – біологічних факторів відбуваються порушення моральних ставлень до навчання та норм поведінки, зниження або й втрата почуття відповідальності за свої вчинки.

Зовнішньо важковиховуваний підліток характеризується неповноцінним і викривленим ставленням до дійсності. Досить часто такій дитині буває важко не лише з іншими, але й з самою собою. Внутрішній конфлікт із власним «Я» є ще однією істотною ознакою важковиховуваності.

3. Типи важковиховуваних:

ЛЕКЦІЯ 4. ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ ЯК АКТУАЛЬНА ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ ТА ЇЇ ПОДОЛАННЯ

ПЛАН:

1. Важковиховуваність як актуальна соціально-педагогічна проблема.

2. Сутність поняття «важковиховувана дитина».

3. Типи важковиховуваних.

4. Передумови формування важковиховуваності.

5. Причини та особливості виховання та навчання «важких дітей».

6. Проблеми сім'ї та помилки сімейного виховання.

7. Організація профілактичної роботи з важковиховуваними дітьми.

8. Соціально-педагогічна діяльність у спеціалізованих закладах для важковиховуваних неповнолітніх.

ЛІТЕРАТУРА

1. Завацька Л.М. Технології професійної діяльності соціального педагога. Навчальний посібник для ВНЗ. – К.: Видавничий Дім "Слово", 2008. - 240 с.

2. Парфанович І.І. Соціальна профілактика. Курс лекцій / Тернопіль, ТДПУ, 2009.- 159 c.

3. http://navigator.rv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=4405:c-&catid=32:2013-02-09-10-10-57&Itemid=37

4. Мотунова Н. В. Профілактика правопорушень серед підлітків як соціально-педагогічна проблема // Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2011. – С. 95–102.

 

Важковиховуваність як актуальна соціально-педагогічна проблема.

Істотний вплив на особистість важковиховуваного підлітка мають соціально-економічні умови. Важкий економічний стан країни, руйнування минулого світогляду, не сформованість нового, відсутність належних знань і умінь жити і працювати в умовах конкуренції - все це призвело наше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів. І саме в 90-ті роки ХХ-го століття проявилися негативні ознаки соціалізації молоді, які, на думку А.І.Ковальова, були такими:

1. Трансформація основних інститутів соціалізації, викликана докорінними змінами типу самої соціальності як сукупності відносин.

2. Деформація ціннісно-нормативного механізму соціальної регуляції. Розширення можливості варіативних
норм і варіабельності поведінки людини в суспільстві.

3. Розпад системи соціального контролю радянського зразка, руйнування системи соціальних санкцій. Нова система соціального контролю і соціальних санкцій лише формується.

4. Дисбаланс організованих і стихійних каналів соціалізації на користь стихійності, проникнення стихії в організовані канали.

5. Зміна співвідношення громадських і особистих інтересів у процесі соціалізації у бік розширення автономії
особистості, яка формується.

Труднощі даного періоду досить помітно відбиваються на основному розвитку підлітка - формуванні свідомості, самооцінки, уявлення про себе як суб'єкта діяльності і спілкування.

Самосвідомість, яка формується у підлітковому віці, включає в сукупності три сторони: самопізнання, емоційно-ціннісне ставлення до себе як суб'єкта і саморегуляцію, яка формується на основі перших двох.

Узагальнені результати пізнання себе й емоційно-ціннісне ставлення до себе закріплюються у відповідній самооцінці. Основними характеристиками самооцінки є міра адекватності, стійкості, значущості. Адекватна і значуща самооцінка викликає почуття впевненості, врівноваженості, емоційної комфортності, сприяє бажанню займатися спмовдосконаленням.

Проблемні підлітки, зазвичай, не володіють такою самооцінкою. В результаті несприятливих умов виховання у них формується занижена самооцінка, яка викликає гострі переживання, несміливість, невпевненість, почуття неповноцінності, незадоволення своїм становищем у колективі. За умови незначущої самооцінки, навіть якщо вона адекватна, спостерігається байдуже, пасивне ставлення до своїх достоїнств і недоліків. У «важких» підлітків, звичайно, моральна свідомість знаходиться на низькому рівні. Вони неправильно розуміють смисл багатьох моральних понять. Загострена соціальна ситуація сприяє знеціненню ними таких моральних категорій, як скромність, працелюбство та ін. Важливою особливістю підліткового віку є прагнення до ідеалу.

Велике значення у підлітковому віці має спілкування. Саме спілкування допомагає знайти місце в групі, великому чи малому колективі, ствердитися серед однолітків, завоювати якнайшвидше статус дорослої людини, домогтися незалежності. Ця установка у важковиховуваних підлітків часто реалізується негативним шляхом.