Є різні типи класифікації дітей з нестандартною поведінкою.

В основу даної типізації покладено вивчення комплексу ознак, які відображають особливості середовища, в якому формується особа правопорушника, а також його духовного світу (відхилення у сфері потреб, інтересів, звичок); моральне обличчя; ставлення до провідної діяльності; статус у класному колективі; статус у групі з протиправною свідомістю; взаємозв’язок “внутрішньої готовності” і зовнішніх можливостей при виборі протиправної поведінки, ставлення до вчиненого правопорушення. Вивчаючи комплекс особистості неповнолітнього, слід звернути увагу на співвідношення тих властивостей і якостей від яких залежить поведінка учня, його успішність, можливість виховання.

На цій основі В. Оржеховська виділила такі типи школярів правопорушників, назва кожного з яких залежить від спрямованості особистості:

- конфліктно-ситуаційний з переважною позитивною спрямованістю;

- неврівноважено-ситуаційний з переважною негативною спрямованістю;

- нестійкий з переважною негативною спрямованістю;

- стійкий з негативною спрямованістю.

Вчитель повинен вміти розрізнити ці типи, щоб правильно визначити стратегію корекційної роботи.

Формування особистості першого типу відбувається у позитивному середовищі, особливості духовного світу важковиховуваних (відхилення у сфері потреб, інтересів, звичок) не викликають побоювань. У них переважають позитивні потреби в соціальному спілкуванні, потреба до праці. Є незначні спотворені матеріальні потреби. Переважають соціально-корисні інтереси, хоча правомірні шляхи їх заволодіння обмежені. Звички до безцільного проведення вільного часу виражені погано. Мають середній рівень розумової діяльності та самоорганізації. Ставлення до навчання позитивне, працездатність відносно висока. Переважно прийнятні колективом класу. Правопорушення для них випадкове явище, яке стало можливим завдяки випадковій ситуації. Для цих досить щирих, довірливих бесід, але вони потребують допомоги у виборі пізнавальних трудових видів діяльності. Корисний постійний контакт з батьками.

Другий тип важковиховуваних підлітків характеризується тим, що вони формувалися в середовищі з незначними відхиленнями. У сфері матеріальних потреб – бажання ти в ногу з модою. Відрізняються звичкою до безцільного проведення вільного часу, бродяжництва, догоджання. Аморальні елементи свідомості та поведінки виражені слабко. Середня працездатність, послаблений інтерес до навчання, в класі їх недооцінюють, принижують, вони, як правило, і загальмовані в колективі. Нестійкість і безділля неповнолітніх цього типу ведуть в компанію з негативною спрямованістю, де їм відводиться роль виконавців. Схильні до вживання наркотичних речовин. Переважно виправдовують мотиви своїх негативних вчинків. Без особливих вмовлянь залучаються до трудової діяльності. Для них це засіб матеріальної зацікавленості, самоствердження,
можливість розвинути професійні навички.

Такі підлітки потребують постійного контролю та допомоги у виборі трудової діяльності.

Класному керівнику належить знати, де, коли і з ким проводить час підліток, тактовно корегувати взаємини з класом, допомагати батькам у вихованні.

Підлітки третього типу формуються у несприятливому середовищі. У них примітивні матеріальні потреби; вони схильні до вживання спиртних напоїв. Явно виражене прагнення до самостійності, агресивності, полюбляють бійки, наслідують звичку дорослих. Відзначають значною моральною деформацією. Низька загальна працездатність. Характеризуються конфліктністю з позитивним середовищем. Легко пристосовуються до умов, не змінюючи своїх установок та ціннісних орієнтирів. Рідко виступають у ролі лідерів, проте часто є ініціаторами різноманітних правопорушень. Дотримуються принципу “постою сам за себе”. Водночас важковиховувані виявляють, як правило високу трудову активність, вбачаючи в цьому сенс самоствердження, можливість заробити гроші.

Таких підлітків слід залучати до госпрозрахункової трудової діяльності, намагатися виявити д о них чуйність та увагу, обов’язково проводити заняття, щоб допомогти їм позбутися потягу до вживання наркотичних засобів, навчити прийомів самовдосконалення.

Важковиховувані четвертого типу переважно існують у вкрай несприятливому середовищі. Мають примітивні потреби. Ведуть споживацький спосіб життя. Характеризуються аморальними переконаннями й установками. Як правило це – невстигаючі. Негативно і цілеспрямовано впливають на колектив. Крадіжки – їх основні правопорушення. Вони лідери груп, навколо яких формуються інші члени протиправної групи. Такі підлітки потребують строгого контролю з боку педагогічного колективу. При першій можливості їх слід працевлаштувати. Якщо необхідно – направляти у спеціальні школи.

Звичайно, цей поділ досить умовний. У “чистому” вигляді визначені типи зустрічаються рідко, найчастіше спостерігаються змішані.

І. Пасивно – позитивний (конфліктно – ситуативний з переважно позитивною спрямованістю)

Формування особистості відбувається у позитивному середовищі. Особливості духовного світу (відхилення у галузі потреб, інтересів, звичок) не викликає побоювань. У них переважають позитивні потреби в соціальному спілкуванні, потреба в праці, незначно спотворені матеріальні потреби, переважають соціально корисні потреби, але правомірні шляхи їх задоволення обмежені. Має місце середній рівень розумової діяльності і самоорганізації. Ставлення до навчання позитивне, працездатність відносно висока. Переважно вони прийняті колективом класу, ізольована дуже незначна частина частина таких підлітків. Правопорушення для них випадкове явище, яке стало можливе завдяки випадковій ситуації. Такі підлітки гірко каються у скоєному. Для них достатньо докірливих бесід, допомоги у виборі пізнавальних трудових видів діяльності. В жодному разі не варто поспішати ставити їх на облік до служб у справах неповнолітніх. Корисний постійний контакт з батьками. Такі діти вимагають ненав’язливого, незримого, але постійного контролю.

ІІ. Байдуже – нестійкий (неврівноважено – ситуативний з незначною негативною спрямованістю).

Підлітки відрізняються звичкою до безцільного проведення вільного часу, бродяжництва. Аморальні елементи свідомості і поведінки незначно виражені. У них середня працездатність, знижений інтерес до навчання. Вони важко уживаються в класі, терплять образи, їх недооцінюють, принижують, вони, як правило, ізольовані в колективі. Схильні до вживання наркогенних речовин. Переважно виправдовують мотиви своїх негативних вчинків. Без особливих умовлянь залучаються до трудової діяльності (для них це є засіб матеріальної зацікавленості, самоствердження, можливість розвинути професійні навички). Таких підлітків (як і перший тип) називають групою ризику.

ІІІ. Пасивно – негативний (нестійкий з переважною негативною спрямованістю).

Формується у несприятливому середовищі. У них примітивні матеріальні потреби, є схильність до вживання не лише тютюну, а й спиртових напоїв. Виражена схильність до самостійності, вони агресивні, полюбляють бійки, наслідують негативні звички дорослих. Відзначаються значною моральною деформацією: брехливі, недоброзичливі, заздрісні. Низька загальна працездатність. Характеризуються конфліктністю з позитивним середовищем. Рідко виступають в ролі лідерів, проте часто є ініціаторами різноманітних правопорушень. Дотримуються принципу «постою за себе сам». Ці неповнолітні, як правило стоять на обліку. Водночас ці неповнолітні виявляють високу трудову активність. З них бувають добрі керівники учнівських трудових підрозділів. Потрібна постійна робота з батьками, які переважно негативно впливають на підлітка. Намагатися проявляти до підлітка чуйність і увагу. Обов’язково залучити його до занять з позбавлення від наркогенних звичок, проводити духовні бесіди.

IV. Активно – негативний (стійкий з негативною спрямованістю).

Формуються переважно у вкрай несприятливому середовищі. У них переважають примітивні, негативні потреби. Негативно і цілеспрямовано впливають на колектив. Крадіжки – їхні переважаючі правопорушення. Як правило, це лідери груп, навколо яких формуються підлітки протиправного спрямування. Стоять на обліку в органах та службах у справах неповнолітніх.

Такі підлітки потребують жорсткого контролю з боку всього педагогічного колективу.

Три типи дітей:

1.кинуті батьками напризволяще, травмовані соціальним середовищем – нервові діти;

2.погано підготовлені до школи, не привчені до самостійної роботи, але з нормальним інтелектом – педагогічно занедбані;

3.діти, що мають батьків, але живуть у важкому соціальному середовищі, де є постійна можливість для одержання фізичної травми – "бездоглядні діти".

Осіб, схильних до протиправної поведінки, поділяємо на такі категорії:

1. Послідовні правопорушники – особи, яким властива активна, свідома протиправна поведінка, свідоме самостійне створення ситуацій протиправ-ної поведінки, самовиправдання.

2. Ситуативні правопорушники – особи, яким властива певна суперечливість мотивації поведінки (наявність і протиправних мотивів, і мотивівслідування праву). При цьому правопорушення вчиняють під впливом ситуації або інших осіб, але не робиться спроба протидії ситуації, її наслідки використовуються у власних цілях.

3. Випадкові правопорушники – загалом правослухняні громадани, які скоїли протиправні вчинки несвідомо або під впливом екстремальних обставин, але в особистості яких є певні передумови до протиправної поведінки (мотивація, характер тощо). [Мотунова, 4].