Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Паращитовидна залоза. Види секреторних клітин. Пучкова зона кори
Є 4 паращитовидні залози (1) - дві праві і дві ліві, до того ж на кожній стороні - верхня і нижня. Локалізація – прилягають до задньої поверхні щитовидної залози (2). Розміри - дуже невеликі: 6х4х2 мм, тому паращитовидні залози інколи не помічають і видаляють при операції на щитовидній залозі разом з резецируємою часткою. Розвиток - аналогічно щитовидній залозі і аденогіпофіза. Шляхом росту епітеліальних тяжів глотки, конкретно із зябрових кишень глотки. |
Паращитовидна залоза |
Кожна паращитовидна залоза покрита сполучнотканинною капсулою, від якої відходять прошарки пухкої сполучної тканини (1), що утворюють строму залози і містять чисельні кровоносні судини. Так, ми бачимо дрібну артерію (2.А) і вену (2.Б). Крім того, є прошарки жирової тканини. Клітини залозистого епітелію називаються паратироцитами (3). Вони утворюють тяжи і групи. |
Паращитовидна залоза. Забарвлення гематоксилін-еозином. Мале збільшення |
Види секреторних клітин
Розрізняють два види секреторних клітин (3): головні паратироцити (з базофільною цитоплазмою) і оксифільні паратироцити. біля кровоносних судин зустрічаються паратироцити, що синтезують кальцитонін Окрім паратироцитів (3) видно також прошарки пухкої сполучної тканини (1) і капіляри (4). |
Паращитовидна залоза. Забарвлення гематоксилін-еозином. Велике збільшення |
Головні паратироцити
Гормон |
Паратгормон (гіперкальцимічний фактор) підвищує вміст Са2+ в крові. |
Тетанія |
При видаленні паращитовидних залоз розвивається тетанія - судоми, обумовлені різким зниженням концентрації в крові іонів Са2+. Механізм тетанії пов'язаний з тим, що Са2+ за умов норми зменшує збудливість м'язових і нервових мембран, але при недостатності Са2+ в крові збудливість м’язів зростає. |
Разновідності паратироцитів |
Поміж головних паратироцитів розрізняють світлі і темні клітини. Мабуть це пов'язано з різним вмістом в клітинах секреторних гранул, тобто чим їх більше, тим клітина виглядає темніше. |
Оксифільні паратироцити
За розмірами крупніші, ніж головні клітини; мають оксифільну цитоплазму. З’являються в онтогенезі пізніше головних клітин. Припускають, що ці клітини є одним з видів функціонального стану головних паратироцитів. За іншою версією, в них утворюється антагоніст паратгормона - кальцитонін, що знижує вміст Са2+ в крові. |
Н А Д Н И Р Н И К И
Наднирники (1) - парні органи, розташовані над верхніми кінцями нирок (2) в зачеревній клітковині. Вага двох наднирників близько 8 г. |
|
Гістологічна будова
Зовні кожний наднирник покритий сполучнотканинною капсулою (1). Під нею в органі розрізняють два шари. |
Наднирники кішки. Забарвлення гематоксилін-еозином. |
Кіркова речовина (2.А-2.В) |
Знаходиться з поверхні; на свіжому розрізі має жовтуватий колір через велику кількість ліпідів. |
Мозкова речовина (3) |
Зосереджена в середині органу; на розрізі - темніше і м'якше. |
Ці шари наднирників розглядують як дві відносно самостійні залози, які продукують різні по структурі і функції гормони, але які об'єднані в єдиний орган із спільним кровопостачанням. У нижчих хребетних тварин відповідні залози існують роздільно. |
Кора наднирників
У корі секреторні клітини називаються кірковими ендокриноцитами або частіше спонгіоцитами, тому що мають піняву цитоплазму ніби то губчасту (Губки – Spongia). У корі можна виділити 3 зони (2.А, 2.Б, 2.В), які відрізняються розташуванням епітеліальних клітин та синтезом відповідного стероїдного гормону і механізмом регуляції. |
|
Зведена таблиця даних по корі наднирників
Зона кори |
Зовнішній вигляд |
Гормони |
Регуляція |
Клубочкова (2.А) |
Знаходиться на поверхні; спонгіоцити утворюють округлі скупчення (клубочки). |
Мінералкортикоїди: альдостерон |
Ренін (нирки) ангіотензиноген (печінка) ангіотензини (кров) |
Пучкова (2.Б) |
Найширша по товщині; має вид довгих пучків, орієнтованих перпендикулярно поверхні капсули. |
Глюкокортикоїди: кортикостерон кортизол гідрокортизон |
АКТГ (аденогіпофіз) |
Сітчаста (2.В) |
Найглибша зона кори; за розмірами ближче до клубочкової. Клітини утворюють пухку сітку |
Андрогенита естрогени |
АКТГ викликає проліферацію клітин всіх зон кори |
Клубочкова зона кори
Наднирники мають товсту сполучнотканинну капсулу (1), від якої відходять тонкі прошарки (2) углиб залози. У капсулі і прошарках знаходяться кровоносні судини. Поверхнева ділянка кори наднирників, що безпосередньо лежить під капсулою – це клубочкова зона кори. Ширина цієї зони коливається від 50 до 70 мкм, а об’єм складає 10-15 % об’єму всієї кори. Спонгіоцити утворюють округлі скупчення - клубочки (4.А), у складі яких нараховується до 5-6 великих кубічних чи полігональних клітин із дрібнозернистою ацидофільною цитоплазмою і великим ядром. При забарвленні на ліпіди (суданом III) в цитоплазмі клітин виявляється менше ліпідних включень, ніж у двох інших зонах корки, але у зв'язку з синтезом стероїдів ці клітини (як і в інших зонах кори) мають розвинену гладку ЕПС. Над і під клубочковой зоною знаходяться дві вузькі росткові ділянки з дрібних малодиференційованих клітин. За рахунок клітин однієї з них (5) поповнюються пучкова і сітчаста зони. |
Надниркова. Капсула і клубочкова зона кори. Забарвлення гематоксилін-еозином. |
Пучкова зона кори
Перехід клубочкової зони в пучкову відбувається поступово. При цьому спостерігається переорієнтація епітеліальних тяжей і зміни внутрішньої структури кліток. Пучкова зона ширше інших зон і складає в середньому 63,5-67,5% від об’єму всієї кори, а середня ширина цієї зони варіює від 400 до 500 мкм. Ця зона представлена тяжами спонгіоцитів, розташованих перпендикулярно до капсули і до клубочкової зони. Ці клітни мають кубічну, призматичну, іноді полігональну і навіть кулясту форму. Пучки розділені сполучно тканин- ними прошарками (6) в яких розташовуються кровоносні капіляри (3). |
Наднирники. Пучкова зона. Забарвлення гематоксилін-еозином.Середнє збільшення. |
Спонгіоцити мають піняву (губчасту) цитоплазму - із-за наявності великої кількості крупних ліпідних включень глюкокортикоїдів. Ось тому їх називають світлими. До того ж за розміром вони більше за клітини сусідніх зон кори; мають добре розвинену гладку ЕПС (де відбувається синтез стероїдів), а кристи мітохондрій - тубулярного типу. Зустрічаються також темні клітини: у них секреторні гранули ще не встигли накопичитися. |
Велике збільшення |
|