Задня частка нейрогіпофіза – нейрогемальний орган

 

Нейрогіпофіз людини
Мале збільшення	Велике збільшення
У задній частці гіпофіза немає секреторних клітин.   Тут виявляються: пітуїцити (1). Це дрібні нейрогліальні клітини. Пітуїцити мають чисельні відростки, утворюючи строму. Кровоносні судини (2)дуже чисельні, і серед них переважають капіляри. Аксони нейроцитів СОЯ і ПВЯ гіпоталамуса (3)утворюють чисельні пучки, по ходу яких помітні здуття - це так звані тільця Геррінга (4),де відбувається накопичення нейросекреторних гранул і мітохондрій. Особливо багато тілець Геррінга містять закінчення цих аксонів поблизу капілярів.   Встановлено, що тіла Геррінга мають розмір 10-30 мкм і містять нонапептиди вазопресин (називають антидіуретичний гормон - АДГ) і окситоцин, які тут депонуються і потрапляють у системний кровообіг.

Розвиток гіпофіза відбувається за наступною схемою:

Е П І Ф І З

(Локалізація епіфізу (шишковидної залози): I. поперечний зріз мозку; II. вигляд зверху, мозолисте тіло і свод видалені; судинна покришка третього шлуночку розітнута і відтягнута в сторони.
Епіфіз (1) розташований на даху (2) середнього мозку, під мозолистим тілом (3).     Його вага - всього лише близько 0,25 г, тобто приблизно удвічі менше, ніж за гіпофіз.

Будова епіфіза

Епіфіз містить 4 основних компоненти: Сполучнотканинна строма (1.А - Б), пінеалоцити (2.А - Б) - секреторні клітини, гліальні клітини (3), чисельні капіляри (4). Від капсули (1.А) відходять і перегородки (1.Б), що розділяють залозу на часточки.

Епіфіз людини: мале (I) і велике (II) збільшення. /

З віком епіфіз піддається інволюції. Йде нагромадження мозкового піску (вуглекислий, фосфорнокислий Ca^2+, Mg^2+) - 1. Водночас збільшується кількість строми. Виділяють декілька типів будови епіфіза.: целюлярний, трабекулярний і альвеолярний.   Відкладення солей кальцію - мозковий пісок.

Клітини епіфіза