Постановка бойових завдань підлеглим, віддача бойового наказу.

Після того як курсанти сформулювали пункти бойового наказу викладач доводить до них способи постановки завдань.

Бойове завдання особовому складу ставиться:

– віддачею бойового розпорядження;

– подачею команд, сигналів;

– віддачею бойового наказу.

Бойовий наказ віддається, як правило, перед строєм особового складу. Перш ніж віддати бойовий наказ командир відділення вказує орієнтири на місцевості, проводить уточнення часу і проводить орієнтування. Орієнтування може бути топографічним (коли указуються місцеві об’єкти, висоти, перехрестя доріг, узлісся, гаї, населенні пункти та інше) і тактичне, коли своє місцезнаходження вказується відносно елементів бойового порядку, коли вказуються на місцевості розташування та характер дій противника та своїх підрозділів на певний час.

 

Віддання бойового наказу.

Викладач оголошує оперативний час 13.00 29.01 усі студенти виступають в ролі командира 2 мвід, викладач виступає в ролі командира 1 мв.

Спочатку курсанти доповідають наказ по пунктам, а потім один із студентів доповідає зміст наказу в повному обсязі.

При доповіді бойового наказу курсант вивішує свою картку вогню відділення, а також може використовувати свої записи в робочому зошиті.

Викладач доводить до курсантів як необхідно віддавати наказ якщо він віддається перед строєм відділення.

Віділення! Ставай! Рівняйсь! Струнко!

Звірити час – зараз 12.00 29.01.

Орієнтую: північ у напрямку окремого каменя. Ми знаходимось 1,5 км півн.-західніше Снов. Противник знаходиться в 50 км в півн.-західному напрямку. Слухай бойовий наказ.

1. Противник після нанесення удару ВТЗ…

 

5.2. Вивчення місцевості в районі вогневої позиції відділення.

Студенти по карті (а якщо заняття проводиться на місцевості) вивчають місцевість і роблять висновки до найбільш ймовірній напрям дії противника, як місцевість буде впливати на дії відділення в обороні, забезпечує місцевість приховане розташування техніки і особового складу в опорному пункті, як захищає місцевість на випадок застосування противником зброї масового враження, як вона впливає на ведення вогню по противнику.

Викладач виділяє час курсантам для оцінки місцевості в районі опорного пункту відділення по карті.

 

Оцінка місцевості.

Місцевість перед переднім краєм оборони напівзакрита і середньо пересічена, вона проглядається на правому фланзі до 2 км, на лівому до 450 м. Це потребує ретельного маскування позиції відділення. Висування противника на лівому фланзі не буде проглядатись до виходу його на рубіж відм. 156,8 (66119), міст (66128). На цьому рубежі можливий перехід противника в атаку. Наявність на правому фланзі яру робить цей напрям менш безпечним відносно дії танків противника, але на цьому напряму можливий прихований вихід піхоти противника. Найбільш ймовірний напрям головного удару противника відм 160,6 г. Андогская (66113), відм. 150,1 (65119).

Захисні властивості місцевості від ЗМУ незначні, а тому необхідно виконати роботи по інженерному обладнанню опорного пункту.

Місцевість затрудняє приховане проведення маневру підрозділами та вогневими засобами під час бою, в таких умовах необхідно передбачати маневр вогнем на можливих напрямах.

Оцінюючи місцевість найбільш ймовірний напрям дії літаків та вертольотів відм. 166,2 (67118), свх. Беличи (65128).

Крім того, при оцінці місцевості необхідно виявити найбільш приховані підходи до опорного пункту відділення, що необхідно враховувати при організації охорони та оборони опорного пункту.

 

5.3. Уточнення завдань відділення на місцевості.

Після проведення рекогносцировки командир відділення в результаті вивчення місцевості може:

– уточнити орієнтири на місцевості (указує їх номер і відстань до них в метрах. Орієнтири нумеруються з права на ліво. Перед переднім краєм опорного пункту відділення вказується 4-5 орієнтирів, один з яких є основним);

– уточнити позиції відділенням (їх правий та лівий кордон);

– уточнити місце основних та запасних вогневих позицій для БМП, вогневих засобів відділення та приданих вогневих засобів;

– уточнюються кордони відповідальних смуг вогню відділення та відповідальних секторів стрільби для вогневих засобів.

Під час рекогносцировки курсанти підготовляють дані для складання картки вогню для відділення (наносять на схему орієнтири). Якщо заняття проводиться на місцевості то на схему наносяться видимі орієнтири на дальностях 600 м, 1000-1300 м та 2000 м.

Якщо заняття проводяться в класі, то курсанти орієнтири для картки вогню вибирають по карті.

 

6. Узгодження зусиль штатних і приданих вогневих засобів.

Спочатку викладач нагадує курсантам теоретично, що вказує командир відділення при організації взаємодії.

При організації взаємодії командир відділення повинен:

– визначити порядок знищення противника при його висуванні, розгортанні, при відбитті атаки танків та піхоти, перед переднім краєм і у випадку виходу на фланг та в тил;

– вказує рубежі відкриття вогню вогневими засобами;

– визначає порядок ведення зосередженого вогню взводом, порядок ведення вогню по повітряним цілям;

– узгоджує дії з сусідами та приданими вогневими засобами;

– призначає чергові вогневі заходи та їхні вогневі позиції;

– дає вказівки по виконанню заходів по безпеці а також заходи по маскіровці;

– сповіщає сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ним.

Після розгляду цього питання в теоретичному плані викладач ставить завдання курсантам, які формулюють відповіді по кожному пункту. Всі курсанти виступають в ролі командира 2 мв. Після обговорення пунктів викладач може дати кафедральний варіант вказівок по взаємодії.