Тема 2. Основи стратегії боротьби з контрабандою

Тема 2. ОСНОВИ СТРАТЕГІЇ БОРОТЬБИ З КОНТРАБАНДОЮ

2.1 Кримінально - правова та кримінологічна характеристика контрабанди

 

2.1.1 Кримінально - правова характеристика контрабанди

 

 

Суб’єкт злочину.

Суб’єктом контрабанди згідно з Кримінальним кодексом України може бути громадянин України, іноземні громадяни й особа без громадянства, у тому числі особи, які користуються правом дипломатичного імунітету, які досягли 16 років. Як писав відомий криміналіст М. С. Таганцев, “позаземельність не знищує злочинності діяння, вона лише перешкоджає застосуванню до нього місцевих кримінальних законів без згоди на те держави, представником якої він є ”.

Контрабанду слід зараховувати до альтернативно-посадових злочи­нів. Цей злочин може вчинятися як приватними особами (загальний суб’єкт), так і представниками влади та іншими службовими особа­ми (спеціальний суб’єкт). Питання щодо загального суб’єкта не має ніякої специфіки у порівнянні з іншими злочинами, що вчиняються приватними особами. Злочинне діяння, яке вчиняється службовою особою з викорис­танням службового становища, має свої особливості. Для кваліфі­кації контрабанди за даною ознакою необхідно встановити, по-перше, що при переміщенні предметів через кордон винний мав повноваження службової особи, і, по-друге, використо­вував своє службове становище з метою контрабанди.

Особливості переміщення через митний кордон України пред­метів співробітниками дипломатичних і консульських представ­ництв, адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу містяться у відповідних статтях глави 56 МК України. Право дипломатичної недоторканності у кримінальному судочинстві регламентується низкою міжнародно-правових документів, Поло­женням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні (затвердженим Указом Президента України від 10 червня 1993 р.), двосторонніми угодами України з ін­шими державами, в яких, виходячи з принципу взаємності, може бути передбачено ширший порівняно з міжнародним і на­ціональним законодавством обсяг імунітету.

Службова особа, яка вчинила контрабанду з використанням свого службового становища, підлягає відповідальності за ст. 201, а за наявності необхідних ознак - і за ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем). Дії службової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, належить розглядати як пособництво в контрабанді, вчинене шляхом приховування від митного контролю (якщо ця особа не входить до групи осіб, яка організувалася для вчинення контрабан­ди), та відповідний службовий злочин (Постанова Пле­нуму Верховного Суду України від 3.06.2005 р. № 8).

У випадку, коли контрабанда була вчинена особою з викорис­танням свого службового становища чи заняття якоюсь діяльністю, судам необхідно відповідно до вимог ст. 55 (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю) КК України вирішувати питання про позбавлення цієї особи права займати певні посади або займатися певною діяльністю.

Звичайно, не виключені ситуації, в яких службова особа, неза­конно переміщуючи предмети через митний кордон, не використовує при цьому можливості свого посадового становища, сподіваючись на те, що митники не будуть застосовувати щодо неї процедуру митного контролю. У таких випадках ст. 364 КК України не вико­ристовується.

Сукупність злочинів буде і у випадку, якщо в діях особи, яка вчинила контрабанду, є одночасно ознаки іншого самостійного злочину. Треба мати на увазі й те, що знаряддя злочину (наприклад, транспортні засоби), що належать обвинуваченому, конфіскуються, якщо вони використо­вувалися безпосередньо при виконанні дій, що утворюють об’єк­тивну сторону складу злочину.

Суб’єктивна сторона.

З суб’єктивної сторони провина при вчиненні контрабанди передбачає тільки наявність прямого умислу. Винний усвідомлює обставини і характер незаконності своїх дій для переміщення зазна­чених предметів через митний кордон або поза митним контролем і бажає з порушенням установлених правил вивезти їх з України або ввезти в Україну.

Розглядаючи зміст інтелектуального та вольового моменту прямого умислу, зважають на те, що склад контрабанди належить до формальних складів, інакше кажучи, цей склад сфор­мульовано законодавцем таким чином, що суспільно небезпечні наслідки діянь, виведені за межі складу, не впливають на квалі­фікацію злочину.

Контрабанду (ст. 201 КК) треба відрізняти від контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів (ст. 305 КК України) за предметом злочину, а від злочинів, передбачених ст. 268 (незаконне ввезення на територію України відходів і вторин­ної сировини), ст. 300, 301, 321 (незаконне вироблення, виготов­лення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збування або збування отруйних і сильнодіючих речовин) КК України - за безпосереднім об’єктом, предметом та об’єктивною стороною. При цьому переміщення предметів та речовин, які є предметом зазначених чотирьох злочинів, через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю має кваліфікуватися як контрабанда, якщо предмети чи речовини, зазначені в диспози­ціях ст. 268 та 321 КК України, одночасно є отруйними, сильно­діючими, радіоактивними, вибуховими речовинами або зброєю.

Закон не містить ніякої вказівки на мотиви і мету контрабанди. Це свідчить про те, що зазначені ознаки не входять в суб’єктивну сторону контрабанди в якості обо­в’язкових і не впливають на кваліфікацію злочину. Але вони можуть враховуватися судом при призначенні покарання. Аналіз судово-слідчої практики свідчить про те, що найчастіше при контрабанді мета і мотив - корисливі, бажання збагатитись незаконним шляхом.

У випадках незаконного переміщення предметів контрабанди, які перебувають у вільному обігу, винні особи прагнуть, як правило, ухилитись від сплати обов’язкових платежів. При незаконному переміщенні предметів, що не перебувають у вільному обігу, особи прагнуть одержати прибуток від незаконної діяльності, яка забезпечується незаконним переміщенням через митний кордон України.

У цьому зв’язку в судовій практиці виникло питання про квалі­фікацію дій осіб, які вчинили контрабанду з метою ухилення від сплати мита, інших митних зборів та обов’язкових платежів.

З контрабандою

Суб’єкти боротьби з контрабандою - державні органи та посадові особи, а також інші юридичні й фізичні особи, які здійснюють або залучаються до здійснення заходів боротьби з контрабандою за передбаченими законом підставами, та є носіями певних прав і обов’язків.

Роль і призначення суб’єктів боротьби з контрабандою різноманітні, що дозволяє поділити їх на чотири групи:

· суб’єкти безпосередньої правоохоронної діяльності, в тому числі спеціально утворені та ті, що діють у межах інших правоохоронних функцій;

· суб’єкти, які в межах виконання інших своїх основних функцій забезпечують правоохоронну діяльність інформацією, що містить відомості про прояви контрабанди та є підставою для порушення кримінального переслідування осіб, підозрюваних у її вчиненні (органи та установи фінансового, аудиторського, податкового контролю, реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, банки, господарські суди тощо);

· суб’єкти, діяльність яких (спеціально спрямована або внаслідок виконання інших функцій) повинна сприяти усуненню (нейтралізації) причин та умов контрабандної діяльності (Верховна Рада України, вищі й місцеві органи виконавчої влади та управління, Національний банк та його відділення, об’єднання суб’єктів підприємницької діяльності, підприємства та інші господарські організації, засоби масової інформації, культурно-освітні та мистецькі установи, громадські об’єднання);

· суб’єктами координації діяльності по боротьбі зі злочинністю (в тому числі контрабандою) та організованими її формами є: Рада національної безпеки і оборони України, яка перебрала ці функції у Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, зліквідованого у 2005 р.;

Відповідно зі ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи:

1) органів внутрішніх справ;

2) органів безпеки;

3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

4) органів державного бюро розслідувань.

За ст. 41 КПК оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.

У ст. 216 КПК зазначено наступне:

1. Слідчі органів внутрішніх справ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

2. Слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109, 110, 111, 112, 113, 114, 201, 258, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585, 261, 2651, 305, 328, 329, 330, 332, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України.

Якщо під час розслідування злочинів, передбачених статтями 328, 329, 422 Кримінального кодексу України, будуть встановлені злочини, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 423, 424, 425, 426 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів безпеки.

3. Слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 204, 209, 212, 2121, 216, 219 Кримінального кодексу України.

Якщо під час розслідування зазначених злочинів будуть встановлені злочини, передбачені статтями 192, 200, 205, 222, 2221, 358 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

4. Слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про державну службу”, особами, посади яких віднесено до 1-3 категорій посад, суддями та працівниками правоохоронних органів.

5. У кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 2091, 384, 385, 386, 387, 388, 396 Кримінального кодексу України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, до підслідності якого відноситься злочин, у зв’язку з яким почато досудове розслідування.

Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів.

Це дозволяє виокремити з загалу правоохоронних органів ті, які безпосередньо уповноважені на здійснення заходів щодо запобігання та протидію контрабанді:

· органи безпеки (слідчі та оперативні підрозділи);

· митні органи (оперативні підрозділи).

Водночас право на участь у проведенні заходів боротьби з контрабандою мають також оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України.

Але діяльність цих органів може здійснюватися тільки з метою забезпечення окремих напрямів боротьби з контрабандою і не повинна втручатися в компетенцію спеціально уповноважених державних органів.

Найбільше поле діяльності у цій сфері припадає на підрозділи Служби безпеки України, серед яких особливо слід визначити підрозділи боротьбі з корупцією та організованою злочинною діяльністю (підрозділи “К”) та слідчі підрозділи. Для Служби безпеки України боротьба з контрабандою - одна з основних функцій. Право Cлужби безпеки України на діяльність в цій сфері закріплено безпосередньо як у КПК України та в узагальненому вигляді в Законі України “Про Cлужбу безпеки України” від 25 березня 1992 р.

Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, підпорядкований Президентові України і підконтрольний Верховній Раді України. На Службу безпеки України покладаються в межах визначеної законодавством компетенції такі завдання:

· захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб;

· відвернення, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України;

· інформаційно-аналітична діяльність з метою сприяння керівництву України в реалізації зовнішньо- та внутрішньополітичного курсу у напрямку розбудови держави, зміцнення її обороноздатності та економічного потенціалу, розширення міжнародного співробітництва.

Систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади.

Для забезпечення виконання покладених на Службу безпеки України завдань у Центральному управлінні Служби безпеки України та підпорядкованих йому органах відповідно до закону створюються і діють функціональні підрозділи:

· контррозвідки;

· захисту національної державності;

· контррозвідувального захисту економіки держави;

· боротьби з корупцією та організованою злочинністю;

· боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

· досудового слідства;

· охорони державної таємниці;

· оперативно-технічних заходів;

· оперативного документування;

· спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації;

· організаційного, інформаційно-аналітичного, кадрового, правового, господарського, фінансового та інших видів забезпечення оперативно-службової діяльності Служби безпеки України.

При Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр.

 

Компетенція органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства (податкової міліції) визначається з урахуванням вимог розділу “Податкова міліція” Податкового кодексу України.

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно - розшукову, кримінально - процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:

· запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

· розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

· запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

· забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Система податкової міліції складається з трьох ланок.

У першу ланку входять: відділи податкової міліції державних податкових інспекцій у районах (містах на правах районних), міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій.

У другу ланку входять: управління податкової міліції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Третьою ланкою є Головне управління податкової міліції, керівник якого є одночасно Першим заступником Голови Державної податкової адміністрації України.

Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань, має такі повноваження:

· приймає та реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

· здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, проводить дізнання та попереднє слідство у межах своєї компетенції, вживає заходів щодо відшкодування заподіяних державі збитків;

· забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захист від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням ними посадових обов’язків;

· запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби;

· виявляє причини та умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення;

· збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов’язаних з оподаткуванням.

 

Особливий статус у сфері боротьби з контрабандою мають органи прокуратури, які крім нагляду за дотриманням законів можуть за певних обставин проводити досудове слідство по таких справах. Завдання органів прокуратури визначені у відповідному Законі України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року.

Прокуратура України є єдиною централізованою системою органів державної влади, яка відповідно до Конституції України та законів України здійснює обвинувальну, представницьку та наглядову функції.

На Прокуратуру України покладається:

· підтримання державного обвинувачення в суді;

· представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

· нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

· нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

· нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Окремо слід розглянути Державну прикордонну службу України, як один з найбільш наближених до митних органів у питаннях взаємодії.

На Державну прикордонну службу України покладаються завдання
щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони
суверенних прав України в її виключній (морській) економічній
зоні.

Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Серед завдань, що покладені на Державну прикордонну службу України необхідно особливо виділити наступні:

· організація запобігання злочинам та адміністративним
правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до
компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення, припинення, проведення дізнання, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами;

· здійснення прикордонного контролю і пропуску в
установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів та
іншого майна в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон;

· запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з
України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд
в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у
тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у
пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються
від органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття
кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів;

· виявлення причин та умов, що призводять до порушень
законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення;

· здійснення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та
оперативно-розшукової діяльності, а також здійснення
контррозвідувальних заходів в інтересах забезпечення захисту
державного кордону України;

· організація відповідно до законодавства прийняття заяв
про надання статусу біженця від осіб, які мають намір його набути
та змушені були незаконно перетнути державний кордон України;
встановлення за погодженням з Державною митною службою
України та Міністерством транспорту України режиму у пунктах
пропуску через державний кордон України, контроль за його
додержанням;

· прийняття у взаємодії з органами внутрішніх справ і
органами Служби безпеки України рішень про видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства, які затримані в межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, видворення цих осіб;

· здійснення самостійно або у взаємодії з органами
внутрішніх справ і органами Служби безпеки України в межах
контрольованих прикордонних районів контролю за дотриманням
іноземцями та особами без громадянства, а також біженцями та
особами, яким надано притулок в Україні, установлених правил
перебування на її території;

· участь у межах своєї компетенції у взаємодії з органами
Служби безпеки України, органами внутрішніх справ та іншими
правоохоронними органами у боротьбі з тероризмом і виконанні інших покладених на них завдань.

Органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов’язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань зокрема надається право:

· самостійно, а в разі перебування транспортних засобів,
товарів та інших предметів, що переміщуються через державний кордон України, під митним контролем - разом з митними органами проводити відповідно до законодавства огляд, у разі потреби - і супроводження зазначених транспортних засобів, товарів та предметів;

· надавати за згодою митних органів України та компетентних
органів суміжних держав дозвіл на в’їзд в Україну або на виїзд з
України осіб, переміщення транспортних засобів, вантажів та іншого
майна поза пунктами пропуску через державний кордон України за наявності невідкладних обставин, пов'язаних з ліквідацією
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і їх
наслідків, загрози людському життю та за відсутності загрози
національній безпеці України;

· за погодженням з Державною митною службою України,
Міністерством транспорту України та Міністерством оборони України надавати дозвіл щодо вильоту і посадки повітряних суден з аеропортів (аеродромів), у яких відсутні пункти пропуску через державний кордон України;

· зупиняти та оглядати в межах прикордонної смуги,
контрольованих прикордонних районів самостійно, а за їх межами -
разом з органами Державної автомобільної інспекції Міністерства
внутрішніх справ України транспортні засоби, а також перевіряти
документи, що посвідчують особу водія та пасажирів, з метою
виконання завдань щодо боротьби з організованою злочинністю та
незаконною міграцією на державному кордоні України. При цьому вантаж, який перевозиться транспортними засобами під митним контролем, підлягає такому огляду тільки разом з органами Державної митної служби України;

· у взаємодії з митними та іншими державними органами
здійснювати заходи щодо недопущення незаконного переміщення через державний кордон України вантажів та іншого майна, стосовно яких законодавством встановлено заборони і обмеження, вилучати такі вантажі та інше майно в разі здійснення спроби переміщення їх через державний кордон України або самостійно в ході проведення оперативно-розшукових заходів та передавати їх за призначенням у встановленому порядку;

· взаємодіяти з питань охорони державного кордону України,
протидії незаконній міграції, незаконному обігу наркотичних
засобів, психотропних речовин і прекурсорів, транскордонній
злочинності, контрабандній діяльності з компетентними органами та військовими формуваннями іноземних держав, міжнародними організаціями в порядку і на засадах, установлених законодавством.

 

Органи внутрішніх справ (міліція) також беруть участь у боротьбі з контрабандою, що визначено їхнім особливим правоохоронним статусом за Законами України “Про міліцію” та “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”

Основними завданнями міліції є:

· забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

· запобігання правопорушенням та їх припинення;

· охорона і забезпечення громадського порядку;

· виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

· забезпечення безпеки дорожнього руху;

· захист власності від злочинних посягань;

· виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

· участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам,

· сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов ’язків.

Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Щодо спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, то їхня структура визначається відомчими нормативними актами МВС України а завдання визначені у відповідному Законі України і співпадають з основними завданнями боротьби з контрабандою.

 

 

Тема 2. ОСНОВИ СТРАТЕГІЇ БОРОТЬБИ З КОНТРАБАНДОЮ

2.1 Кримінально - правова та кримінологічна характеристика контрабанди

 

2.1.1 Кримінально - правова характеристика контрабанди