Коефіцієнт природної освітленості. Визначення робочих значень.

Природне освітлення виробничих приміщень може здійснюватися світлом неба або прямим сонячним світлом через світлові прорізи в зовнішніх стінах або через ліхтарі, що встановлені на покрівлях виробничих будівель. Залежно від призначення промислові будівлі можуть бути одноповерхові, багатоповерхові та різних розмірів і конструкцій. Залежно від цього і вимог технологічного процесу можуть бути застосовані такі види природного освітлення: 1. Бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах 2. Верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться у верхньому перекритті будівлі. 3. Комбіноване, коли застосовується одночасно бокове і верхнє освітлення

Виробничий шум. Джерела виникнення шуму.

У виробничих умовах джерелами шуму є що працюють верстати і механізми, ручні механізовані інструменти, електричні машини, компресори, ковальсько-пресове, підйомно-транспортне, допоміжне обладнання (вентиляційні установки, кондиціонери) і т.д. Допустимі шумові характеристики робочих місць регламентуються ГОСТ 12.1.003-83 "Шум, загальні вимоги безпеки" (зміна I.III.89) і Санітарними нормами допустимих рівнів шуму на робочих місцях (СН 3223-85) з змінами та доповненнями від 29.03.1988 року № 122-6/245-1. За характером спектра шуми підрозділяються на широкополосні і тональні.

За часовими характеристиками шуми поділяються на постійні і непостійні. У свою чергу непостійні шуми підрозділяються на що коливаються в часі, переривчасті і імпульсні.

Як характеристик постійного шуму на робочих місцях, а також для визначення ефективності заходів щодо обмеження його несприятливого впливу, приймаються рівні звукового тиску в децибелах (дБ) в октавних смугах з середньо геометричними частотами 31,5; 63; 125; 250; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц.

В якості загальної характеристики шуму на робочих місцях застосовується оцінка рівня звуку в дБ (А), що представляє собою середню величину частотних характеристик звукового тиску.

Характеристикою непостійного шуму на робочих місцях є інтегральний параметр -- еквівалентний рівень звуку в дБ (А).

Найбільш ефективним засобом зниження шуму є заміна галасливих технологічних операцій на малошумні або повністю безшумні, однак цей шлях боротьби не завжди можливий, тому велике значення має зниження його в джерелі. Зниження шуму в джерелі досягається шляхом удосконалення конструкції або схеми тієї частини обладнання, яка виробляє шум, використання в конструкції матеріалів зі зниженими акустичними властивостями, обладнання на джерело шуму додаткового звукоізолюючого пристрої або огорожі, розташованого по можливості ближче до джерела.

З огляду на те, що за допомогою технічних засобів у даний час не завжди вдається вирішити проблему зниження рівня шуму велика увага повинна приділятися застосуванню засобів індивідуального захисту. Ефективність засобів індивідуального захисту може бути забезпечена їх правильним підбором в залежності від рівнів і спектра шуму, а також контролем за умовами їх експлуатації.

Методи зменшення шуму.

Ефективне вирішення проблем захисту від шуму, вібрацій, ультра та інфразвуки досягається проведенням комплексу заходів, що послабляють інтенсивність шкідливих виробничих факторів у їхніх джерелах, на шляху поширення. Зниження інтенсивності шуму в джерелах забезпечує кардинальне вирішення всіх цих проблем. Зниження інтенсивності шуму на шляху поширення нерідко буває дешевшим за вирішення проблеми в джерелі, але досить ефективним.

При створенні нових малошумних двоконтурних турбореактивних двигунів (ТРД) необхідно вибирати такі параметри робочого процесу, двоконтурності, схем, програм регулювання й окремих конструктивних характеристик, які б забезпечували мінімальний шум. Модифікація існуючих конструкцій двигунів може передбачати додаткові заходи щодо зниження шуму, такі як: установку шумопоглинаючих сопел, регулювання площ перерізу реактивних сопел, акустичну обробку вхідних і вихідних каналів вентилятора та мотогондол та інші. До методів зниження шуму силових установок можна віднести застосування стаціонарних і пересувних глушників шуму біля сопел усмоктування і вихлопу газів двигунів під час їхнього випробування у наземних умовах. Стаціонарні шумоглушники встановлюються на випробувальних станціях двигунів, на спеціальних площадках чи в ангарах (боксах). Методи ослаблення шуму від джерел, розташованих усередині приміщень, дуже різноманітні і залежать від типу устаткування. Наприклад, знизити шум електричних машин можна:

усуненням неврівноваженості ротора, регулюванням підшипникових вузлів і щиткових контактів (для зменшення механічного шуму і вібрацій); акустичною оптимізацією вентиляторів охолодження (наприклад, збільшенням зазорів, зменшенням діаметра гвинта й колової швидкості).

Гігієнічне нормування шуму.

Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом. Для постійних шумів нормування ведеться по граничному спектру шуму. Граничним спектром зветься сукупність нормативних рівнів звукового тиску дев'яти стандартизованих октавних смугах частот із середньо геометричними частотами 31,5,63,125, 500,1000,2000, 4000,8000 Гц. Кожен граничний спектр позначається цифрою, яка відповідає допустимому рівню звукового тиску (дБ) в октавній полосі із середньо геометричною частотою 1000 Гц. Для орієнтовної оцінки приймається за характеристику постійного шуму на робочому місці рівень звуку в БА, що вимірюється по шкалі «А» шумоміра і визначається за формулою: LA = 20\gPA/P0, де РА - середньоквадратичний звуковий тиск з урахуванням корекції шумоміра за шкалою, Па; Р0 = 2-10э - пороговий середньоквадратичний звуковий тиск, Па. У виробничих умовах часто шум має непостійний характер. Для цих умов найбільш зручно застосовувати середні величини, які звуться еквівалентним (по енергії) рівнем звуку Lem, що характеризує середнє значення енергії звуку в дБ А. Цей рівень вимірюється спеціальним інтегруючим шумоміром або розраховується. Для вимірювання рівнів звукового тиску і звуку використовують таку апаратуру: вимірювач шуму та вібрації ВШВ-1 (вимірювач шуму та вібрації); шумомір типу ПІ-71 з октавними фільтрами ОФ-5 і ОФ-6; шумомір PS 1-202 з октавними фільтрами OF-101 фірми RFT (Німеччина); шумоміри типу 2203, 2209 з октавними фільтрами типу 1613 фірми «Брюль і К'єр» (Данія). У шумомірі звук, який сприймається мікрофоном, перетворюється на електричні коливання, які посилюються, проходячи крізь коригуючи фільтри і випрямний, а потім реєструються стрілковим або самописним приладом.

53 Прилади для вимірювання шуму - шумоміри - складаються, як правило, з датчика (мікрофону), підсилювача, частотних фільтрів (аналізатора частоти), реєструючого приладу (самописця або магнітофона) і індикатора, що показує рівень вимірюваної величини в дБ.

За точністю шумоміри діляться на чотири класи 0, 1, 2 і 3. Шумоміри класу 0 використовуються як зразкові засоби вимірювання, прилади класу 1 - для лабораторних і натурних вимірювань, 2 - для технічних вимірювань, 3 - для орієнтовних вимірювань шуму. Кожному класу приладів відповідає діапазон вимірювань по частотах: шумоміри класів 0 і 1 розраховані на діапазон частот від 20 Гц до 18 кГц, класу 2 - від 20 Гц до 8 кГц, класу 3 - від 31,5 Гц до 8 кГц.

Для вимірювання еквівалентного рівня шуму при усередненні за тривалий період часу застосовуються інтегруючі шумоміри. Прилади для вимірювання шуму будуються на основі частотних аналізаторів, що складаються з набору смугових фільтрів і приладів, що показують рівень звукового тиску в певній смузі частот.

57 порогові значення струмупороговий відчутний струм (найменше значення відчутного струму) для змінного струму частотою 50 Гц коливається в межах 0,6-1,5 мА і 5-7 мА - для постійного струму;
- пороговий невідпускаючий струм (найменше значення не-відпускаючого струму) коливається в межах 10-15 мА для змінного струму і 50-80 мА - для постійного;
- пороговий фібриляційний струм (найменше значення фібри-ляційного струму) знаходиться в межах 100 мА для змінного струму і 300 мА для постійного Сила струму, що проходить через тіло людини є основним чинником, який обумовлює наслідки ураження. Різні за величиною струми справляють і різний вплив на організм людини. Розрізняють три основні порогові значення сили струму: — пороговий відчутний струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини відчутні подразнення; — пороговий невідпускаючий струм — найменше значення електричного струму, яке викликає судомні скорочення м"язів руки, в котрій затиснутий провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму; — пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через тіло людини фібриляцію серця.

59.Перша допомога при ураженні електричним струмом.

Перш ніж надати першу допомогу постраждалому, ураженому електрострумом, слід знеструмити його. Вимкніть джерело електроживлення, якщо вимикач знаходиться поряд у межах досягнення, скиньте електродріт з постраждалого будь-яким предметом (обов’язково сухим!), який не проводить електричний струм. Якщо швидко вимкнути електрострум неможливо – переріжте електродроти на різних рівнях ножем або плоскогубцями з ізольованими ручками. Відтягніть постраждалого за одяг від місця події, обмотавши руки сухим одягом. Але, навіть у гумових рукавицях, не слід знімати з потерпілого електродріт без предметів, що не проводять електричний струм. При ураженні електрострумом високого напруження пам’ятайте про правила наближення до постраждалого. Якщо електродріт лежить на землі, людина, що поспішає на порятунок постраждалого, з перших кроків потрапляє під вплив електричного струму. Тому наближатися до постраждалого слід "гусячим кроком": п'ятка однієї ноги повинна обов’язково торкатися носка другої. Приступати до надання першої допомоги можна лише після усунення небезпеки ураження електрострумом для оточуючих. Зніміть з постраждалого електродріт предметом, що не проводить електроструму, покладіть дріт на суху фанеру, дошку, гумовий килимок. Надання першої допомоги при ураженні струмом високого напруження або блискавкою можуть ускладнюватись появою опіків, кровотечі, обвуглювання тканин. У постраждалих можуть спостерігатися повторна зупинка серця, пригнічення дихання, порушення психіки. Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом:- знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!);- при раптовій зупинці серці – нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації;- при кровотечі – накладіть кровоспинний джгут, стисну пов’язку;- при електричних опіках і ранах – накладіть стерильні пов’язки;- при переломах кісток кінцівок – шини (можна використати будь-які підручні засоби)- викличте швидку допомогу.

60 Класифікація електромагнітних полів за частотним діапазоном.високочастотних (ВЧ)електромагнітнихполів радіодіапазону (V = 30 кГц - 300 МГц; Я. = 1 - 10000 м) на працівника.високочастотних електромагнітних полів радіодіапазону(V = 30 кГц - 300 МГц; А. = 1 - 10000 м).надвисокочастотних (НВЧ) електромагнітних полів (V = 300 МГц-ЗОГГц).надвисокочастотних (НВЧ) електромагнітних полів (V = 300 МГц - ЗОГГц).