Стаття 6. Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору

Умови трудового договору не можуть мiстити положень, якi не вiдповiдають законодавчим та iншим нормативним актам про охорону працi, що дiють в Українi. При укладеннi трудового договору громадянин має бути проiнформований власником пiд розписку про умови працi на пiдприємствi, наявнiсть на робочому мiсцi, де вiн буде працювати, небезпечних i шкiдливих виробничих факторiв, якi ще не усунуто, можливi наслiдки їх впливу на здоров'я та про його права на пiльги i компенсацiї за роботу в таких умовах вiдповiдно до законодавства i колективного договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я. Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника про зарахування працівника на роботу. Однак трудовий договір вважається укладеним навіть тоді, коли наказу не було, але працівник фактично був допущений до роботи.Трудовий договір може бути: -.безстроковим, що укладається на невизначений термін; - на визначений термін, встановлений за погодженням сторін; - на час виконання певного виду робіт.З метою перевірки ділових якостей працівника в трудовому договорі може обумовлюватися термін випробування від одного до трьох місяців, а в деяких випадках до шести місяців. Якщо протягом цього терміну встановлено, що якості працівника не відповідають посаді роботодавець може розірвати трудову угоду, а робітник має право оскаржити це в комісії по трудових спорах.До початку роботи роботодавець має ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами колективного договору, визначити йому робоче місце, провести інструктаж х техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці й пожежної безпеки. 14. Види трудових договорів Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин. Так, залежно від строку трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Крім того, слід відмітити, що законодавство про працю передбачає укладання трудових договорів про тимчасову та сезонну роботи. Трудові договори про тимчасову роботу укладаються з працівниками прийнятими на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи, - до чотирьох місяців. В наказі про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або зазначається строк його роботи. Відповідно до Кодексу законів про працю України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Прийняття на роботу працівників шляхом укладення з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, фізичною особою може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законами. На сьогоднішній день, контракт може бути укладено, наприклад, з: педагогічними та науково-педагогічними працівниками; помічником адвоката та ін. Порядок укладення контракту при прийнятті на роботу працівників регулюється, зокрема, Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 170, наказом Міністерства праці України від 15 квітня 1994 року N 23. Умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними. Слід зазначити, що у контракті передбачається: - обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання; - строк дії контракту; - права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін; - умови оплати й організації праці; - підстави припинення та розірвання контракту. 15. Питання соціального захисту при укладенні колективного договору. Колективний договір укладається згідно зі ст. ст. 10-20 КЗпП України. Колективний договір НТУУ "КПІ" регулює трудові і соціально-економічні відносини між Адміністрацією Університету та його трудовим колективом, гарантує захист прав та інтересів усіх працівників КПІ незалежно від їх членства у профспілці. Конференція трудового колективу Університету доручає профкому первинної профспілкової організації співробітників НТУУ "КПІ" (далі – Профкому) представляти і захищати інтереси трудового колективу, укладати колективний договір Університету та організовувати укладання колективних договорів у структурних підрозділах НТУУ "КПІ" у межах їх компетенції. Колективний договір укладено терміном на один рік. Він набирає чинності з моменту затвердження конференцією трудового колективу Університету і діє відповідно до чинного законодавства до дня затвердження нового колективного договору. Колективні договори між адміністрацією структурних підрозділів та профбюро набирають чинності згідно зі статтями 9 та 13 Закону України "Про колективні договори й угоди". Усі працюючі, а також щойно прийняті до Університету працівники повинні бути ознайомлені зі Статутом Університету, Колективним договором, Правилами внутрішнього розпорядку університету, Положенням про об’єкти права інтелектуальної власності, що створені в НТУУ "КПІ", умовами праці (у тому числі роботи за сумісництвом) та службовими обов’язками. Адміністрація НТУУ "КПІ" спільно з профкомами співробітників та студентів Університету здійснюють систематичний контроль за своєчасним виконанням колективного договору з трудовим колективом та колективної угоди зі студентами.   16.Система управління охороною праці підприємства (СУОП) Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання нормативно-методичної документації. Головна мета управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням. До основних функцій управління охороною праці належать: — прогнозування і планування робіт, їх фінансування; — організація та координація робіт; — облік показників стану умов і безпеки праці; — аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці; — контроль за функціонуванням СУОП; — стимулювання роботи по вдосконагірнню охорони праці. Основні завдання управління охороною праці: — навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці; — забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; — забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; — забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку; — організація лікувально-профілактичного обслуговування; — професійний добір працівників з окремих професій; — удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.Планування роботи з охорони праці. До основних форм контролю за станом охорони праці належать: оперативний контроль; контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; громадський контроль; адміністративно-громадський трьохступеневий контроль; відомчий контроль вищих органів. Необхідно зазначити, що крім контролю, здійснюється нагляд за охороною праці з боку державних та профспілкових інспекцій.   17.Служба охорони праці підприємства. Згідно з Законом України „ Про охорону праці" (ст. 23) служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій в процесі праці. Відповідно до Типового положення служба охорони праці створюється на підприємствах, у виробничих і науково-виробничих об'єднаннях, корпоративних, колективних та інших організаціях виробничої сфери з числом працюючих 50 і більше чоловік. В інших випадках функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з охорони праці. В установах, організаціях невиробничої сфери та в навчальних закладах власниками також створюються служби охорони праці. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. За своїм посадовим становищем та умовами оплати праці керівник служби охорони праці прирівнюється до керівників основних виробничо-технічних служб підприємства. Служба охорони праці в залежності від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом. Служба охорони праці формується із спеціалістів, які мають вишу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам установ, підприємств, організацій та їх структурних підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків. Припис спеціаліста з охорони праці, у тому числі про зупинення робіт, може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства.