Поперечно-посмугована м’язова тканина.

М'язова тканина становить 42 % маси тіла дорослої людини, причому переважна більшість м'язів утворена скелетною м'язовою тканиною. Джерелом розвитку цієї тканини є клітини міотомів дорзальної мезодерми. Ці клітини диференціюються у двох напрямках. Одні здатні зливатися і будувати симпластичні структури — м'язові трубочки, які далі формують дефінітивні утвори — міосимпласти. Друга лінія диференціації дає при розвитку клітинні структури — міосателітоцити.

Одиницею будови скелетної м'язової тканини є м'язове волокно, утворене міосимпластом і міосателітоцитами. Волокно оточене сарколемою. Сарколема складається з зовнішньої базальної мембрани, яка пов'язана з ретикулярними та тонкими колагеновими волокнами оточуючої сполучної тканини. Внутрішнім шаром сарколеми є плазмолема міосимшіаста. Вона бере участь у проведенні імпульсів, які стимулюють м'яз. Між базальною мембраною і плазмолемою симпласта розташовані міосателітоцити. Це одноядерні клітини, ядра яких подібні до ядер симпласта, але дрібніші, кругліші й ясніші. Клітини мають загальні органели, спеціальні органели відсутні. Міосателітоцити – це камбіальні елементи волокна, за рахунок яких відбувається процес росту і регенерації.

Цитоплазма симпласта має спеціальну назву — саркоплазма. Ядра, чисельність яких може досягати кількох де­сятків тисяч, як правило, лежать безпосередньо під плазмолемою, мають видовжено-овальну форму, невелику кількість гетерохроматину, в них добре помітні ядерця. У саркоплазмі містяться три групи організованих структур: загальні органели, включення (жирові, вуглеводні та пігментні) і спеціальні органели — міофібрили. Загальні органели розташовуються, головним чином, біля полюсів ядер. Мітохондрії великі, численні, розташовані ще й між міофібрилами. Гранулярна ендоплазматична сітка розвинена слабо. Агранулярна ендоплазматична сітка розвинена дуже добре, має тут спеціальну назву саркоплазматична сітка або саркоплазматичний ретикулум), особливу будову і функцію.

 

Під електронним мікроскопом у ділянці саркомера були ідентифіковані поздовжні нитки, міофіламенти, або мікрофіламенти, двох типів — тонкі і товсті. Товсті розташовані лише у середній частині саркомера, побудовані вони з білка міозину.

Тонкі філаменти розташовані в І-смузі і частково заходять між товстими нитками в ІІ-смугу до зони Н. Одним кінцем вони прикріплюються до телофрагми, а другий кінець у них вільний, у той час як товсті філаменти мають обидва кінці вільні. Тонкі філаменти побудовані з білка актину і, крім того, з тро-поміазину і тропоніну. Діаметр тонких актинових ниток 5 нм. Товсті міозинові нитки мають діаметр 10-12 нм і довжину 1,5 мкм. Кількісне відношення міозинових ниток до актинових 1:2 (тобто на один міозиновий мюфіламент припадає два актинових), а взаємне просторове розміщення їх гексагональне: на поперечному розрізі тонкі філаменти утворюють шестикутник, у центрі якого розташований товстий філамент.

Електронно-мікроскопічні дослідження також показали, що Z-лінія зигзагоподібна, а точки прикріплення тонких філаментів на одній стороні Z-пластинки лежать проти проміжків між точками прикріплення таких філаментів з другої її сторони (тобто сусіднього саркомера). Існує думка, що Z-пластинка побудована з ниток іншого типу, так званих Z-фiлaмeнтiв, які сполучаються у вигляді решітки. Крім того, Z-лінії містить білок (А-актинін, хоча не встановлено, які саме компоненти Z-ліній побудовані і нього.

На електронних мікрофотографіях спостерігаються коротенькі нитки, які сполучають між собою актиноні і міозинові філаменти, так звані поперечні містки. Положення їх змінюється під час скорочення м'язового волокна.

 

18.Етапи м’язового скорочення.

(теорія ковзаючих ниток) (поперечно посмугована)А. Звязування іонів Са із тропоніном і звільнення активних центрів на молекулі актину.Б. Звязування міозину і актину, гідроліз АТФ і відщеплення його продуктів і нахил головки (до 40), “робочий хід”. В. Розмикання містка. Зв’язування нової молекули АТФ, головки повертаються у вихідне положення. Механізм скорочення(гладка м’язова-) Виділення іонів Са і звязування його із кальмодуліном -.Активація фермента кінази Са-кальмодуліном.Фосфорилювання легкого мероміозину кіназою і звязування із актином-.Дефосфорилювання міозину (фосфатаза), відщеплення актину від міозину, розслаблення

Основною структурною одиницею гладкої м’язової тканини є гладка м’язова клітина – гладкий міоцит. Він має витягнуту веретеноподібну форму із загостреними кінцями. Для гладкої м’язової тканини характерним є дуже щільне розміщення її клітин. Ядро гладкої м’язової клітини має витягнуту еліпсоподібну форму і звичайно розміщується у центрі клітини. При скороченні клітини форма ядра значно змінюється, особливо при перистальтичних скороченнях стінок кишечника. Витягнуті в довжину ядра у скороченій клітині скручуються гвинтоподібно. При розслабленні клітини ядра знову набувають еліпсоподібної форми. Із функціонального боку гладка м’язова тканина характеризується порівняно повільним скороченням і здатністю протягом тривалого часу перебувати у стані скорочення. Гладка м’язова тканина розташовується у стінках судин і більшості порожнистих внутрішніх органів – стравоходу, шлунка, кишок, сечового міхура, матки та ін. Морфологічна особливість гладкої м’язової тканини виражається у її клітинній будові і наявності скоротливого апарату у вигляді гладких міофібрил.