Робота з батьками дітей різного віку в процесі консультування»

Тарасенко 5

У процесі консультування психолог контактує з батьками кілька разів: у ході короткої первинної бесіди при записі, при грунтовної бесіді з приводу історії розвитку дитини, при обстеженні дитини і, нарешті, в процесі заключної бесіди за результатами обстеження. Кожна з цих зустрічей має як загальні, так і специфічні завдання та особливості проведення. Свої особливості має і робота психолога з батьками, родичами дитини, вчителями, вихователями та іншими близькими. Зупинимося на деяких загальних принципах взаємин психолога-консультанта з особами, що звернулися з приводу дитини.

Першою обов'язковою передумовою успішного результату консультування є вміння психолога створити довірчі, відверті стосунки з батьками (або вчителями) обстежуваного дитини. В основі довірчих відносин лежать безумовна повага, визнання того занепокоєння, яке звернулися в консультацію люди відчувають у зв'язку з дитиною. Надзвичайно сприяє встановленню контакту вміння консультанта показати своє ставлення до батьків як щиро зацікавленим в усуненні труднощів дитини, як глибоко знаючим і розуміючим його. Таке ставлення несумісне з прямою або непрямою критикою дій батьків, сумнівами в їх педагогічної компетентності. Всі ці часом необхідні види зворотного зв'язку доречні лише після аналізу всієї сукупності відомостей про дитину. Що ж до перших зустрічей, то будь-який натяк на несхвалення дій батьків може спровокувати у них сильні захисні реакції і щонайменше закриє шлях для відвертого обговорення всіх сторін проблеми. У той же час на першій і другій зустрічах з батьками необхідно приділити спеціальну увагу роз'ясненню можливих цілей і завдань консультування.

Необхідно попереджати батьків про можливі труднощі, ускладнення і перешкоди в процесі проведення корекційної програми. Неприпустимо, щоб у них склалося уявлення про легке - "чарівному" - дозволі труднощів, оскільки подібна установка може призвести лише до передчасного і невиправданого розчарування в можливості психологічної допомоги. Психолог повинен також завадити виникненню у батьків (і рівним чином у вчителів) очікування негайних результатів.

Розмова, проведена психологом за підсумками всебічного вивчення випадку, переслідує кілька цілей; 1) докладне обговорення загального стану психічного розвитку дитини, а також характеру, ступеня і причин виявлених труднощів, умовно-варіантного прогнозу, 2) спільна розробка системи конкретних заходів допомоги або спеціальної корекційної програми; 3) обговорення проблем батьків, їхнього ставлення до труднощів дитини; 4) планування подальших зустрічей (у разі необхідності).

Досить часто за психологічною консультацією звертаються батьки зі скаргами на труднощі відносин з дітьми найрізноманітніших вікових категорій - від дошкільнят до студентів і старше. Причому це діти, у яких відсутні будь-які відхилення, але є найбільша проблема - відносини з власними батьками, нерозуміння, що доходить до відчуження.

Найбільш типові скарги на постійні конфлікти з дитиною, на непослух і впертість дітей (особливо в кризові періоди), неуважність, неорганізованість поведінки, брехливість (за яку приймають як «псевдоложь», тобто дитяче фантазування, так і брехня в порятунок, з страху бути покараним, упертість, нетовариськість, неповага до батьків, непокора, брутальність тощо.

У будь-якому випадку психолог повинен бути на боці дитини. Його робота полягає не в підтвердженні наявності «негативного» якості у дитини (чого в ряді випадків тільки і чекає батько), а у висуванні спільно з батьком гіпотези про історію його розвитку, його можливості та шляхи подолання конфліктних відносин з батьками.

Причини порушення дитячо-батьківських відносин - це перш за все невміння зрозуміти дитину, вже допущені помилки виховання (не зі зла, а в силу обмеженості і традиційності уявлень про виховання) і, звичайно, настільки типова для останніх років побутова та особистісна невлаштованість самих батьків.

Важливими моментами в постановці точного психологічного діагнозу, що дозволяє висувати й формулювати подальші гіпотези, є наступні:

а) з'ясування того, наскільки серйозна причина занепокоєння батька з приводу дитини, інакше кажучи, чи є дитина "нормальною", тобто чи є її труднощі, вади або особливості поведінки з проявами незалежності, самостійності, уявленнями про життя, відмінними від батьківських, або в її поведінці, висловлюваннях і реакціях дійсно є деякі особливості, що свідчать про будь-які психічні й соціальні відхилення;

б) розуміння того, яка дійсна позиція батька стосовно дитини, що лежить в основі приходу в консультацію - власні проблеми або занепокоєння за сина (дочку), прагнення допомогти Йому (їй) або бажання знайти допомогу й підтримку для себе і позбутися власних страхів, переживань провини, непотрібності і т. д.

В цілому в психологічному консультуванні з приводу складності відносин з дітьми доцільно виділити три органічно пов'язаних напрямки:

1. Підвищення соціально-психологічної компетентності батьків, навчання їх навичкам спілкування та розв'язання конфліктних ситуацій.

2. Психологічна допомога дорослим членам сім'ї, що включає як діагностику внутрішньо сімейної ситуації, так і роботу щодо її зміни.

3. Психотерапевтична робота безпосередньо з дитиною.

У процесі консультативної роботи психолог не повинен обмежуватися суто «розсудливим» аналізом проблеми. Важливим завданням консультанта є зняття почуття тривоги у близьких дитини, побоювань за нього і одночасно поглиблення розуміння його труднощів, посилення чутливості до потреб дитини. Психолог повинен чуйно вловлювати наявність у батьків почуття пригніченості, провини, тривоги і давати можливість висловлювати, обговорювати ці почуття. Вважається, що допомогти впоратися з почуттям провини найкраще шляхом розбору труднощів. Потрібно мати на увазі можливість наявності приховуваного почуття провини у батьків хворих дітей навіть у тому випадку, коли вони ніяк не відповідальні за появу хвороби.

Ще один важливий момент консультування з проблеми дитячо-батьківських відносин: при аналізі кожної конфліктної ситуації допомагати батькові дивитися на те, що трапилося очима і дорослого, і дитини. При цьому важливо направити дорослого на роздуми про те, що в історії розвитку його дитини могло призвести до агресивної, який «внесок дорослого» у виникнення конфлікту.

 

 

Алгоритм психологічного консультування батьків включає:

1. Аналіз інформації, отриманої в первинної бесіді з батьками, спеціалістами, педагогами, встановлення контакту з дитиною.

2. Бесіда з батьками, спрямована на отримання інформації про попередніх етапах розвитку дитини, її внутрішньо сімейних відносинах і обставин соціального плану.

3. Збір інформації з інших установ про стан здоров'я (за необхідності).

4. Спостереження за дитиною в природних умовах.

5. Експериментально-психологічне обстеження дитини.

6. Обробка даних, каузальний аналіз результатів.

7. Психологічний діагноз дитини.

8. Психолого-педагогічне призначення.

9. Контроль, повторне консультування.

У процесі консультування батьків можливі дві тактики роботи:

1) посилення когнітивного аспекту. Тут в основному розкриваються найбільш важливі питання виховання і психологічного розвитку дітей, подружніх взаємин і ін

2) робота переважно з емоційною, чуттєвою стороною взаємин, пошук істинних, неусвідомлюваних причин порушень у взаєминах. Особлива увага приділяється відносинам консультанта і клієнтів, а основним засобом часто стає рольове моделювання проблемних ситуацій і знаходження способів виходу з них.

Вибір тактики роботи обумовлений тривалістю консультування, освітою, віком клієнтів, типом сім'ї, яку вони представляють (повна або неповна), готовністю батьків до майбутньої внутрішньої роботи. Однак у процесі консультування тривалого, по типу психологічного супроводу, робота, як правило, набуває інтегративний характер: у фокусі уваги консультанта перебувають обидві сторони, хоча й різною мірою на різних етапах роботи.

У консультативній роботі з педагогами можна виділяти ряд принципів, на яких заснована співпрацю шкільного психолога з педагогічним колективом у вирішенні проблем і професійних завдань самого педагога:

- рівноправна взаємодія психолога і педагога;

- Формування у педагога установки на самостійне вирішення проблем, тобто зняття установки на "готовий рецепт";

- прийняття учасниками консультування відповідальності за спільні рішення;

- Розподіл професійних функцій між педагогами і психологом.

В організації психологічного консультування педагогів можна виділити три напрями:

1)Консультування педагогів з питань розробки та реалізації психологічно адекватних програм навчання і виховання.

2) Консультування педагогів з приводу проблем навчання, поведінки та міжособи-стісної взаємодії конкретних учнів. Це найбільш поширена форма консультативної роботи шкільного психолога, яка допомагає вирішувати шкільні проблеми в тісній співпраці психолога, педагогів і адміністрації школи та допомагає створити найбільш сприятливі умови для розвитку особистості дитини та її навчання. Консультування в цьому напрямку може бути організовано, з одного боку, за запитом педагога, з іншого - з ініціативи психолога, який може запропонувати вчителю ознайомитися з тією чи іншою інформацією про дитину і задуматися над проблемою надання допомоги або підтримки. Організація за запитом вчителя найбільш ефективна, а формі індивідуальних консультацій.

3) консультування в ситуаціях вирішення міжособистісних і міжгрупових конфліктів у різних системах відносин: вчитель - вчитель, вчитель - учень, вчитель - батьки та ін в рамках такої соціально-посередницької роботи психолог організовує ситуацію обговорення конфлікту спочатку опонентом окремо, потім - спільно. Психолог допомагає зняти емоційне напруження в учасників конфлікту, перевести обговорення в конструктивне русло і потім допомагає опонентам знайти прийнятні способи вирішення суперечливої ​​ситуації.