Реконструкція осушувальних систем

 

8.17 Реконструкція здійснюється на основі проекту (робочого проекту), складеного за матеріалами спеціальних вишукувань і обстежень у відповідності з 8.11.

8.18 У проекті реконструкції повинні бути детально розглянуті такі питання: причини і характер перезволоження грунтів на раніше осушених землях; вибір способу осушення і об­грунтування параметрів регулювальної мережі; обгрунтування необхідності ремонту або ре-

ДБН В.2.4-1-99 С. 76

 

конструкції елементів осушувальної мережі, споруд та доріг; обгрунтування необхідності улаштування додаткових каналів, колекторів, дрен, споруд та. доріг.

8.19 При перебудові відкритої осушувальної мережі на закриту траси дрен слід намічати у поперечному напрямку до мережі відкритих каналів, а на слабоводопроникних грунтах у місцях перетину дрени з каналами, що ліквідуються, передбачати поглинальні ко­лонки з засипкою їх фільтруючим матеріалом до орного шару грунту.

8.20 У процесі виконання робіт, пов'язаних з реконструкцією осушувальних систем, щоб уникнути заболочування земель, слід передбачати пропускання транзитом об'ємів води, які скидаються з осушувальних систем, що лежать вище на водозборі, а також заходи щодо запобігання негативному впливу будівництва на якість води в каналах та водотоках, розміщених нижче за течією.

8.21 Незадовільне сільськогосподарське використання осушених земель або неякісне виконання експлуатаційних заходів не може бути підставою для реконструкції осушувальних систем.

ОЦІНКА ВПЛИВУ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ (ОВНС)

9.1 При підготовці розділу ОВНС слід керуватися вимогами Закону України "Про екологічну експертизу", державними будівельними нормами ДБН А.2.2-1, а також іншими законодавчими та нормативними природоохоронними актами.

9.2 У процесі розробки ОВНС повинні бути розглянуті та вивчені такі питання:

• джерела, види впливу меліоративних систем і споруд на навколишнє природне сере­довище;

• показники і категорії оцінки впливу меліоративних систем та споруд на стан навко­лишнього природного середовища, методи контролю;

• оцінка впливу на стан навколишнього природного середовища.

9.3 Як джерело впливу на навколишнє природне середовище слід розглядати ком­плекс робіт у період, що передує будівництву меліоративних систем, у період будівництва, експлуатації, розширення, реконструкції систем, а також наслідки аварійних ситуацій.

9.3.1 Основні види можливого впливу меліоративних систем та споруд на стан навко­лишнього природного середовища визначаються, виходячи з конкретних природних умов об'єкта, що проектується, з урахуванням:

• зміни природного ландшафту;

• порушення структури та забруднення грунтів;

• вилучення сільськогосподарських угідь, вирубання лісів;

• зміни рівневого та хімічного режиму ґрунтових та підземних вод;

• затоплення та підтоплення земель меліоративної системи та прилеглих до них земель;

• забруднення водоприймачів дренажним стоком;

ДБН В.2.4-1-99 С. 77

 

• зміни умов та ефективності господарської діяльності на території меліоративної сис­теми;

• зміни санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації;

• зміни умов життя населення.

9.4 Вплив меліоративної системи на компоненти навколишнього середовища повинен оцінюватися за такими параметрами:

• інтенсивність впливу;

• періодичність впливу;

• просторові межі впливу.

9.5 Критерії оцінки впливу меліоративних систем та споруд на стан навколишнього сере­довища наведено в таких нормативних документах:

• ГОСТ 17.4.3.03;

• СНіП 2.06.15;

• ГОСТ 17.1.3.05, ГОСТ 17.1.3.06, ГОСТ 17.1.3.04, ГОСТ 17.1.3.11.

9.6 Для запобігання можливого негативного впливу осушення на річковий стік, вихо­дячи з конкретних умов об'єкта, що проектується, необхідно передбачати:

• точне визначення та облік у водогосподарському балансі потреб у воді для зволо­ження осушених земель;

• мінімальну зміну площі річкових водозборів, які включають меліоративні системи;

• створення стокорегулювальних водосховищ на малих річках, притоках річок-водо­приймачів;

• створення достатньої кількості регулювальних водопідпірних споруд на меліоратив­ній мережі;

• максимальне збереження існуючих та створення нових лісонасаджень, у тому числі захисних лісових смуг;

• суворе дотримання запроектованого режиму експлуатації меліоративної системи, особливо в частині керування водорегулювальними спорудами.

9.7 У заходах для запобігання зниження рівня ґрунтових вод на прилеглій території

залежно від величини зниження та ширини зони впливу меліоративної системи (з урахуван- ням їх сезонних змін), гідрогеологічних умов, рельєфу місцевості, умов водного живлення об'єкта, що меліорується, та характеру меліоративної системи, що проектується, слід перед­бачати:

• створення захисних каналів (головних дрен) з підтриманням у них, необхідних рівнів води;

• двостороннє регулювання водного режиму осушуваних земель; при цьому в умовах Українського Полісся слід проектувати, як правило, осушувально-зволожувальні меліора­тивні системи з акумуляцією дренажного стоку та подальшим використанням його у разі по­треби для зрошення осушуваних земель;

ДБН В.2.4-1-99 С. 78

 

• реконструкцію осушувальних систем односторонньої дії, що не забезпечують регу­лювання водного режиму в необхідному напрямку;

• створення осушувально-зволожувальних систем на базі вертикального дренажу або в поєднанні з горизонтальним;

• вибір такої схеми розміщення осушувальної мережі, щоб по контуру осушуваного масиву досягалось найменше зниження рівня грунтових вод;

• посилення інфільтраційного живлення грунтових вод на прилеглій території шляхом затримання поверхневого стоку на вододільних ділянках, створення ставів та водосховищ.

9.8 Можливі екологічні наслідки зміни рівня грунтових вод слід оцінювати для різних ділянок прилеглої території залежно від величини зниження, характеру господарського ви­користання території та природного ландшафту.

9.9 Оцінка впливу меліоративної системи на навколишнє середовище повинна визна­чатися у відповідності з ДБН А.2.2-1.