Споруди на лоткових каналах та лотково-трубчастій мережі

 

4.22 При проектуванні споруд на лотковій мережі слід застосовувати типові секції лотків, забезпечених необхідним затворним обладнанням.

4.23 Вододільники, як правило, влаштовуються коробкового перерізу, в які надходить вода з лотка та подається у відводи. Отвори відводів повинні бути оснащені затворами.

4.24 У гірських та передгірських районах при бурхливих режимах потоку у водоводах слід застосовувати лотково-трубчасту безнапірну мережу, в якій розміщені вздовж схилу лотки чергуються з укладеними поперек схилу трубопроводами.

4.25 На ділянках з можливим випліскуванням води лотки і колодязі повинні бути за­криті зверху.

 

Споруди на трубопроводах

4.26 На напірних та самонапірних зрошувальних трубопроводах у разі необхідності застосовують: водозабори, регулювальні колодязі, дільники статичного напору, гідранти, во-довипуски, скиди.

4.27 Споруди повинні бути оснащені необхідним обладнанням: автоматичними регу­ляторами тиску і витрати, засувками, вантузами, автоматичними водовипусками тощо.

4.28 На безнапірних дренажних трубопроводах у разі необхідності застосовують регу- лювальні, оглядові та сполучні колодязі, колодязі, які поглинають поверхневий стік та грун- тові води,гирлові споруди.

Для регулювання витрати води споруди повинні бути обладнані автоматичними за- творами.

4.29 На трубопроводах діаметром до 600 мм слід застосовувати круглі колодязі, а на більших - квадратні з бетонним днищем.

4.30 Колодязі слід проектувати, як правило, такими, що виступають над поверхнею землі на висоту не менше ніж 0,5 м. Якщо за умовами експлуатації немає потреби часто ог­лядати і обслуговувати колодязь, допускається влаштовувати його потайним, з кришкою, розміщеною нижче орного шару.

4.31 Самонапірні трубопроводи слід обладнувати дільниками статичного напору, щоб виключити застосування високонапірних труб.

Споруди на лиманах та польдерах

4.32 Конструкція споруд на лиманах та польдерах повинна забезпечувати надійну і ефективну їх роботу як специфічних меліоративних систем.

ДБН В.2.4-1-99 С. 66

 

4.33 Споруди на лиманах у вигляді трубчастих регуляторів обладнуються затворами влаштуванням у нижньому б'єфі поперечних порогів, які забезпечують інтенсивне розтіканн потоку до безпечних питомих витрат.

4.34 Споруди на польдерах у вигляді відкритих регуляторів обладнуються затворами розвинутою конструкцією нижнього б'єфу та інтенсивним розтіканням потоку. Швидкість розтікання потоку не повинна перевищувати допустиму швидкість для даного грунту.

4.35 Шлюз-регулятор на польдері повинен бути розрахований на витрату, що дозволяє затопити польдер, не допускаючи до переливання через дамбу. І

4.36 Допустимий перепад між б'єфами польдера у момент переливання не повинен перевищувати 0,25 м.

4.37 Гребінь дамби польдера повинен бути розрахований на недопущення розмивів при розрахунковому перепаді і повинен буги укріплений кам'яним накидом або бетонною подушкою.

Протиерозійні споруди

4.38 Конструкція протиерозійних гідротехнічних споруд повинна забезпечувати:

• запобігання концентрації поверхневого стоку або зменшення її;

• запобігання утворенню ярів, балок, розмивин, руйнуванню гірських схилів.

4.39 За призначенням протиерозійні споруди поділяються на водозатримувальні (вали тераси, лимани, нагірні канали) та водонапрямні (запруди, пороги, перепади, швидкотоки скиди).

4.40 Відстань між захисними валами приймається з урахуванням допустимої нерозми- ваючої швидкості стоку, що дає змогу уникнути ерозії на вибраній ділянці схилу.

4.41 Висоту валу необхідно розраховувати на повне затримання схилового стоку забезпе- ченістю 10%. Будівельна висота валу повинна бути на 20%-30% більше розрахункової.

4.42 Відстань між терасами визначається згідно з 4.40.

4.43 Гребеневі тераси слід влаштовувати при уклонах 0,02-0,12, ширині валів від 18 до

25 м та висоті від 0,25 до 0,40 м.

4.44 При уклонах 0,12-0,25 слід влаштовувати ступінчасті тераси завширшки понад 3,0 м з горизонтальною поверхнею або зворотним уклоном, що не перевищує 0,12.

4.45 Траншейні тераси слід проектувати при великих уклонах. У районах сильних злив при уклонах 0,1-1,0 тераси слід доповнювати каналами.

4.46 Відстань між нагірними каналами визначається у відповідності з 4.40.

 

4.47 Уклони каналів визначають виходячи з умови недопущення замулювання та розми- ву. При великих уклонах дно і укоси каналів повинні бути закріплені.

4.48 Для закріплення дна донних та схилових ярів слід застосовувати, головним чином, низькі затримуючі загати заввишки від 0,25 до 0,30 м, які влаштовуються, як правило, з ут-рамбованих глин, грунтоцементу, бетону або каменю.

4.49 Протиерозійні греблі слід проектувати у відповідності з СНіП 2.06.05.

ДБН В.2.4-1-99 С. 67

НАСОСНІ СТАНЦІЇ

5.1 При проектуванні меліоративних насосних станцій необхідно дотримуватись ви-

мог СНіП 2.06.01 та цього розділу,

5.2 Розрахункову подачу води насосних станцій слід визначати за максимальною ор-

динатою графіка водоспоживання виходячи з кількості сівозмін, з урахуванням коефіцієнтів форсування, що приймаються у відповідності з 2.140, або за максимальною кількістю та па- раметрами одночасно працюючих дощувальних машин. На осушувальних системах - за мак- симальною ординатою графіка відкачування з урахуванням використання регулювальних ємкостей.

5.3 Меліоративні насосні станції за надійністю подачі (відкачування) води поділяються на три категорії:

• 1 категорія - насосні станції, зупинка яких може створити небезпеку для життя людей або спричинити значні збитки народному господарству; насосні станції відкачування відгороджених захисними дамбами підприємств, населених пунктів; насосні станції, що по- дають воду на зрошення сільськогосподарських культур, які не допускають перерви у зро- шенні понад одну добу;

• 2 категорія - насосні станції, що не належать до 1 категорії; насосні станції багато- ступінчастих каскадів, які не мають достатніх регулювальних ємкостей або скидних спорд; насосні станції, що подають воду на полив сільськогосподарських культур, які не допуска- ють перерви у зрошені на період більше двох діб; осушувальні насосні станції, зупинка яких на період до двох діб призводить до затоплення полів та загибелі сільськогосподарських культур;

• 3 категорія - насосні станції, зупинка яких можлива на період понад двох діб та які

не належать до 1 и 2 категорій надійності.

5.4 За максимальний розрахунковий рівень води слід приймати:

• при забиранні води з каналів - рівень води з урахуванням можливої появи позитивної хвилі при вмиканні (вимиканні) останнього агрегату насосної станції, вітрової хвилі та нагону;

• при забиранні води з водосховищ та річок - у відповідності з таблицею 5.1.

Таблиця 5.1 - Забезпеченість розрахункового максимального і мінімального рівнів води

У процентах

 

Розрахунковий рівень	Забезпеченість розрахункового максимального і мінімального рівнів води залежно від категорії надійності насосних станцій
Максимальний
Мінімальний, виходячи з умо­ви забезпечення водозабору

 

ДБН В.2.4-1-99 С. 68

Підбір насосних агрегатів

 

5.5 Тип та кількість насосних агрегатів слід вибирати виходячи з умов найбільш точ-

ного забезпечення графіка водоподачі на основі техніко-економічних порівнянь варіантів.

Кількість насосних агрегатів на насосних станціях, як правило, слід приймати залеж-

но від подачі води:

до 1 м³/с - 2 - 4 агрегата

від 1 до 5 м³/с - 3 - 5 агрегатів

" 5 до 30 м³ /с - 4 - 6 "

понад 30 м³/ с- 5 - 9 "

 

Кількість агрегатів допускається збільшувати при встановленні в одній будівлі декількох груп насосів з різними напорами, а також у разі відсутності освоєного обладнання.

Кількість агрегатів може бути зменшена, якщо насосні станції подають воду у відкриті водойми, що мають регулювальні ємкості, достатні для зупинки насосів на строк до однієї

доби.

5.6 Допускається застосування різних типів насосного обладнання при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні.

5.7 Для більш точного забезпечення графіка водоподачі слід розглядати необхідність встановлення у поєднанні з основними насосними агрегатами агрегатів з подачею води, що становить від 20% до 30% подачі основного насоса. Кількість агрегатів з меншою подачею приймається у відповідності з графіком водоподачі та наявності регулювальної ємкості; їх подача повинна входити до сумарної подачі насосної станції, а напір відповідати напору ос-новних насосів.

Кількість резервних агрегатів слід приймати за категоріями надійності, наведеними в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 - Кількість резервних агрегатів

Категорія насосних станцій за надійністю	Кількість резервних агрегатів
	1 резервний агрегат при кількості працюючих до 6 вкл. 2 резервних агрегати при кількості працюючих 7 і більше
	1 резервний агрегат при кількості працюючих до 8 вкл. 2 резервних агрегати при кількості працюючих 9 і більше
	Резервний агрегат не передбачається

 

При відповідному обгрунтуванні резервний агрегат дозволяється зберігати на складі.

Кількість основних резервних агрегатів може бути збільшена при роботі насосних станцій у важких умовах; при перекачуванні агресивних вод, а також вод, які містять абра- зивні зависі; при великому навантаженні насосів (понад 5500 год. на рік).

5.8 Допустимий рівень надійності насосних станцій меліоративного призначення слід приймати за таблицею 5.3.

ДБН В.2.4-1-99 С. 69

Таблиця 5.3 - Допустимий рівень надійності