Інструкція з охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт

3.3. Способи укладання вантажів повинні забезпечувати:

- стійкість штабелів, пакетів і вантажів, що знаходяться в них;

- механізоване забирання штабеля і підйом вантажу навісними захватами підіймально-транспортного обладнання;

- безпека працюючих на штабелі або біля нього;

- можливість застосування і нормального функціонування засобів захисту працюючих і пожежної техніки;

- циркуляцію повітряних потоків при природній або штучній вентиляції закритих складів;

- дотримання вимог до охоронних зон ліній електропередач, вузлів інженерних комунікацій і енергопостачання.

3.4. Перенесення матеріалів на носилках по горизонтальному шляху допускається лише у виняткових випадках на відстань не більше 50 м, а по сходах і драбинах взагалі заборонена.

3.5. Під час перенесення ящиків і предметів, які за своєю формою не дають можливості легко підняти їх за верхні частини, необхідно підвести ці предмети ломом, підкласти підставку і тільки після цього підняти руками.

3.6. Перекочувати вантажі круглої форми (бочки, барабани та інші) по горизонтальній поверхні необхідно так, щоб робітник знаходився позаду предмета, що перекочується. Тягнути вантаж на собі забороняється. Не допускається, щоб бочки котилися швидше за робочий крок. Похилі площини або схили, по яких спускається вантаж, повинні бути досить міцними і мати пристосування, що оберігає від сковзання і розкочування його. Забороняється знаходитися будь-кому попереду вантажу, що скочується по похилій площині.

(Інструкція з охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт) 3.7. Бутлі з кислотами і іншими їдкими речовинами допускається перенести вручну тільки вдвох і у відповідному спецодягу на відстань до 20 м за умов, що бутлі надійно закриті пробками, щільно вміщені в кошики або ящики з міцними і справними ручками і днищами. Забороняється носити бутлі з кислотами і їдкими речовинами на собі, а також підіймати їх за горловину.

3.8. Балони зі стислими або зрідженими газами переміщаються на двоколісних возиках, в обмежених умовах - вручну двома робітниками на спеціальних носилках із зігненими ручкам

 

 

1. вимоги безпеки праці під час експлуатації систем вентиляції, опалення і кондиціювання повітря

5.2 Вимоги до обслуговуючого персоналу
На підприємствах повинні бути призначені особи, відповідальні за безпечну експлуатацію систем вентиляції, які пройшли навчання та перевірку знань у відповідності до Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань робітників з питань охорони праці (ДНАОП 0.00-4.12-99) і мати допуск до самостійної роботи.
Особа, яка відповідає за технічний стан та справність вентиляційних систем, зобов'язана забезпечити додержання вимог пожежної безпеки згідно з НАПБ А.01.001-95 під час їх експлуатації.

5.4 Вимоги до вентиляторів
Перед початком експлуатації вентиляційних систем після монтажу або реконструкції повинні бути проведені випробування і на кожну вентиляційну установку повинен бути складений паспорт, в якому позначаються схема установки, її продуктивність, тип і характеристика вентилятора і електродвигуна, переріз (діаметр) та довжина повітропроводів.
У процесі експлуатації випробування на ефективність проводиться не рідше одного разу на рік у вибухонебезпечних зонах класів 0, 1, 2 та один раз на три роки в інших зонах. За результатами випробування на ефективність повинен бути виданий технічний звіт, в якому подаються схеми вентиляційних пристроїв, їх продуктивності, типи і характеристика вентиляторів і двигунів, повітрообміни в приміщеннях, таблиці метеорологічного і санітарно-гігієнічного стану повітря в приміщенні та висновки про ефективність роботи вентиляції. Випробування проводять організація, яка має Атестат акредитації, виданий УкрЦСМ та Дозвіл на початок роботи, виданий органами Держнаглядохоронпраці.
Кожній вентиляційній системі повинно бути присвоєно позначення і порядковий номер, які наносяться яскравою фарбою на кожусі вентилятора або поблизу вентилятора на повітроводі.
Системи витяжної і припливної вентиляції, які обслуговують приміщення категорії А і Б, повинні комплектуватися вентиляційними агрегатами у вибухозахищеному виконанні, а у випадку встановлення зворотних та вогнезатримуючих клапанів припливні системи комплектуються обладнанням у звичайному виконанні - за СНиП 2.04.05-91.
У випадках використання вибухозахищених вентиляторів, які закуплені за кордоном або виготовляються за іноземними ліцензіями, документація на них повинна підлягати експертизі в експертно-технічних центрах Держнаглядохоронпраці або в спеціалізованій організації, яка має дозвіл Держнаглядохоронпраці на виконання таких робіт.
Вибухозахищені вентилятори повинні комплектуватися вибухозахищеними двигунами з необхідним рівнем вибухозахищеності у відповідності до вимог "Правил будови електроустановок".
Пуск радіальних вентиляторів, починаючи від №8 та більше, згідно з ГОСТ 10616, слід проводити з закритим дросельним пристроєм.
Пуск паралельно з'єднаних вентиляторів у складі обладнання, які працюють на одну мережу, повинен виконуватись одночасно.
Вибухозахищені вентилятори, які встановлені у вибухонебезпечних зонах класів 0, 1 і 2 повинні бути укомплектовані віброізоляторами у вибухозахищеному виконанні.
У процесі експлуатації вибухозахищених вентиляторів необхідно слідкувати за тим, щоб віброізолятори не знаходились у воді. Усі деталі вибухозахищених вентиляторів мають бути надійно закріплені.
Вентилятори підлягають вимиканню при підвищеній вібрації, виникненні ударів, зайвого шуму, вогню або диму, підвищенні температури корпусу електродвигуна, корпусів підшипників та інших частин вентилятора вище допустимої, тріщин у фундаменті, витоку газів або парів з вентилятора або повітроводу. Вибухозахищені (та інші) вентилятори, які відпрацювали визначений нормативно-технічною документацією ресурс, підлягають заміні на нові, що мають аналогічні (або сумісні) характеристики. У разі неможливості заміни, розпорядженням визначається організація, яка оцінює технічний стан і обов'язково остаточний ресурс обладнання, а також умови експлуатації та ремонтно-відповідальні заходи, які необхідні для подальшої експлуатації.
Справність і роботу вентиляційного обладнання, яке обслуговує приміщення категорії А і Б, повинен перевіряти експлуатаційний персонал не рідше одного разу за зміну із занесенням результатів перевірки в експлуатаційний журнал. Експлуатація вентиляторів із порушенням вимог щодо їх вибухозахищеності забороняється.
Для одночасного вимикання вентиляторів, встановлених у вибухонебезпечному приміщенні, повинен бути передбачений пристрій, встановлений поза будовою.
У випадку зупинки вентилятора внаслідок розбалансування робочого колеса, перед наступним пуском необхідно перевірити стан вала і підшипників.
У разі тривалих перерв у роботі вентилятора через кожні 3-4 тижні необхідно здійснювати короткочасний запуск його для запобігання корозії у підшипниках.
Резервні вентилятори необхідно через кожні 3-4 тижні простою опробовувати шляхом короткочасного пуску в роботу.
У процесі експлуатації вибухозахищених вентиляторів повинен здійснюватися контроль за щільністю прилягання щіток до вала привода для зняття статичної електрики з робочого колеса. Періодичність та спосіб контролю повинні бути вказані в інструкції з експлуатації вентиляторів.
Вали вентиляторів і електродвигунів, з'єднаних за допомогою муфт, повинні бути співвісними.
Вали вентиляторів і електродвигунів, з'єднаних пасовою передачею, повинні бути паралельні, а канавки шківів -- одна напроти другої.
У разі виходу із ладу одного паса - замінити весь комплект пасів. Не дозволяється комплектація нових пасів з пасами, що були в експлуатації.
Змащування рухомих деталей механізмів вентиляційних систем повинні здійснюватися тільки після повної їх зупинки. До місць змащування повинен бути забезпечений безпечний і зручний доступ.
Службі головного енергетика (контрольно-вимірювальних приладів і автоматики) необхідно кожного місяця проводити перевірки (з оформленням запису в журналах з експлуатації систем вентиляції) працездатності дистанційного пристрою для вимикання вентиляційних установок при пожежах або аваріях з пультів управління, спеціальних щитів, від пускачів, встановлених при вході в виробниче приміщення, або в других місцях.
Під час складання планів реконструкції виробництва, пов'язаних зі зміною прийнятих технологічних схем, виробничих процесів і обладнання, повинні одночасно розглядатися питання про необхідність заміни існуючих вентиляційних систем або про можливість їхнього використання в нових умовах.
Вентиляційні системи, які не підлягають використанню внаслідок зміни технологічних схем і обладнання, повинні бути демонтовані.
5.5 Вимоги до повітроводів
Опори конструкцій кріплення повітроводів вентиляційних систем повинні бути надійними, не передавати вібрації, відповідати проекту їх розмірів та прив'язок до будівельних конструкцій.
Повітроводи повинні бути закріплені так, щоб їх вага не передавалася на вентиляційне обладнання. Повітроводи повинні під'єднуватися до вентиляторів через віброізолюючі м'які вставки із матеріалу, який забезпечує гнучкість, щільність і довговічність.
Стики повітроводів вентиляційних систем не повинні розміщатися в стінах, перегородках і перекриттях.
Усередині повітроводів і на відстані менше за 50 мм від їх стінок не допускається розміщати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку і каналізаційні трубопроводи? не допускається також перетинання повітроводів вищезгаданими комунікаціями.
Повітроводи для приміщень виробництва категорії А і Б і повітроводи систем місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей не повинні проходити в підвалах і каналах під підлогою.
У приміщеннях виробництва категорій А і Б все вентиляційне обладнання, металеві повітроводи повинні бути заземлені так, щоб змонтована мережа становила собою єдиний електричний ланцюг. У місцях розташування м'яких неметалевих вставок між повітропроводами та вентиляційним обладнанням влаштовуються гнучкі металеві перемички.
На повітроводах систем загальнообмінної вентиляції та повітряного опалення необхідно передбачати, для попередження проникненню в приміщення продуктів горіння (диму), під час пожежі такі пристрої:
а) вогнезатримуючі клапани -- на поверхових збірних повітроводах в місцях приєднання їх до вертикального колектора для громадських і адміністративно-побутових приміщень і виробничих приміщень категорії Г;
б) вогнезатримуючі клапани -- на повітроводах, що обслуговують приміщення категорії А, Б або В, встановлюються безпосередньо біля чи за протипожежною перешкодою і повинні забезпечувати межу вогнестійкості (від перешкоди до клапана) не менше межі вогнестійкості протипожежної перешкоди;
г) вогнезатримучий клапан -- на кожному транзитному збірному повітроводі на відстані не далі ніж 1м від найближчого до вентилятора відгалуження), що обслуговує групу приміщень однієї з категорій А, Б або В загальною (крім складів) площею не більше ніж 300 м2 в межах одного поверху з виходами в загальний коридор;
д) зворотні клапани -- на окремих повітроводах для кожного приміщення категорії А, Б або В у місцях приєднання їх до збірного повітроводу або колектора.
На повітроводах припливних систем, що обслуговують приміщення категорій А і Б з кімнатами адміністрації, відпочинку слід передбачати зворотні клапани в місцях перетину повітроводами загороджень приміщень для вентиляційного обладнання.
Регулюючі пристрої на повітроводах повинні легко відчинятися і зачинятися.
Місця перетинання повітроводами огороджуючих конструкцій необхідно ущільнювати негорючим матеріалом, забезпечуючи їх нормовану межу вогнестійкості. Поверхні всіх повітроводів повинні бути пофарбовані масляною фарбою.

 

1. загальні санітарно-гігієнічні вимоги до промислових підприємств, виробничих приміщень та організації паці на робочому місці