Викладення підходу при вже існуючій системі управління

Якщо інтегральні елементи управління, наприклад, організація структури, основні лінії і принципи, вже визначені існуючими системами управління, необхідно взяти за основу вищевикладені пропозиції і порівняти з існуючою системою (це стосується також загальних адміністративних норм по утриманню системи, документації та веденню архіву. Інтеграційні виробничі процеси уже існують у вигляді нормативно-правових актів з охорони праці.

Етап 1. Визначення завдань і обов'язків окремої виробничої функціональної одиниці у сфері охорони праці. Розширення директив з організації системи за участю керівництва підприємства стосовно відповідальних осіб та сфер діяльності у сфері охорони праці.

Етап 2. Визначення положень з охорони праці, які повинні бути враховані (або розроблені) на кожній окремій дільниці виробництва.

Етап 3. Розробка внутрішніх норм, які повинні враховувати взаємодію окремих дільниць, безпеку працівників поза їх виробничих місць, безпеку тих, хто не приймає участі в технологічному процесі на кожному з виробничих об'єктів.

Етап 4. Додаткова розробка регулювання питань охорони праці. В даному випадку уповноважений з системи управління повинен вирішити, які процеси доповнюються регулюванням різних систем, і які норми вважаються такими, що стосуються виключно охорони праці.

 

 

1. політика в галузі охорони праці

 

 

1. ефективність функціональної системи СУОП

Оцінка ефективності системи управління охороною праці включає оцінку соціальних, соціально-економічних, інженерних (технічних) і економічних показників, які характеризують стан виробничого середовища до і після проведення заходів з охорони праці.
Соціальна ефективність - це основний вид ефективності заходів з охорони праці. Вона виражається такими показниками: збільшенням кількості працівників, робочі місця яких відповідають нормативним вимогам, або зменшенням робочих місць, які не відповідають вимогам умов праці, зменшенням рівня травматизму, зменшенням кількості профзахворювань і виробничо обумовлених захворювань, зменшенням плинності кадрів, пов'язаної з незадовільними умовами праці, ступенем задоволеності роботою, рівнем престижності професій та ін
Соціально-економічна ефективність проявляється у вигляді економії або скорочення витрат живої або матеріальної праці в народному господарстві, на підприємстві. При цьому необхідно якомога повніше охопити всі соціальні та економічні наслідки діяльності підприємства в різних сферах, а також враховувати фактор часу при оцінці витрат і результатів заходів.
Інженерна (технічна) ефективність - вимірюється звичайними фізичними одиницями за допомогою об'єктивних приладів і дозволяє проаналізувати зміну стану умов праці на робочих місцях через визначення рівня безпеки, поліпшення санітарно-гігієнічних, естетичних та інших показників.
Економічна ефективність дозволяє оцінити вплив умов праці або окремих заходів на економічні результати діяльності підприємств. Економічні наслідки визначаються через розрахунок трьох основних показників: чистий економічний ефект, загальна економічна ефективність і порівняльна економічна ефективність. При цьому оцінка може бути виконана на основі звітних даних або прогнозується методами. Основні економічні наслідки несприятливих умов праці визначаються збитком і складаються з витрат, кількість складових збитку може бути великим (до 50), але в кожному конкретному випадку достатньо врахувати 5 - 7 з них, щоб визначити до 90 - 95% всіх збитків.
Економічна оцінка проводиться тільки для сфери матеріального виробництва з урахуванням зростання продуктивності, зниження собівартості продукції, річного економічного ефекту, зростання прибутку, зростання рентабельності від запланованих чи впроваджених заходів в галузі охорони праці. Ці показники розраховують за допомогою таких критеріїв, як економія робочого часу, умовне вивільнення працівників, прорости обсягу виробництва, зниження трудомісткості, економія від зниження плинності кадрів і ін

 

1. плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій
2. функціональні обов’язки з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства
3. оцінка стану безпеки праці в організації.

Важливого значення набуває оцінювання стану умов праці й визначення ступеня їх шкідливості та небезпечності. Оцінювання умов і характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці з метою:

- контролю умов праці працівників на відповідність санітарним правилам і нормам;

- атестації робочих місць за умовами праці;

- санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;

- складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

- розслідування випадків професійних захворювань;

- розробки рекомендацій по поліпшенню умов праці тощо.

Результати зусиль щодо поліпшення умов праці значно залежать від правильного аналізу стану умов праці та оцінки цього стану як за окремими елементами, так і в цілому за якимось показником. Таким показником, який з достатньою для практики точністю враховував би «різноякісний» вплив усіх факторів умов праці, на даний момент прийнято вважати важкість праці. Правомірність його використання зумовлена тим, що організм людини однаково реагує на вплив з найрізноманітніших поєднань елементів умов праці. Однакові за важкістю зміни в організмі працівників можуть бути викликані різними причинами. В одних випадках причиною можуть бути якісь шкідливі фактори зовнішнього середовища, в других — завелике фізичне або розумове навантаження, у третіх — дефіцит рухливості при підвищеному нервово-емоційному навантаженні і т. ін. Можливе і різне поєднання цих причин.

Таким чином, важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, що складають умови праці, на працездатність людини, її здоров’я, життєдіяльність і відтворення робочої сили. Це визначення поняття важкості праці однаково можна застосувати як до розумової, так і до фізичної праці.

Ступінь важкості праці можна визначити залежно від реакцій та змін в організмі людини. Урешті-решт вони служать показником якості самих умов праці.

Згідно з методикою інтегрального бального оцінювання важкості праці розроблена таблиця з критеріями бального оцінювання санітарно-гігієнічних та психофізіологічних елементів умов праці. Кожному елементу присвоюється від одного до шести балів, залежно від його кількісного значення, що відповідає кількості категорій важкості праці. Так, один бал одержують ті елементи, значення яких відповідають стандартам або нижчі за санітарні норми і гранично допустимі рівні (концентрації), два бали - ті, що відповідають гранично допустимим рівням (концентраціям).

Вищі бали диференціюються залежно від величини перевищення норм або кратності перевищення гранично допустимого рівня (концентрації). Наприклад, трьома балами оцінюється промисловий пил, рівень якого більше за гранично допустимий рівень і становить 5 мг/м³; а шістьма балами - понад 30 мг/м³.

Фактичні показники елементів виробничого середовища встановлюються шляхом безпосередніх вимірювань за допомогою відповідної апаратури.

 

 

1. стимулювання і заохочення працюючих за дотримання вимог охорони праці
2. опрацювання программи поліпшення стану умов і безпеки праці
3. служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
4. підготовка документів для визначення та обліку шкідливих і небезпечних виробничих факторів
5. підготовка документів для оцінки ступеня професійного ризику виробництва
6. державний нагляд за охороною праці

Стаття 3. Законодавство про охорону праці
Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України (322-08), Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці
Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;
використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

 

 

1. контроль стану умов праці

Служба охорони праці відповідно до покладених на неї обов'язків постійно контролює дотримання процівниками вимог нормативно-правових актів з охо-рони праці, у т. ч. й під час проведення адміністративно-громадського контро-лю у складі відповідної комісії.
Мета контролю — оцінка відповідності стану охоро ни праці структурно-го підрозділу вимогам нормативне правових актів з охорони праці та підготовко управлін ських рішень, спрямованих но створення здорових тс безпечних умов праці.
Контроль (перевірка) повинен проводитись у при сутності керівника струк-турного підрозділу, а під чаї перевірки об'єктів, машин, механізмів, устаткуван-ні підвищеної небезпеки — й у присутності інженерна технічного працівника, який відповідає за їх технїчниі стан.
Як підготуватись до перевірки та на що звертаті увагу під час перевірки?
Перед відвіданням того чи іншого структурного підрозділу необхідно:
• визначити перелік нормативно-правих актів, дотри мання яких повинно бути забезпечено в цьому підрозді лі та виписати їх основні вимоги безпеки із зазначеннял пунктів цих вимог. З'ясувати, скільки та які інструкції: охорони праці повинні діяти в цьому структурному під розділі;
• з'ясувати у травмпункті (якщо такий є на підприємс тві) кількість звернень працівників цього структурногс підрозділу за медичною допомогою у зв'язку з нещас ним випадком та провести їх аналіз за професіями і за ступенем тяжкості ушкодження здоров'я;
• перевірити за протоколами дотримання строків про ведення перевірки знань з питань охорони праці інже нерно-технічних працівників та робітників, які виконуюті роботи підвищеної небезпеки;
• за результатами атестації робочих місць за умовамі праці (параметрами шкідливих виробничих факторів визначити робочі місця, на яких перевищу-ються гранич но допустимі рівні шкідливих виробничих факторів (випроміню-вання, шум, вібрація тощо) та гранично допустимі концентрації шкідливих ре-човин у повітрі робочої зо ни (запиленість, загазованість тощо);
• зробити виборку за кількістю працівників, які підляга ють періодичним медичним оглядам та перевірити своє часність їх проведення;
• у службі головного енергетика перевірити наявністі протоколів вимірю-вання заземлення, опору ізоляції та петлі фаза-нуль, паспортів на системи при-пливно-витяжної вентиляції та дотримання термінів чергового вимірювання, випробувань та оглядів;
• у службі головного механіка перевірити дотриманні термінів проведення планово-попереджувальних ремон тів (ППР) устаткування;
• ознайомитись з паспортом на будівлю, у якій знахо диться цей структур-ний підрозділ.
У самому структурному підрозділу необхідно перевірити:
• наявність схеми розташування технологічного обладнання та відповід-ність його розташування схемі;
• наявність журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці та йо-го відповідність типовому, дотримання термінів проведення інструктажів;
• матеріали (протоколи, акти обстеження, журнали реєстрації тощо) діючої у структурному підрозділі системи контролю за станом умов та безпеки праці;
• наявність та ведення журналу обліку нарядїв-допусків на виконання ро-біт підвищеної небезпеки (за наявності таких робіт);
• наявність на робочих місцях інструкцій, плакатів та попереджувальних написів з охорони праці, знаків безпеки, технологічних карт з основними вимо-гами безпеки під час виконання тієї чи іншої операції;
• наявність переліку об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, графіка їх періодичного огляду та його виконання;
наявність засобів колективного захисту:
• огороджувальних пристроїв;
• запобіжних пристроїв для запобігання аваріям та руйнуванню окремих ча-стин обладнання;
• гальмівних пристроїв для швидкої зупинки обладнання та окремих його елементів;
• сигналізуючих пристроїв (світлокольорної та звукової сигналізації, пока-жчиків рівня, тиску, температури);
• пристроїв дистанційного управління виробничим обладнанням, техноло-гічними процесами, пов'язаними з виробництвом та використанням вибухових, токсичних, легкозаймистих речовин і радіоактивних матеріалів;
• пристроїв дистанційного управління запірною та регулюючою апарату-рою, що розміщена у важкодоступних, вогненебезпечних та інших зонах, три-вале перебування обслуговуючого персоналу у яких недопустиме;
• стан умов та безпеки праці. Зокрема:
• наявність та стан первинних засобів пожежогасіння;
• наявність та роботу загальнообмінної припливно-витяжної та місцевої ве-нтиляцій;
• дотримання термінів навчання працівників з охорони праці;
• знання працюючими вимог інструкцій з охорони праці та їх дотримання;
• виконання заходів з охорони праці, передбачених колективним договором (угодою), приписами органів державного нагляду та служби охорони праці, на-казів керівника підприємства тощо;
• виконання доведеного плану планово-запобіжних ремонтів (ПЗР) облад-нання, механізмів, машин, вентиляційних установок;
• забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту та правиль-ність їх використання;
• наявність та укомплектованість аптечок першої долікарської допомоги;
• організацію робочих місць та відповідність вимогам норм і правил охоро-ни праці, дотримання габаритів безпеки;
• дотримання регламентів технологічних процесів;
• стон санітарно-побутових приміщень і пристроїв, проходів, проїздів, місць евакуації людей тощо.
У зв'язку зі значною кількістю різних технологічних процесів вимоги без-пеки регламентуються також значною кількістю правил, тому викласти ці ви-моги безпеки в одній статті неможливо. Зупинимось для прикладу на вимогах безпеки для окремих видів виробництв та обладнання підвищеної небезпеки. Наприклад:
• під час перевірки розподільних пристроїв, шаф, зборок необхідно зве-ртати увагу на наявність замків, знаків безпеки (попереджувальних, заборо-няючих тощо);
• каліброваних плавких вставок, електричних схем на внутрішньому боці дверей, заземлення;
під час перевірки газозварювального обладнання необхідно перевірити:
• наявність водяного затвору під час живлення зварювального посту аце-тиленом від мережі або від генератора (підключення до генератора більш ніж одного пальника або різака забороняється);
• рівень води, який повинен бути на рівні контрольного крана і повинен пе-ревірятися за включеної подачі газу не рідше двох разів за зміну;
• наявність спеціальних ключів для приєднання редуктора до кисневого ба-лона та для відкриття і закриття вентиля ацетиленового балона;
• дотримання вимог безпеки під час зберігання, розміщення ацетиленових та кисневих балонів на робочих місцях (балони повинні зберігатися вертикаль-но в баш-маках, міцно закріпленими і не ближче 5 м від місця зварювання);
• чи обладнані постійні робочі місця місцевою витяжною вентиляцією, зва-рювальним столом, посудиною з водою для охолодження пальника, стільцем, висоту якого можна регулювати, гаком для безпечного підвішування пальника (різака);
під час перевірки електрозварювального обладнання необхідно перевіри-ти:
• наявність заземлення корпусів зварювальних трансформаторів, генерато-рів, автоматів та машин контактного зварювання, зварювальних столів і плит, зворотних проводів;
• наявність рубильника для підключення електрозварювальних апаратів до електромережі;
• регуляторів зварювального струму, покажчиків струму (амперметра) та напруги (вольтметра) у зварювальному ланцюгу;
• обмежувача холостого ходу зварювального трансформатора;
• звернути увагу на висоту зварювальної кабіни, яка повинна бути не ниж-че 1,8 м, а між полом та стінкою повинна бути щілина для підсосу припливного повітря. Кабіна повинна бути пофарбована світлою матовою фарбою (бажано масляною). Зварювальний стіл повинен бути обладнаний місцевою витяжною вентиляцією, стільцем з діелектричного матеріалу, сидіння якого регулюється по висоті;
під час перевірки посудин, що працюють під тиском, необхідно зверну-ти увагу на:
• чи зареєстрована посудина в органах технічного нагляду та чи своєчасно проведено технічний огляд;
• наявність на посудині таблички або клейма з реєстраційним номером, до-пустимим значенням робочого тиску, датою наступного зовнішнього та внут-рішнього опосвідчення, гідравлічного випробування;
• справність запобіжних клапанів, манометрів, запірної арматури;
під час перевірки вантажопідіймальних машин та механізмів необхідно звернути увагу на:
• своєчасність реєстрації, технічних оглядів;
• наявність та ведення експлуатаційної документації (журналів обліку ван-тажопідіймальних машин І механізмів, вахтових, періодичних оглядів кранів, обліку та огляду знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тари);
• наявність сигнальних (попереджувальних, заборонних) кольорів та знаків безпеки на небезпечних частинах, що виступають;
• наявність кнопкового пульта управління з підлоги з ізоляційного матері-алу;
• справність приладів та пристроїв безпеки;
• наявність забороняючих, попереджуючих, приписуючих написів: на кра-ні — реєстраційного номера, вантажопідйомності, дати наступного випробу-вання; на блоці знімного вантажозахоплювального пристрою —інвентарного номера пристрою, вантажопідйомності, дати проведеного випробування; на тарі— інвентарного номера тари, її призначення, власної ваги та найбільшої ваги вантажу, для транспортування якого вона призначена;
• справність приладів та пристроїв безпеки;
під час перевірки фарбувального цеху необхідно перевірити:
• стан дільниць, обладнаних фарбувальними камерами з витяжною венти-ляцією;
• наявність заземлення фарборозпилювача;
• наявність у місцевих вентиляційних системах фільтрів на витяжній сис-темі для очищення вентиляційних викидів, що містять шкідливі речовини;
• наявність графіка огляду фарбувального обладнання, апаратури та венти-ляційних пристроїв;
• наявність та технічний стан засобів механізації для переливання фарби з тари (загальна маса з тарою — понад 10 кг);
• технічний стан тари, у якій знаходяться фарбувальні матеріали (вона по-винна бути справною, щільно закритою, небиткою,
Треба мати на увазі, що під час фарбування у фарбувальних камерах маляр повинен знаходитись поза камерою, біля відкритого прорізу таким чином, щоб факел лакофарбувального матеріалу був спрямований у бік повітровідсмокту-вального отвору. У випадках, коли маляр під час фарбувальних робіт повинен перебувати усередині камери і переміщуватись по всій камері, відсмоктування повітря повинно здійснюватись знизу за верхнього подавання припливного по-вітря.
Під час перевірки виробничих підрозділів у кожному конкретному випадку необхідно керуватись нормативно-правовими актами, що діють у відповідній галузі.
Під час оформлення результатів перевірки і складання припису інженер з охорони праці повинен викласти виявлені порушення з посиланням на конкрет-ний пункт порушених правил. Тільки в такому разі його вимоги не будуть ви-кликати негативної реакції керівництва структурного підрозділу.

 

1. забезпечення безпеки виробництва за проектованими видами робіт
2. ергономічні вимоги до робочих місць, що проектуються

Збалансування робочих місць з трудовими ресурсами досягається шляхом приведення відповідно до реальної потреби (з урахуванням кількості робочих місць) та можливостей її забезпечення за рахунок підвищення ефективності використання основних виробничих фондів і скорочення чисельності працюючих на діючих підприємствах, в організаціях та установах.

У комплексі заходів, що забезпечують ефективність праці в сфері управління, важлива роль відводиться раціоналізації робочих місць і створенню сприятливих умов праці. Від них залежить працездатність персоналу і продуктивність праці, ступінь використання потенціалу, збереження здоров'я і тривалості життя працівників управлінської праці.

Одним з важливих питань організації робочих місць є раціональне їх планування. Під плануванням робочого місця мається на увазі раціональне просторове розміщення всіх матеріальних елементів виробництва: устаткування, технологічного й організаційного оснащення, інвентаря, що забезпечують ощадливе використання виробничої площі, високопродуктивну і безпечну працю робітника.

Розрізняють зовнішнє і внутрішнє планування робочих місць.

Внутрішнє планування розподіляється на дві зони: зону праці (безпосередньо робоче місце) і зону підходу (стелажі, шухляди, шафи тощо).

Зовнішнє планування - розміщення робочого місця відносно інших робочих місць - визначається характером і кількістю його оснащення, характером виконуваних робіт. Крім того, до комплектації робочого місця входять предмети догляду за ним, засоби індивідуального захисту. Таким чином, організація робочого місця - це створення певного комплексу організаційно-технічних умов для високопродуктивної та безпечної праці з урахуванням його місця в технологічному процесі, виконання умов планування і оснащення всіма необхідними засобами і предметами праці відповідно до проекту організації робочих місць і трудового процесу.

Зовнішнє планування є доцільним розміщенням на робочому місці основного і допоміжного устаткування, інвентарю й організаційного оснащення. Проектується спеціально з урахуванням робочого і допоміжного простору (зони).

Робоча зона - це ділянка тривимірного простору, обмежена межами досяжності рук робітника в горизонтальній і вертикальній площинах з урахуванням повороту його корпуса на 180° і переміщення на один-два кроки. Тут розміщуються знаряддя і предмети праці, постійно використовувані в роботі. Інша площа робочого місця - допоміжний простір, у якому розміщені рідко використовувані предмети, елементи інтер'єра тощо.

Основні вимоги до раціонального зовнішнього планування:

o забезпечення мінімальних траєкторій переміщення предметів праці у вертикальній і горизонтальній площинах;

o скорочення зайвих трудових рухів;

o зменшення до мінімуму кількості нахилів і поворотів корпуса робітника;

o ощадливе використання виробничої площі.

Внутрішнє планування має забезпечувати зручну робочу позу, короткі рухи, що не втомлюють працівника, й рівномірне та, по можливості, одночасне виконання рухів двома руками. Проектується таке розташування з урахуванням зон досяжності рук працівника, що являють собою ділянку тривимірного простору, обмежену траєкторіями руху рук у горизонтальній і вертикальній площинах.

На ефективність управлінської праці впливає оснащення робочих місць технічними засобами для виконання різних управлінських робіт, засобами зв' язку і службовими меблями.

 

 

1. запобігання дії електричного струму на людину

Широке використання електроенергії у всіх галузях народного господарства зумовлює розширення кола осіб, котрі експлуатують електрообладнання. Тому проблема електробезпеки при експлуатації електрообладнання набуває особливого значення.

Аналіз нещасних випадків в промисловості, котрі супроводжуються тимчасовою втратою працездатності потерпілими свідчить про те, що кількість травм, викликаних дією електрики, порівняно невелика і складає 0,5—1% від загальної кількості нещасних випадків, що трапляються в промисловості. Проте слід зауважити, що з загальної кількості нещасних випадків зі смертельним наслідком на виробництві 20—40% трапляється внаслідок ураження електрострумом, що більше, ніж внаслідок дії інших причин, причому близько 80% смертельних уражень електричним струмом відбувається в електроустановках напругою до 1000 В. Ця обставина зумовлена значною поширеністю таких електроустановок і тим, що 'їх обслуговують практично всі особи, що працюють в промисловості, а електроустановки напругою понад 1000 В обслуговуються малочі' ^п^чим коли л зжт- оквалії' 'кованого персоналу.

Елсхгг ротіравма — це травма, викликана дією електричного струму або електричної луги. Електротравми поділяються на два види: електротравми, котрі виникають при проходженні струму через тіло людини, і електротравми, поява котрих не пов'язана з проходженням струму через тіло людини. Ураження людини в другому випадку пов'язується з опіками, засліпленням електричною дугою, падінням, а відтак — суттєвими механічними ушкодженнями. Існує також поняття „електротравматизм". Електротравматизм — це явище, котре характеризується сукупністю електротравм, котрі виникають та повторюються в аналогічних виробничих, побутових умовах та ситуаціях. Осередок, джерело електротравматизму — та чи інша тимчасова або навіть постійна ситуація при експлуатації електроустановок, коли мають місце аналогічні випадки ураження людини струмом.

Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електричну та механічну (динамічну) дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні живій та неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, котра є специфічним процесом, властивим лише живій тканині.

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, котрі знаходяться на шляху струму, що викликає в них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх фізико-хімічного складу.

Механічна (динамічна) дія — це розшарування, розриви та інші подібні ушкодження тканин організму, в тому числі м'язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі і котрі тісно пов'язані з його життєвими функціями.

 

 

1. підготовка підприємства до комплексної перевірки стану охорони праці, питання перевірки стану охорони праці на робочих місцях

Підприємство отримало повідомлення від інспекції Держнаглядохоронпраці проте, що через місяць буде проводитися комплексна перевірка стану умов та охорони праці. Що робити?
З огляду на те, що основною метою такої перевірки є аналіз існуючої на підприємстві системи управління охороною праці та визначення її ефектив-ності, це попередження необхідне для того, щоб дати можливість підприємс-тву проаналізувати дотримання вимог законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці, провести коригуючі заходи.
Перш за все спеціалісту з охорони праці необхідно переконатися у наяв-ності та правильності ведення необхідної документації: дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію таких об'єктів, статистичних звітів з охорони праці за формою 7-ТНВ, 1-ПВ, 1-УБ (других екзем-плярів чи копій), Положення про систему управління охороною праці, Ін-струкцій з охорони праці та журналу їх обліку, актів за формою Н-1 і журна-лу реєстрації потерпілих від нещасних випадків, планів робіт, актів перевірки стану охорони проці як внутрішнього, так і зовнішнього контролю, приписів з відмітками про виконання заходів, наказів з питань з охорони праці, у тому числі за матеріалами перевірки органів державного нагляду та контролю, ма-теріалів аналізу, оцінки стану та умов праці, щодо стимулювання дотримання норм охорони праці та ін.
Крім того, у службі механіка повинні бути графіки планово-попереджувальних ремонтів (ППР) виробничого обладнання, затверджені го-ловним Інженером, графіки періодичних випробувань та оглядів об'єктів під-вищеної небезпеки, паспорти на них, акти приймання обладнання з ремонту, а в службі енергетика — плани ППР, випробувань, оглядів енергетичного устаткування; графіки обслуговування та ремонту вентиляційних систем і кондиціонерів, освітлювальних пристроїв; протоколи перевірки ізоляції елек-троустаткування, електропроводки, кабелів; протоколи вимірювання опору розтікання струму на основних заземлювачах і заземленнях магістралей та устаткування, перевірки повного опору петлі фаза-нуль, випробуваньта пере-вірки електрозахисних засобів, акти огляду стану безпеки електроустановок споживачів; паспорти на електроустановки.
Необхідно також перевірити дотримання вимог Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворю-вань і аварій на виробництві, звернувши особливу увагу на журнал реєстрації працівників, які звернулися до травматологічного пункту, наявність у керів-ників структурних підрозділів актів за формою Н-1 та наявність в актах оці-нок про виконання намічених заходів.
Необхідно звернути увагу і на своєчасність проведення усіх видів на-вчання та інструктажів з охорони праці, і наявність затвердженого списку працівників певних професій, звільнених від проведення повторних інструк-тажів з охорони праці та на дотримання періодичності медоглядів працюю-чих.
У структурних виробничих підрозділах рекомендується перевірити на-явність:
• схем розміщення технологічного устаткування і відповідність фактич-ного розміщення устаткування цим схемам;
• на робочих місцях технологічної документації, інструкцій з охорони праці та інструкцій з експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;
• журналу реєстрації інструктажтїв з питань охорони праці;
• документації, що підтверджує проведення контролю стану охорони праці;
• журналу чищення повітропроводів вентиляційних систем;
• списків осіб, що підлягають періодичним медоглядам;
• протоколів санітарно-гігієнічних випробувань виробничого середови-ща;
• журналів обліку та огляду вантажопідйомних механізмів, пристосу-вань і тари;
• журналів обліку видачі нарядів-допусків на виконання робіт підвище-ної небезпеки;
• стендів з охорони праці, плакатів, знаків безпеки, планів евакуації, за-собів пожежогасіння;
• сигнальних кольорів на обладнанні та трубопроводах.
Усі вимоги безпеки до устаткування і технологічних процесів перераху-вати неможливо. Необхідно пам'ятати основне:
• обладнання повинне відповідати вимогам ССБТ, тобто бути забезпе-чене засобами колективного захисту, які перекривають доступ у небезпечну зону, захищають від пилу, газів, теплових випромінювань, електромагнітних полів, іонізуючих випромінювань, шуму, вібрації, ультразвуку;
• робітники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захис-ту;
• повинні дотримуватися терміни періодичних оглядів, опосвїдчень, випробувань;
• повинні бути вжиті заходи щодо захисту персоналу від ураження еле-ктричним струмом, а також від виникнення статичної електрики під час ви-користання легкозаймистих рідин;
• перепади висот вище 1,3 м повинні бути огороджені;
• під час виконання важких, травмонебезпечних робіт потрібно засто-совувати засоби механізації;
• для забезпечення безпеки під час обслуговування обладнання повинні дотримуватися розриви безпеки та габаритні розміри при його розміщенні.
Відразу ж після одержання повідомлення про майбутню комплексну пе-ревірку стану умов та охорони праці необхідно провести ретельну внутрішню перевірку дотримання усіх вимог, приділивши особливу увагу безпечній експлуатації вантажопідйомних машин і механізмів, посудин, що працюють під тиском (чи дотримуються терміни проведення їхнього технічного опосвід-чення, оглядів, чи є на них відмітки про їхнє проведення), пам'ятаючи, що:
• повне технічне опосвідчення вантажопідйомних механізмів прово-диться не рідше одного разу на 3 роки;
• періодичні огляди ВПМ відповідно до системи планово-попереджувального ремонту (зазвичай один раз у 10 днів);
• опосвідчення лебідок — не рідше одного разу на рік;
• повне опосвідчення кран-штабелерів — не рідше одного разу на 3 ро-ки;
• динамічні випробування вантажопідйомної частини електронаванта-жувачів і автонавантажувачів — не рідше одного разу на рік;
• періодичні огляди елеваторних стелажів — не рідше одного разу на 6 місяців;
• внутрішній огляд посудин, що працюють підтиском, — не рідше одно-го разу на 2 роки технічним персоналом підприємства;
• огляди переносних ацетиленових генераторів — не рідше одного разу на рік.
Якщо під час внутрішньої перевірки виявлено порушення, то треба, за можливості, максимально усунути виявлені порушення до початку комплек-сної перевірки.